Грає музика, медитативна, розмірена, на цілу залу готичної споруди. Темінь, пробиваються паростки світла крізь вітражі, звуки б’ються й потроюються в ехо. На колінах сидить юнак, заворожений, приголомшений, і переживає прихід.. Думки.

Думка випорскується з розуму. З інтелекту. З відкритості до світу та його пізнання. Думка огортає тілесним збудженням та уводить до другої зали: Зали Розуміння.

«У любого Б. великі статки, і тому цинізм йому нелегально дозволений», «Квантова фізика й комп’ютерні науки важливі в дослідженні околиць наших очиць настільки, наскільки необхідні філософія та теологія», «Більшість психологічних відкриттів до року N піддали сумніву через їх недостатню критичність». Сотні, сотні клаптів живопису фактів..

Зала пульсує від вигаданого землетрусу. На її холодній підлозі розтікаються іскри великого звершення. Чистий дух б’ється об закутки, підлітає до Говерли церковного вівтаря й запалює свічки вогнем по дорозі. Вогнем Сприйняття. Вогнем Запам’ятовування.

Дай йому волю воднораз: подорослішаєш і прославишся домашнім мудрецем у мурашиному Царстві на віки.

Сприйняття вимагає Глупоти. Однак відмінної від запропонованої Еразмом Роттердамським у «Похвалі Глупоти». Вона повинна назватися прекрасною! Дурість вивільняє від упередженості й новими дієсловами дозволяє стати розумнішим, освіченим, подивуватися Масштабу й Храму Знання.

Тим часом подивимося на юнака. Він різко розплющує очі, і тихо радіє, що думки пішли своєю дорогою. Коли всіх обсмоктано й ображено, він низько вклоняється та підіймається з колін. У залах зупинився грім, танок помислів стихає. Світанок бабака сьорбає з глечика сонце. Хлопець мило потягується руками під його теплінням, промені ріжуть вихід назовні та пощипують очі. Він підстрибнув, іде, заледве порається з великими воротами, захищеними колодками й шипами. Відкриває.

Очі на сонце, сонце на нього. Палає, блискає.

Істина, Розум, Свобода! До вас!

2020