***маленька сюреалістична філософська еротична андеграундна поема***

...вічно жадаю тебе... Ту...
...плине метро через Лєту.
Ми у вагоні у масках обоє.
Я познайомитись хочу з тобою.
Вабить прихований ротик...
- можна присісти навпроти?
- коронавірус відразно лютує...
- дай, через маску тебе поцілую!
Попри усе ідемо на контакт?
- так!..)
- вірю, не віриш аж надто брехні?
- ні!..)
...сум, а чи сумнів, у серці затих.
- може, ти подруга трохи не з "тих",
Туполякливих, мала.
Отже, підбили баланс
Зовсім здурілому світу,
І карантинному літу,
І нескінченній війні...
- зійдемо може? Чи ні?
- ти незрівнянна у літній спідниці!
...оглядом погляд оцінює ницо...
Як же ти гола тремтиш у руках?..
Що ти у ліжку зніматимеш? Ах,
Звісно, що маску, не бачу невже я,
Ти прикриваєшся, мов паранжею,
(чи бюлетеню листом?))) Ка-
р...тин...карантин...незнайомка...)))
Далі оголена вся у знемозі
(сукня валятиметься на підлозі)
В руки до мене впадеш...
Вийдемо! Тільки... Та де ж?..
...міст нескінченно вузький, і по ньому
Іде метро над рікою, додому,
Де у сторіччя минулі паром
Із капітаном на ймення Харон
Скільки таких, і красивих, і дужих,
Поперевозив... Зупинка... - іду вже!
Зійдеш зі мною?
- так!
- прожиті ще літа
Скинем у річку, чи коло перону...
- передаси, кому треба, Хароне,
Світле на нас все і чисте,
Крайній ти наш машиністе!..
...ми ідемо, обійнявшись, мов діти,
Через спекоронавірусне літо,
Голі (чи що?..))) і босі...
...поїзд пішов у осінь...


© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062908958