ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Олехо
2020.04.02 08:01
Ох, і наліталась я сьогодні – каже жінка, повертаючись додому після шопінгу. Я не тупий і не наївно-довірливий. Був би таким, неодмінно встав би з дивану і подивився, а чи не виросли у жінки крила на спині. Але я маю життєвий досвід і не цураюсь логічно

Віктор Кучерук
2020.04.02 07:09
Відходять дні нестримано, як сльози
Обтяжених реальністю надій, –
А я іду все далі по дорозі
Мені життям присуджених подій.
А я ніяк не можу зрозуміти,
Помалу відживаючи свій вік, –
Чому одним летять під ноги квіти
І хто камінням цілить у мій бік?

Микола Соболь
2020.04.02 07:00
Сьогодні – хіба це багато?
До неба тягнеться трава.
У затишній твоїй кімнаті
Промінчик сонця ожива
І жевріють іще надії
Цей день прожити без утрат.
Короновірус, пандемія.
Усі ув’язнені без ґрат.

Ігор Федів
2020.04.01 20:32
Особисто шляхи обирає,
Чи у долі питає дорогу
І чужої ідеї жадає,
Чи своєю дає допомогу.
Нерухомо сидить на дивані,
Чи іде у світи невідомі,
Розчиняє себе у нірвані,
І йому мозолі незнайомі,

Євген Федчук
2020.04.01 20:19
Легенда гарна, що прийшла зі сходу.
Хоча, хто знає, звідки там взялась,
Можливо, хтось її почув у нас,
Бо ж тут чимало вешталось народу.
Сподобалась, от і взяли собі.
А в нас вона із часом геть забулась
І лиш тепер, надіюсь, повернулась.
Та висновк

Олександр Панін
2020.04.01 18:04
Ми часто
не усвідомлюємо небезпеку
власного необережного
слова…

***

Вони були молоді,

Тетяна Левицька
2020.04.01 17:55
У старій вітровці Вовка
заховав доляри,
а дружина ту вітровку
віддала бомжарі.
Безпритульний за заначку
купив дачку, тачку,
на околиці квартиру,
автомат й сокиру.

Вікторія Лимарівна
2020.04.01 16:18
Глобальні події епохи,
де кров’ю омита земля,
де війни брутальні, жорстокі
людське спотворили ім’я.

Не хоче вже Всесвіт мовчати.
Цю кару, мабуть, надіслав
за те, що вбиваємо брата,

Ярослав Чорногуз
2020.04.01 16:13
Здрастуйте, мій лікарю хороший,
Третій тиждень валер"янку п"ю…
Ось, візьміть, мої, будь ласка, гроші,
Я Вам душу виплачу свою.

Так самотньо всі минають ночі,
Аж сльоза, буває, набіжить…
Третій місяць чоловік не хоче

Домінік Арфіст
2020.04.01 15:57
серед садів… захованих плодів…
вуглиною і глиною стираюсь…
стараюсь… не бентежу юних дів…
рабів обходжу і царів цураюсь…
у мене свій край світу у душі…
і землі триєдині… тридев’яті…
баддя води і каганець у хаті
і дотики таємних ворушінь…

Олександр Бобошко Заколотний
2020.04.01 13:01
Так, це Брґамо, Господи…
Те, яке я відвідував та любив:
за Доніцетті на тлі гобеленів,
романський стиль.
…По знелюднених вулицях –
лиш вій

Ігор Деркач
2020.04.01 11:49
Тривога охоплює душу –
у пеклі прокинувся Вій.
Та хочеться жити і мушу
радіти оказії цій,

що буду гадати на гущі,
чи буду до літа живий,
чи, може, в розореній пущі

Іван Потьомкін
2020.04.01 10:39
Вже мого росту сягнула лобода.
Вже схили забілила конюшина.
Вже квітом зайнялися дерева.
Кінерет досягає лінії червоної...
Радіти б тільки первісткам Весни,
Радіти б тільки й молодіти,
Якби не те, що лихоманить світ
І назване короною глумливо.

