Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Будкевич (1918) /
Проза
«Ми – це не безліч стандартних «Я», а безліч всесвітів різних…» , - Василь Симоненко.*
Кожен художник в тій чи іншій мірі є пошуковцем, духовно – етичні, колористичні і інші шукання, важлива складова його життя і творчості. Бажано ставити перед собою над - завдання, в такому випадку найгірший результат, - це здобуття «золотої середини». Творити свій світ, нехай це буде невеличкий ареал від неосяжного Всесвіту, то є мрія живописця, який прагне стати Справжнім.
Книжки Кастанеди – специфічна концентрація взірців мудрості різних віків. Ось одна із розмов з доном Хуаном. Почуймо:
« - Чи знаєш ти що – небудь про оточуючий тебе світ?,- запитав він.
- Я знаю всілякого роду речі, - сказав я.
- Я маю на увазі – відчуваєш ти світ довкола себе?
- Я відчуваю в світі стільки, скільки можу.
- Цього недостатньо. Ти повинен відчувати все, інакше світ втрачає свій смисл».
Яна Магей, а оповідь у тексті йтиме про її живопис, бо він вартий уваги… Згадуючи роки дитинства молода мисткиня розповідає: «Найприємніші спогади пов’язані з моїм дідусем Михайлом, сумую, бо він пішов у засвіти вісім років тому…
З ним удвох ми проводили багато часу разом. Змалечку я любила з дідусем ходити по гриби в гори. А кожен такий похід, незалежно від віку, як перший. Ми брали з собою хліб, сало і сіль. Коли було подолано півдороги, робили зупинку біля криниці, яку називали нашою. Виймали з торбини просту їжу і смажили гриби. То були найсмачніші – і хліб з салом, і гриби, найкраща кринична вода! Дідусь працював начальником цеху на вертолітному заводі, дитячій радості не було меж, коли він брав мене на роботу. Траплялася можливість посидіти в кабіні гелікоптера, уявляла себе в Польоті…».
Повинно бути у людини відчуття приналежності до родоводу, до свого народу. Та місцевість, де народилась , зростала, формувалася, найкраща тому що рідна, а не завдяки красі довкілля, чи ще чомусь. В Яни такі відчуття є, вони не могли не віддзеркалитися в творчості… На одній з картин змальована луйтра (драбина), то непрямий перегук з назвою відомої збірки віршів П. Мідянки «Луйтра в небо», і це свідчення потягу художниці до горішнього, незнаного…
,
Яна здобула фахову мистецьку освіту, 4 роки навчалася в Мукачівській філії Закарпатської академії мистецтв, останній рік студіювала науки вже в Ужгороді. Серед митців – педагогів найбільше виділяє А. Коприву. «Я багато чого від нього навчилася, вчуся дотепер, і вмінню працювати з кольором, експериментувати, бути сміливим у письмі, тоді виникають цікаві варіації на полотні…», - мовить художниця.
Яні до вподоби те, що сотворили відомі і знамениті імпресіоністи, фовісти, віднедавна дівчина поринула в царину абстракції, вже з’явилися деякі роботи. Заглиблюється у творчість: К. Моне, В. ван Гога, А. Матісса, А. Дерена…
Вставка перша.
ВІнсент ван Гог, в палітрі якого є 2 основні кольори, які він позиціонував як протилежні: жовтий і синій. Один, від ніжно – цитринового до яскраво – помаранчевого, видавався йому спорідненим з сонячним світлом, пшеничним полем, усім тим, що насичує поняття Життя. Другий – від блакитного до майже синьо – чорного, бачився загадковим і мінорним, був носієм фатуму, невідворотності… Боротьба двох кольорів була в уяві великого живописця протистоянням Добра і Зла, світла дня і темряви ночі. Решта барв доповнювали їх, підсилювали або послаблювали , надаючи їм рис або м’якості, витонченості, або доводячи їх до шалу, до начебто дисонансів, що кричать… Малярство Вінсента емоційне, та це не спонтанні емоції, там сокриті роздуми, там узагальнений досвід великих колористів минулого.
В роботах Яни Магей присутня динаміка зображеного, навіть ознаки драматизму, як натяк на те, - що щось повинно відбутися на тій території, що змальована на картині…
Вставка друга.
