ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
11:54
Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:58
Домовлятися з ордою - святотацтво,
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Сон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сон
Прокинувся, умитий ранковим сонячним промінням, яке розлилося по моєму обличчю. Розплющую лупаки, аж гульк — під боком примостилася божественної краси Венера: ліва ніжка грайливо лежить на моєму стегні, долоня гріє мою сідницю, а голова з пишною блондинистою шевелюрою заховалася під лівою пахвою. Яким чином в обіймах опинилася оця молода вродлива весталка — хоч убийте, але не пам’ятаю!
Взагалі то я непитущий. Наче. Принаймні до вчорашнього дня. Котнув лише келишок червоного вина на творчому вечорі мого колеги по творчому цеху, схрумав банана, пожував печива якогось заморського. Пам’ятаю,- одесную стояла ворожбитка з Борщагівського відьмацького осередку, очицями на мене увесь час блимала. І така вродлива, що аж перехреститися увесь час тягнуло. Я ж мольфар знаний, з діда-прадіда любовною магією промишляю, розумію як плетуться сіті сердечні та вдягається вуздечка привороту.
Миттєво прийшло прозріння: “Це ж на мене ту вуздечку і накинуто! Ах ти ж бестія безпардонна! Хіба такі фокуси з колегами можна витворяти? Непорядок! Беззаконня! Порушення відьмацького Статуту!” - вигукнув подумки.
Хотів устати з ліжка, смикнувся, але ногу було прикуто до ліжка важкими кайданками. Мало їй магічних ланцюгів, так ще й залізом обплела. От капость!
“Боже! Що вона зі мною уночі витворяла?” - прошепотіли губи. “Невже насильничала?”
Пильно оглядаю себе у пошуках пошкоджень. Хух, ніяких укусів немає, подряпин пазуриками у приступах жаги також, синців та крововиливів не видно, органи на місці, руками-ногами ворушу нормально. Отже, обійшлося без поверхневих уражень. А от що всередині...
А розімліла від нічних пригод мавка солодко сопе, губами уві сні ворушить, шепоче “коханий”, “сонце моє”, “обніми мене міцніше”, ну і так далі. Аж слухати млосно.
Якщо кожна жінка буде таке шепотіти на вушко своєму солодяткові щоночі, то вірний шлюб до гробу забезпечено. Нікуди від своєї дружини чоловік вже не втече, не побіжить шукати пригод на свою голову. Такі слова, сказані уві сні, ще й на вухо коханому — найбомбезніша магія, чари сили неймовірної, ще й снаги додають диявольської у стегна краще синтетичної віагри, вірте мені.
Гаразд, досить з мене цих дитячих ігор, пора вивільнятися. Клацнув пальцями і кайданки розімкнулися, тихенько, аби не розбудити знадливу панянку, виповз з її обіймів, почухав макірту і прошептав:
“Вмиваю сонячним світлом дзеркало своєї душі, а дух мій — водоспадом джерельної води, хай розвіється всяка мана перед моїм взором, згорять закляття під моєю ногою, втече нечиста сила з моїх думок”.
Скрутив дулю, тицьнув нею павукові під стелею і оглушливо чхнув.
Мадам здригнулася від різкого звуку і розплющила мигдалевидні, покриті поволокою оченята.
- Олександре! - прошепотіло божественне створіння. - Доброго ранку !- і потягнулося, наче кіт на осонні, вигнувши дугою знадливий стан.
- Е-е-е-е, доброго ранку,- відповідаю розгубленим голосом, вирячившись на опуклі тілеса.
А цнотливиця грайливо посміхнулася, блиснувши білозубою усмішкою і сором’язливо потягнула на себе кінчик ковдри.
“Ти диви, - стидається, вихована!” - подумав я. Стопи прикрила, а от те що вище не обов“язково.
- Діано, питаю непорочну діву, - ви як тут опинилися?
Дівчина зробила ошелешений вираз обличчя і розгублено прошепотіла:
- Ви ж мене самі до себе і покликали! Невже не пам’ятаєте?
