Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
14:33
За небокраєм першим і наступним,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
І догори стоїш на ній так само,
для них, і ти, неначе й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
і скільки би їх не нарахував,
не знайдеться людей, яких шукаєш,
бо там лише – ілюзія нова.
І догори стоїш на ній так само,
для них, і ти, неначе й на землі,
але на голові, а ти не далай-лама,
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Вчора коли збирали посилки на передову, то, в основному, траплялися на дорозі гарні, чуйні люди: і чудові господині з кафе, які напекли пасок і стрічкою кольору нашого прапору усі прикрасили. Здавалося, ну що там особливого, та на тлі того, що національні символи з приходом нової влади відійшли на якийсь сотий план, а декому не потрібно уже кривити душею, що ці символи для нього чогось варті і ці лицеміри полегшено зітхнули, ця жовто -синя стрічечка на кожній пасці із самого ранку зробила наш настрій святковим. І ми з Сергієм Ніконовим на усіх парах мчали забирати м'ясну продукцію, а там запакували нам усе найсвіжіше з гарним терміном придатності і гарну скидку у ціні зробили. Касирка в АТБ приязно і чекала поки я декілька разів бігала туди-сюди, щоб з найбільшою користю витратити залишок коштів, купуючи каву і різні приправи. Коли освятили все, то можете уявити, яке велике піднесення відчували у душі.
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
