Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним
2026.11.22
22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Всі жінки - відьми!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі жінки - відьми!
Коли вже й любити — то до гробу, до останнього подиху на цьому грішному світі. А якщо пощастить - то і на тому світі треба залишатися разом зі своєю сердечною половинкою. А то переважна більшість чоловіків перебирає жінками як бомжі викинутими речами у сміттєвому баці. Бабраються в тому, що під руку попаде, вишукують що можна гризнути, а що можна здати в пункт вторсировини. Ну хіба так годиться чинити в таких тонких матеріях як любов? Ні, ні і ще раз ні!
Ось я, наприклад, впіймав свою мавку на спінінга в річці Тетереві і відтоді ні до кого більше не залицяюся, не знаджую, не пропоную руку та серце, не даю сподівань на більш глибокі стосунки окрім товариських. Дбаю про свою сердечну половинку, а вона дбає про мене.
А чи сварилися ми, чи надокучали одне одному як гірка редька? Всякого бувало. То і що - це ж не привід дати коханій людині копняка під зад, а до хати привести більш молодшу господиню з пишними цицьками.
А от у сусіда все навпаки. Погрався з однією бідолашною кілька років, змайстрував дитятко, надокучили пелюшки та вимогливий вереск турботливої жінки — і всьо!
“Адью, кохання золоте,
.Пора іти шукати інше”.
Тиждень-другий - і в його хаті танцює нова краля, ще не вагітна, а струнка як газель. А буває, що і дві одночасно. Нині так модно. Кажуть.
Якби я був на місці його супружниці, то не просто б образився, а удавив би за сердечну зраду, бо надто чутливий. Не терплю несправедливості. Коли ж сусід, привів до себе в господу двадятилітню юнку, впійману по інтернету - я не витримав. Кажу дружині:
- Сонце моє! Подивися, он що Микола витворяє! Взяв собі за жінку дитину, яка щойно закінчила школу. У самого ж борода і вуса вже сиві, майталають між коліньми, голова без жодної волосини, а в роті один зуб лишився. Совращєніє малолітніх — от як це називається, а не любов. Треба викликати поліцію.
- Не лізь у чужісердечні стосунки, чоловіче.Бо нічого путнього з цього не вийде — тільки ворогів наживеш. У нас дозволені шлюби з 17-ти років. Думаю цій дівчині подобаються волохаті та небриті чоловіки змалку. Не всім же до вподоби молоді. Є й такі, які клюють на ходячі трупи.
- Але ж це — дитина! Він не сьогодні-завтра копита відкине, а хто дітей годувати буде?
- От проблема! Не зможе доглядати — здасть в дитбудинок або циганам продасть.
- А давай я побалакаю з сердешною, можливо одумається, покине цей пень трухлявий та поїде шукати свою долю деінде?
- Не раджу. Нині у неї пік закоханості. Може очі видряпати.
Не послухав дружину, дочекався доки Микола піде рибалити і шасть у його двір до вродливої молодиці. Зайшов у господу, чемно привітався.
- Доброго дня, сусідко!
- Доброго дня Олександре Батьковичу! Сідайте до столу, будемо чай пити з кунделиками які я спекла. Є з сиром, є з мнясом, є з курагою та родзинками. Ви які будете? - і підсовує мені три таці зі здобою.
- Е-е-е-е, - промимрив я, розгубившись. - З мнясом, мабуть.
- Гаразд. А чай вам який — чорний? Зелений? З шипшиною, лимоном, корицею, імбирем чи м’ятою?
- Е-е-е-е-е. З м“ятою. Для заспокоєння…
Клопітка газдиня чкурнула надвір аби нарвати зеленої м“яти з грядки, а я огледівся. На вікнах висіли нові фіранки з рожевими слониками, в хаті прибрано, вибілену піч розцяцьковано казковими півниками з павичевими хвостами, а в кутку зникло ліжко з панцирною сіткою. Натомість з“явився дорогий ортопедичний сексодром два на два. У нас із дружиною точно такий, зручний я вам скажу, до біса.
