ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2021.01.25 05:06
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
Посеред впевненості й страхів
хай буде ще один урок.
Чом скачеш наче кінь буланий,
або ховаєшся в кущах?
Я просто учнем був старанним.
Поставлю для початку – шах!

Дума Козак
2021.01.24 18:31
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
Птахи на південь знову полетіли,
роняють лист дерева і кущі.

Вже осінь, але сонце пригріває,
проміння розсіває з високості.
Утихнув дощ, мороз чогось чекає –

Олександр Панін
2021.01.24 18:02
Тема з Інтернету

"Гарному настрою, Мамо,
гаплик:
Дуже образив мене
Чоловік.
Сором пекучий відчує
нехай,

Тетяна Левицька
2021.01.24 15:51
В старенькім альбомі, розчулені миті
зібрало по крихтах, минуле життя.
Ромашки і маки застигли у житі
і я з ними поряд - сердечна, проста.

Розпущені кучері, очі зелені,
на щічках рум'янець, невже це теж я?
І яблучка райські, і жолуді в жмені -

Галина Сливка
2021.01.24 15:03
Живлом сніги напоять землю,
А люди скажуть, що відлига...
Себе в собі не відокремлю,
Як болем в серці - давня крига.
Чи досягне тепло любові
Ущелин темних у міжгір'ях?
Там слів гортанних щемна сповідь
Й молочно віку у сузір'ях.

Сергій Гупало
2021.01.24 13:14
Ця війна – не остання,
Буде кілька іще.
Ми пішли на заклання
Там, де слізно пече

Переспівана пісня,
Безголоса уже.
Буде млосно і тісно

Сергій Губерначук
2021.01.24 12:41
Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.
У шатрах раю в ефемері
стоїть нова епоха страт.

Уроджений слуга народу,
нового Риму кошовий –
поет – не я, мій сад – без плоду.

Алла Даниленко
2021.01.24 10:36
А сніг все йшов. По всій землі, за дальні межі.
Свіча горіла на столі
Немов пожежа.
Як влітку роєм мошкара
Летить бездумно
В вікно, дивись,
Летить сніжок,
На це полум' я.

Ярослав Чорногуз
2021.01.23 21:49
Печальні видива розвіяв
Мого уривчастого сну
Цей день сяйливий, наче мрія,
Коли зустрів тебе, ясну.

Немов троянди, флокси, кали
Раптово почали цвісти.
Сніги розчулені розтали...

Алла Даниленко
2021.01.23 20:34
Д. Павличко
О, если б знать, как тяжко ранит слово
Забытое, но все -таки мое.
Оно меня ударило внезапно,
Тупое, будто камня острие.
Ну почему не убивает слово,
А только вновь оно стыдит меня?
Возможно, я писал его в испуге,

Олексій Кацай
2021.01.23 19:59
атоми міста є завжди безхатні
у хмарочосах молекул
де електрони з віп-охорони
хваляться східцям-парсекам
швидкістю світла
й тим що вони захистити їх здатні

вектором кожним східці скрегочуть

Євген Федчук
2021.01.23 19:21
Колись над лісом хата стояла,
Жили у хаті тій баба з дідом.
От баба діду якось сказала:
- Я б зготувала оце обіда,
Так дрів немає ні цурки в хаті.
Пішов би, може, приніс в’язанку.
Прийшлося діду сокиру взяти,
Іти до лісу з самого ранку.

Олександр Сушко
2021.01.23 17:15
Священник сидів на снарядному ящику, заглиблений у невтішні думки. Поруч з ним, притулившись до стіни окопу, дрімав я. Три години тому, прямо тут, у брудній, наскрізь пропахченій порохом ямі, він сповідав солдатів. І тих, хто залишився живий після бою, і

Олександр Панін
2021.01.23 16:49
Летить Козеня, наче
вихор,
Біжить по зеленій
траві,
Стрибають Розрада
і Втіха
В рогатій малій
голові.

Ігор Шоха
2021.01.23 16:26
А печеніги на хазар ідуть...
завоювати іго путінізму
і солов'їну Чудь,
що обирає путь...
які ведуть її до комунізму.

