Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
2026.05.06
06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...
2026.05.06
06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.
2026.05.06
02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!
Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-
2026.05.05
22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.
Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо
2026.05.05
22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне
2026.05.05
14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю
2026.05.05
13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
Розлився, як ціла аморфна держава.
Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!
Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.
2026.05.05
12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.
Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча
2026.05.05
10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.
В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки
2026.05.05
08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».
Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон
2026.05.05
05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби
2026.05.04
23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?
Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Сьогодні передивившись стрічку новин і не знайшовши там жодної втішної новини я все таки хочу зрозуміти гробове мовчання тих, хто так радо і урочисто заявляв що вони 73%, а ті хто не відносяться до цих "переможних" відсотків це порохоботи і взагалі якась непотріб на їх переконання.
Я буду говорити сьогодні виключно про себе і свої відчуття. Ніколи нічиїм ботом не була і за Петра Порошенка голосувала не тому, що Він для мене був сонцем без плям, а тому, що бачила реальні здобутки: у відродженні ЗСУ, у зовнішній політиці, в позитивних змінах у моєму селищі Слобожанське, де реально запрацювали реформа децентралізації і ще багато-багато в чому... Я відчувала себе Українкою на своїй землі, хоч як не було важко. А коли під час чергової поїздки на передову, побачила яким брудом поливає його канал "Новоросія", побачила грубо змонтовані брехливі фейки то у своєму рішенні утвердилася. Я навіть ту поїздку добре пам'ятаю, коли хлопці пригощали нас чаєм, а ми попросили включити нам маленький допотопний телевізор і те що там побачили настільки вразило, там було стільки ненависті до нашого президента що уже тоді навесні 2018р я собі сказала, що коли вороги його так ненавидять, то значить робить багато вірних речей.Тоді я і зробила свій вибір, хоч претензії і у мене були і немало, та почала дивитися на недоліки іншими очима, намагалася зрозуміти деякі речі, знайти виправдання деяким вчинкам. Коли чесно, то не завжди знаходила виправдання деяким вчинкам тодішньої влади, а у деяких напрямках відвертої бездіяльності і всередині усе бунтувало, та розуміла, що усе відразу в таких умовах змінити неможливо, адже вороги не тільки зовні, а і всередині країни зачаїлися і шкодять, як тільки можуть. До останнього чекала, що здоровий глузд переможе і усі патріотичні сили об'єднаються, чи хоч би перестануть брудом поливати один одного. Він же не піарив себе, як найкращого, а казав, що Він потрібен Україні. Так сьогодні це видно навіть засліпленому до нього ненавистю, що Порошенко був потрібен Україні на ці перехідні і надважкі роки, щоб закріпити принаймі те, що мали, чого досягнули.
Девять місяців пройшло від виборів і що ми сьогодні бачимо, повне руйнування усього досягнутого, чим пишалася Україна, стовідсоткову імпотентність нової влади, тому, що куди не поглянь на усіх напрямках діяльності одні мінуси і проколи по факту діяльності, а найгірше що у душі багатьох заповзає безнадія.
Хочу запитати у 73%, а хто ж нині на війні наживається?
Чому ми, хто підтримував наші ЗСУ і досі підтримуємо, а де ж команда зе?
Чому мовчить СБУ коли сатрапи Януковича відверто на ТБ принижують пам'ять Небесної Сотні.
І ще багато, багато хочу задати чому, на які я не отримаю відповіді...
29.01.2020р. Надія Таршин
Я буду говорити сьогодні виключно про себе і свої відчуття. Ніколи нічиїм ботом не була і за Петра Порошенка голосувала не тому, що Він для мене був сонцем без плям, а тому, що бачила реальні здобутки: у відродженні ЗСУ, у зовнішній політиці, в позитивних змінах у моєму селищі Слобожанське, де реально запрацювали реформа децентралізації і ще багато-багато в чому... Я відчувала себе Українкою на своїй землі, хоч як не було важко. А коли під час чергової поїздки на передову, побачила яким брудом поливає його канал "Новоросія", побачила грубо змонтовані брехливі фейки то у своєму рішенні утвердилася. Я навіть ту поїздку добре пам'ятаю, коли хлопці пригощали нас чаєм, а ми попросили включити нам маленький допотопний телевізор і те що там побачили настільки вразило, там було стільки ненависті до нашого президента що уже тоді навесні 2018р я собі сказала, що коли вороги його так ненавидять, то значить робить багато вірних речей.Тоді я і зробила свій вибір, хоч претензії і у мене були і немало, та почала дивитися на недоліки іншими очима, намагалася зрозуміти деякі речі, знайти виправдання деяким вчинкам. Коли чесно, то не завжди знаходила виправдання деяким вчинкам тодішньої влади, а у деяких напрямках відвертої бездіяльності і всередині усе бунтувало, та розуміла, що усе відразу в таких умовах змінити неможливо, адже вороги не тільки зовні, а і всередині країни зачаїлися і шкодять, як тільки можуть. До останнього чекала, що здоровий глузд переможе і усі патріотичні сили об'єднаються, чи хоч би перестануть брудом поливати один одного. Він же не піарив себе, як найкращого, а казав, що Він потрібен Україні. Так сьогодні це видно навіть засліпленому до нього ненавистю, що Порошенко був потрібен Україні на ці перехідні і надважкі роки, щоб закріпити принаймі те, що мали, чого досягнули.
Девять місяців пройшло від виборів і що ми сьогодні бачимо, повне руйнування усього досягнутого, чим пишалася Україна, стовідсоткову імпотентність нової влади, тому, що куди не поглянь на усіх напрямках діяльності одні мінуси і проколи по факту діяльності, а найгірше що у душі багатьох заповзає безнадія.
Хочу запитати у 73%, а хто ж нині на війні наживається?
Чому ми, хто підтримував наші ЗСУ і досі підтримуємо, а де ж команда зе?
Чому мовчить СБУ коли сатрапи Януковича відверто на ТБ принижують пам'ять Небесної Сотні.
І ще багато, багато хочу задати чому, на які я не отримаю відповіді...
29.01.2020р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"А душа не співає вже пісні голосні"
• Перейти на сторінку •
"У нас нині новини - розпечені жарини..."
• Перейти на сторінку •
"У нас нині новини - розпечені жарини..."
Про публікацію