П’ємо чай, сьорбаючи потроху духм’яний кріп. А хазяйка до мене усміхається, мружить оченята від задоволення, бісики пускає. А потім сіла поруч зі мною, поклала свою тендітну кисть в мою тверду як дубова дошка долоню і схвильованим шепотом мовила:
- Так про що ви мені хотіли сказати, шановний сусіде?
Злегка розкосі очі з поволокою впритул наблизилися до мого обличчя, рожеві вуста молодої кралі прошептали щось нерозбірливе, але таке заманливе, що я вмить напружився.
“Відьма!” - майнуло в голові. Я в таких справах розбираюся, бо моя дружина — знатна мольфарка, берегиня сили неймовірної. Їй і чаклувати непотрібно, бо вона сама — чиста магія. Навчає і мене цьому диву дивному, коли худобу попораю та півням корму підсиплю.
Скрутив я дулю в умі, тицьнув її під носа цій відьмі та прошепотів подумки:
“Щезни, мано упиряча! Розвійся полудо бісівська! Пропади пропадом обмаро пекельна!”
І потому голосно чхнув, аж сопляк повиснув на носі. І що ви думаєте? Облізла молодість з цієї молодиці як позолота з бані покинутої церкви. Шовковиста коса до коліна перетворилася на брудну мичку з нечесаними ковтунами, елегантний носик - на гачкувату обприщену грушу зизуватих відтінків, а на спині виріс горб завбільшки з подушку. Вищирилася на мене ця гаргара двома передніми зубиськами, вчепилася в горлянку пазурами і засичала:
- Скажеш моєму чоловікові хто я така — ковтну разом з кістками, зрозумів?
- Дружино-о-о-о-о! Спаса-а-а-ай! - гукнув я у прочинене вікно.
Слава Богові, що жінка почула мій несамовитий крик, вхопила сокиру і бігом до мене. За мить двері розчахнулися і на порозі, розмахуючи колуном, з’явилася розлютована Немезида.
Сусідова вродливиця випустила горлянку і з інтересом глипнула на мою розлютовану гарпію. І сталося диво! Жінки усміхнулися та радісно кинулися в обійми одна до одної.
- Здрастуйте, тітонько! - вигукнула моя дружина.
- Здрастуй, племіннице! Давно ж тебе не бачила, ой давно!
- Чоловіче, знайомся,- це рідна тітка, Діана Спокусниця. Дуже хороша відьма, добра, лагідна, покладиста.
- Ее-е-е-е,- пробелькотів я у відповідь, мацаючи синці на горлі. - Приємно познайомитися.
Зиркнув у розчахнуте вікно, а там Микола з риболовлі повертається. Кажу:
- Хутко шпаклюйте лик, шановна Діано, бо іде ваш суджений. Я — людина до всього звична, а от як вас уздріє у такому вигляді чоловік, то помре зі страху.
Махнула гаргара рукою - і знову стала молодою дівкою. Ні прищів, ні беззубої пащі! Рум’яні щічки з ямочками та білозуба усмішка від вуха до вуха! От дає!
Зайшов Микола, побачив нас разом і аж розцвів!
- Ой, гості дорогі! Радий вас бачити! Думав сам до вас на днях зайти, а тут на мислився звір сам прибіг. Є до вас справа велика.
- Шукаєш для свого бізнесу компаньйонів?
- Та нє, буде у нас із дружиною дитина. Хочу аби ви стали хрещеними батьками. То як, згодні?
Хто ж від такого відмовляється? Навіть чорт - і той не має права сказати: “Не хочу”. А ми ж люди віруючі, православні, молимося, до церкви іноді ходимо.
Жінка вже спить, а я допізна дивився якусь муру політичну по телевізору. Там Рабінович із Шуфричем розказували які українці дурні, що не обрали Медведчука Президентом України. Плюнув на цю пропаганду, розраховану на ідіотів та умостився поруч зі своєю дружиною. Звично поторсав фіолетового хвостика над її імпозантною сідницею і подумав: страшну силу має кохання!
