
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Сон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сон
Прокинувся, умитий ранковим сонячним промінням, яке розлилося по моєму обличчю. Розплющую лупаки, аж гульк — під боком примостилася божественної краси Венера: ліва ніжка грайливо лежить на моєму стегні, долоня гріє мою сідницю, а голова з пишною блондинистою шевелюрою заховалася під лівою пахвою. Яким чином в обіймах опинилася оця молода вродлива весталка — хоч убийте, але не пам’ятаю!
Взагалі то я непитущий. Наче. Принаймні до вчорашнього дня. Котнув лише келишок червоного вина на творчому вечорі мого колеги по творчому цеху, схрумав банана, пожував печива якогось заморського. Пам’ятаю,- одесную стояла ворожбитка з Борщагівського відьмацького осередку, очицями на мене увесь час блимала. І така вродлива, що аж перехреститися увесь час тягнуло. Я ж мольфар знаний, з діда-прадіда любовною магією промишляю, розумію як плетуться сіті сердечні та вдягається вуздечка привороту.
Миттєво прийшло прозріння: “Це ж на мене ту вуздечку і накинуто! Ах ти ж бестія безпардонна! Хіба такі фокуси з колегами можна витворяти? Непорядок! Беззаконня! Порушення відьмацького Статуту!” - вигукнув подумки.
Хотів устати з ліжка, смикнувся, але ногу було прикуто до ліжка важкими кайданками. Мало їй магічних ланцюгів, так ще й залізом обплела. От капость!
“Боже! Що вона зі мною уночі витворяла?” - прошепотіли губи. “Невже насильничала?”
Пильно оглядаю себе у пошуках пошкоджень. Хух, ніяких укусів немає, подряпин пазуриками у приступах жаги також, синців та крововиливів не видно, органи на місці, руками-ногами ворушу нормально. Отже, обійшлося без поверхневих уражень. А от що всередині...
А розімліла від нічних пригод мавка солодко сопе, губами уві сні ворушить, шепоче “коханий”, “сонце моє”, “обніми мене міцніше”, ну і так далі. Аж слухати млосно.
Якщо кожна жінка буде таке шепотіти на вушко своєму солодяткові щоночі, то вірний шлюб до гробу забезпечено. Нікуди від своєї дружини чоловік вже не втече, не побіжить шукати пригод на свою голову. Такі слова, сказані уві сні, ще й на вухо коханому — найбомбезніша магія, чари сили неймовірної, ще й снаги додають диявольської у стегна краще синтетичної віагри, вірте мені.
Гаразд, досить з мене цих дитячих ігор, пора вивільнятися. Клацнув пальцями і кайданки розімкнулися, тихенько, аби не розбудити знадливу панянку, виповз з її обіймів, почухав макірту і прошептав:
“Вмиваю сонячним світлом дзеркало своєї душі, а дух мій — водоспадом джерельної води, хай розвіється всяка мана перед моїм взором, згорять закляття під моєю ногою, втече нечиста сила з моїх думок”.
Скрутив дулю, тицьнув нею павукові під стелею і оглушливо чхнув.
Мадам здригнулася від різкого звуку і розплющила мигдалевидні, покриті поволокою оченята.
- Олександре! - прошепотіло божественне створіння. - Доброго ранку !- і потягнулося, наче кіт на осонні, вигнувши дугою знадливий стан.
- Е-е-е-е, доброго ранку,- відповідаю розгубленим голосом, вирячившись на опуклі тілеса.
А цнотливиця грайливо посміхнулася, блиснувши білозубою усмішкою і сором’язливо потягнула на себе кінчик ковдри.
“Ти диви, - стидається, вихована!” - подумав я. Стопи прикрила, а от те що вище не обов“язково.
- Діано, питаю непорочну діву, - ви як тут опинилися?
Дівчина зробила ошелешений вираз обличчя і розгублено прошепотіла:
- Ви ж мене самі до себе і покликали! Невже не пам’ятаєте?
Сідаю поруч з нею на ліжко, нахиляюся, цьомкаю в рожевого пиптика, який вимогливо настовбурчився в стелю, і кажу:
- Я, звичайно, шаную колег- чарівників. Але класти чари одне на одного у нас не прийнято. За таке виганяють з конвенту. Принаймні з Борщагівського осередку вас попруть неодмінно. А він найголовніший серед усіх осередків Києва. Це означає, що у вас відберуть чаклунську силу та передадуть мені. Розумієте?