«Les fauves» (дикі), представили свої роботи в 1905 році у Паризькому Салоні незалежних: А. Марке, Ж. Брак, А. Дерен, інші. Фовістам властива інтенсивна контрастність колориту, гострі композиційні ритми, декоративізм і лаконічність манери письма, також віднайдення свіжих імпульсів у творчості примітивістів. Риси примітивізму притаманні не лише фовістам (А. Матісс, А. Дерен), а і раннім представникам кубізму (П. Пікассо), дадаїзму (М. Дюшан). Вони прагнули долучитися до – незамуленого, чистого, емоційно – народного…
Споглядаючи певні абстрактні роботи авторки побачив застосування в них елементів фрактальної геометрії. Термін фрактал походить від латинського «fractus», і означає як «те що складається з фрагментів». Бенуа Мандельброт (математик) цим словом в 1975 році позначив самоподібні структури, якими він тоді займався, хоча термін фрактал не відноситься до математичних понять. Фрактали (фрагменти) мають у собі ще багато не розкритого, це мова Живої Природи…
Є у мистецтві як елітарні витвори, так і вульгарні. Дуже точно і гостро висловився М. Кундера: «Презирство до вульгарного було властиво і давнім салонам і салонам сьогоднішнім. Згадаємо етимологію: «вульгарний» походить від vulgus – «народ»; вульгарне те, що подобається народу; демократ, представник лівих, борець за права людини зобов’язаний любити народ, але він здатен зверхньо висловлювати йому презирство у всьому, що знаходить вульгарним…». (!!).
Яна Магей, - це одна з представниць молодої генерації мистецького Закарпаття. Дівчина має хист, картини засвідчують це. Подальша її мистецька доля залежить від працездатності, що їй притаманна, від незникомої пожади до пізнання, врешті, від прихильності Вищих Сил. Хочеться вірити у щасливе завтра художниці, не тільки у малярстві. Ознаки елітарності присутні у витворах Яни, а кожне нове досягнення породжує інше, ще новіше…
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Інтернет – видання «ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Ми – це не безліч стандартних «Я», а безліч всесвітів різних…» , - Василь Симоненко.*
Кожен художник в тій чи іншій мірі є пошуковцем, духовно – етичні, колористичні і інші шукання, важлива складова його життя і творчості. Бажано ставити перед собою над - завдання, в такому випадку найгірший результат, - це здобуття «золотої середини». Творити свій світ, нехай це буде невеличкий ареал від неосяжного Всесвіту, то є мрія живописця, який прагне стати Справжнім.Книжки Кастанеди – специфічна концентрація взірців мудрості різних віків. Ось одна із розмов з доном Хуаном. Почуймо:
« - Чи знаєш ти що – небудь про оточуючий тебе світ?,- запитав він.
- Я знаю всілякого роду речі, - сказав я.
- Я маю на увазі – відчуваєш ти світ довкола себе?
- Я відчуваю в світі стільки, скільки можу.
- Цього недостатньо. Ти повинен відчувати все, інакше світ втрачає свій смисл».
Яна Магей, а оповідь у тексті йтиме про її живопис, бо він вартий уваги… Згадуючи роки дитинства молода мисткиня розповідає: «Найприємніші спогади пов’язані з моїм дідусем Михайлом, сумую, бо він пішов у засвіти вісім років тому…
З ним удвох ми проводили багато часу разом. Змалечку я любила з дідусем ходити по гриби в гори. А кожен такий похід, незалежно від віку, як перший. Ми брали з собою хліб, сало і сіль. Коли було подолано півдороги, робили зупинку біля криниці, яку називали нашою. Виймали з торбини просту їжу і смажили гриби. То були найсмачніші – і хліб з салом, і гриби, найкраща кринична вода! Дідусь працював начальником цеху на вертолітному заводі, дитячій радості не було меж, коли він брав мене на роботу. Траплялася можливість посидіти в кабіні гелікоптера, уявляла себе в Польоті…».
Повинно бути у людини відчуття приналежності до родоводу, до свого народу. Та місцевість, де народилась , зростала, формувалася, найкраща тому що рідна, а не завдяки красі довкілля, чи ще чомусь. В Яни такі відчуття є, вони не могли не віддзеркалитися в творчості… На одній з картин змальована луйтра (драбина), то непрямий перегук з назвою відомої збірки віршів П. Мідянки «Луйтра в небо», і це свідчення потягу художниці до горішнього, незнаного…
,
Яна здобула фахову мистецьку освіту, 4 роки навчалася в Мукачівській філії Закарпатської академії мистецтв, останній рік студіювала науки вже в Ужгороді. Серед митців – педагогів найбільше виділяє А. Коприву. «Я багато чого від нього навчилася, вчуся дотепер, і вмінню працювати з кольором, експериментувати, бути сміливим у письмі, тоді виникають цікаві варіації на полотні…», - мовить художниця.
