Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Проза
Друге грудня, 2019 рік (рваний потік свідомости)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Друге грудня, 2019 рік (рваний потік свідомости)
Ой, третє грудня, але до біса, вражає сам факт, що мої записи, та і я прожили разом ще один рік. Тоді теж було важко, не настільки як сьогодні, але по-своєму жахливо...
Уже двічі я говорив із Богом. От так просто. Ні, не подумай, без галюцинацій, слухових чи зорових. Бог, який би він не був, а Він один, говорив через мене, моїми словами, моїм голосом, у моїх думках, але все рівно то був Він. Прийшов несподівано, хоча деякі події з мого життя, як видно, спонукали до втручання. І ще я знаю, що А. молиться за мене, розмовляючи з Ним, я це зрозумів, відчув, точно так як відчуває вона. Я мушу подзвонити їй, розповісти про події, вибратися нарешті з берлоги, бо час уже прийшов, певне ще під час першої розмови, але й число то гарне, третє грудня!..
До речі, спершу Бог прийшов до мене також через дівчину, через В., зеленоволосу мавку, сталося то зовсім стихійно, під час переписки про книги, творчість та Силу. Бо Бог і є Силою, тобто Сила входить до Бога. Взагалі Бога сприймати треба позаконфесійно та поза рамками релігії, хоча й відчуттями...
Я повинен розказати про це Н., мені важко без нього, я багато думаю про Н. й мені хочеться його і вдарити, й обійняти зі слізьми на очах. Я маю зателефонувати йому також, своєму колишньому другові, який мав настільки великий вплив на мене, і якому я збираюся якщо не пробачити, то вилити свій біль і страждання, заразом і з розчаруванням. У ньому, у собі, у світі. Але, Бог мені підказує та усміхається, не в Ньому...
Я вдячний Богові, я вдячний тим, хто допоміг мені прислухатися до Нього. Щойно Він знову підказав мені, що я можу відкритися інвалідам повністю. Бо ми з ними однакові, просто я каліка душевний, і моя голова підказує, що й духовний. Я не знаю, добрий я чи поганий, але я визнаю і приймаю, що я не Бог і що я хочу бути з людьми. Я дозволив собі бути неідеальною людиною, радше Бог дозволив мені й допоміг. Як і допомагає писати ці букви та слова, як і допомагає бути спокійним, якщо не всі висновки будуть прописані, як і просто допомагає, а може й завжди робив це?..
Усміхаюся Йому у відповідь. Я готовий вернутися до К., я можу вернутися до християн і там Він також буде, у принципі, як і всюди. Цікаво, скільки разів я "правильно" написав Його імена в тексті, намагаюся пожартувати з Нього. Я згадую минуле в К. та малюю картини майбутнього. Як завжди, фантазист і мрійник. І знову уникаю кількох слів про те, що мені жахливо боляче, страшно і наскільки я втомився і від себе, і від світу...
Одначе коли ти йдеш до Бога, хай і у вигляді його образів у католицизмі, то віра, надія та любов стають золотими жевелерами. Ніби пишу текст лишень для створення внутрішнього діалогу, он як! Мені жахливо тривожно, дискомфортно і я придумую непристойні розповіді про себе в дусі "Писав статті у Вікіпедії, займався віртуальними БДСМ-практиками та страждав від... усіх і вся"...
І найсмішніше, що в опусі є і фарш окрім фарсу. У мене ще з'явилися дві, е ні, уже три сформовані ідеї для творчих експериментів, усе якось чим більше я відокремлювався й гірше ставало, тим чіткіше вони кристалізувалися у щось максимально конкретне та створене зовнішніми стрілами. До речі, з любов'ю перегріваю ноутбук та роблю вигляд, ніби самому смішно зі своєї постіронії...
І можна опублікувати текст до блогу, який ніхто крім мене ніколи не бачив, і який стане хоча б на людину популярнішим тільки після мого епічного самогубства. Зате ми з Богом знаємо, що то жарт і зводити рахунки з життям я ніколи не збираюся. Тьфу, на мить згадав свого товариша по листуванню зі шкільних років, який чудом познайомив мене з Кафкою...
Як думаю про те, що він сміється над моїми невдачами (хоча, виправдаю себе, були не тільки вони), то геть перестаю жаліти про свою ізоляцію в місці, де я виріс. Уже кілька днів не миюся, до слова, з плином часу всередині починаєш ігнорувати буденні речі й лишатися все більше з думками та всіма можливими для них стимуляторами...
Ні, теологом я таки справді не стану, але по-своєму зміню християнство на краще, як порадив мені Бог, бо я і так залюбки вмію поєднувати протилежні поняття і по тотальному діагнозу (діагнозону, Дагону?) являюся представником професії філософа...