Не має любов кордонів! Чорняві уподобують білявих, чоловіки - чоловіків, жінки — жінок, старі — молодих і навпаки, красуні — негарних, хворих, бідних. А звичайні люди — відьом. Хоча я особисто переконаний, що всі жінки — відьми.
Але в амурних справах хіба це важливо?
20.04.2020р.
Ось я, наприклад, впіймав свою мавку на спінінга в річці Тетереві і відтоді ні до кого більше не залицяюся, не знаджую, не пропоную руку та серце, не даю сподівань на більш глибокі стосунки окрім товариських. Дбаю про свою сердечну половинку, а вона дбає про мене.
А чи сварилися ми, чи надокучали одне одному як гірка редька? Всякого бувало. То і що - це ж не привід дати коханій людині копняка під зад, а до хати привести більш молодшу господиню з пишними цицьками.
А от у сусіда все навпаки. Погрався з однією бідолашною кілька років, змайстрував дитятко, надокучили пелюшки та вимогливий вереск турботливої жінки — і всьо!
“Адью, кохання золоте,
.Пора іти шукати інше”.
Тиждень-другий - і в його хаті танцює нова краля, ще не вагітна, а струнка як газель. А буває, що і дві одночасно. Нині так модно. Кажуть.
Якби я був на місці його супружниці, то не просто б образився, а удавив би за сердечну зраду, бо надто чутливий. Не терплю несправедливості. Коли ж сусід, привів до себе в господу двадятилітню юнку, впійману по інтернету - я не витримав. Кажу дружині:
- Сонце моє! Подивися, он що Микола витворяє! Взяв собі за жінку дитину, яка щойно закінчила школу. У самого ж борода і вуса вже сиві, майталають між коліньми, голова без жодної волосини, а в роті один зуб лишився. Совращєніє малолітніх — от як це називається, а не любов. Треба викликати поліцію.
- Не лізь у чужісердечні стосунки, чоловіче.Бо нічого путнього з цього не вийде — тільки ворогів наживеш. У нас дозволені шлюби з 17-ти років. Думаю цій дівчині подобаються волохаті та небриті чоловіки змалку. Не всім же до вподоби молоді. Є й такі, які клюють на ходячі трупи.
- Але ж це — дитина! Він не сьогодні-завтра копита відкине, а хто дітей годувати буде?
- От проблема! Не зможе доглядати — здасть в дитбудинок або циганам продасть.
- А давай я побалакаю з сердешною, можливо одумається, покине цей пень трухлявий та поїде шукати свою долю деінде?
- Не раджу. Нині у неї пік закоханості. Може очі видряпати.
Не послухав дружину, дочекався доки Микола піде рибалити і шасть у його двір до вродливої молодиці. Зайшов у господу, чемно привітався.
- Доброго дня, сусідко!
- Доброго дня Олександре Батьковичу! Сідайте до столу, будемо чай пити з кунделиками які я спекла. Є з сиром, є з мнясом, є з курагою та родзинками. Ви які будете? - і підсовує мені три таці зі здобою.
- Е-е-е-е, - промимрив я, розгубившись. - З мнясом, мабуть.
- Гаразд. А чай вам який — чорний? Зелений? З шипшиною, лимоном, корицею, імбирем чи м’ятою?
- Е-е-е-е-е. З м“ятою. Для заспокоєння…
Клопітка газдиня чкурнула надвір аби нарвати зеленої м“яти з грядки, а я огледівся. На вікнах висіли нові фіранки з рожевими слониками, в хаті прибрано, вибілену піч розцяцьковано казковими півниками з павичевими хвостами, а в кутку зникло ліжко з панцирною сіткою. Натомість з“явився дорогий ортопедичний сексодром два на два. У нас із дружиною точно такий, зручний я вам скажу, до біса.
П’ємо чай, сьорбаючи потроху духм’яний кріп. А хазяйка до мене усміхається, мружить оченята від задоволення, бісики пускає. А потім сіла поруч зі мною, поклала свою тендітну кисть в мою тверду як дубова дошка долоню і схвильованим шепотом мовила:
- Так про що ви мені хотіли сказати, шановний сусіде?
