Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Сон...
Напередодні дня інавгурації шостого президента України мені наснився дивний сон.
Нібито я зі своїм чоловіком на фестивалі повстанської пісні. Ми з ним трепетно відносимося до цих пісень, знаємо деякі з них, співаємо. Повстанська пісня не рідко звучить у нашому домі. А у сні ми зі сцени чуємо пісню, яку до цього ніколи не чули. Вона так припала нам до душі, що ми по закінченні познайомилися з виконавцем – високим гарним з бородою молодим чоловіком, одягненим у військову форму добровольця.
І от нас четверо – виконавець пісні, чоловік мій, я і ще один молодий чоловік, ідемо уже по широкій дорозі в сторону лісу, жваво обговорюємо і на ходу розучуємо пісню. Попереду видно сосновий ліс, пісок під соснами світлий, жовтий. Сосни могутні, розлогі. Дуже гарна яскрава картина перед очима. Заходимо в ліс і підходимо до низенької хатини. У сні я розумію, що це їх криївка, хоч насправді вона повинна бути під землею.
Сиджу у цій хатині біля маленького вікна і на аркуші паперу записую слова пісні. Раптом відчиняються двері і входить новообраний президент зі свитою. Я уже сиджу не біля вікна а в голові довгого столу. Хтось зі свити мене просить посунутися і сісти зліва – звільнити місце для президента. Я виконала прохання.
За мить знову стрімко відчинилися двері у кімнату і незнайома жінка промовила: - Ой вибачте, не туди і зачинила двері. За хвильку знову вона заглянула і вигукнула: - Та ні, туди! Поставила у кімнату коробку висотою вище одного метра, в діаметрі пів метра і зразу вибігла з кімнати. Новообраний шостий президент підійшов, відкрив коробку, а там світильник дуже гарний, з позолотою, оздоблений дорогоцінним камінням.
Він рвонувся, за жінкою, щоб повернути світильник, та ті, що з ним, з обох сторін йому на плечі поклали свої руки і притиснули до стільця і я чітко почула від одного з них: - Нехай стоїть, згодиться.
І ось я уже не збоку за столом сиджу, а в самому кінці і біля мене декілька друзів, а в голові столу шостий президент зі своїми щось обговорюють. А ми намотуємо локшину на руку від долоні і до ліктя, так як нитки намотують. Локшина тоненька шириною пів сантиметра, намотується легко і уже багато намоталося – у мене і жінки, що поряд зі мною. Я голосно розповідаю усім, що таку локшину ми - діти після війни сиру їли, у мами з під качалки хватали і вона була такою смачною. Потім беру жмут намотаної локшини знімаю з руки і ламаю у долонях, її стало зовсім небагато – жменька. Я цю жменьку намагаюся з’їсти, а вона така недобра. І з відчуттям недоброго несмачного я і прокинулася.
Сон я розгадала відразу, та відгадка радості не додала.
26.11.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сон...
Напередодні дня інавгурації шостого президента України мені наснився дивний сон.
Нібито я зі своїм чоловіком на фестивалі повстанської пісні. Ми з ним трепетно відносимося до цих пісень, знаємо деякі з них, співаємо. Повстанська пісня не рідко звучить у нашому домі. А у сні ми зі сцени чуємо пісню, яку до цього ніколи не чули. Вона так припала нам до душі, що ми по закінченні познайомилися з виконавцем – високим гарним з бородою молодим чоловіком, одягненим у військову форму добровольця.
І от нас четверо – виконавець пісні, чоловік мій, я і ще один молодий чоловік, ідемо уже по широкій дорозі в сторону лісу, жваво обговорюємо і на ходу розучуємо пісню. Попереду видно сосновий ліс, пісок під соснами світлий, жовтий. Сосни могутні, розлогі. Дуже гарна яскрава картина перед очима. Заходимо в ліс і підходимо до низенької хатини. У сні я розумію, що це їх криївка, хоч насправді вона повинна бути під землею.
Сиджу у цій хатині біля маленького вікна і на аркуші паперу записую слова пісні. Раптом відчиняються двері і входить новообраний президент зі свитою. Я уже сиджу не біля вікна а в голові довгого столу. Хтось зі свити мене просить посунутися і сісти зліва – звільнити місце для президента. Я виконала прохання.
За мить знову стрімко відчинилися двері у кімнату і незнайома жінка промовила: - Ой вибачте, не туди і зачинила двері. За хвильку знову вона заглянула і вигукнула: - Та ні, туди! Поставила у кімнату коробку висотою вище одного метра, в діаметрі пів метра і зразу вибігла з кімнати. Новообраний шостий президент підійшов, відкрив коробку, а там світильник дуже гарний, з позолотою, оздоблений дорогоцінним камінням.
Він рвонувся, за жінкою, щоб повернути світильник, та ті, що з ним, з обох сторін йому на плечі поклали свої руки і притиснули до стільця і я чітко почула від одного з них: - Нехай стоїть, згодиться.
І ось я уже не збоку за столом сиджу, а в самому кінці і біля мене декілька друзів, а в голові столу шостий президент зі своїми щось обговорюють. А ми намотуємо локшину на руку від долоні і до ліктя, так як нитки намотують. Локшина тоненька шириною пів сантиметра, намотується легко і уже багато намоталося – у мене і жінки, що поряд зі мною. Я голосно розповідаю усім, що таку локшину ми - діти після війни сиру їли, у мами з під качалки хватали і вона була такою смачною. Потім беру жмут намотаної локшини знімаю з руки і ламаю у долонях, її стало зовсім небагато – жменька. Я цю жменьку намагаюся з’їсти, а вона така недобра. І з відчуттям недоброго несмачного я і прокинулася.
Сон я розгадала відразу, та відгадка радості не додала.
26.11.2019р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