Сідаю поруч з нею на ліжко, нахиляюся, цьомкаю в рожевого пиптика, який вимогливо настовбурчився в стелю, і кажу:
- Я, звичайно, шаную колег- чарівників. Але класти чари одне на одного у нас не прийнято. За таке виганяють з конвенту. Принаймні з Борщагівського осередку вас попруть неодмінно. А він найголовніший серед усіх осередків Києва. Це означає, що у вас відберуть чаклунську силу та передадуть мені. Розумієте?
Як же плакала ця юна відьма! Як вона ридала! Жалісливе завивання з надривом стрясало стіни мого житла. Стільки солоної води пролилося — страшно сказати! Аж ковдра змокріла. Довелося потім її кинути до пральної машини.
І ті гіркі дівочі сльози таки пробили діру в моїй страстотерпеливій душі, змилостивився я, і пробачив ці невинні пустощі. Чого не пробачиш молодій вродливій красуні? Згодні? І взагалі — жінкам відмовляти ні в чому не можна, бо це гріх, за який небо може покарати.
- Ви хоч поясніть, благородна Діано, чому обов’язково потрібно було мені памороки забивати? Просто б попросили: “Хочу тебе, коханий!” - і все! Це ж так просто!
- Е-е-е-е-е! - знову розплакалося це диво. - Я ж ваша учениця! Ви в академії чаклунства у моїй групі основи чорної магії та боротьбу з нею викладаєте. Сиджу за останньою партою, а перед вами сотня душ. Всі вас бояться, всі вас не люблять. Тільки я одна втратила голову. Але хіба ви мене помітите між отими мотронами з плечами гераклів? От і наважилася вас до себе причаклувати. А найкраще місце для обряду — це зал Спілки письменників України. Ви там часто буваєте, бо вірші слухати любите.
Щось було не так. Щось явно було не так. Думав, думав і враз...
- Чоловіче! Прокидайся! Що це там ти бурчиш під носа? - чую над вухом.
Підплигнув на ліжку, а в ньому...моя дружина, берегиня зрілого віку, з фіолетовим хвостиком. Ніяких молодих роздягнених відьм і в помині немає. Ох і приверзлося ж мені цього ранку! Соромно розказати навіть власній дружині! Тьху!
- Так що тобі наснилося? Кажи вже, бо ти до мене так горнувся, так горнувся..
- Та. Нічого особливого, сон як сон,- одказую дружині та кріпко її обнімаю. Погляд зупинився на власних зап’ястках, на яких синіють сліди від наручників, а на нічному столику, поруч з моєю книжкою “Берегиня”, горбляться сталеві кайданки.
25.03.2020р.
Взагалі то я непитущий. Наче. Принаймні до вчорашнього дня. Котнув лише келишок червоного вина на творчому вечорі мого колеги по творчому цеху, схрумав банана, пожував печива якогось заморського. Пам’ятаю,- одесную стояла ворожбитка з Борщагівського відьмацького осередку, очицями на мене увесь час блимала. І така вродлива, що аж перехреститися увесь час тягнуло. Я ж мольфар знаний, з діда-прадіда любовною магією промишляю, розумію як плетуться сіті сердечні та вдягається вуздечка привороту.
Миттєво прийшло прозріння: “Це ж на мене ту вуздечку і накинуто! Ах ти ж бестія безпардонна! Хіба такі фокуси з колегами можна витворяти? Непорядок! Беззаконня! Порушення відьмацького Статуту!” - вигукнув подумки.
Хотів устати з ліжка, смикнувся, але ногу було прикуто до ліжка важкими кайданками. Мало їй магічних ланцюгів, так ще й залізом обплела. От капость!
“Боже! Що вона зі мною уночі витворяла?” - прошепотіли губи. “Невже насильничала?”
Пильно оглядаю себе у пошуках пошкоджень. Хух, ніяких укусів немає, подряпин пазуриками у приступах жаги також, синців та крововиливів не видно, органи на місці, руками-ногами ворушу нормально. Отже, обійшлося без поверхневих уражень. А от що всередині...
А розімліла від нічних пригод мавка солодко сопе, губами уві сні ворушить, шепоче “коханий”, “сонце моє”, “обніми мене міцніше”, ну і так далі. Аж слухати млосно.
Якщо кожна жінка буде таке шепотіти на вушко своєму солодяткові щоночі, то вірний шлюб до гробу забезпечено. Нікуди від своєї дружини чоловік вже не втече, не побіжить шукати пригод на свою голову. Такі слова, сказані уві сні, ще й на вухо коханому — найбомбезніша магія, чари сили неймовірної, ще й снаги додають диявольської у стегна краще синтетичної віагри, вірте мені.