Злегка розкосі очі з поволокою впритул наблизилися до мого обличчя, рожеві вуста молодої кралі прошептали щось нерозбірливе, але таке заманливе, що я вмить напружився.
“Відьма!” - майнуло в голові. Я в таких справах розбираюся, бо моя дружина — знатна мольфарка, берегиня сили неймовірної. Їй і чаклувати непотрібно, бо вона сама — чиста магія. Навчає і мене цьому диву дивному, коли худобу попораю та півням корму підсиплю.
Скрутив я дулю в умі, тицьнув її під носа цій відьмі та прошепотів подумки:
“Щезни, мано упиряча! Розвійся полудо бісівська! Пропади пропадом обмаро пекельна!”
І потому голосно чхнув, аж сопляк повиснув на носі. І що ви думаєте? Облізла молодість з цієї молодиці як позолота з бані покинутої церкви. Шовковиста коса до коліна перетворилася на брудну мичку з нечесаними ковтунами, елегантний носик - на гачкувату обприщену грушу зизуватих відтінків, а на спині виріс горб завбільшки з подушку. Вищирилася на мене ця гаргара двома передніми зубиськами, вчепилася в горлянку пазурами і засичала:
- Скажеш моєму чоловікові хто я така — ковтну разом з кістками, зрозумів?
- Дружино-о-о-о-о! Спаса-а-а-ай! - гукнув я у прочинене вікно.
Слава Богові, що жінка почула мій несамовитий крик, вхопила сокиру і бігом до мене. За мить двері розчахнулися і на порозі, розмахуючи колуном, з’явилася розлютована Немезида.
Сусідова вродливиця випустила горлянку і з інтересом глипнула на мою розлютовану гарпію. І сталося диво! Жінки усміхнулися та радісно кинулися в обійми одна до одної.
- Здрастуйте, тітонько! - вигукнула моя дружина.
- Здрастуй, племіннице! Давно ж тебе не бачила, ой давно!
- Чоловіче, знайомся,- це рідна тітка, Діана Спокусниця. Дуже хороша відьма, добра, лагідна, покладиста.
- Ее-е-е-е,- пробелькотів я у відповідь, мацаючи синці на горлі. - Приємно познайомитися.
Зиркнув у розчахнуте вікно, а там Микола з риболовлі повертається. Кажу:
- Хутко шпаклюйте лик, шановна Діано, бо іде ваш суджений. Я — людина до всього звична, а от як вас уздріє у такому вигляді чоловік, то помре зі страху.
Махнула гаргара рукою - і знову стала молодою дівкою. Ні прищів, ні беззубої пащі! Рум’яні щічки з ямочками та білозуба усмішка від вуха до вуха! От дає!
Зайшов Микола, побачив нас разом і аж розцвів!
- Ой, гості дорогі! Радий вас бачити! Думав сам до вас на днях зайти, а тут на мислився звір сам прибіг. Є до вас справа велика.
- Шукаєш для свого бізнесу компаньйонів?
- Та нє, буде у нас із дружиною дитина. Хочу аби ви стали хрещеними батьками. То як, згодні?
Хто ж від такого відмовляється? Навіть чорт - і той не має права сказати: “Не хочу”. А ми ж люди віруючі, православні, молимося, до церкви іноді ходимо.
Жінка вже спить, а я допізна дивився якусь муру політичну по телевізору. Там Рабінович із Шуфричем розказували які українці дурні, що не обрали Медведчука Президентом України. Плюнув на цю пропаганду, розраховану на ідіотів та умостився поруч зі своєю дружиною. Звично поторсав фіолетового хвостика над її імпозантною сідницею і подумав: страшну силу має кохання!
Не має любов кордонів! Чорняві уподобують білявих, чоловіки - чоловіків, жінки — жінок, старі — молодих і навпаки, красуні — негарних, хворих, бідних. А звичайні люди — відьом. Хоча я особисто переконаний, що всі жінки — відьми.
Але в амурних справах хіба це важливо?
20.04.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
