Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.26
00:26
Чергова порція зими
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
маною оповила душу.
Ні голосом,
ані крильми
я спокою твого не зрушу.
Зійшла у крижані сніги —
коли і як —
2026.01.25
23:32
О, ці святі у рясах, що сотні ставлять на коліна!
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
Я бачу твої солодкі сни — без жалю і покути.
Бачу чорні руки зі святою книгою, яка важить більше за душу сліпого читача.
Ви не бачите чорта, навіть коли він гортає ваші сторінки.
2026.01.25
19:31
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2026.01.25
18:12
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе —
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.01.25
16:25
Я озираюсь на паркову рідну алею...
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
Світле минуле... Попереду - крок у безодню.
Так і не став я сучасності тихим лакеєм!
Тільки хода моя вже беззмістовно-самотня.
Я озираюсь... Душа так зігрітися хоче!
Серце шматує незіграна зболена правда.
Тихо л
2026.01.24
23:17
Агнець мовчить в кошарі
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
бо поряд з ним хижак,
не дати шанс цій тварі –
тому веде ся так.
Мав на роду мовчати
багато літ і зим,
хижак же мав повчати
2026.01.24
19:42
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.24
16:39
В повітрі знову рій металобрухту.
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
Летить на місто черговий фугас.
А нам, незламним, спеціальні пункти
Допомагають вижити в цей час.
Тут можна відігріти ноги й руки
І навіть зарядити телефон.
А ми рахуємо прильотів звуки,
2026.01.24
12:13
Ось в жодному випадку характери авторів Поетичних Майстерень не відрізняються від рис, притаманних рідному народові. Яка основа, такі й ми - паростки. Що маємо, те маємо, тому тут, зазвичай, і звертаємо найбільшу увагу на творчі процеси, а не на прояви ха
2026.01.24
09:35
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Казка-любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка-любов
Кохання –
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!
Іо Саві – східний мислитель
***
Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…
Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?
Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…
Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!
Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!
Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!
«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!
Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!
У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!
Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!
Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.
Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?
Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…
Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!
У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!
З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!
Іо Саві – східний мислитель
***
Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…
Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?
Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…
Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!
Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!
Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!
«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!
Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!
У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!
Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!
Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.
Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?
Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…
Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!
У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!
З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
