
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Сон...
Напередодні дня інавгурації шостого президента України мені наснився дивний сон.
Нібито я зі своїм чоловіком на фестивалі повстанської пісні. Ми з ним трепетно відносимося до цих пісень, знаємо деякі з них, співаємо. Повстанська пісня не рідко звучить у нашому домі. А у сні ми зі сцени чуємо пісню, яку до цього ніколи не чули. Вона так припала нам до душі, що ми по закінченні познайомилися з виконавцем – високим гарним з бородою молодим чоловіком, одягненим у військову форму добровольця.
І от нас четверо – виконавець пісні, чоловік мій, я і ще один молодий чоловік, ідемо уже по широкій дорозі в сторону лісу, жваво обговорюємо і на ходу розучуємо пісню. Попереду видно сосновий ліс, пісок під соснами світлий, жовтий. Сосни могутні, розлогі. Дуже гарна яскрава картина перед очима. Заходимо в ліс і підходимо до низенької хатини. У сні я розумію, що це їх криївка, хоч насправді вона повинна бути під землею.
Сиджу у цій хатині біля маленького вікна і на аркуші паперу записую слова пісні. Раптом відчиняються двері і входить новообраний президент зі свитою. Я уже сиджу не біля вікна а в голові довгого столу. Хтось зі свити мене просить посунутися і сісти зліва – звільнити місце для президента. Я виконала прохання.
За мить знову стрімко відчинилися двері у кімнату і незнайома жінка промовила: - Ой вибачте, не туди і зачинила двері. За хвильку знову вона заглянула і вигукнула: - Та ні, туди! Поставила у кімнату коробку висотою вище одного метра, в діаметрі пів метра і зразу вибігла з кімнати. Новообраний шостий президент підійшов, відкрив коробку, а там світильник дуже гарний, з позолотою, оздоблений дорогоцінним камінням.
Він рвонувся, за жінкою, щоб повернути світильник, та ті, що з ним, з обох сторін йому на плечі поклали свої руки і притиснули до стільця і я чітко почула від одного з них: - Нехай стоїть, згодиться.
І ось я уже не збоку за столом сиджу, а в самому кінці і біля мене декілька друзів, а в голові столу шостий президент зі своїми щось обговорюють. А ми намотуємо локшину на руку від долоні і до ліктя, так як нитки намотують. Локшина тоненька шириною пів сантиметра, намотується легко і уже багато намоталося – у мене і жінки, що поряд зі мною. Я голосно розповідаю усім, що таку локшину ми - діти після війни сиру їли, у мами з під качалки хватали і вона була такою смачною. Потім беру жмут намотаної локшини знімаю з руки і ламаю у долонях, її стало зовсім небагато – жменька. Я цю жменьку намагаюся з’їсти, а вона така недобра. І з відчуттям недоброго несмачного я і прокинулася.
Сон я розгадала відразу, та відгадка радості не додала.
26.11.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сон...
Напередодні дня інавгурації шостого президента України мені наснився дивний сон.
Нібито я зі своїм чоловіком на фестивалі повстанської пісні. Ми з ним трепетно відносимося до цих пісень, знаємо деякі з них, співаємо. Повстанська пісня не рідко звучить у нашому домі. А у сні ми зі сцени чуємо пісню, яку до цього ніколи не чули. Вона так припала нам до душі, що ми по закінченні познайомилися з виконавцем – високим гарним з бородою молодим чоловіком, одягненим у військову форму добровольця.
І от нас четверо – виконавець пісні, чоловік мій, я і ще один молодий чоловік, ідемо уже по широкій дорозі в сторону лісу, жваво обговорюємо і на ходу розучуємо пісню. Попереду видно сосновий ліс, пісок під соснами світлий, жовтий. Сосни могутні, розлогі. Дуже гарна яскрава картина перед очима. Заходимо в ліс і підходимо до низенької хатини. У сні я розумію, що це їх криївка, хоч насправді вона повинна бути під землею.
Сиджу у цій хатині біля маленького вікна і на аркуші паперу записую слова пісні. Раптом відчиняються двері і входить новообраний президент зі свитою. Я уже сиджу не біля вікна а в голові довгого столу. Хтось зі свити мене просить посунутися і сісти зліва – звільнити місце для президента. Я виконала прохання.
За мить знову стрімко відчинилися двері у кімнату і незнайома жінка промовила: - Ой вибачте, не туди і зачинила двері. За хвильку знову вона заглянула і вигукнула: - Та ні, туди! Поставила у кімнату коробку висотою вище одного метра, в діаметрі пів метра і зразу вибігла з кімнати. Новообраний шостий президент підійшов, відкрив коробку, а там світильник дуже гарний, з позолотою, оздоблений дорогоцінним камінням.
Він рвонувся, за жінкою, щоб повернути світильник, та ті, що з ним, з обох сторін йому на плечі поклали свої руки і притиснули до стільця і я чітко почула від одного з них: - Нехай стоїть, згодиться.
І ось я уже не збоку за столом сиджу, а в самому кінці і біля мене декілька друзів, а в голові столу шостий президент зі своїми щось обговорюють. А ми намотуємо локшину на руку від долоні і до ліктя, так як нитки намотують. Локшина тоненька шириною пів сантиметра, намотується легко і уже багато намоталося – у мене і жінки, що поряд зі мною. Я голосно розповідаю усім, що таку локшину ми - діти після війни сиру їли, у мами з під качалки хватали і вона була такою смачною. Потім беру жмут намотаної локшини знімаю з руки і ламаю у долонях, її стало зовсім небагато – жменька. Я цю жменьку намагаюся з’їсти, а вона така недобра. І з відчуттям недоброго несмачного я і прокинулася.
Сон я розгадала відразу, та відгадка радості не додала.
26.11.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію