Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
2026.08.02
11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує
2026.08.02
11:36
Серпень, хлопче, що з тобою?
Знов зненацька задощив.
Не здивуєш нас водою!
Ти диви, ще й оточив...
Заперіщив... розізлився?
Міра жарту певно є...
Ну а після в небо змився -
Православного вдає...
Серпень, хлопче, може, досить?
Якщо чуєш, то озвись
2026.08.02
11:32
Звучали в голосі на почет
Сім нот на пагорбі,
на біс...
І щось було від них пророче,
Бо саме так рождають вість...
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися... Війна.
І тут прийшла потвора суча -
Не всіх повернуть звідтіля...
О Боже рідний...
2026.08.02
10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
2026.08.02
06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Стендаль. Якість голосу
Мені здається, якщо у хвилину спокійного роздуму і тихого смутку ми станемо уважно запитувати нашу душу, то почуємо від неї, що таємниця чарів людського голосу полягає в таких двох обставинах:
1) Відтінок почуття, який голос неминуче вносить в усе. Голоси найхолодніших співачок, пань Кампорезі, Фодор, Фести й т. д., за відсутності інших почуттів поступово домішують у спів якусь невиразну радість. Я не говорю про пані Каталані; її приголомшливий голос видається душі дивом. Тріпотіння, яке нас опановує при цьому, спочатку навіть заважає бачити прекрасну і благородну безпристрасність цієї чарівливої співачки. Можна заради самого задоволення уявити собі голос пані Каталані в поєднанні з поривчастою душею і драматичним обдаруванням пані Пасти. Продовживши на мить цю ілюзію, ви неминуче розчаруєтеся, зате у вас залишиться переконання, що музика – наймогутніше з усіх мистецтв [1].
2) Друга перевага голосу – це слово; воно підказує уяві слухачів характер тих образів, які ній повинні поставати.
Людський голос має менше сили порівняно з інструментами, зате він набагато більшою мірою володіє здатністю змінювати силу звуку.
Розмаїття переходів, тобто неможливість для голосу бути безпристрасним, на мій погляд, важливіша його перевага, ніж навіть наявність слів.
Погані вірші, з яких складається італійська арія і в яких безнастанно повторюються одній й ті самі слова, спочатку зовсім не сприймаються як вірші; до слуху глядачів долітає проза [2], притому красу вірша становлять аж ніяк не найсильніші зі слів, наприклад, «я вас смертельно ненавиджу» або «я шалено кохаю вас»; тільки відтінки в самих словах та в їхньому розташуванні є доказом пристрасті й викликають наше співчуття до неї, а тимчасом якраз відтінки й буває неможливо передати п’ятдесятьма чи шістдесятьма словами, що складають італійську арію. Отже, слова можуть бути лише простою канвою; справа музики – розквітчати їх яскравими барвами.
Ви хочете нового доказу, що слова мають у музиці лише допоміжне значення і слугують у ній мовби етикетками почуттів? Порівняйте арію, яку з наголошеною пристрасністю голосу заспівала пані Беллок або панна Пізароні, з тією самою арією, яку хвилину потому заспівала яка-небудь учена тріскачка Півночі. Холодна співачка вимовить ті самі слова: «Io fermo, mio ben, morir mi sento» [3] – і при цьому анітрохи не розтопить криги в нашому серці.
Якщо ми вже вловили два чи три слова, з яких дізнаємося, що герой у розпачі або що він щасливий до нестями, то зовсім не потребуємо розбирати всю решту слів виконуваної арії; найважливіше – аби у виконанні була відчутна пристрасть. Тому нам завжди приносить задоволення добрий оперний спів, навіть тоді, коли співають незнайомою нам мовою. Треба лише, аби сусід по ложі бодай одним словом позначив кожну з виконуваних арій. Отож: можна насолоджуватися трагічним актором, який виконує свою роль мовою, лише окремі слова якої нам зрозумілі. З усіх цих спостережень я хотів би зробити висновок, що інтонація слів для музики набагато важливіша за самі слова.
Експресія – ось головна вартість співака.
Будь-які успіхи, що їх досягає мистецтво співу, позбавлене експресії чи обдароване нею слабкою мірою, нетривалі або можуть залежати від якогось випадкового уподобання глядачів, котре не має стосунку до мистецтва: врода акторки, її чесноти, її політичні переконання тощо.
В Італії наводять дивовижні приклади пророцтв, які докладно здійснювалися. Один неаполітанський любитель, говорячи про двох співачок, з яких одну публіка підносила до небес, а другу насилу терпіла, вигукнув серед партеру Сан-Карло, охоплений одним із тих спалахів захвату, котрі такі часті в цій країні: «Мине ще три роки, і всі зневажатимуть ту, якій зараз ви оплескуєте, а тою, яку ви зневажаєте, будуть захоплюватися». Минуло всього пів року, і його передбачення справдилося: співачка, яка співала з експресією, цілковито затьмарила другу, яка мала голос, красивий од природи. Тут вийшло те саме, що відбувається в суспільстві, де людина великого розуму бере гору над мальованим красенем. Такого ґатунку переворот у смаках неаполітанської публіки все-таки здійснився б, хоча, можливо, і не настільки скоро, якби співачка, – замість чудового голосу, котрий їй подарувала доля, – володіла bravura (мистецтвом, якого досягнуто через вправи).
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Стендаль. Якість голосу
З книжки “Життя Россіні”
Мисливський ріг чутно в горах Шотландії на значно більшій відстані, аніж людський голос. Ось єдине, в чому мистецтво подужало перевершити природу, – у силі звуку. В іншому, не менш важливому вимірі, у тому, що стосується виразності й приємності, людський голос і далі є вищий від будь-якого музичного інструмента, і навіть можна сказати, що музичні інструменти тим більше подобаються, чим більше за звучанням вони наближаються до людського голосу.
Мені здається, якщо у хвилину спокійного роздуму і тихого смутку ми станемо уважно запитувати нашу душу, то почуємо від неї, що таємниця чарів людського голосу полягає в таких двох обставинах:
1) Відтінок почуття, який голос неминуче вносить в усе. Голоси найхолодніших співачок, пань Кампорезі, Фодор, Фести й т. д., за відсутності інших почуттів поступово домішують у спів якусь невиразну радість. Я не говорю про пані Каталані; її приголомшливий голос видається душі дивом. Тріпотіння, яке нас опановує при цьому, спочатку навіть заважає бачити прекрасну і благородну безпристрасність цієї чарівливої співачки. Можна заради самого задоволення уявити собі голос пані Каталані в поєднанні з поривчастою душею і драматичним обдаруванням пані Пасти. Продовживши на мить цю ілюзію, ви неминуче розчаруєтеся, зате у вас залишиться переконання, що музика – наймогутніше з усіх мистецтв [1].
2) Друга перевага голосу – це слово; воно підказує уяві слухачів характер тих образів, які ній повинні поставати.
Людський голос має менше сили порівняно з інструментами, зате він набагато більшою мірою володіє здатністю змінювати силу звуку.
Розмаїття переходів, тобто неможливість для голосу бути безпристрасним, на мій погляд, важливіша його перевага, ніж навіть наявність слів.
Погані вірші, з яких складається італійська арія і в яких безнастанно повторюються одній й ті самі слова, спочатку зовсім не сприймаються як вірші; до слуху глядачів долітає проза [2], притому красу вірша становлять аж ніяк не найсильніші зі слів, наприклад, «я вас смертельно ненавиджу» або «я шалено кохаю вас»; тільки відтінки в самих словах та в їхньому розташуванні є доказом пристрасті й викликають наше співчуття до неї, а тимчасом якраз відтінки й буває неможливо передати п’ятдесятьма чи шістдесятьма словами, що складають італійську арію. Отже, слова можуть бути лише простою канвою; справа музики – розквітчати їх яскравими барвами.
Ви хочете нового доказу, що слова мають у музиці лише допоміжне значення і слугують у ній мовби етикетками почуттів? Порівняйте арію, яку з наголошеною пристрасністю голосу заспівала пані Беллок або панна Пізароні, з тією самою арією, яку хвилину потому заспівала яка-небудь учена тріскачка Півночі. Холодна співачка вимовить ті самі слова: «Io fermo, mio ben, morir mi sento» [3] – і при цьому анітрохи не розтопить криги в нашому серці.
Якщо ми вже вловили два чи три слова, з яких дізнаємося, що герой у розпачі або що він щасливий до нестями, то зовсім не потребуємо розбирати всю решту слів виконуваної арії; найважливіше – аби у виконанні була відчутна пристрасть. Тому нам завжди приносить задоволення добрий оперний спів, навіть тоді, коли співають незнайомою нам мовою. Треба лише, аби сусід по ложі бодай одним словом позначив кожну з виконуваних арій. Отож: можна насолоджуватися трагічним актором, який виконує свою роль мовою, лише окремі слова якої нам зрозумілі. З усіх цих спостережень я хотів би зробити висновок, що інтонація слів для музики набагато важливіша за самі слова.
Експресія – ось головна вартість співака.
Будь-які успіхи, що їх досягає мистецтво співу, позбавлене експресії чи обдароване нею слабкою мірою, нетривалі або можуть залежати від якогось випадкового уподобання глядачів, котре не має стосунку до мистецтва: врода акторки, її чесноти, її політичні переконання тощо.
В Італії наводять дивовижні приклади пророцтв, які докладно здійснювалися. Один неаполітанський любитель, говорячи про двох співачок, з яких одну публіка підносила до небес, а другу насилу терпіла, вигукнув серед партеру Сан-Карло, охоплений одним із тих спалахів захвату, котрі такі часті в цій країні: «Мине ще три роки, і всі зневажатимуть ту, якій зараз ви оплескуєте, а тою, яку ви зневажаєте, будуть захоплюватися». Минуло всього пів року, і його передбачення справдилося: співачка, яка співала з експресією, цілковито затьмарила другу, яка мала голос, красивий од природи. Тут вийшло те саме, що відбувається в суспільстві, де людина великого розуму бере гору над мальованим красенем. Такого ґатунку переворот у смаках неаполітанської публіки все-таки здійснився б, хоча, можливо, і не настільки скоро, якби співачка, – замість чудового голосу, котрий їй подарувала доля, – володіла bravura (мистецтвом, якого досягнуто через вправи).
Переклав Василь Білоцерківський
[1] Якими захопливими насолодами ми б завдячували віолончелі Ромберґа, якби замість непорочності й простодушності доброго німецького бюргера він мав пристрасну душу Вертера! Панна Шаурот, славетна дев’ятирічна піяністка, віщує все шаленство генія. (Дельфіна фон Шаурот (1813 – 1887) – німецька піаністка і композиторка. Учениця Ф. Калькбреннера, вундеркінд. Ф. Мендельсон присвятив їй свій Перший фортепіянний концерт. – Прим. перекл.).
[2] Передайте в партитурі «Гораціїв» слова знаменитої арії «Quelle pupille tenere» так, як їх співають.
[3] Я тремчу, мій любий, відчуваю, що помираю (іт.).
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Іван Соллертинський. Крістоф-Віллібальд Ґлюк"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. Подробиці перевороту, який вчинив Россіні. – Паґаніні – перший скрипаль Італії"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. Подробиці перевороту, який вчинив Россіні. – Паґаніні – перший скрипаль Італії"
Про публікацію
