Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.10
00:00
Дошкуляє запах димового нікотину,
який осів на шторах ще не твоєї квартири,
але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим,
і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення –
ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей
і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
2026.05.09
21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.
Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,
2026.05.09
19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.
2026.05.09
17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,
Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,
2026.05.09
17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,
2026.05.09
13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.
Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту
2026.05.09
09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший
2026.05.09
09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л
2026.05.09
09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.
2026.05.08
23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.
Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,
2026.05.08
21:05
Марія Вега (1898-1980)
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.
Бо я – інститутка, дочка камергера,
2026.05.08
20:33
За обрієм шукань, уже не перших,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.
Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,
2026.05.08
18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.
Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тарас Ніхто (2019) /
Критика | Аналітика
Що Сміє Бути Перечіпкою Знанню?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Що Сміє Бути Перечіпкою Знанню?
Правда подекуди видається легкодоступною, начеб фастфуд. Не погоджується парубок-писака, не погоджується Стівен Хокінг, не погоджуються чесні вчені, що не бояться зняти з науки шаль істинності.
На десерт жазі перестати бути сліпцем-недоумком кладуть скептицизм. Зразу згадується жартівливе львівське графіті біля Автобусного Заводу, де пише “Ні мозку, ні пана!”. Допетратися, так, наш перший моральний обов’язок полягає в тім, щоби допетратися до того, як це чи он се працює, обмежуючись лишень приватним хотінням та монументальними сумнівами.
Згодом більшість людей вчувають серцем, що авторитети при пізнанні світу зась допоможуть, але направити можуть. Колишні кріпаки відкидають свою римську рабську оболонку рівно в ту мить, коли відмовляються від чийогось надуманого права на більшу правду, і приймають на кістляві плечі відповідальність за прийняття рішень, за формування власної думки.
Їхній заново народжений ум махає крилами, починає розсуджувати направо й наліво, кидається наївно-цинічним “Істини не існує”, “Люди брешуть!”, “Доктор Хаус наш Господь!”, et cetera. Скептицизм є добрим знаком, і людей за нього треба хвалити. До пори до часу, як перехідний етап, і майже ніколи не споминати злим словом, якщо хтось повис на його ліані та кричить, що то його пік розвитку.
Щиро кажучи, філософування також небезпечне і шкідливе. Наче недопечений пиріжок, який бабуся силкується втиснути у свою виразку шлунку. Найболючіше, до чого воно підкочує непідготовлений міркувальний апарат, це абсурд. Розчарування у Всесвіті, у супутниках Nasa, у прикладній конфліктології, у маминому недосоленому борщі. Абсурд абсурдний, підказує наявність здорової логіки.
Транквілізатор та методологію подолання тупості слід шукати в освіті, у хороших, якісних університетах (здогадайтеся, в якому?:), у щоденному читанні та перевірці-оновленні програмного забезпечення під назвою “Світогляд”. Крок назад крутиться доріжками у сектантство, у книжкову дитячість, у веганство без вирахування калорій. Ніде семи чудес світу не буває, і розум є черговим процесом, що рівний будь-якій іншій частині нашого житія. А поляна красива тільки в живописі, і вимагає догляду в щоденності.
Другою заминкою пізнанню таврують пам’ять-хитрунку, вона обманює медом забуття. Проводився контрольований експеримент по вживленню людській расі фальшивих спогадів. Організатори, Джулія Шоу та Стівен Портер, піддали сумніву об’єктивність пам’яті, й піддали так, що експеримент підтвердив найгірше: спогади та минуле можуть бути нав’язаними. 70 % учасників пройшли через конвеєр поліціянтських допитів і почали зізнаватися у скоєних злочинах за підліткових років. Річ у тім, що вони не були причетними до них..
Злягаєшся з пам’яттю, народжуються малята: куріпки, які називають речі своїми іменами, або ж майстерність прямих рук, що силкується поремонтувати стілець та оминути дзвінків робочому напідпитку. А тут світ додумався до того, що вона потенційна брехунка!
