Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамдедобре Тамдедобре (1988) /
Проза
Діти-квіти
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діти-квіти
"От будуть свої діти, то побачиш як їх виховувати!- говорила мені мама, коли я рвалась на діскатєку у 8 класі у тоненьких калготках. Я ж хотіла бути модня. -15, сніг валить, а ми з Іркою топаємо в "Еверест" (то наше таке місцеве завідєніє, де можна було показати свої хореографічіскі здібності. Я ходила туди, бо "правда отой мальчик на мене дивиться? мабуть я йому нравлюсь"). Верталась додому ("дим сигарєт с мєнтолом" пам'ятаю той діскатєчний запах пробирався до трусів), спочатку була гречка, бо "ти в скільки додому мала прийти?.....А зараз скільки???"
"Діти-діти...." хитала мама головою, коли я через день злягла з температурою ("нє-нє, я тепло вдівалась, чесно! і шапку тоже!")
"Не буду я брати той бутерброд! Ніхто в класі не їсть! (Для мене було загадкою-ЯК щодня бутерброд появлявся в рюкзаці, а люди в маршрутці не могли второпати звідки запах ковбаси).
"Не хочу я ходити в музичну! -заявила вдома після другого заняття, - там треба виступати!"
"І в кого ти така вперта? Хіба в батька свого! Он прошу-молю на базар поїхати новий светр купити (скоро ж Паска, родина приїде з Львівщини), а він ніяк- ітак добре!
Не сошлись ми характерами дома, після школи втекла в кулінарний технікум в Тернопіль (хлопці б мене так любили, як я любила поїсти!). Свабода, - подумала, коли сідала в поїзд. 15 хвилин по тому, дзвінок-"Доця, не псіхуй, але я там тобі поклала банку тушонки, квашені огірки, і пару картоплин, звариш собі зупу (от чого я ніяк не похудаю!). Хай там тобі хлопці поможуть сумку до гуртожитка донести." Мама-мама....як же я її люблю! ❤️
...Час пролетів, як експрес "Берлін-Франкфурт". Тепер у мене є своє власне золотоволосе "а шо ти мені купила?":) мені є з ким розділити банку Нутелли, малювати нігті "мама, а давай тим розовим лаком", питати поради "які туфлі кращі", танцювати під Дорна, ліпити вареники, а потім півдня драяти кухню від муки. Я називаю її Ельза (ну любить дитина той мультик!), дякую за кольорові тюльпани на.... пошпакльованій стіні (а вдруг вона майбутній художник?), фарбую волосся в "таке як у феї", міцно-міцно обіймаю, і мрію лиш про одне- щоб вона була ЩАСЛИВОЮ!
П.С. "Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе". (Це сказала не я, але порада хороша))
"Діти-діти...." хитала мама головою, коли я через день злягла з температурою ("нє-нє, я тепло вдівалась, чесно! і шапку тоже!")
"Не буду я брати той бутерброд! Ніхто в класі не їсть! (Для мене було загадкою-ЯК щодня бутерброд появлявся в рюкзаці, а люди в маршрутці не могли второпати звідки запах ковбаси).
"Не хочу я ходити в музичну! -заявила вдома після другого заняття, - там треба виступати!"
"І в кого ти така вперта? Хіба в батька свого! Он прошу-молю на базар поїхати новий светр купити (скоро ж Паска, родина приїде з Львівщини), а він ніяк- ітак добре!
Не сошлись ми характерами дома, після школи втекла в кулінарний технікум в Тернопіль (хлопці б мене так любили, як я любила поїсти!). Свабода, - подумала, коли сідала в поїзд. 15 хвилин по тому, дзвінок-"Доця, не псіхуй, але я там тобі поклала банку тушонки, квашені огірки, і пару картоплин, звариш собі зупу (от чого я ніяк не похудаю!). Хай там тобі хлопці поможуть сумку до гуртожитка донести." Мама-мама....як же я її люблю! ❤️
...Час пролетів, як експрес "Берлін-Франкфурт". Тепер у мене є своє власне золотоволосе "а шо ти мені купила?":) мені є з ким розділити банку Нутелли, малювати нігті "мама, а давай тим розовим лаком", питати поради "які туфлі кращі", танцювати під Дорна, ліпити вареники, а потім півдня драяти кухню від муки. Я називаю її Ельза (ну любить дитина той мультик!), дякую за кольорові тюльпани на.... пошпакльованій стіні (а вдруг вона майбутній художник?), фарбую волосся в "таке як у феї", міцно-міцно обіймаю, і мрію лиш про одне- щоб вона була ЩАСЛИВОЮ!
П.С. "Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе". (Це сказала не я, але порада хороша))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
