Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
2025.11.22
14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
2025.11.22
09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!
Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Панін (1948) /
Поеми
Хрест – Трансформер
Хрест на зап’ястку,
кольору чорного,
Міниться відтінками
від блакитного
до червоного,
Змінює обриси,
кидає тіні
на світломузичний
дискотечний фон:
Від інквізиторського
атрибуту
фанатичного,
До перевернутого хреста
демонічного,
Хрест – Трансформер,
Хрест – Хамелеон…
«Хрестоносець» -
Власник Тату,
має звитяжно
нести
Широчезний діапазон
душевного
настрою -
Від адепта
чорної магії до
Святої простоти.
Навіщо все це?
Навіщо вечірка –
дискотечне болото,
Де Маска,
схожа на порядне
лице,
прикриває пику
живоглота?
Тому що, майже
опівночі,
у в’язку містичну
пору,
треба знайти і знищити
Небезпечну
Потвору!
Трохи змінює Хрест
Мисливця,
який спокоєм і думками
міниться,
відчуває у натовпі
Дискотеки
Потойбіччя прихований
Реквієм.
Ось Вона –
Дівчина Краси
Неземної,
за нею тягнуться
шлейфом
наївні
залицяльники-герої…
Твердіє, гострішає
Хрест-Тату,
наче зроблений
із свяченої сталі…
Намагається від Красуні
Мисливець
відійти подалі:
Відчує Хрест Нечисту
Суть,
всі чотири його кінці
перевертня спалять,
Уб’ють.
А посеред людей таке
не годиться,
не можна
розкривати споконвічну
таємницю…
Нечиста сила Жертви
завжди
косити буде,
Пам’ятайте і гріха
стрежіться,
Люди!
До того ж
Красуня сама ще
не знає,
З якою силою
потаємною,
Несвідомо грає…
Думай, Мисливцю,
що робити далі –
Вже скоро
Опівніч
Полум’я Чорне
запалить…
Читає Мисливець
старовинні
Закляття,
щоб людей
від Нечестивого Багаття
Врятувати,
щоб
Зло приспати…
Ось дванадцятий
удар
дзвону церковного
у повітрі згас -
Розв’язка відкладається
на невизначений
час…
Мисливець,
у Прекрасну Неземну
Силу
Закохатись
Стережись!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хрест – Трансформер
Хрест на зап’ястку,
кольору чорного,
Міниться відтінками
від блакитного
до червоного,
Змінює обриси,
кидає тіні
на світломузичний
дискотечний фон:
Від інквізиторського
атрибуту
фанатичного,
До перевернутого хреста
демонічного,
Хрест – Трансформер,
Хрест – Хамелеон…
«Хрестоносець» -
Власник Тату,
має звитяжно
нести
Широчезний діапазон
душевного
настрою -
Від адепта
чорної магії до
Святої простоти.
Навіщо все це?
Навіщо вечірка –
дискотечне болото,
Де Маска,
схожа на порядне
лице,
прикриває пику
живоглота?
Тому що, майже
опівночі,
у в’язку містичну
пору,
треба знайти і знищити
Небезпечну
Потвору!
Трохи змінює Хрест
Мисливця,
який спокоєм і думками
міниться,
відчуває у натовпі
Дискотеки
Потойбіччя прихований
Реквієм.
Ось Вона –
Дівчина Краси
Неземної,
за нею тягнуться
шлейфом
наївні
залицяльники-герої…
Твердіє, гострішає
Хрест-Тату,
наче зроблений
із свяченої сталі…
Намагається від Красуні
Мисливець
відійти подалі:
Відчує Хрест Нечисту
Суть,
всі чотири його кінці
перевертня спалять,
Уб’ють.
А посеред людей таке
не годиться,
не можна
розкривати споконвічну
таємницю…
Нечиста сила Жертви
завжди
косити буде,
Пам’ятайте і гріха
стрежіться,
Люди!
До того ж
Красуня сама ще
не знає,
З якою силою
потаємною,
Несвідомо грає…
Думай, Мисливцю,
що робити далі –
Вже скоро
Опівніч
Полум’я Чорне
запалить…
Читає Мисливець
старовинні
Закляття,
щоб людей
від Нечестивого Багаття
Врятувати,
щоб
Зло приспати…
Ось дванадцятий
удар
дзвону церковного
у повітрі згас -
Розв’язка відкладається
на невизначений
час…
Мисливець,
у Прекрасну Неземну
Силу
Закохатись
Стережись!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