Замість висновку чешуться рефлексії запитати самого себе: чи стоїть людина на блокаді Знання? Чи тебе зупиняє світ, але відаєш, що то виправдання? Чи ти чуєш силу вивчати Життя під тиском нових вісточок в InstaGram?
..Чи ти?..
2020
На десерт жазі перестати бути сліпцем-недоумком кладуть скептицизм. Зразу згадується жартівливе львівське графіті біля Автобусного Заводу, де пише “Ні мозку, ні пана!”. Допетратися, так, наш перший моральний обов’язок полягає в тім, щоби допетратися до того, як це чи он се працює, обмежуючись лишень приватним хотінням та монументальними сумнівами.
Згодом більшість людей вчувають серцем, що авторитети при пізнанні світу зась допоможуть, але направити можуть. Колишні кріпаки відкидають свою римську рабську оболонку рівно в ту мить, коли відмовляються від чийогось надуманого права на більшу правду, і приймають на кістляві плечі відповідальність за прийняття рішень, за формування власної думки.
Їхній заново народжений ум махає крилами, починає розсуджувати направо й наліво, кидається наївно-цинічним “Істини не існує”, “Люди брешуть!”, “Доктор Хаус наш Господь!”, et cetera. Скептицизм є добрим знаком, і людей за нього треба хвалити. До пори до часу, як перехідний етап, і майже ніколи не споминати злим словом, якщо хтось повис на його ліані та кричить, що то його пік розвитку.
Щиро кажучи, філософування також небезпечне і шкідливе. Наче недопечений пиріжок, який бабуся силкується втиснути у свою виразку шлунку. Найболючіше, до чого воно підкочує непідготовлений міркувальний апарат, це абсурд. Розчарування у Всесвіті, у супутниках Nasa, у прикладній конфліктології, у маминому недосоленому борщі. Абсурд абсурдний, підказує наявність здорової логіки.
Транквілізатор та методологію подолання тупості слід шукати в освіті, у хороших, якісних університетах (здогадайтеся, в якому?:), у щоденному читанні та перевірці-оновленні програмного забезпечення під назвою “Світогляд”. Крок назад крутиться доріжками у сектантство, у книжкову дитячість, у веганство без вирахування калорій. Ніде семи чудес світу не буває, і розум є черговим процесом, що рівний будь-якій іншій частині нашого житія. А поляна красива тільки в живописі, і вимагає догляду в щоденності.
Другою заминкою пізнанню таврують пам’ять-хитрунку, вона обманює медом забуття. Проводився контрольований експеримент по вживленню людській расі фальшивих спогадів. Організатори, Джулія Шоу та Стівен Портер, піддали сумніву об’єктивність пам’яті, й піддали так, що експеримент підтвердив найгірше: спогади та минуле можуть бути нав’язаними. 70 % учасників пройшли через конвеєр поліціянтських допитів і почали зізнаватися у скоєних злочинах за підліткових років. Річ у тім, що вони не були причетними до них..
Злягаєшся з пам’яттю, народжуються малята: куріпки, які називають речі своїми іменами, або ж майстерність прямих рук, що силкується поремонтувати стілець та оминути дзвінків робочому напідпитку. А тут світ додумався до того, що вона потенційна брехунка!
Замість висновку чешуться рефлексії запитати самого себе: чи стоїть людина на блокаді Знання? Чи тебе зупиняє світ, але відаєш, що то виправдання? Чи ти чуєш силу вивчати Життя під тиском нових вісточок в InstaGram?
..Чи ти?..
2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Непередбачуваність та Сльози Щастя"
• Перейти на сторінку •
"Три зайчики-захованки в публічній лекції Я. Грицака "The Beatles і їхні жінки""
• Перейти на сторінку •
"Три зайчики-захованки в публічній лекції Я. Грицака "The Beatles і їхні жінки""
Про публікацію
