Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.18
07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
2025.12.17
20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2025.12.17
16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Філософ (2000) /
Інша поезія
Цитати
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитати
від коханого вона була на сьомому небі,але й на восьмому місяці
ті ж самі вади,у цієї влади
хто шукає легкої слави,має важку долю
саме гірше розчарування в житті,-це гірке життя
не всім знайомий запах страху
без пальця в проктології,не допоможуть нано технології
в декого минулого більше ніж майбутнього
ті хто мав право чинити по совісті,цим правом ніколи не скористались
коли попадаєш під дощ,не сподівайся що вийдеш сухим з води
хто хоче більше лигнути,той часом може гигнути
шукаю чорного кота,а попадається зелений
майнула думка ,й промайнула
він старший від молодого,зате молодший від старого
ми обмінялися думками,та кожний залишився при своїй
часом побачене,неварте почутого
зло продають,добро дарують
не йди до вітру,проти вітру
той час приходить так невчасно
скакав у гречку,а попав в свербивус
на наші пенсії лиш зрідка,до вітру можна йти рідким
мінялись зміни,змінами мінялись,змінились зміни,все без змін
цвіло кохання,цвітом липовим
зелені вже гребуть зелені
гірким життям не насолодишся
взимі всі пахощі німі
постила дупа,бо харчі скінчились
думки мої дурнуваті,чом ви причепились
голова як мачуха,народжує думки,та залишає їх сиротами
розум десь завербувався лишивши голову саму
на білій льолі життя,доля вишиває мереживом пристрасті неймовірних кольорів
мене мама колисала,а доля душу витрясала
багато гарних слів,промовлено очима
краще мама з прутом,ніж доля з обухом
закохався без пам*яті,з часом прийшов до пам*яті,пулярес зник десь на проміжку дистанції
образу краще виплюнути ніж проковтнути
собі налила ти мартіні,мене ж мордуєш молоком квасним
хтось вільно йде по життю,а когось доля волоче на мотузці
жаби тепер такі цицькаті,що треба дуже стерегтись
чомусь тепер мені здається,що рідко звабити вдається
у ногах немає правди,та й межи ногами
думок багато,однодумців мало
нужда його зануждала,став він ся нуждати
він у зв*язках порочних,залишався непорочним
чим красивіші в жінки ноги,тим більші в чоловіка роги
переспали ми з тобою,так і не заснувши
хотів взяти себе в руки,але протягнув ноги
мене ти взяла голими ногами
коли ми ся покохали ,солв*ї співали,коли ми ся розлучали,то пси валували
до мене муза приходила,нам було добре тої ночі
таке палке кохання,аж здимів пулярес
поки мене не післали,щезну по англійськи
прийшов,побачив,переміг себе,і втік
гола жінка,-найгрізніша зброя
по моді я вже не вдягаюсь,бо мода є ,грошей нема
пулярес мій терпів багато,жінок він люто проклинав
від курячої сліпоти,прозрів до мудрості віслячої
мене ти взяла за живе,схопила і не відпускаєш
ті ж самі вади,у цієї влади
хто шукає легкої слави,має важку долю
саме гірше розчарування в житті,-це гірке життя
не всім знайомий запах страху
без пальця в проктології,не допоможуть нано технології
в декого минулого більше ніж майбутнього
ті хто мав право чинити по совісті,цим правом ніколи не скористались
коли попадаєш під дощ,не сподівайся що вийдеш сухим з води
хто хоче більше лигнути,той часом може гигнути
шукаю чорного кота,а попадається зелений
майнула думка ,й промайнула
він старший від молодого,зате молодший від старого
ми обмінялися думками,та кожний залишився при своїй
часом побачене,неварте почутого
зло продають,добро дарують
не йди до вітру,проти вітру
той час приходить так невчасно
скакав у гречку,а попав в свербивус
на наші пенсії лиш зрідка,до вітру можна йти рідким
мінялись зміни,змінами мінялись,змінились зміни,все без змін
цвіло кохання,цвітом липовим
зелені вже гребуть зелені
гірким життям не насолодишся
взимі всі пахощі німі
постила дупа,бо харчі скінчились
думки мої дурнуваті,чом ви причепились
голова як мачуха,народжує думки,та залишає їх сиротами
розум десь завербувався лишивши голову саму
на білій льолі життя,доля вишиває мереживом пристрасті неймовірних кольорів
мене мама колисала,а доля душу витрясала
багато гарних слів,промовлено очима
краще мама з прутом,ніж доля з обухом
закохався без пам*яті,з часом прийшов до пам*яті,пулярес зник десь на проміжку дистанції
образу краще виплюнути ніж проковтнути
собі налила ти мартіні,мене ж мордуєш молоком квасним
хтось вільно йде по життю,а когось доля волоче на мотузці
жаби тепер такі цицькаті,що треба дуже стерегтись
чомусь тепер мені здається,що рідко звабити вдається
у ногах немає правди,та й межи ногами
думок багато,однодумців мало
нужда його зануждала,став він ся нуждати
він у зв*язках порочних,залишався непорочним
чим красивіші в жінки ноги,тим більші в чоловіка роги
переспали ми з тобою,так і не заснувши
хотів взяти себе в руки,але протягнув ноги
мене ти взяла голими ногами
коли ми ся покохали ,солв*ї співали,коли ми ся розлучали,то пси валували
до мене муза приходила,нам було добре тої ночі
таке палке кохання,аж здимів пулярес
поки мене не післали,щезну по англійськи
прийшов,побачив,переміг себе,і втік
гола жінка,-найгрізніша зброя
по моді я вже не вдягаюсь,бо мода є ,грошей нема
пулярес мій терпів багато,жінок він люто проклинав
від курячої сліпоти,прозрів до мудрості віслячої
мене ти взяла за живе,схопила і не відпускаєш
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
