Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
2026.09.17
06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем
2026.09.16
23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши
2026.09.16
21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.
Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни
2026.09.16
18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,
2026.09.16
17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?
Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,
2026.09.16
16:34
І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:
2026.09.16
14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.
Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
2026.09.16
14:00
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі
2026.09.16
13:37
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.
Щось повинно відбутися. Маятн
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
23:17
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Стендаль. Якість голосу
Мені здається, якщо у хвилину спокійного роздуму і тихого смутку ми станемо уважно запитувати нашу душу, то почуємо від неї, що таємниця чарів людського голосу полягає в таких двох обставинах:
1) Відтінок почуття, який голос неминуче вносить в усе. Голоси найхолодніших співачок, пань Кампорезі, Фодор, Фести й т. д., за відсутності інших почуттів поступово домішують у спів якусь невиразну радість. Я не говорю про пані Каталані; її приголомшливий голос видається душі дивом. Тріпотіння, яке нас опановує при цьому, спочатку навіть заважає бачити прекрасну і благородну безпристрасність цієї чарівливої співачки. Можна заради самого задоволення уявити собі голос пані Каталані в поєднанні з поривчастою душею і драматичним обдаруванням пані Пасти. Продовживши на мить цю ілюзію, ви неминуче розчаруєтеся, зате у вас залишиться переконання, що музика – наймогутніше з усіх мистецтв [1].
2) Друга перевага голосу – це слово; воно підказує уяві слухачів характер тих образів, які ній повинні поставати.
Людський голос має менше сили порівняно з інструментами, зате він набагато більшою мірою володіє здатністю змінювати силу звуку.
Розмаїття переходів, тобто неможливість для голосу бути безпристрасним, на мій погляд, важливіша його перевага, ніж навіть наявність слів.
Погані вірші, з яких складається італійська арія і в яких безнастанно повторюються одній й ті самі слова, спочатку зовсім не сприймаються як вірші; до слуху глядачів долітає проза [2], притому красу вірша становлять аж ніяк не найсильніші зі слів, наприклад, «я вас смертельно ненавиджу» або «я шалено кохаю вас»; тільки відтінки в самих словах та в їхньому розташуванні є доказом пристрасті й викликають наше співчуття до неї, а тимчасом якраз відтінки й буває неможливо передати п’ятдесятьма чи шістдесятьма словами, що складають італійську арію. Отже, слова можуть бути лише простою канвою; справа музики – розквітчати їх яскравими барвами.
Ви хочете нового доказу, що слова мають у музиці лише допоміжне значення і слугують у ній мовби етикетками почуттів? Порівняйте арію, яку з наголошеною пристрасністю голосу заспівала пані Беллок або панна Пізароні, з тією самою арією, яку хвилину потому заспівала яка-небудь учена тріскачка Півночі. Холодна співачка вимовить ті самі слова: «Io fermo, mio ben, morir mi sento» [3] – і при цьому анітрохи не розтопить криги в нашому серці.
Якщо ми вже вловили два чи три слова, з яких дізнаємося, що герой у розпачі або що він щасливий до нестями, то зовсім не потребуємо розбирати всю решту слів виконуваної арії; найважливіше – аби у виконанні була відчутна пристрасть. Тому нам завжди приносить задоволення добрий оперний спів, навіть тоді, коли співають незнайомою нам мовою. Треба лише, аби сусід по ложі бодай одним словом позначив кожну з виконуваних арій. Отож: можна насолоджуватися трагічним актором, який виконує свою роль мовою, лише окремі слова якої нам зрозумілі. З усіх цих спостережень я хотів би зробити висновок, що інтонація слів для музики набагато важливіша за самі слова.
Експресія – ось головна вартість співака.
Будь-які успіхи, що їх досягає мистецтво співу, позбавлене експресії чи обдароване нею слабкою мірою, нетривалі або можуть залежати від якогось випадкового уподобання глядачів, котре не має стосунку до мистецтва: врода акторки, її чесноти, її політичні переконання тощо.
В Італії наводять дивовижні приклади пророцтв, які докладно здійснювалися. Один неаполітанський любитель, говорячи про двох співачок, з яких одну публіка підносила до небес, а другу насилу терпіла, вигукнув серед партеру Сан-Карло, охоплений одним із тих спалахів захвату, котрі такі часті в цій країні: «Мине ще три роки, і всі зневажатимуть ту, якій зараз ви оплескуєте, а тою, яку ви зневажаєте, будуть захоплюватися». Минуло всього пів року, і його передбачення справдилося: співачка, яка співала з експресією, цілковито затьмарила другу, яка мала голос, красивий од природи. Тут вийшло те саме, що відбувається в суспільстві, де людина великого розуму бере гору над мальованим красенем. Такого ґатунку переворот у смаках неаполітанської публіки все-таки здійснився б, хоча, можливо, і не настільки скоро, якби співачка, – замість чудового голосу, котрий їй подарувала доля, – володіла bravura (мистецтвом, якого досягнуто через вправи).
Переклав Василь Білоцерківський
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Стендаль. Якість голосу
З книжки “Життя Россіні”
Мисливський ріг чутно в горах Шотландії на значно більшій відстані, аніж людський голос. Ось єдине, в чому мистецтво подужало перевершити природу, – у силі звуку. В іншому, не менш важливому вимірі, у тому, що стосується виразності й приємності, людський голос і далі є вищий від будь-якого музичного інструмента, і навіть можна сказати, що музичні інструменти тим більше подобаються, чим більше за звучанням вони наближаються до людського голосу.
