ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.05.26 12:23
Коли Тамара прокинулася, то почула, що на вулиці стугонить осінній дощ. Великі, шумні краплини торохкотіли, ляскали по підвіконню лоджії, тарабанили дробом. Не хотілося розплющувати очі. Вона любила дощ. Лежала б і слухала б мелодію дощу безкінечно, вишу

Олександр Сушко
2020.05.26 11:46
Невірці, православні чи погани -
Яка різниця? Всі - моя сім'я.
І первісток не мій, і не останній,
Але для всіх добрезний вітчим я.

Паплюжити своїх богів негоже,
Тому вони й потрапили в біду.
Ви ж - чужаки, Дажбоже і Свароже,

Олена Лоза
2020.05.26 11:06
Макового шовку хитавиця,

Полум'ям на тлі бетонних стін

Спалахне її легка спідниця,

Що прикрила гостроту колін,

Сергій Губерначук
2020.05.26 09:17
Люди псуються. Годинники – теж.
Стрілка мінливо погрожує.
Гинуть легенди, стрибаючи з веж
в прірвища новопороджені.

Тільки Тебе я несу крізь думки,
вірю у Тебе єдиного,
Дух відмикає старезні замки

Олександр Сушко
2020.05.26 06:56
Знову прийшла поліція, цього разу з двірником. Питали жінку де чоловік, аби вручити повістку в воєнкомат. Сказала, що поїхав на заробітки десь під три чорти, а як повернеться – неодмінно до них навідається. От розумниця! А я що? Після праці їду не до ха

Микола Соболь
2020.05.26 06:13
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Бо якщо козак зерна не сіє,
То його душа злетіла ввись.
Я не плачу. Козаки не плачуть…
Та настане божий день коли
Самопала я заб’ю на вдачу
Бо ми є Вкраїнські соколи…

Іван Потьомкін
2020.05.25 22:05
– Никогда не думал, – догнал меня во время вечерней прогулки один из знакомых, – чтобы стихи так быстро становились действительностью во сне... Не прекращая ходьбы, мы начали подниматься по крутой лестнице, преодолев последнюю ступеньку, отдышались немно

Ігор Деркач
2020.05.25 21:19
Оспівую і волю, і свободу,
і не рахую лайки за сонет,
але мені за це немає оди,
що у сучліті є такий поет.

Нечесана поезія у моді,
тому богема має пієтет.
Що не папуга – то із уст народу

Євген Федчук
2020.05.25 19:05
В одному українському селі
Жила козачка на ім’я Горпина.
Багато літ, як чоловік загинув,
Синочки залишилися малі.
Росли вони, як із води, немов.
Із кожним роком все гарніш ставали
І мужності та сили набирали.
Адже у них текла козацька кров.

Олександр Панін
2020.05.25 15:46
За народними мотивами


Іде Козак,
З гілки Русалонька гукає:
«Гей, Козаче, не поспішай,
Моє проханнячко швидше сповняй!
Ось тобі стебло шипшини, а ось –

Сергій Губерначук
2020.05.25 11:29
Ти промайнула пташкою у просинь,
у провесінь,
та той бік океану впала досі,
навіяна моя, ще вчора осінь…
Не в голосі,
що марно струни рве, біда моя,
не в колесі,
що місяцем зійде і упаде на полюсі,

Олександр Сушко
2020.05.25 09:19
У світі лихо! Горе від ума!
Кум хоче жити мінімум століття.
Коронавірусу боїшся? Ох дарма!
От хрящик в зубі - це уже страхіття.

Кричить жона: - Ховайся, муже, в льох
Та прихопи з арахісом батончик!
І керівник держави - "Янелох" -

Тетяна Левицька
2020.05.25 09:16
Бувай, матусю, не хвилюйся, машину гнати не будемо... знаю...все добре... заспокойся... - Я, міцно обнявши заплакану маму, швидко сіла в новеньку "Ладу". На той час це була шикарна машина кольору гнилої вишні з велюровими чохлами і хромовими ручка

Микола Дудар
2020.05.25 08:29
А дощ іде. А дощ іде…
У світі повідомлень
Страхи повсюду… Я - ніде
Штовхаюсь поміж втомлень

Сердиті думи… в забутті
Народжені до мене
Блаженний святости трудій

Микола Соболь
2020.05.25 05:48
Чи стане вітер у пригоді
На цій насупленій горі?
Де навіть час волає: «Годі!» –
І не зростають чагарі.
Мабуть, отут відьмацьке кодло
Перекликається вночі
І хмари виставили кудли
Й летять з усіх усюд сичі…

Ярослав Чорногуз
2020.05.25 03:09
Цвіт осипається бузку,
Минає час весни розмаю.
Та маю віру я таку:
Кохання не перецвітає.