Сергій Губерначук
2020.04.01 10:14
Так буде з кожним,
хто знатиме ознаку
віддаленості від власної хати
знаку Сонця, значень Сиріуса,
невизначеності гомо космосікуму…" –
сказав би я,
коли б не Ти.

Козак Дума
2020.04.01 08:44
Перемогли квартал і вулиця,
настали нині дні сумні.
Все продається і купується,
а справа – лише у ціні…

Микола Соболь
2020.04.01 07:38
Сьогодні день дурня. А вчора?
Здається у нас він щодня.
Пустіє державна комора
На хліба не буде зерна.
По норах забились, як миші
І скотча на рот нятягли,
Дзумить необтяжливо тиша
Прокльонами баби-яги.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталья Иванова Харина (1967) / Інша поезія / Мої переклади з української мови на російську віршів Євгена Плужника

 Євген Плужник, вірші, переклад з української мови на російську, 2 часть

Євген Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник, 14 грудня 1898 Кантемировка, Богучарський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія - 2 лютого 1936 Соловецький табір особливого призначення, Соловецькі острови, РРФСР, СРСР) - український поет, прозаїк, драматург, перекладач , лексикограф.


Вікіпедія

Оригинал:

ШЕВЧЕНКО
Коли надійдуть втома і зневір'я,
В його портрет вдивляюся тоді,—
І знову в серці відчуваю мир я
І тихий голос радісних надій.

*
Такий спокійний дивиться він з рами.
О, це за всіх замислене чоло,
Що, наче символ, стало над часами —
Того, що в нас нове перемогло!
І крізь обличчя, кождій хаті рідне,
Немов виразно бачу я в імлі:
Вже близько час — за нього ж день розквітне —
І на його оновленій землі!

*
Тоді я знов часам назустріч — згоден,
Бо чую я часів жаданих крок!
— Щасливий нарід, що його відродин
Був на землі воістину Пророк!

Мой вольный перевод:

ШЕВЧЕНКО
Когда подступят вялость и неверие,
В его портрет внимательней всмотрюсь —
И снова сердце чувствует доверие,
Надежды голос умаляет грусть.

*
Такой спокойный смотрит он из рамы.
Задумчив взгляд, открытое чело,
Он символ чести — сильный и упрямый,
В его победе новое число!
Его лицо, родное в каждом доме,
Его я вижу даже в темноте.
Уж близок день расцвета, в полудрёме -
Ведёт нас всех к намеченной мечте.

*
Иду навстречу времени — согласен,
Его я слышу вожделенный слог!
— Он вёл народ туда, где будет счастлив,
Был на земле воистину Пророк!

29.11.2019 15-00


Оригинал:

НА 1924 РІК
Франціє!
Чи то ж твоїм повіям
Ублагати невблаганний час,
Щоб зі сходу вітер не повіяв —
Від Дніпра,
Від Ільменю,
Від нас!
Азіати!
Дикуни!
Морлоки!
А дивись — лягла земля під пар,
Щоб вплести червоні дні і роки
Навіть в твій безглуздий календар!
Після днів натхнення і Бастілій —
Грабувати робітничий Рур!
— Це, щоб морем крові від розстрілів
Фарбувати свій Версаль і Лувр?
Франціє!
Невже ж твоїм рушницям
Розстріляти всі нові віки,
Що міцні такі, немов та криця,
Де селяни і робітники?
І невже, невже тобі не сором,
І невже ніколи не болить,
Що земля уся тобі докором,
Що тобі докором кожна мить!
Азіати?
Дикуни ми?
— Добре!
Ну, а ти, така шляхетна, ти!
Що влягла гарматним димом обрій,
Щоб не зріти братньої мети!
Франціє!
Версалю і Париже!
Ні, не ви зірвете той новий
Календар,
Що схід натхненний пише!
Ні, не ви!
Не ви!
Не ви!


Мой вольный перевод:

НА 1924 ГОД

О, Франсе!
И твоим проституткам
Наконец пробил час!
Вихрь с востока подул -
От Днепра,
От Ильменя,
От нас!
Дикари!
Бунтари!
Азиаты!
Землю снова испарили в старь,
Чтобы красные новые даты
Обновили и твой календарь!
После дней разрушенья Бастилии -
Хватит грабить рабочий народ!
— Кровь за кровь! Ничего не простили.
От Версаля до Лувра поход?
О, Франсе!
Неужель твоим ружьям
Нас расстреливать снова века?
Сталь крепка, испытаний не нужно!
Где крестьян и рабочих рука?
Неужели нисколько не стыдно,
Неужели душа не болит,
И упрёков не слышно — не видно?
Разве подлость не ставят на вид?!
Азиаты?
И все дикари мы?
— Хорошо,
Благородная, ты!
Пушек дым затуманил предзимье,
Цели братства в прицеле мечты!
О, Франсе!
От Версаля до Лувра!
И Париж обновит
Календарь,
Что Восток вдохновенный напишет?!
Даль в дыму!
Еле светит фонарь...

29. 11 2019 15-40


Оригинал:

ЖОВТЕНЬ
Буде в жовтні довіку свято,
Хоч би й час на шляху пристав!
Селянине!
Тому, що знято
Тебе з хреста.

Через те, що степи родючі —
О, єдиний!—
Тобі,
Що червоним у серце влучив
Міліонам чужих рабів!

Чуєш?
Сходить в красі безмежній
Твій великий — для всіх — посів!
Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів —
Всі!

До землі припади-но вухом —
Чуєш ти?—
Вся земля
Велетенським рухом —
До твоєї мети.


Мой вольный перевод:

ОКТЯБРЬ

Будет в октябре навечно дата,
Праздник этот в новый мир прислал
Пахарь от сохи!
И тело снято
С истязания креста.

Плодородные степи богаты.
Ты единственный —
В поле том
Красным колом стоишь распятый,
Признан чуждым для них рабом.

Слышишь,
Звон красоты безбрежной?
Твой великий для всех посев!
Ворскла, Альпы, Берлин, мыс ДЕжнев -
Много их, но услышали все!

Припади же
К земле своим ухом…
Слышишь ты? -
Вся земля у заветной черты,
И огромным, неистовым духом -
В пашне взращивает мечты.

29.11.2019 16-20


Оригинал:

***
Я вас Галю, згадував сьогодні,
Хотілося мені вас побачити.
Все здавалося, що ви самотні
І десь далеко плачете.

Смішно це, але мені так хочеться
Про якесь майбутнє з вами балакати,
Дивитися як день квітневий точиться,
А може, й плакати.


Мой вольный перевод:

***
Вы мне, Галя, сегодня приснились,
Так хотелось мне вас увИдеть.
Как сердцА одиноко бились!...
Вы не плачьте. Кто смог вас обидеть?

Грустно это, но хочется снова
Мне о будущем Вам говорить,
День в апреле промёрзнет сурово,
Слёз капель остановит нить.

29.11.2019 16-27

Оригинал:

***
Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.
А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...
Та від минулого тільки шкільний Горацій,
А про майбутнє — кілька тисяч слів.

Колись наважусь — заплющу серце й вуха!
Мета однакова — чи ця чи та.
Ах, про майбутнє все я переслухав,
А про минуле все перечитав!


Мой вольный перевод:

***
Читаю Синклера и хожу на биржу труда.
Я вырос мечтателем среди рощ и приятных снов...
Школьный курс вспоминается иногда,
А о будущем — много тысяч слов.

Когда решусь — закрою сердце и уши!
Цель одинакова — и эта, и та.
Ах, о будущем всё я прослушал,
и о прошлом я всё прочитал!

29.11. 2019 16-34
Оригинал:
* * *
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна,—
Шумуйте, днів розбурхані моря!

Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!),—
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!

Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
… О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!

Мой перевод:
* * *
У сильных дни — словно послушная глина,
Покорная воле и пальцам резчика;
Я встаю на колени у края почина,
У моря, взбудораженного венчиком!

Но гнев, а не зависть и не усталость
(Благословен путь, что наметить успели!) —
Какая-то новая, неизвестная сладость,
Солёная мука осуществления цели!

Пусть и другим дни будут также покорны,
Пусть я сам буду покорен дням моим!...
… Горизонты дней грядущих желания полны,
В тишине стихов моих и маленьких рифм!

01.12. 14-00

Оригинал:
* * *
Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
Вже й листів твоїх не відбираю.
Інколи копаюся у Мутері
Та в пікет з одним знайомим граю.

От книжок коли б хоч з пуд одержати!
Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
Відчинив я осені господу!

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
Та і як, скажи, себе одуриш!
А проте живу. Журюсь, обідаю...
О,— болить мені, єдина! Чуєш?

Мой перевод:
* * *
Почти год сижу, как крот, на хуторе.
Уже и писем твоих, не отбираю.
Иногда копаюсь в «Мутери»,
И в пикет с одним знакомым играю.

Вот книг если б хоть с пуд получить!
Все же не «Мутер» этот! И карт колода...
Тихий я. Даже не знаю, где уж ты...
Открыта осени природа...

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.
Себя не обманешь, враньё не напишешь.
Тем не менее — живу. Мучаюсь, понимаю...
Больно мне, Единственная! Слышишь?

01.12.2019 14-20

Оригинал:
* * *
На поле вийшов — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!

Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!

Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні!—
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?

Мой перевод:
* * *
В поле вышел я — упал замертво:
Колос от колоса — на четверть!
Высохло сердце земли, замерло,
Кровью наполнено. Шаманит ветер!

Бросил бессильно: — «Эй-ого!»
Только эхо, и ни души...
Выдумку утра моего
Голос вечера задушил!

Поле, и город, и я -
Море горя родни моей…
Кто из нас хоть минутку стоял
Над этой мукою дней?...

01.12 2019 14-30
Оригинал:
* * *
Папірос кому! Папіроси!
Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.
Це ж хто не зовсім босий,—
На візниках!

Саме отут на розі
Перша упала за волю кров...
Припасайте по змозі
Хліба та дров!

Бились, як леви, матроси!
З ними татусь!
А тепер — без руки...
Папірос кому! Папіроси...
Сірники…

Мой перевод:
* * *

Папирос кому! Папиросы!
Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.
Это тем, кто не совсем бОсый,
На колёсах, на возах!

Тут — на углу тревожности
Первая упала за свободу кровь...
Запасайте по возможности
Хлеба и дров!

Бились, как львы, матросы!
С ними отечество!
А теперь — без рук-ног — покалечены...
Папирос кому! Папиросы...
… Обезличенным — спички...

01.12.2019 15-30

Оригинал:
* * *
Розпочинає дні гудок о шостій,
Коли роси ще вітер не допив,
А там, вгорі, такі ясні і прості,
Пливуть рожеві зграї голубів...

Ще пішоходи холодком укриті,—
На передмісті десь ірже лоша...
І хочеться сказати кожній миті:
Не поспішай!

Але вже в'ється порох над базаром,
І синьоокий ранок мов засліп...
І закиплять, я знаю, незабаром
Купівля й продаж — боротьба за хліб!

І я іду, щоб десь продати м'язи,
Ще від учора стомлені напів...
І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
На крилах голубів…


Мой перевод:
* * *

Начинает день гудок в шесть,
Когда росу ещё ветер не дОпил,
А там, наверху, голубей не счесть,
Плывут розовые облака высокие...

Еще пешеход холодком укутан,
В стогу сонный жеребенок лежит...
И хочется сказать каждой минуте:
Подожди!...

Но уже вьётся пыль над базаром,
В лучах утра я будто ослеп ...
И закипит скоро страда не задаром —
Покупка-продажа — борьба за хлеб!

И я иду где-то продать силы,
Себя вчерашнего уставшего бледней...
И гаснут, блики топазов синих
На крылах голубей ...

01.12.2019 15-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях —
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Оторвались от дней слова,
Вянут себе по книгам, а в днях -
как в тёмном лесу!
Радость у меня своя:
Дождь — осенний плясун.

Врёте вы, кому ясно всё!
Перед мечтой всяк чужой — ничей!
Возок крутит своё колесо
в музей мелочей!

01.12.2019 16-00

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

Скінчено. Записано. І крапка.
— Спочивайте, стомлені над міру!—
… Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
1926


Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Там, где полегли они за свободу,
Свекла для сахарного завода.
И не надо слов. Не надо боли.
— Другие дни пришли, тихие — не более.

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.
— Отдыхайте, утомленные излишне —
… Взборонит снова ржавая тяпка
Землю усталую в борозды пышные.

01.12.2019 16-10


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Зціпив зуби. Блідий-блідий!
За байраком село палало.
Хтось прикладом у спину,— йди!
— Вас чимало!

Сухо чмихнув старий наган
(Перша нота нової гами...)
Надвечірній лягав туман
Над житами.

Хтось один засвистав матчиш.
На тачанки!— й шукай, де знаєш!
Поле, поле!
Чом ти мовчиш!
— Не ридаєш?

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Стиснул зубы бледный один.
За оврагом селО горело...
Кто-то прикладом в спину: — иди!
— много вас беглых!

Сухо фыркнул старый наган
(Первая нота нервной дрожью...)
Предвечерней ложился туман
Над рожью.

Кто-то спешно просвистел как стриж:
— На тачанки! И ищи, где знаешь...
Поле, поле!
Почему ты молчишь!
— не рыдаешь?

01.12.2019 16-25

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Ще в полон не брали тоді,—
Приліпили його до стовпа...
На землі, від крові рудій,
Кривава ропа...

А він був молодий такий!
Цілував, мабуть, гаряче...
Довго, довго йому круки
Випивали світло з очей!

А тепер там зійшов полин.
Телеграфні стовпи...
Загубився селянський син,—
Відробив!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Ещё в плен не брали тогда —
Пригвоздили к столбу. Стой...
На земле крови борозда,
Кровавый гной...

А он был молодой такой!
Целовал, пожалуй, их горячей...
Долго, долго ворон седой
Выпивал свет из глаз… ручей!

А теперь там взошла полынь.
Телеграфных нитей столбы...
Был загублен крестьянский сын, -
Отработал дитя судьбы.

01.12.2019 17-40

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
Гра бездоганна!

Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Прижмут к стене человека, пленя,
Извлекают наган беспечно...
Смотри, дитя, из-за плетня, -
Игра безупречна!

Потом едят яичницу с салом,
До синяков жмут женские груди...
О, прошлое! Твоим вассалам
И в будущем тесно будет!

01.12.2019 17-50


Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Впало — ставай до стінки!—
Сперся плечем на ганок...
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив — нагана наставив...
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок — на ранок
Хліба нема у жінки...
Ганок.
Труп біля стінки.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Устало: — Становись к стенке, -
Опёрся плечом о крыльцо...
Вспомнил у жены в застенке
Припрятано было кольцо.

И ни жалости, ни боли.
Наган его — знак к могиле...
Будто привычные роли
В наскучившем водевиле.

Только и мыслей — утром
Хлеба нет у жены, кольцо...
Крыльцо.
У стенки — трупы.
01.12.2019 18-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я — як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!

От! І не треба ніяких слів!—
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!

Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль!—
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я — как и все. И штаны с полотна...
И сердце моё наган...
Видел жизнь до последнего дна
Сотнями ран!

Вот! И не надо никаких слов —
Молчание голодней!
Взойдёт семя вселенских снов
Тишиной верных дней!

Вот и не надо газетных фраз!
— Боль… не бывает больней!
Молча вырастет новый Тарас
Средь кровавых полей!

01.12.2019 18-20

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я знаю:
Перекуют на орала мечи.
Земля плодородная будет —
Не та.
И будут одни ключи
Отпирать все сердца.

Я знаю!
И будет так:
Пшеницей взойдет кровь,
И узнают, какая на вкус
Любовь.
Верю.

01.12.2019 18-25
Оригинал:

ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО
«ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»
Гей, батьку мій, степе широкий!
А поговорю я ще з тобою...
Бо молодії ж мої бідні роки
Та пішли за водою...
Ой ви, звізди, звізди блискучі!
А вже й красота мені ваша зовсім не мила...
Бо на темний мій кучир
Та лягла пороша біла.
Ой ночі, чорні та безокі!
І не видно мені, куда йду...
Ще змалку я одинокий,
Та такий і пропаду.
Де ж, брати ви мої любі?
Ніхто сльози горькі мені не витер...
І от стою я, мов дуб той,
А кругом тільки хмари та вітер...
__

Мой перевод:

Стихи к рассказу Валерьяна Пидмогильного*
«ТРЕТЬЯ РЕВОЛЮЦИЯ»

Гэй, мать моя, степь широкая!
А поговорю я ещё с тобой?...
Молодые бедные годы, река глубокая,
Мы пошли за водой ...
Ой вы, звёзды, звёзды блестящие!
И уж красота мне ваша совсем не мила...
Темна судьба моя настоящая,
Да легла пороша бела.
Ой вы ночи, чёрные и безокие!
Не видать мне куда иду...
Ещё с детства я одинокий,
И такой пропаду.
Где же вы братья, полны забот?
Никто слёзы горькие мне не вытер...
И вот стою я, как дуб тот,
А кругом только облака и ветер...

02.12.2019 0-45

*Пидмогильный, Валерьян Петрович
Часть рассказов была напечатана в екатеринославской газете «Украинский пролетарий». Описал голодомор 1921—1923 годов в рассказе «Сын» (1923). В 1922 вышла книга рассказов «В эпидемическом бараке». В 1924 вышла книга Пидмогильного «Военный лётчик», а в 1926 году — отдельное издание повести «Третья революция». Вместе с Е. Плужником в 1926—1927 он подготовил два издания словаря «Фразеология делового языка», работал над сценарием фильма «Коломба» по роману Проспера Мериме.
__
Оригинал:
ВІН
Проминуть по днях десятиріччя,
Прийде радість інших поколінь,—
Але завжди
раз
на рік
обличчя
Обгортатиме глибока тінь!
Пам'ятатимуть дорослі й діти,
Хто в цей час в минулому помер!
Через віщо —
всім гудкам гудіти
Три хвилини —
як гули тепер!
Але завжди в подиху заводів
— Невмирущий в арміях машин!—
Поруч з нами
той,
кого в народі
Уквітчають коротенько —
Він!
І в обличчях радість біль пригорне:
У мільйонах втілений —
не вмер!
...І сотворять вічну пам'ять горни
З вдячністю, не знаною тепер!
Проминуть, мов сон, десятиріччя
Болю, крові, боротьби і війн,—
Але вічна правда робітнича —
Він!..
__
Мой перевод:

ОН
Пройдут по дням десятилетия,
И будет радость других поколений,
но всегда,
каждый раз,
каждый год —
лицо бессмертия
обвёрнуто в глубокие тени!
Вспомнят взрослые и дети,
Кто в то время лихое умер,
Страдал в прошлом!
Три минуты эти -
Будет звенеть зуммер,
Прогудеть не сложно!
Но всегда в дыхании заводов
— Новейших машин армий всех времён -
Рядом, братцы,
тот,
кого в народе
Нарекают вкратце -
Он!
И в лицах радость боль обойдёт:
В миллионах воплощённый -
не сгинул!
… И воспарит память. Веры полёт
В благодарность неизвестной могиле!
Пройдут, как сон, десятилетия
Боли, крови, борьбы и войн,
Но правда рабочая, бессмертная –
Он!...