Мені здається, якщо у хвилину спокійного роздуму і тихого смутку ми станемо уважно запитувати нашу душу, то почуємо від неї, що таємниця чарів людського голосу полягає в таких двох обставинах:
1) Відтінок почуття, який голос неминуче вносить в усе. Голоси найхолодніших співачок, пань Кампорезі, Фодор, Фести й т. д., за відсутності інших почуттів поступово домішують у спів якусь невиразну радість. Я не говорю про пані Каталані; її приголомшливий голос видається душі дивом. Тріпотіння, яке нас опановує при цьому, спочатку навіть заважає бачити прекрасну і благородну безпристрасність цієї чарівливої співачки. Можна заради самого задоволення уявити собі голос пані Каталані в поєднанні з поривчастою душею і драматичним обдаруванням пані Пасти. Продовживши на мить цю ілюзію, ви неминуче розчаруєтеся, зате у вас залишиться переконання, що музика – наймогутніше з усіх мистецтв [1].
2) Друга перевага голосу – це слово; воно підказує уяві слухачів характер тих образів, які ній повинні поставати.
Людський голос має менше сили порівняно з інструментами, зате він набагато більшою мірою володіє здатністю змінювати силу звуку.
Розмаїття переходів, тобто неможливість для голосу бути безпристрасним, на мій погляд, важливіша його перевага, ніж навіть наявність слів.
Погані вірші, з яких складається італійська арія і в яких безнастанно повторюються одній й ті самі слова, спочатку зовсім не сприймаються як вірші; до слуху глядачів долітає проза [2], притому красу вірша становлять аж ніяк не найсильніші зі слів, наприклад, «я вас смертельно ненавиджу» або «я шалено кохаю вас»; тільки відтінки в самих словах та в їхньому розташуванні є доказом пристрасті й викликають наше співчуття до неї, а тимчасом якраз відтінки й буває неможливо передати п’ятдесятьма чи шістдесятьма словами, що складають італійську арію. Отже, слова можуть бути лише простою канвою; справа музики – розквітчати їх яскравими барвами.
Ви хочете нового доказу, що слова мають у музиці лише допоміжне значення і слугують у ній мовби етикетками почуттів? Порівняйте арію, яку з наголошеною пристрасністю голосу заспівала пані Беллок або панна Пізароні, з тією самою арією, яку хвилину потому заспівала яка-небудь учена тріскачка Півночі. Холодна співачка вимовить ті самі слова: «Io fermo, mio ben, morir mi sento» [3] – і при цьому анітрохи не розтопить криги в нашому серці.
Якщо ми вже вловили два чи три слова, з яких дізнаємося, що герой у розпачі або що він щасливий до нестями, то зовсім не потребуємо розбирати всю решту слів виконуваної арії; найважливіше – аби у виконанні була відчутна пристрасть. Тому нам завжди приносить задоволення добрий оперний спів, навіть тоді, коли співають незнайомою нам мовою. Треба лише, аби сусід по ложі бодай одним словом позначив кожну з виконуваних арій. Отож: можна насолоджуватися трагічним актором, який виконує свою роль мовою, лише окремі слова якої нам зрозумілі. З усіх цих спостережень я хотів би зробити висновок, що інтонація слів для музики набагато важливіша за самі слова.
Експресія – ось головна вартість співака.
Будь-які успіхи, що їх досягає мистецтво співу, позбавлене експресії чи обдароване нею слабкою мірою, нетривалі або можуть залежати від якогось випадкового уподобання глядачів, котре не має стосунку до мистецтва: врода акторки, її чесноти, її політичні переконання тощо.
В Італії наводять дивовижні приклади пророцтв, які докладно здійснювалися. Один неаполітанський любитель, говорячи про двох співачок, з яких одну публіка підносила до небес, а другу насилу терпіла, вигукнув серед партеру Сан-Карло, охоплений одним із тих спалахів захвату, котрі такі часті в цій країні: «Мине ще три роки, і всі зневажатимуть ту, якій зараз ви оплескуєте, а тою, яку ви зневажаєте, будуть захоплюватися». Минуло всього пів року, і його передбачення справдилося: співачка, яка співала з експресією, цілковито затьмарила другу, яка мала голос, красивий од природи. Тут вийшло те саме, що відбувається в суспільстві, де людина великого розуму бере гору над мальованим красенем. Такого ґатунку переворот у смаках неаполітанської публіки все-таки здійснився б, хоча, можливо, і не настільки скоро, якби співачка, – замість чудового голосу, котрий їй подарувала доля, – володіла bravura (мистецтвом, якого досягнуто через вправи).
Переклав Василь Білоцерківський
[1] Якими захопливими насолодами ми б завдячували віолончелі Ромберґа, якби замість непорочності й простодушності доброго німецького бюргера він мав пристрасну душу Вертера! Панна Шаурот, славетна дев’ятирічна піяністка, віщує все шаленство генія. (Дельфіна фон Шаурот (1813 – 1887) – німецька піаністка і композиторка. Учениця Ф. Калькбреннера, вундеркінд. Ф. Мендельсон присвятив їй свій Перший фортепіянний концерт. – Прим. перекл.).
[2] Передайте в партитурі «Гораціїв» слова знаменитої арії «Quelle pupille tenere» так, як їх співають.
[3] Я тремчу, мій любий, відчуваю, що помираю (іт.).
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Іван Соллертинський. Крістоф-Віллібальд Ґлюк"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. Подробиці перевороту, який вчинив Россіні. – Паґаніні – перший скрипаль Італії"
• Перейти на сторінку •
"Стендаль. Подробиці перевороту, який вчинив Россіні. – Паґаніні – перший скрипаль Італії"
Про публікацію