***
А на агонізуючу орду

Олександр Сушко
2021.01.23 14:12
Свати", "квартальчик", тру-ля-ля -
Оце воно! А розум - гирі.
От і зліпили короля
Із лицедія дезертири.

Вручили владну булаву
Та власну долю балабону.
Бо обіцяв нам пахлаву,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Тиша
Життя моє кардинально змінилося: нарешті я став безробітним. Сплю скільки хочу, їм коли хочу, жінка завжди під боком, духм’яна та усміхнена. 13 років не був у відпустці — і на на тобі! - за каторжну працю на благо Україні маю можливість раювати безкінечно, допоки не закінчиться відкладена на чорний день готівка та консервація в погребі. Мнясо замінив рибою, яку вуджу у річці мало не щодня. І смачно, і дієтично. То чого ще треба?

Страшно сказати — за стільки років я не вийшов на роботу тільки одного разу, коли загрипував. День полежав з температурою під сорок, а наступного ранку почалапав на працю.

Воно і без праці повно тієї праці, пробачте за тавтологію, бо маю город, сад, парники і тещу. А ще отару котів та собак, курей, гусей, індиків, поросяток трійко, дві кози, корівку, бичка і велику любов до своєї жінки, яка забирає часу найбільше. Бо у люблячої людини кохання завжди повинно стояти на першому місці. Не свині чи навіть медоносні бджілки - а саме кохання. Чи нє?

Живі істоти віддано зазирають в очі, очікуючи на свою порцію їжі, теща звично бурчить за спиною, жінка тулиться рожевою щічкою до моєї небритої мармизи, діти пішли за клуню робити чергову шкоду, тож око звично вишукує де б виламати гарну лозину аби полірнути капосникам зади.

А до цього працював помічником-консультантом народного обранця. Шеф був якимсь пришелепкуватим, таким як і я. Бо всі депутати нормальні: крадуть і брешуть, а мій тільки вірші пише. Законодавче забезпечення освіти і культури, погодьтеся, вимагає трохи не цього. Полум’яне серце борця за українську мову потребує фахових профільних знань, відмінної юридичної підготовки. І головне — вміння домовлятися з колегами. Бо Верховна Рада України - це відкритий ярмарок, де процвітає ринкова економіка. Хочеш аби твій законопроект або правку проголосувала Верховна Рада — зроби колегам взаємну послугу. Інакше реєструватимеш свої законопроекти в апараті ВР без внесення їх в порядок денний сесії. Тобто ховатимеш їх в архівних нутрощах цієї установи назавжди.

А письменники у нас народ гарячий, полум’яний, гнівні філіппіки про загибель вітчизняної культури сиплються з їхніх вуст під час виступів з трибуни в сесійній залі як із рогу достатку. І все усує. Не чують їх. Кацапомовна більшість апатично ремигає, їм та культура до одного місця. Кожен опікується власним бізнесом, переписаним на жінку, кума, свата, брата, дітей, водіїв, охоронців та коханок аби виглядати перед виборцями непорочними херувимами з незаплямованими репутаціями.

- Миколо,- кажу заступнику голови комітету,- потрібно збільшити фінансування культури на триста мільйонів. Інакше доведеться закрити цьогоріч 62 бібліотеки і два театри. Це як мінімум.

- І що? Де взяти гроші? З якої статті бюджету зрізати?

- МВС запланувало собі на триста мільйонів купити нові кобури до пістолетів...

- Ти що? У мене авто не розторможене, ізраїльський паспорт щойно отримав. Не хочу зв’язуватися з силовиками. Загризуть.

- А нащо тобі ще й ізраїльське громадянство?

- Щоб було. Можливо, доведеться тікати з цієї країни.

- 320 мільйонів можна нашкребти з двох пунктів: зменшення витрат на утримання апарату Верховної Ради та ремонту сесійної зали. Тут капремонт і так робили позаторік.

- Ага, ти скажи про це голові Верховної Ради. Його тесть якраз і робитиме той ремонт. А ти пропонуєш кістку з мнясом із пащі тигра вирвати.