Гаразд, досить з мене цих дитячих ігор, пора вивільнятися. Клацнув пальцями і кайданки розімкнулися, тихенько, аби не розбудити знадливу панянку, виповз з її обіймів, почухав макірту і прошептав:
“Вмиваю сонячним світлом дзеркало своєї душі, а дух мій — водоспадом джерельної води, хай розвіється всяка мана перед моїм взором, згорять закляття під моєю ногою, втече нечиста сила з моїх думок”.
Скрутив дулю, тицьнув нею павукові під стелею і оглушливо чхнув.
Мадам здригнулася від різкого звуку і розплющила мигдалевидні, покриті поволокою оченята.
- Олександре! - прошепотіло божественне створіння. - Доброго ранку !- і потягнулося, наче кіт на осонні, вигнувши дугою знадливий стан.
- Е-е-е-е, доброго ранку,- відповідаю розгубленим голосом, вирячившись на опуклі тілеса.
А цнотливиця грайливо посміхнулася, блиснувши білозубою усмішкою і сором’язливо потягнула на себе кінчик ковдри.
“Ти диви, - стидається, вихована!” - подумав я. Стопи прикрила, а от те що вище не обов“язково.
- Діано, питаю непорочну діву, - ви як тут опинилися?
Дівчина зробила ошелешений вираз обличчя і розгублено прошепотіла:
- Ви ж мене самі до себе і покликали! Невже не пам’ятаєте?
Сідаю поруч з нею на ліжко, нахиляюся, цьомкаю в рожевого пиптика, який вимогливо настовбурчився в стелю, і кажу:
- Я, звичайно, шаную колег- чарівників. Але класти чари одне на одного у нас не прийнято. За таке виганяють з конвенту. Принаймні з Борщагівського осередку вас попруть неодмінно. А він найголовніший серед усіх осередків Києва. Це означає, що у вас відберуть чаклунську силу та передадуть мені. Розумієте?
Як же плакала ця юна відьма! Як вона ридала! Жалісливе завивання з надривом стрясало стіни мого житла. Стільки солоної води пролилося — страшно сказати! Аж ковдра змокріла. Довелося потім її кинути до пральної машини.
І ті гіркі дівочі сльози таки пробили діру в моїй страстотерпеливій душі, змилостивився я, і пробачив ці невинні пустощі. Чого не пробачиш молодій вродливій красуні? Згодні? І взагалі — жінкам відмовляти ні в чому не можна, бо це гріх, за який небо може покарати.
- Ви хоч поясніть, благородна Діано, чому обов’язково потрібно було мені памороки забивати? Просто б попросили: “Хочу тебе, коханий!” - і все! Це ж так просто!
- Е-е-е-е-е! - знову розплакалося це диво. - Я ж ваша учениця! Ви в академії чаклунства у моїй групі основи чорної магії та боротьбу з нею викладаєте. Сиджу за останньою партою, а перед вами сотня душ. Всі вас бояться, всі вас не люблять. Тільки я одна втратила голову. Але хіба ви мене помітите між отими мотронами з плечами гераклів? От і наважилася вас до себе причаклувати. А найкраще місце для обряду — це зал Спілки письменників України. Ви там часто буваєте, бо вірші слухати любите.
Щось було не так. Щось явно було не так. Думав, думав і враз...
- Чоловіче! Прокидайся! Що це там ти бурчиш під носа? - чую над вухом.
Підплигнув на ліжку, а в ньому...моя дружина, берегиня зрілого віку, з фіолетовим хвостиком. Ніяких молодих роздягнених відьм і в помині немає. Ох і приверзлося ж мені цього ранку! Соромно розказати навіть власній дружині! Тьху!
- Так що тобі наснилося? Кажи вже, бо ти до мене так горнувся, так горнувся..
- Та. Нічого особливого, сон як сон,- одказую дружині та кріпко її обнімаю. Погляд зупинився на власних зап’ястках, на яких синіють сліди від наручників, а на нічному столику, поруч з моєю книжкою “Берегиня”, горбляться сталеві кайданки.
25.03.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію