Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Вчора коли збирали посилки на передову, то, в основному, траплялися на дорозі гарні, чуйні люди: і чудові господині з кафе, які напекли пасок і стрічкою кольору нашого прапору усі прикрасили. Здавалося, ну що там особливого, та на тлі того, що національні символи з приходом нової влади відійшли на якийсь сотий план, а декому не потрібно уже кривити душею, що ці символи для нього чогось варті і ці лицеміри полегшено зітхнули, ця жовто -синя стрічечка на кожній пасці із самого ранку зробила наш настрій святковим. І ми з Сергієм Ніконовим на усіх парах мчали забирати м'ясну продукцію, а там запакували нам усе найсвіжіше з гарним терміном придатності і гарну скидку у ціні зробили. Касирка в АТБ приязно і чекала поки я декілька разів бігала туди-сюди, щоб з найбільшою користю витратити залишок коштів, купуючи каву і різні приправи. Коли освятили все, то можете уявити, яке велике піднесення відчували у душі.
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
Та завжди є та ложка дьогтю, яка може зіпсувати бочку меду, так і у нас вийшло. Щоб не наражати на небезпеку подвір'я родини Подобних під час карантину, де ми зазвичай пакуємо і готуємо усе на відправлення, я цього разу попросила виділити нам клаптик місця на одному з підприємств неподалік від Нової пошти. Нам добрі люди дозволили і ми з Сергієм Степановичем за якихось півтори години управились, запакували усі сім посилок. Коли завершили роботу, і мали їхати у відділення пошти повернулися з обіду декілька робітників на свої робочі місця. Слово за слово і почалося... - А коли воно там закінчиться на тому Донбасі? А що колись було погано, коли жили усі в Радянському Союзі дружно і мирно? Так я голосував за Зеленського бо Порошенко такий-сякий і в такому дусі ще багато чого - і у сто разів збагатився, а нам от і досі зарплати не виплатили. Багато ще чого було сказано з великою злістю і несприйняттям: і про мову, і про церкву... Що Ющенко могилами вкрив усю Україну( це про Голодомор), а Порошенко вкрив свічками. На конкретні запитання:Сергія: - а як ти уявляєш собі, що у 100 разів збагатився? Ти ж уявляєш, що маючи до війни статків у 1,5млрд. збагатився до 150млрд. це ж майже бюджет України? Те що зараз так погано, то в усьому, по їх версії, винен Порох і іншого пояснення вони не приймають і не приймуть. Сергій Степанович ставив їм жорсткі, незручні і конкретні запитання, на які у них звичайно не було відповіді, та все ж затято стояли на своєму. У словесному поединку Він бився з ними, як лев, аргументованим і виваженим словом.
Відправивши посилки, їхали до мого дому у важкому мовчанні. Мені боляче було дивитися на Сергія, адже я розуміла, що відчуває батько загиблого Героя, зіткнувшись з відвертим ігноруванням усіх цінностей, які пішов захищати його син. . Уже не вперше Сергій Степанович звернувся до мене їз запитанням: - Чому в українців немає гордості за свою державу, чому більшості із них все одно буде держава, чи ні, чому не думають за майбутнє своїх дітей, онуків, скільки їм горя Росія зробила, а вони все одно ладні спину перед нею гнути, плазувати, продавати свою гідність за шмат ковбаси, яка була колись в СРСР і то не всюди.Нас з ним не чули і не хотіли чути і це саме страшне у нашій надскладній ситуації сьогодні.. Як з цього стану буде виходити країна і чи буде шанс у неї перебороти усю цю безпросвітну розумову сірість і відсталість? День за днем ситуація в країні стає усе більш напруженою і якого нового " месію" оберуть ці малороси на нашу голову невідомо?
15.04. 2020р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