- Ну, тоді півпроценту прибутку з акцизу на пальне перенаправити з бюджетів місцевих громад до міністерства освіти і культури.

- Складно, потрібно приймати поправки до вже ухваленого Бюджетного кодексу.

- Складно, але можливо. Он у керівника франції “ГЕ” донька у вуз Проплавського збирається поступати. І ще двоє колег своїх лопуцьків туди хочуть прилаштувати. Гарантую: будуть вчитися.

- Ну,- одказує Микола,- гаразд. А мого племінника туди встромиш? Воно дурне, вчиться на одні трійки, але діти є діти.

- Ось тобі хрест на пузі! Стопудово!

Вдарили по руках. Випили по сто грамів коньячку. Я вже у дверях був, а Микола питає:

- А чого це твій депутат сам по комітетах не ходить і не домовляється?

- Вірші пише. Нема коли йому такою роботою займатися.

- А-а-а. Зрозуміло. І справді, чоловік зайнятий, чого його по таких дрібничках турбувати.

Зайшов до свого кабінету, зачинився, вимкнув усі телефони і з головою занурився у підготовку постанови про зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України. Це справа скрупульозна, треба все робити якісно, бо юристи з апарату Верховної Ради і так душаться зі сміху, коли читають і правлять опуси народних обранців. Я своїх шефів ніколи до такої роботи не підпускав. Хай язиками лопотять, а не закони пишуть.

Побіг до Спілки письменників, там нині творчий вечір мого шефа, знайшов його біля столу з наїдками, де він виголошував свіжонаписану оду на свою честь. Підсунув під його правицю документ та встромив у руку ручку. Шеф автоматично поставив своє факсіміле, продовжуючи декламування. У мене тих папірців зібралося завтовшки десь зо три орфографічних словники української мови. За півгодини все було підписане, тож я мовчки ретирувався, аби не заважати людям упиватися вічними творіннями живого класика української літератури.

Йду реєструвати законопрект, а назустріч мені — Рабінович.

Ох і моторний дядько, я вам скажу! У юності обікрав Радянський Союз на півмільйона та героїню Радянського союзу - льотчицю Гризодубову, продавав під виглядом марочного грузинського коньяку розлитий у брудному підвалі шмурдяк, гендлював краденим, відсидів десять років у тюрмі, а нині депутат Верховної Ради України. Любить організовувати мітинги під установами де гроші лежать: банками, кредитними спілками, казначейством.

- Александр, слышал, что вам нужны деньги на украинскую культуру. Наша фракция хочет вам помочь.

- Дякую, Бене Кацембобовичу. Кожен голос на вагу золота. А що з мене?

- Пустячек. Надо переименовать станцию метро «Демеевская» на «Бабий яр»,

- Так це не до мене, до Кличка треба.

- Я с Кличко не разговариваю. А у вас везде есть свои люди. И с мером вы в отличныхотношениях. Походотайствуете? А заодно переименуете улицы Степана Бандеры на Исаака Бабеля, Симона Петлюры на Исаака Зингера, Тараса Шевченко на Василя Гросмана, Леси Украинки на Мойши Кульбака, Ивана Франка на Джужи Лейбы Гордона, Героев Небесной сотни на Давида Брегельсона, Проспект Победына Бялик Хаим-Нахмана...

- Я подумаю,- це дуже хороша пропозиція, вигідна з усіх сторін. Я б сказав — золота.

- Подумайте, Александр. Крепко подумайте. Нынешний Президент сделает под конец своего правления народ нищим, поэтому к власти прийдем мы — ОПЖЗ. И всех, кто сотрудничал з нами в прошлом - не забудем.

Потиснувши його слизьку руку аж здригнувся від відрази. З такими людьми треба бути вельми обережними. Їх необхідно за першої ліпшої нагоди тихо вбивати в підворітнях. Якщо лишати живими — пожалкуєте.

Зайшов до вбиральні аби вимити руки аж гульк — назустріч радник міністра МВС, отой, що з черевом під стелю. Став навпроти, руки в боки, пузо вперед і загрозливим голосом зашепотів:

- Александр, здравствуйте! Слышал, выхотите лишить наших силовиков крайне необходимых вещей — новых пистолетных кобур. Вы хоть понимаете, чем для вас может окончится такой фокус?

