ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
19:13
Фігаро - де?
Автор надзвичайно дотепної сатиричної казки «Коняка-розкаряка» Олекса Сушняк… Згадуючи цей твір, я завжди заходжуся сміхом, от і зараз не можу набрати тексту. Але нічого не цитуватиму, оскільки в моєму будинку мешкає чимало дітей і людей
Автор надзвичайно дотепної сатиричної казки «Коняка-розкаряка» Олекса Сушняк… Згадуючи цей твір, я завжди заходжуся сміхом, от і зараз не можу набрати тексту. Але нічого не цитуватиму, оскільки в моєму будинку мешкає чимало дітей і людей
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Вчора коли збирали посилки на передову, то, в основному, траплялися на дорозі гарні, чуйні люди: і чудові господині з кафе, які напекли пасок і стрічкою кольору нашого прапору усі прикрасили. Здавалося, ну що там особливого, та на тлі того, що національні символи з приходом нової влади відійшли на якийсь сотий план, а декому не потрібно уже кривити душею, що ці символи для нього чогось варті і ці лицеміри полегшено зітхнули, ця жовто -синя стрічечка на кожній пасці із самого ранку зробила наш настрій святковим. І ми з Сергієм Ніконовим на усіх парах мчали забирати м'ясну продукцію, а там запакували нам усе найсвіжіше з гарним терміном придатності і гарну скидку у ціні зробили. Касирка в АТБ приязно і чекала поки я декілька разів бігала туди-сюди, щоб з найбільшою користю витратити залишок коштів, купуючи каву і різні приправи. Коли освятили все, то можете уявити, яке велике піднесення відчували у душі.
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію