Ви прокинулись!
Зробили перший усвідомлений вдох, відкрили очі, або не відкрили,
не важливо. Подякуйте Богу чи Долі, хто як звик називати це чудо…
Не скигліть, не нийте, не бурчіть зранку.
Випийте свою чергову каву, або не пийте каву. Випийте чай, воду – накінець. Не бурчіть.
Спокійно збирайтесь, якщо вам повезло і потрібно іти на роботу, а ні то - ні.
Подивіться на сонце, якщо воно видне з-за хмар, а не видно, так і не потрібно. Подивіться на хмари вони бувають різні.
Все добре, або не дуже погано.
Ви вже прокинулись. А хтось не прокинувся. Усвідомили.
Не скигліть ви ідете на роботу, ідете, їдете. Самі їдете.
Вас не везуть у швидкій, а ще краще у катафалку. І це добре, бо все що почалось, колись має обов,язково закінчитись на щастя. Чому на щастя? Ну це вже інша історія.
А зараз ви, просто ідете, самі - на свою грьобану роботу. У вас вона є, а у когось нема. Він більш лінивий ніж ви.
І це також добре.
У вас ще не все втрачено. Тобто роботу можна втратити, але поки що вона (робота) у вас - є, чи ви у неї, не важливо.
Світить сонце, чи йде разом з вами дощ, вітер в обличчя неприємно кидає залишки осінніх листків, або вас дістають ранкові запахи (пахочі, як кому більше подобається) розквітлого травневого бузку, чи червневої акації, що не дає вам СОСРЄДОТОЧІТСЯ, навіває всякі цікаві і не дуже бажання.
Але ж ви продовжуєте іти, і ідіть мовчки, а хочете мугичте, наспівуйте щось, якщо у вас є слух… і вчергове дякуйте, просто дякуйте, Собі, Богу, Долі, Мамі, Дружині, Чоловіку, Брату, Сестрі, Сонцю, Ранку, Коту, що вас проводжав до порога і мовчки запитував, коли ви вернетесь?
Дякуйте, ідіть, і дякуйте, і не нарікайте. Відчуйте цю мить, вона ніколи не повториться. І це добре…