Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Сьогодні передивившись стрічку новин і не знайшовши там жодної втішної новини я все таки хочу зрозуміти гробове мовчання тих, хто так радо і урочисто заявляв що вони 73%, а ті хто не відносяться до цих "переможних" відсотків це порохоботи і взагалі якась непотріб на їх переконання.
Я буду говорити сьогодні виключно про себе і свої відчуття. Ніколи нічиїм ботом не була і за Петра Порошенка голосувала не тому, що Він для мене був сонцем без плям, а тому, що бачила реальні здобутки: у відродженні ЗСУ, у зовнішній політиці, в позитивних змінах у моєму селищі Слобожанське, де реально запрацювали реформа децентралізації і ще багато-багато в чому... Я відчувала себе Українкою на своїй землі, хоч як не було важко. А коли під час чергової поїздки на передову, побачила яким брудом поливає його канал "Новоросія", побачила грубо змонтовані брехливі фейки то у своєму рішенні утвердилася. Я навіть ту поїздку добре пам'ятаю, коли хлопці пригощали нас чаєм, а ми попросили включити нам маленький допотопний телевізор і те що там побачили настільки вразило, там було стільки ненависті до нашого президента що уже тоді навесні 2018р я собі сказала, що коли вороги його так ненавидять, то значить робить багато вірних речей.Тоді я і зробила свій вибір, хоч претензії і у мене були і немало, та почала дивитися на недоліки іншими очима, намагалася зрозуміти деякі речі, знайти виправдання деяким вчинкам. Коли чесно, то не завжди знаходила виправдання деяким вчинкам тодішньої влади, а у деяких напрямках відвертої бездіяльності і всередині усе бунтувало, та розуміла, що усе відразу в таких умовах змінити неможливо, адже вороги не тільки зовні, а і всередині країни зачаїлися і шкодять, як тільки можуть. До останнього чекала, що здоровий глузд переможе і усі патріотичні сили об'єднаються, чи хоч би перестануть брудом поливати один одного. Він же не піарив себе, як найкращого, а казав, що Він потрібен Україні. Так сьогодні це видно навіть засліпленому до нього ненавистю, що Порошенко був потрібен Україні на ці перехідні і надважкі роки, щоб закріпити принаймі те, що мали, чого досягнули.
Девять місяців пройшло від виборів і що ми сьогодні бачимо, повне руйнування усього досягнутого, чим пишалася Україна, стовідсоткову імпотентність нової влади, тому, що куди не поглянь на усіх напрямках діяльності одні мінуси і проколи по факту діяльності, а найгірше що у душі багатьох заповзає безнадія.
Хочу запитати у 73%, а хто ж нині на війні наживається?
Чому ми, хто підтримував наші ЗСУ і досі підтримуємо, а де ж команда зе?
Чому мовчить СБУ коли сатрапи Януковича відверто на ТБ принижують пам'ять Небесної Сотні.
І ще багато, багато хочу задати чому, на які я не отримаю відповіді...
29.01.2020р. Надія Таршин
Я буду говорити сьогодні виключно про себе і свої відчуття. Ніколи нічиїм ботом не була і за Петра Порошенка голосувала не тому, що Він для мене був сонцем без плям, а тому, що бачила реальні здобутки: у відродженні ЗСУ, у зовнішній політиці, в позитивних змінах у моєму селищі Слобожанське, де реально запрацювали реформа децентралізації і ще багато-багато в чому... Я відчувала себе Українкою на своїй землі, хоч як не було важко. А коли під час чергової поїздки на передову, побачила яким брудом поливає його канал "Новоросія", побачила грубо змонтовані брехливі фейки то у своєму рішенні утвердилася. Я навіть ту поїздку добре пам'ятаю, коли хлопці пригощали нас чаєм, а ми попросили включити нам маленький допотопний телевізор і те що там побачили настільки вразило, там було стільки ненависті до нашого президента що уже тоді навесні 2018р я собі сказала, що коли вороги його так ненавидять, то значить робить багато вірних речей.Тоді я і зробила свій вибір, хоч претензії і у мене були і немало, та почала дивитися на недоліки іншими очима, намагалася зрозуміти деякі речі, знайти виправдання деяким вчинкам. Коли чесно, то не завжди знаходила виправдання деяким вчинкам тодішньої влади, а у деяких напрямках відвертої бездіяльності і всередині усе бунтувало, та розуміла, що усе відразу в таких умовах змінити неможливо, адже вороги не тільки зовні, а і всередині країни зачаїлися і шкодять, як тільки можуть. До останнього чекала, що здоровий глузд переможе і усі патріотичні сили об'єднаються, чи хоч би перестануть брудом поливати один одного. Він же не піарив себе, як найкращого, а казав, що Він потрібен Україні. Так сьогодні це видно навіть засліпленому до нього ненавистю, що Порошенко був потрібен Україні на ці перехідні і надважкі роки, щоб закріпити принаймі те, що мали, чого досягнули.
Девять місяців пройшло від виборів і що ми сьогодні бачимо, повне руйнування усього досягнутого, чим пишалася Україна, стовідсоткову імпотентність нової влади, тому, що куди не поглянь на усіх напрямках діяльності одні мінуси і проколи по факту діяльності, а найгірше що у душі багатьох заповзає безнадія.
Хочу запитати у 73%, а хто ж нині на війні наживається?
Чому ми, хто підтримував наші ЗСУ і досі підтримуємо, а де ж команда зе?
Чому мовчить СБУ коли сатрапи Януковича відверто на ТБ принижують пам'ять Небесної Сотні.
І ще багато, багато хочу задати чому, на які я не отримаю відповіді...
29.01.2020р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"А душа не співає вже пісні голосні"
• Перейти на сторінку •
"У нас нині новини - розпечені жарини..."
• Перейти на сторінку •
"У нас нині новини - розпечені жарини..."
Про публікацію