Як же плакала ця юна відьма! Як вона ридала! Жалісливе завивання з надривом стрясало стіни мого житла. Стільки солоної води пролилося — страшно сказати! Аж ковдра змокріла. Довелося потім її кинути до пральної машини.
І ті гіркі дівочі сльози таки пробили діру в моїй страстотерпеливій душі, змилостивився я, і пробачив ці невинні пустощі. Чого не пробачиш молодій вродливій красуні? Згодні? І взагалі — жінкам відмовляти ні в чому не можна, бо це гріх, за який небо може покарати.
- Ви хоч поясніть, благородна Діано, чому обов’язково потрібно було мені памороки забивати? Просто б попросили: “Хочу тебе, коханий!” - і все! Це ж так просто!
- Е-е-е-е-е! - знову розплакалося це диво. - Я ж ваша учениця! Ви в академії чаклунства у моїй групі основи чорної магії та боротьбу з нею викладаєте. Сиджу за останньою партою, а перед вами сотня душ. Всі вас бояться, всі вас не люблять. Тільки я одна втратила голову. Але хіба ви мене помітите між отими мотронами з плечами гераклів? От і наважилася вас до себе причаклувати. А найкраще місце для обряду — це зал Спілки письменників України. Ви там часто буваєте, бо вірші слухати любите.
Щось було не так. Щось явно було не так. Думав, думав і враз...
- Чоловіче! Прокидайся! Що це там ти бурчиш під носа? - чую над вухом.
Підплигнув на ліжку, а в ньому...моя дружина, берегиня зрілого віку, з фіолетовим хвостиком. Ніяких молодих роздягнених відьм і в помині немає. Ох і приверзлося ж мені цього ранку! Соромно розказати навіть власній дружині! Тьху!
- Так що тобі наснилося? Кажи вже, бо ти до мене так горнувся, так горнувся..
- Та. Нічого особливого, сон як сон,- одказую дружині та кріпко її обнімаю. Погляд зупинився на власних зап’ястках, на яких синіють сліди від наручників, а на нічному столику, поруч з моєю книжкою “Берегиня”, горбляться сталеві кайданки.
25.03.2020р.
Взагалі то я непитущий. Наче. Принаймні до вчорашнього дня. Котнув лише келишок червоного вина на творчому вечорі мого колеги по творчому цеху, схрумав банана, пожував печива якогось заморського. Пам’ятаю,- одесную стояла ворожбитка з Борщагівського відьмацького осередку, очицями на мене увесь час блимала. І така вродлива, що аж перехреститися увесь час тягнуло. Я ж мольфар знаний, з діда-прадіда любовною магією промишляю, розумію як плетуться сіті сердечні та вдягається вуздечка привороту.
Миттєво прийшло прозріння: “Це ж на мене ту вуздечку і накинуто! Ах ти ж бестія безпардонна! Хіба такі фокуси з колегами можна витворяти? Непорядок! Беззаконня! Порушення відьмацького Статуту!” - вигукнув подумки.
Хотів устати з ліжка, смикнувся, але ногу було прикуто до ліжка важкими кайданками. Мало їй магічних ланцюгів, так ще й залізом обплела. От капость!
“Боже! Що вона зі мною уночі витворяла?” - прошепотіли губи. “Невже насильничала?”
Пильно оглядаю себе у пошуках пошкоджень. Хух, ніяких укусів немає, подряпин пазуриками у приступах жаги також, синців та крововиливів не видно, органи на місці, руками-ногами ворушу нормально. Отже, обійшлося без поверхневих уражень. А от що всередині...
А розімліла від нічних пригод мавка солодко сопе, губами уві сні ворушить, шепоче “коханий”, “сонце моє”, “обніми мене міцніше”, ну і так далі. Аж слухати млосно.
Якщо кожна жінка буде таке шепотіти на вушко своєму солодяткові щоночі, то вірний шлюб до гробу забезпечено. Нікуди від своєї дружини чоловік вже не втече, не побіжить шукати пригод на свою голову. Такі слова, сказані уві сні, ще й на вухо коханому — найбомбезніша магія, чари сили неймовірної, ще й снаги додають диявольської у стегна краще синтетичної віагри, вірте мені.
Гаразд, досить з мене цих дитячих ігор, пора вивільнятися. Клацнув пальцями і кайданки розімкнулися, тихенько, аби не розбудити знадливу панянку, виповз з її обіймів, почухав макірту і прошептав:
“Вмиваю сонячним світлом дзеркало своєї душі, а дух мій — водоспадом джерельної води, хай розвіється всяка мана перед моїм взором, згорять закляття під моєю ногою, втече нечиста сила з моїх думок”.
Скрутив дулю, тицьнув нею павукові під стелею і оглушливо чхнув.
Мадам здригнулася від різкого звуку і розплющила мигдалевидні, покриті поволокою оченята.
- Олександре! - прошепотіло божественне створіння. - Доброго ранку !- і потягнулося, наче кіт на осонні, вигнувши дугою знадливий стан.
- Е-е-е-е, доброго ранку,- відповідаю розгубленим голосом, вирячившись на опуклі тілеса.
А цнотливиця грайливо посміхнулася, блиснувши білозубою усмішкою і сором’язливо потягнула на себе кінчик ковдри.
“Ти диви, - стидається, вихована!” - подумав я. Стопи прикрила, а от те що вище не обов“язково.
- Діано, питаю непорочну діву, - ви як тут опинилися?
Дівчина зробила ошелешений вираз обличчя і розгублено прошепотіла:
- Ви ж мене самі до себе і покликали! Невже не пам’ятаєте?
Сідаю поруч з нею на ліжко, нахиляюся, цьомкаю в рожевого пиптика, який вимогливо настовбурчився в стелю, і кажу:
- Я, звичайно, шаную колег- чарівників. Але класти чари одне на одного у нас не прийнято. За таке виганяють з конвенту. Принаймні з Борщагівського осередку вас попруть неодмінно. А він найголовніший серед усіх осередків Києва. Це означає, що у вас відберуть чаклунську силу та передадуть мені. Розумієте?
Як же плакала ця юна відьма! Як вона ридала! Жалісливе завивання з надривом стрясало стіни мого житла. Стільки солоної води пролилося — страшно сказати! Аж ковдра змокріла. Довелося потім її кинути до пральної машини.
І ті гіркі дівочі сльози таки пробили діру в моїй страстотерпеливій душі, змилостивився я, і пробачив ці невинні пустощі. Чого не пробачиш молодій вродливій красуні? Згодні? І взагалі — жінкам відмовляти ні в чому не можна, бо це гріх, за який небо може покарати.
- Ви хоч поясніть, благородна Діано, чому обов’язково потрібно було мені памороки забивати? Просто б попросили: “Хочу тебе, коханий!” - і все! Це ж так просто!
- Е-е-е-е-е! - знову розплакалося це диво. - Я ж ваша учениця! Ви в академії чаклунства у моїй групі основи чорної магії та боротьбу з нею викладаєте. Сиджу за останньою партою, а перед вами сотня душ. Всі вас бояться, всі вас не люблять. Тільки я одна втратила голову. Але хіба ви мене помітите між отими мотронами з плечами гераклів? От і наважилася вас до себе причаклувати. А найкраще місце для обряду — це зал Спілки письменників України. Ви там часто буваєте, бо вірші слухати любите.
Щось було не так. Щось явно було не так. Думав, думав і враз...
- Чоловіче! Прокидайся! Що це там ти бурчиш під носа? - чую над вухом.
Підплигнув на ліжку, а в ньому...моя дружина, берегиня зрілого віку, з фіолетовим хвостиком. Ніяких молодих роздягнених відьм і в помині немає. Ох і приверзлося ж мені цього ранку! Соромно розказати навіть власній дружині! Тьху!
- Так що тобі наснилося? Кажи вже, бо ти до мене так горнувся, так горнувся..
- Та. Нічого особливого, сон як сон,- одказую дружині та кріпко її обнімаю. Погляд зупинився на власних зап’ястках, на яких синіють сліди від наручників, а на нічному столику, поруч з моєю книжкою “Берегиня”, горбляться сталеві кайданки.
25.03.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію