Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.18
09:52
У кістки, що вище лоба,
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
2026.09.18
07:05
сюжетів з життя мешканців римського міста,
навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ»
ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней
(задум авторки)
Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з
2026.09.18
05:57
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
2026.09.17
23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
2026.09.17
21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Філософ (2000) /
Інша поезія
Цитати
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитати
від коханого вона була на сьомому небі,але й на восьмому місяці
ті ж самі вади,у цієї влади
хто шукає легкої слави,має важку долю
саме гірше розчарування в житті,-це гірке життя
не всім знайомий запах страху
без пальця в проктології,не допоможуть нано технології
в декого минулого більше ніж майбутнього
ті хто мав право чинити по совісті,цим правом ніколи не скористались
коли попадаєш під дощ,не сподівайся що вийдеш сухим з води
хто хоче більше лигнути,той часом може гигнути
шукаю чорного кота,а попадається зелений
майнула думка ,й промайнула
він старший від молодого,зате молодший від старого
ми обмінялися думками,та кожний залишився при своїй
часом побачене,неварте почутого
зло продають,добро дарують
не йди до вітру,проти вітру
той час приходить так невчасно
скакав у гречку,а попав в свербивус
на наші пенсії лиш зрідка,до вітру можна йти рідким
мінялись зміни,змінами мінялись,змінились зміни,все без змін
цвіло кохання,цвітом липовим
зелені вже гребуть зелені
гірким життям не насолодишся
взимі всі пахощі німі
постила дупа,бо харчі скінчились
думки мої дурнуваті,чом ви причепились
голова як мачуха,народжує думки,та залишає їх сиротами
розум десь завербувався лишивши голову саму
на білій льолі життя,доля вишиває мереживом пристрасті неймовірних кольорів
мене мама колисала,а доля душу витрясала
багато гарних слів,промовлено очима
краще мама з прутом,ніж доля з обухом
закохався без пам*яті,з часом прийшов до пам*яті,пулярес зник десь на проміжку дистанції
образу краще виплюнути ніж проковтнути
собі налила ти мартіні,мене ж мордуєш молоком квасним
хтось вільно йде по життю,а когось доля волоче на мотузці
жаби тепер такі цицькаті,що треба дуже стерегтись
чомусь тепер мені здається,що рідко звабити вдається
у ногах немає правди,та й межи ногами
думок багато,однодумців мало
нужда його зануждала,став він ся нуждати
він у зв*язках порочних,залишався непорочним
чим красивіші в жінки ноги,тим більші в чоловіка роги
переспали ми з тобою,так і не заснувши
хотів взяти себе в руки,але протягнув ноги
мене ти взяла голими ногами
коли ми ся покохали ,солв*ї співали,коли ми ся розлучали,то пси валували
до мене муза приходила,нам було добре тої ночі
таке палке кохання,аж здимів пулярес
поки мене не післали,щезну по англійськи
прийшов,побачив,переміг себе,і втік
гола жінка,-найгрізніша зброя
по моді я вже не вдягаюсь,бо мода є ,грошей нема
пулярес мій терпів багато,жінок він люто проклинав
від курячої сліпоти,прозрів до мудрості віслячої
мене ти взяла за живе,схопила і не відпускаєш
ті ж самі вади,у цієї влади
хто шукає легкої слави,має важку долю
саме гірше розчарування в житті,-це гірке життя
не всім знайомий запах страху
без пальця в проктології,не допоможуть нано технології
в декого минулого більше ніж майбутнього
ті хто мав право чинити по совісті,цим правом ніколи не скористались
коли попадаєш під дощ,не сподівайся що вийдеш сухим з води
хто хоче більше лигнути,той часом може гигнути
шукаю чорного кота,а попадається зелений
майнула думка ,й промайнула
він старший від молодого,зате молодший від старого
ми обмінялися думками,та кожний залишився при своїй
часом побачене,неварте почутого
зло продають,добро дарують
не йди до вітру,проти вітру
той час приходить так невчасно
скакав у гречку,а попав в свербивус
на наші пенсії лиш зрідка,до вітру можна йти рідким
мінялись зміни,змінами мінялись,змінились зміни,все без змін
цвіло кохання,цвітом липовим
зелені вже гребуть зелені
гірким життям не насолодишся
взимі всі пахощі німі
постила дупа,бо харчі скінчились
думки мої дурнуваті,чом ви причепились
голова як мачуха,народжує думки,та залишає їх сиротами
розум десь завербувався лишивши голову саму
на білій льолі життя,доля вишиває мереживом пристрасті неймовірних кольорів
мене мама колисала,а доля душу витрясала
багато гарних слів,промовлено очима
краще мама з прутом,ніж доля з обухом
закохався без пам*яті,з часом прийшов до пам*яті,пулярес зник десь на проміжку дистанції
образу краще виплюнути ніж проковтнути
собі налила ти мартіні,мене ж мордуєш молоком квасним
хтось вільно йде по життю,а когось доля волоче на мотузці
жаби тепер такі цицькаті,що треба дуже стерегтись
чомусь тепер мені здається,що рідко звабити вдається
у ногах немає правди,та й межи ногами
думок багато,однодумців мало
нужда його зануждала,став він ся нуждати
він у зв*язках порочних,залишався непорочним
чим красивіші в жінки ноги,тим більші в чоловіка роги
переспали ми з тобою,так і не заснувши
хотів взяти себе в руки,але протягнув ноги
мене ти взяла голими ногами
коли ми ся покохали ,солв*ї співали,коли ми ся розлучали,то пси валували
до мене муза приходила,нам було добре тої ночі
таке палке кохання,аж здимів пулярес
поки мене не післали,щезну по англійськи
прийшов,побачив,переміг себе,і втік
гола жінка,-найгрізніша зброя
по моді я вже не вдягаюсь,бо мода є ,грошей нема
пулярес мій терпів багато,жінок він люто проклинав
від курячої сліпоти,прозрів до мудрості віслячої
мене ти взяла за живе,схопила і не відпускаєш
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
