Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Казка-любов
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка-любов
Кохання –
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!
Іо Саві – східний мислитель
***
Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…
Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?
Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…
Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!
Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!
Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!
«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!
Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!
У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!
Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!
Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.
Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?
Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…
Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!
У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!
З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!
летально небезпечне,
А його відсутність –
Тим паче!
Іо Саві – східний мислитель
***
Тисячі Вогників
Чаклування,
Небезпечних
у Чарівній Красі…
Обіцянка - Кохання,
Реальність - Сраждання,
І справжні усі, усі…
Що таке – «Справжнє Кохання?»
«Несправжнє кохання» – Яке?
Несправжнє,
це – коли страждання?
А, справжнє, -
легке, п’янке?
Чи «справжнє»,
чи «не справжнє»
Кохання –
Питання
Колюче, слизьке…
Кажуть – нема
такого питання,
Справжнє кохання –
буває
Будь-яке!
Існують сотні тисяч
відтінків
Душевного хвилювання,
І справжні вони –
Усі!
Якщо несправжнім
Назвуть те чи інше Кохання –
Його не існує зов-
Сім!
Шукаємо кохання,
Неспокій капості рече
під аком-
панементи
Тривог:
Адже ми визнаємо
лише
вишукані речі,
І відкидаємо
Мотлох!
«Несправжнє», чи «справжнє» -
Думкою у Всесвіт гайни:
орієнтиром обери
Лише – «Підходяще»,
А «Ні!» - прожени!
Є у кохання Світанок,
Є Вечір,
який вивергає
Занепаду Клич…
Буває кохання –
болюче Зрання,
Буває – сповнена
Вишуканих любощів
Ніч!
У Кохання
може бути рима – Страждання,
Споріднене слово – Полин…
Знайди
у Осота
Нектар Насолоди,
А Гіркоту - відкинь!
Досвід
рік за роком
знищує
Радість і Спокій.
Псують Кохання
сумнівів і підозри бацили,
Але щастить нам іноді
з коханою (коханим)
духовно зливатися
у Єдине Ціле!
Але нема ідеалу:
Для рівноваги…
у жодної із сторін
не вистачає відваги.
Злиття-Відторгнення
від натуги синє:
Яка половина
Яку половину
Поглине!?
Надовго у стосунках
не вистачає ідеалу:
Поглинений
бореться за свободу –
Аж до криміналу…
Сотні, тисячі відтінків
Болючого Кохання
перебирай,
А як знайдеш –
своєму візаві
Нектару
Хоч крапельку дай,
Пригощай…
Об’єднайтеся, хоч на мить,
у пару!
У цю невловиму
мить,
Щасливими будьте…
Кохайте, Любіть
Аж Цілу-Ціленну
Мить!
З чого починається Казка-Любов -
З Безумства Думок і Страждання?
Це:
Справжній Цілунок –
Основа Основ,
Свята Запорука
Кохання!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
