Іронічно - драматична
поема

Гот і Зварйована Ельфійка

Один юний гот
чи з морозу,
чи з передозу,
Потрапив у паралельний світ,
Йому послали
Дружній привіт…
Ельфійські Світи

***

«Світ Ельфійський цікавий та грішний,
Небезпечних чимало забав…
Ну який же ти, хлопче, потішний,
Із якої ти гілки упав?

Дамське Танго танцюєм,
прибулець,
Помилуйся - гарнюня яка!
Ні будинків у лісі, ні вулиць,
Б’є за скелями хвиля морська.


Срібний сміх розсипається
Дзвінко -
В кавалерів думки набакир…
Я – блондинка,
я – темна ельфійка,
Кругловуха,
до того ж – вампір!

Хоч знайомство безмірно коротке,
Вже в мені запалала любов,
Відчуваю твою
і п’янку, і солодку,
І шалену від пристрасті Кров!

Тільки крові я пити не стану,
Хоч жага переходить у сказ,
Не чіпатиму трунок жаданий,
Відмовляюсь зненацька і враз!

Амальгамою дикою
злити
Муку, розкіш і зло, і добро…
Мати змогу, нестямно
воліти –
І зректися бажання свого!

Ця відмова – болюча й поживна,
Ми харчуємось нею, це факт,
Це - вампірська любов перверсивна,
Темних ельфів кохання екстракт.

В Чорнім Небі – Смарагдовий блискіт,
Відмовляйся від Мрій Блекоти,
Темне Танго згасає Ельфійське,
У свої повертає Світи».

* * *

Бродить «ГОТ», видихає тривогу,
Він до себе не знає жалю:
«Я чаклунську шукаю дорогу,
Я Ельфійку-білявку люблю!

Чарівну відшукаю дорогу!
Я серйозно кажу, це не блеф:
Я не хочу зрікатись нічого,
Не для мене відречення кейф!»