Воно, мов дерево оте,
Пустило корені у гаю.
І буйно зеленню цвіте,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 В очікуванні дива
Такої лагідної та доброзичливої жінки як у мене — ще пошукати. А якщо чесно - і шукати не варто, бо таких уже нема. Перевелися.
Он у Миколи жінка серйозна та непоступлива: корчує чоловіченько пні у лісі, увечері трохи вип’є бормотухи аби розслабилися і душа і руки після тяжкої праці у лісі, а вдома Катря з макогоном в руках на порозі зустрічає. І одразу:
- Ану дихни, іроде!
Хекне Микола, мухи що пролітають поруч, падають замертво, а жінка ні щоб пригорнути мужа, сказати: “Ох ти мій трудівник! Ох ти мій годувальник! Дай тебе приголублю!” - макогоном по пиці “Хрясь!” благовірного. І кричить як на пуп:
- Геть з моїх очей! Іди до кабанів спати!
І втомлений Микола суне спати у хлів, правда не до кабанів, а до кози Жульки. Кладе старого кожуха до ясел, лягає та укривається старим рядном. А вранці миється в потічку, що протікає одразу за хатою і знову чимчикує на роботу з сокирою в руках. І так уже двадцять годочків.
А Степан взагалі додому боїться заходити, бо там не тільки жінка живе, але й теща. Приходить тільки в день получки. Совковою лопатою просовує купюри до кватирки, там чорна і волохата рука з пазурями хапає банкноти, а гарчливе контральто загрозливо виє:
- Шуруй на роботу, каїне! І щоб без грошей у домі ноги твоєї не було!
Степан трюхикає на пилораму і знову гарує там до упаду аж до наступної зарплати. Спить у каптьорці для охоронців, їсть що сам приготує на електроплиті. І так уже двадцять років.
А про Йвана взагалі боляче розповідати. Не людина, а суцільний клубок болю. Був колись здоровенний як бугай. А нині — бухенвальський крем’язень, а не чолов’яга. Бо жінку має вельми велелюбну. Кожного року в неї новий бахур. Якби тихцем робила шури-мури — ще нічого. Так на загал! Власний дім перетворила на альковне гніздо і мостить роги благовірному мало не щодня. А він її любить, троє дітей малолітніх на руках. Можна було б її одгепати за таке неподобство, але хіба личить справжньому чоловікові піднімати руку на жінку? Звісно ж що ні! То він дітей хапає під пахви і йде ночувати до своєї матері. А коли любовний шал у коханої минає — повертається додому.
Я б такого збиткування над собою не витримав, бо глузування з дорогої тобі людини — гріх. Питав якось його жінку:
- Хвесько! Невже тобі власного волохатого мужа мало?
- Мало. Он у мусульман чоловіки мають цілі гареми. І все законно. То чому жінка не може мати чогось подібного? Га? У нас колись був матріархат, всі чоловіки племені належали жінкам, а не один. Той, що постійно під боком. А ви зі своєю берегинею від життя безнадійно відстали. Усе вдвох та удвох. І цілуєтеся удвох, і каші варите, і на городі порпаєтеся, і кіз видоюєте. Нецікаво жевете, сіро, буденно.
А в мене сьогодні чорнявий красень, післязавтра — білявий здоров’як, А то й рудий плечистий вусань. А захочу — всі троє будуть мене тішити. І для здоров’я так корисніше. А ви все життя один фільм крутите. Тьху!
І пішла куховарити. А я почухав макітру і пішов додому ні в сих ні в тих. Наче й логічно жінка говорила, але не до душі мені таке вседозвілля.
Як на мене, то чоловік у жінки повинен бути один. Нащо розпилятися на табун весталок, якщо можна всього себе вихлюпнути на одну-єдину люблячу істоту. То ж на цілий табун треба ту увагу розпилювати, гроші з кишень витрушувати тонким шаром і для коханок, і для дружини. Ліпше все віддавати одній красуні, аби сяяла вона від коштовних прикрас як новорічна ялинка. А найголовніше - не страждала від недостатньої уваги.
Люблячий муж, отакий приблизно як я, уранці встає ні світ ні зоря і до плити: куховарить, експериментує з кулінарими рецептами, думає якими смаколиками сьогодні здивувати половинку серця: печеним рилом каршеронського кабана в ананасовому соусі чи засмаженій в кунжутній олії бульбою з чорносливом та часниковою затіркою?