02.12.2019 1-00
__

Оригинал:
СЕРП I МОЛОТ
Селянине!
Твоя рука —
У мозолях днів та плуга!
Поруч з нею
Рука
Така
Друга!
Робітник — полотно таке ж,
Тільки вмочене в фарбу синю!
Робітнича сила без меж,
Селянська без спину!
Поруч стануть —
Земля нова!
Світ на інші шляхи натрапив!
— Вже палають нові слова!
— Вже малюють нові мапи!
О мозолі міцних долонь,
Що цілують і серп, і молот!—
Це від ваших стискань вогонь
Навколо!
__

Мой перевод:
СЕРП И МОЛОТ
Крестьянин!
Твоя рука
В мозолях дней и плуга!
Рядом с ней
другая — в веках —
шершавая -
друга!
Рабочий — полотно тех же страниц,
Только обмакнуто в краску синюю!
Рабочая сила — она без границ,
Крестьянская — вогнута в спину!
Рядом встанут они —
И земля вертится!
Мир на другие пути наткнулся!
— Уже в новые слова верится!
— Палец новой карты коснулся!
О мозоль, не щадящая эту ладонь,
И губы, целующие серп и молот,
Это от ваших усилий огонь
топит холод!

02.12.2019 1-15
__

Оригинал:
***
Плакала вона… натомлену спину
День ховав за дахами дач.
А я з усіх фраз памятаю єдину:
— Годі, не плач.
Годі, не плач? Як це дико, їй-богу!
Ой як мертве усе в словах!
Взяти б серце своє – й об підлогу!
— Ах!
Скрикнула б раптом. В одну хвилину
Бачила б версти моїх шляхів…
Горбив день натомлену спину
Над горбами дахів.
__
Мой перевод:
***
Плакала она… Утомленные спины
день прятал за крышами дач.
А я из всех фраз помню единую:
— Хватит, не плачь.
— Не плачь? Как это дико, ей-богу!
Как мертво всё в словах!
Взять бы сердце своё — да об пол, с порогу!
— Ах!
Вскрикнула б вдруг. Хотя невинна.
Видела б вёрсты моих путей...
Сгорбил день утомленные спины
Сгинул в темень ветвей.

02.12.2019 1-35
__

Оригинал:
***
Сентиментальний тихий полонез, -
І раптом вся приникла до роялю…
Не треба сліз, моя далека Галю!
Усе загоїться, забудеться, минеться,
І я піду – життям ця необхідність зветься,
Піду в далекі тихі хутори…
Чи ви згадаєте мене у Відні?
Ніхто, ніхто мені не говори,
Що є серця якісь близькі і рідні!


Мой перевод:
***
Сентиментальный тихий полонез,
И вдруг горько приникла к роялю...
Не надо слёз, моя милая Галя!
Всё заживёт, забудется, минет,
А я пойду — жизнью это зовётся,
Пойду в хутора, далёкие ныне...
Вы вспоминайте меня с утра!
Всё, что было меж нами навек остаётся.
Ничего не говори мне… пора...
… СердцА так близко бились вчера!

02.12.2019 1-50


Первая часть моих переводов из Е. Плужника: http://maysterni.com/publication.php?id=142829
Исходники (оригиналы): http://maysterni.com/user.php?id=772&t=1






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-12-02 15:53:24
Переглядів сторінки твору 76
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.14 23:28
Автор у цю хвилину відсутній