Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Ромео & Джульєтта постфактум
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ромео & Джульєтта постфактум
***маленька андеграундна сюреалістична гумористично - іронічна поема**
Верона це не макарони.
Спитай, хто не знає! Катма...
Принишкли на вітах ворони,
Бо ніч. І бояться примар.
Є привід... Солідне склепіння
"а-ля монументоупир"...
Там привидів дивні шипіння
Підслухав Великий Шекспір...
.................................................
- а знаєш, Ромео... Аби ти
У дім мій тоді не зайшов,
Тібальту б не бути убитим,
І з нас не робили би шоу...
Щасливої долі з Парісом
Нам шал дарував молодий
Зі свіжонасадженим лісом
Малечі, що я народи-
ла... Гладила ніжно голівки
І пестила їх рученя-
та... Фільмів заюзані плівки
Про наше кохання щодня
Піарять і важчає дихан-
ня пилом облізлих куліс...
На лихо закохана втіха ...
Пробач... Утомилася... Пліз!..
.................................................
- а знаєш, Джульєтто... Аби я
Тобі у вікно не заліз,
Пішов би тоді до повії,
Екскюз мі, зізнАюся... Пліз!..
З роками "рішалою" клану
Я став... Одружився... Знуднів...
Але залишився тим самим
Лихим авантюрником... Ні!..
Я був би господарем дому
І, втомлений станом сімей-
ним, трохи гетеросодому
Подалі завів од очей...
Без тебе нічого не значу
У п"єсі, що в вічності грать...
...аби на світанку не бачи-
ли, привидам варто поспать!..)))
.............................................
...а поряд тримає у хащах
Меркуціо п"яний Тібальт
Обіймами братніми. - нАщо
Ота недолуга журба
Акторів переднього плану,
Цей штучнорозіграний щем?
Ніяк не вгамуються!... А!.. Ну,
Налий-но отрути іще!..
....................................................
...у вічнозмораленім небі
Дзвенять неземні голоси,
Що зеленолітнім не треба
Довчасно скидати труси,
Хапатися гострих предметів,
Отрутою сьорбати чай...
...Та тільки Ромео, Джульєтти
Дорослішають зазвичай,
Рахуючи чи не до ста лі-
та... Знаєш!.. Коли молодий,
Того, хто читає моралі,
Відправиш відомо куди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062106571
Верона це не макарони.
Спитай, хто не знає! Катма...
Принишкли на вітах ворони,
Бо ніч. І бояться примар.
Є привід... Солідне склепіння
"а-ля монументоупир"...
Там привидів дивні шипіння
Підслухав Великий Шекспір...
.................................................
- а знаєш, Ромео... Аби ти
У дім мій тоді не зайшов,
Тібальту б не бути убитим,
І з нас не робили би шоу...
Щасливої долі з Парісом
Нам шал дарував молодий
Зі свіжонасадженим лісом
Малечі, що я народи-
ла... Гладила ніжно голівки
І пестила їх рученя-
та... Фільмів заюзані плівки
Про наше кохання щодня
Піарять і важчає дихан-
ня пилом облізлих куліс...
На лихо закохана втіха ...
Пробач... Утомилася... Пліз!..
.................................................
- а знаєш, Джульєтто... Аби я
Тобі у вікно не заліз,
Пішов би тоді до повії,
Екскюз мі, зізнАюся... Пліз!..
З роками "рішалою" клану
Я став... Одружився... Знуднів...
Але залишився тим самим
Лихим авантюрником... Ні!..
Я був би господарем дому
І, втомлений станом сімей-
ним, трохи гетеросодому
Подалі завів од очей...
Без тебе нічого не значу
У п"єсі, що в вічності грать...
...аби на світанку не бачи-
ли, привидам варто поспать!..)))
.............................................
...а поряд тримає у хащах
Меркуціо п"яний Тібальт
Обіймами братніми. - нАщо
Ота недолуга журба
Акторів переднього плану,
Цей штучнорозіграний щем?
Ніяк не вгамуються!... А!.. Ну,
Налий-но отрути іще!..
....................................................
...у вічнозмораленім небі
Дзвенять неземні голоси,
Що зеленолітнім не треба
Довчасно скидати труси,
Хапатися гострих предметів,
Отрутою сьорбати чай...
...Та тільки Ромео, Джульєтти
Дорослішають зазвичай,
Рахуючи чи не до ста лі-
та... Знаєш!.. Коли молодий,
Того, хто читає моралі,
Відправиш відомо куди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062106571
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