А закінчить готувати страви - біжить прибирати альковне кубельце. Бо після бурхливої ночі споднє розкидане, як обладунки лицарів по полі бою,- ніякого порядку.
Щойно кохана розліпить свої блакитні оченята - хапає її на руки і несе в теплу ванну, де вода пахне трояндовим шампунем. Чухає їй спинку м’якою щіточкою, а в приступах доброзичливості час від часу цілує рожеві пиптики грудей.
А ви що робите зі своїми благовірними, шановне чоловіцтво? Поставили стражами до борщів та віників, а самі тим часом як не телевізор дивитися, то стрибаєте в гречку?
Ех, марнуєте ви свій час, відпущений Богом, брати мої щетинисті. Замість того аби наповнювати любов’ю кожну мить свого життя — повертаєте фаетон свого щастя на горбкуваті, зарослі осотом манівці глупства. Скільки того життя, а в любові — й того менше.
- Чоловіче! - гукає берегиня.- Хапай хробаків та приманку і йдемо на річку карасів ловити.
- Гаразд, моє сонце! - одказую своєму сонцю піднебесному. - А наливки персикової з собою брати? Кажуть, вона коронавірус відлякує...
- Та бери вже. Тільки небагато, літрів п’ять. Щоб на своїх двох з річки дійшов.
- Домовилися, ягідко моя солоденька! - одказую дружині і хутко засовую суліяку з животворящим нектаром до рюкзака.
- А пиво брати?
- Нє.
- А горілку?
- Нє, кажу!!! Яка горілка!!! Хіба кум теж йде?
- Наче йде, казав...
- Тьху! Знову нам празник зіпсує,- скрушно вимовила кохана.
У двері непоштиво погрюкали.
- Заходь,- гукаю.
Кум, як завжди, вже зранку був напідпитку. Але в міру. Отже, до берега дійде ще на своїх двох. А от під вербами можна вже й налигатися та спокійно влягтися, і дивлячись в шумливі крони дерев варнякати про складне життя-буття.
- То що — йдемо до Бобрового затона? - питає кум.
- Нє, сьогодні ми їдемо до тещі в Сухолісся,- брешу йому та непомітно підморгую дружині.
А та як почула мої брехні, то аж розцвіла. Розуміє, що хочу їй догодити, а кума спровадити аби не заважав нам тішитися хоч на вихідних сімейним щастям.
- Ех, не пощастило,- бідкається кум. - А я бормотухи у Чикилдихи взяв знаменитої. Трилітрового баняка! Це ж тепер все мені одному доведеться випити!
- Не страшно, куме,- одказує з гумором жінка.- зате карасі в річці і цього разу лишаться живими.
Пішов затятий рибалка, а ми з берегинею сіли в гравільот - і гайда до Дніпра в Чорнобильську зону. Там у нас є місце чарівне на березі, з хатинкою на курячій ніжці та з півнячим огузком зі сторони, яка дивиться на старий поліський ліс. Де саме — не розкажу, вибачайте, бо там соми стокілограмові водяться і карасі по десять кілограмів. Наливкою б почастував, але навряд чи вийде, бо ми з жінкою лишаємося на ночівлю, будемо чар-зілля уночі шукати. А без гарної наливки знайти її просто неможливо. До ранку всю висьорбаємо. А от іншого разу — обов’язково почастуємо. Головне аби кум раптово не навідався. Він сам і бодню заковтнути може.
Кохана стоїть з вудкою в руках в заростях осоки, а я сиджу на березі і компоную їй віршика про любов. Пророчого віршика, з натяком. Бо попереду — купальська ніч.

За що такий коштовний дар?
Я ж — грішник! Пустобріх відомий!
Моя ж дружина — золота!
Богиня в образі мадонни!

Усе у неї до ладу:
І ніжка, і вуста, і перса.
А я уже — трухлявий дуб
Бабам - і то неінтересний.

Як вип’ю — дихаю вогнем,
Душок відчутно аж в Огайо.
Та любить тільки лиш мене,
Щоночі кріпко обіймає.

Кричу приречено “Бонсай!”
Знімаю ліфчика й колготи...
Несе аж попід небеса,
І хай несе, бо я не проти.

13.05.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-05-13 10:09:02
Переглядів сторінки твору 89
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.974 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.26 11:46
Автор у цю хвилину відсутній