- Та ні, дорогий друже, будуть ваші поліцаї ходити в обновках. Для держави нові кобури набагато важливіші, аніж якісь там бібліотекарі та оперні співаки.

- Правильно. И не забывайте, що у Вас на носу техосмотр автомобиля, ребенок учится в вузе, а тут вы работаете уж слишком долго. Должны понимать что к чему лучше меня.

Цього разу мені не руку стиснули, а серце. Воно аж під горло підстрибнуло, коли ця гадюка підколодна з шипінням проповзла повз мене.

Кілька років тому міністр культури часів Януковича в обличчя кричав, що мене удавить, при Кучмі погрожували відрізати голову як Гонгадзе, Але нині вже не попереджують — прийшло покоління безпринципних прагматиків. Цюкнуть сокирою і вкинуть до брудної канави навіть не спитавши хто такий.

Зайшов до кабінету - а там трійко байстрюків з команди “ГЕ” за моїм столом сидить, каву п’ють.

- Привіт, бандити,- вітаюся з бандою.

- Здоров був, праведнику. То що — будемо домовлятися чи одразу шкуру здиратимемо з живого? Як хочеш?

- Домовлятися краще.

- От молодець! Я ж казав своїм — ти людина розумна, Якщо натиснути де треба.

- Так чого вам треба?

- Фракція у вас невеличка, але дурна як чіп. Керує в ній не голова фракції, а ти, це всім відомо. Так от, завтра делегація їде в ПАРЄ, нам потрібен радник з питань освіти та культури. До вечора мусиш приготувати доповідь для виступу. І дивися — щоб ніякого негативу, ми тебе знаємо. Наплетеш, що влада не дбає про українську мову, а про культуру згадує тільки тоді, коли треба. Підпис голови комітету обов’язковий. Твій шеф нині лежить вдома без свідомості, надто гарний творчий вечір видався. Поставиш підпис за нього. А ще завізуй у міністра закордонних справ, ми його попередили про твій візит. А вночі занесеш в Офіс. І будуть тобі триста мільйонів. Зрозумів?

Ранок на Печерську видався якимось сірим, Мигичка за вікном закутала Маріїнський парк в похоронний саван. Пам’ятаю, як шпигонуло в грудях, як почав падати на долівку і перекошене від страху обличчя секретарки. А далі — безпам’ять. Очуняв уже в лікарні. В обидві руки було встромлено по крапельниці, пікала кардіоапаратура.

“Обширний інфаркт” - поставила діагноз медицина. Надвечір прийшов мій злегка тверезий депутат, потиснув руку і сказав:

- Сашко, тебе звільнено. Мені потрібен здоровий помічник, який працюватиме як воляка. А ти вже здав. Ось, узяв свого племінника. Хай працює на терені культури, а то гасає столицею та вночі розписує стіни будинків непристойностями. Пора дорослішати. Як гадаєш — гарний з нього буде помічник?

Нічого не відповів своєму вже колишньому шефу — нащо розстроювати блаженну людину?

Свиняка вдоволено рохкала у сажі, чухаючи спину об хвіртку. А я дивився на неї і думав: “ Надійде Різдво, і підеш ти під ніж". Як українська культура, українська пісня, українське слово. Минулого року закрилася бібліотека в сусідньому селі. Цьогоріч надійшла черга і нашого. А в Ізраїлі, на окупованих територіях, відкрили три нові, сучасні, комп’ютеризовані, для дітей та онуків наших колишніх громадян, які втекли в землю обітовану. Щодня чути постріли, над головами пролітають некеровані ракети, випущені “Хезболою” (партією Бога) з території Лівану, а в бібліотеках повно дітей...

А в Україні - лиховісна тиша. Мертва тиша. Як перед нищівним ураганом. А, може, той ураган уже пройшов її теренами, а ми й не помітили?

19.05.2020р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-05-19 07:58:15
Переглядів сторінки твору 107
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.01.07 20:17
Автор у цю хвилину відсутній