Яні до вподоби те, що сотворили відомі і знамениті імпресіоністи, фовісти, віднедавна дівчина поринула в царину абстракції, вже з’явилися деякі роботи. Заглиблюється у творчість: К. Моне, В. ван Гога, А. Матісса, А. Дерена…
Вставка перша.
ВІнсент ван Гог, в палітрі якого є 2 основні кольори, які він позиціонував як протилежні: жовтий і синій. Один, від ніжно – цитринового до яскраво – помаранчевого, видавався йому спорідненим з сонячним світлом, пшеничним полем, усім тим, що насичує поняття Життя. Другий – від блакитного до майже синьо – чорного, бачився загадковим і мінорним, був носієм фатуму, невідворотності… Боротьба двох кольорів була в уяві великого живописця протистоянням Добра і Зла, світла дня і темряви ночі. Решта барв доповнювали їх, підсилювали або послаблювали , надаючи їм рис або м’якості, витонченості, або доводячи їх до шалу, до начебто дисонансів, що кричать… Малярство Вінсента емоційне, та це не спонтанні емоції, там сокриті роздуми, там узагальнений досвід великих колористів минулого.
В роботах Яни Магей присутня динаміка зображеного, навіть ознаки драматизму, як натяк на те, - що щось повинно відбутися на тій території, що змальована на картині…
Вставка друга.
«Les fauves» (дикі), представили свої роботи в 1905 році у Паризькому Салоні незалежних: А. Марке, Ж. Брак, А. Дерен, інші. Фовістам властива інтенсивна контрастність колориту, гострі композиційні ритми, декоративізм і лаконічність манери письма, також віднайдення свіжих імпульсів у творчості примітивістів. Риси примітивізму притаманні не лише фовістам (А. Матісс, А. Дерен), а і раннім представникам кубізму (П. Пікассо), дадаїзму (М. Дюшан). Вони прагнули долучитися до – незамуленого, чистого, емоційно – народного…
Споглядаючи певні абстрактні роботи авторки побачив застосування в них елементів фрактальної геометрії. Термін фрактал походить від латинського «fractus», і означає як «те що складається з фрагментів». Бенуа Мандельброт (математик) цим словом в 1975 році позначив самоподібні структури, якими він тоді займався, хоча термін фрактал не відноситься до математичних понять. Фрактали (фрагменти) мають у собі ще багато не розкритого, це мова Живої Природи…
Є у мистецтві як елітарні витвори, так і вульгарні. Дуже точно і гостро висловився М. Кундера: «Презирство до вульгарного було властиво і давнім салонам і салонам сьогоднішнім. Згадаємо етимологію: «вульгарний» походить від vulgus – «народ»; вульгарне те, що подобається народу; демократ, представник лівих, борець за права людини зобов’язаний любити народ, але він здатен зверхньо висловлювати йому презирство у всьому, що знаходить вульгарним…». (!!).
Яна Магей, - це одна з представниць молодої генерації мистецького Закарпаття. Дівчина має хист, картини засвідчують це. Подальша її мистецька доля залежить від працездатності, що їй притаманна, від незникомої пожади до пізнання, врешті, від прихильності Вищих Сил. Хочеться вірити у щасливе завтра художниці, не тільки у малярстві. Ознаки елітарності присутні у витворах Яни, а кожне нове досягнення породжує інше, ще новіше…
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.
*Інтернет – видання «ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВОЛОДИМИР ГАРБУЗ: «КАРТИНИ – ЦЕ МОЇ ОБЕРЕГИ, ВОНИ МЕНЕ ЗАХИЩАЮТЬ…».*"
• Перейти на сторінку •
"«НУ ЯК МЕНІ ТОЙ ВЕЧІР ЗМАЛЮВАТЬ ?…», - мотив з вірша.*"
• Перейти на сторінку •
"«НУ ЯК МЕНІ ТОЙ ВЕЧІР ЗМАЛЮВАТЬ ?…», - мотив з вірша.*"
Про публікацію