Світ учив мене, а я перевчив себе, зберуся й покажу правду світові. Якщо вже згадуєш про те що вечеряв уночі та як знайома дівчина писала про свої пристрасті в їжі, то краще зупинитися й зробити мудру морду, ніби зараз гідно виправиш написане...
2019
Уже двічі я говорив із Богом. От так просто. Ні, не подумай, без галюцинацій, слухових чи зорових. Бог, який би він не був, а Він один, говорив через мене, моїми словами, моїм голосом, у моїх думках, але все рівно то був Він. Прийшов несподівано, хоча деякі події з мого життя, як видно, спонукали до втручання. І ще я знаю, що А. молиться за мене, розмовляючи з Ним, я це зрозумів, відчув, точно так як відчуває вона. Я мушу подзвонити їй, розповісти про події, вибратися нарешті з берлоги, бо час уже прийшов, певне ще під час першої розмови, але й число то гарне, третє грудня!..
До речі, спершу Бог прийшов до мене також через дівчину, через В., зеленоволосу мавку, сталося то зовсім стихійно, під час переписки про книги, творчість та Силу. Бо Бог і є Силою, тобто Сила входить до Бога. Взагалі Бога сприймати треба позаконфесійно та поза рамками релігії, хоча й відчуттями...
Я повинен розказати про це Н., мені важко без нього, я багато думаю про Н. й мені хочеться його і вдарити, й обійняти зі слізьми на очах. Я маю зателефонувати йому також, своєму колишньому другові, який мав настільки великий вплив на мене, і якому я збираюся якщо не пробачити, то вилити свій біль і страждання, заразом і з розчаруванням. У ньому, у собі, у світі. Але, Бог мені підказує та усміхається, не в Ньому...
Я вдячний Богові, я вдячний тим, хто допоміг мені прислухатися до Нього. Щойно Він знову підказав мені, що я можу відкритися інвалідам повністю. Бо ми з ними однакові, просто я каліка душевний, і моя голова підказує, що й духовний. Я не знаю, добрий я чи поганий, але я визнаю і приймаю, що я не Бог і що я хочу бути з людьми. Я дозволив собі бути неідеальною людиною, радше Бог дозволив мені й допоміг. Як і допомагає писати ці букви та слова, як і допомагає бути спокійним, якщо не всі висновки будуть прописані, як і просто допомагає, а може й завжди робив це?..
Усміхаюся Йому у відповідь. Я готовий вернутися до К., я можу вернутися до християн і там Він також буде, у принципі, як і всюди. Цікаво, скільки разів я "правильно" написав Його імена в тексті, намагаюся пожартувати з Нього. Я згадую минуле в К. та малюю картини майбутнього. Як завжди, фантазист і мрійник. І знову уникаю кількох слів про те, що мені жахливо боляче, страшно і наскільки я втомився і від себе, і від світу...
Одначе коли ти йдеш до Бога, хай і у вигляді його образів у католицизмі, то віра, надія та любов стають золотими жевелерами. Ніби пишу текст лишень для створення внутрішнього діалогу, он як! Мені жахливо тривожно, дискомфортно і я придумую непристойні розповіді про себе в дусі "Писав статті у Вікіпедії, займався віртуальними БДСМ-практиками та страждав від... усіх і вся"...
І найсмішніше, що в опусі є і фарш окрім фарсу. У мене ще з'явилися дві, е ні, уже три сформовані ідеї для творчих експериментів, усе якось чим більше я відокремлювався й гірше ставало, тим чіткіше вони кристалізувалися у щось максимально конкретне та створене зовнішніми стрілами. До речі, з любов'ю перегріваю ноутбук та роблю вигляд, ніби самому смішно зі своєї постіронії...
І можна опублікувати текст до блогу, який ніхто крім мене ніколи не бачив, і який стане хоча б на людину популярнішим тільки після мого епічного самогубства. Зате ми з Богом знаємо, що то жарт і зводити рахунки з життям я ніколи не збираюся. Тьфу, на мить згадав свого товариша по листуванню зі шкільних років, який чудом познайомив мене з Кафкою...
Як думаю про те, що він сміється над моїми невдачами (хоча, виправдаю себе, були не тільки вони), то геть перестаю жаліти про свою ізоляцію в місці, де я виріс. Уже кілька днів не миюся, до слова, з плином часу всередині починаєш ігнорувати буденні речі й лишатися все більше з думками та всіма можливими для них стимуляторами...
Ні, теологом я таки справді не стану, але по-своєму зміню християнство на краще, як порадив мені Бог, бо я і так залюбки вмію поєднувати протилежні поняття і по тотальному діагнозу (діагнозону, Дагону?) являюся представником професії філософа...
Світ учив мене, а я перевчив себе, зберуся й покажу правду світові. Якщо вже згадуєш про те що вечеряв уночі та як знайома дівчина писала про свої пристрасті в їжі, то краще зупинитися й зробити мудру морду, ніби зараз гідно виправиш написане...
2019
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
