ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.24
18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і
2026.10.24
16:40
Не усі любили рокабілі,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
Тверк медуз драглистих, ритм-енд-блюз,
Бо були руді і підозрілі,
Наче Сходу викопний хунхуз,
Що завжди, підкреслено і гучно,
У пісках між соціальних криз
Набував майно кайлом підручним,
2026.10.24
16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.
2026.10.24
13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.
Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі
2026.10.24
10:38
благочинність
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
твереза така
ледь-ледь поведена
немовби мати тереза
при кінці
місяця осіннього другого
причетна до будь-чого
і не провинна ні в чому
2026.10.24
09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.
2026.10.23
21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!
Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.
Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн
2026.10.23
17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.
Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,
2026.10.23
17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.
А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні
2026.10.23
14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.
2026.10.23
12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння
2026.10.23
11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…
Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…
Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…
2026.10.23
11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз
2026.10.23
05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.
2026.10.22
23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —
2026.10.22
21:16
Квартонель
Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Матвій Смірнов (1974) /
Іншомовна поезія
Время
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Время
Под небом голубым а чаще серым
Где дивный сад и огнегривый лев
Он жил гордясь своим эсесесером
Любуясь картой мира на столе
Приклеенной чтоб не срывало ветром
Посаженной на гвозди и болты
(Поклон Иосифу) и много километров
Правее Польши праздной пустоты
Смотрело на него. Меридианы
Бесстрастно рассекали параллель
Что отделяла коридор от ванны
В его жилье. Он требовал налей
Сам наливал и с Машей или с Катей
Не чокаясь как правило до дна
Он выпивал и капали на скатерть
Три капли некошерного вина
В районе Киева что помещался слева
От рюмки на поверхности стола
И слива вся в цвету во тьме белела
Пищал комар черемуха цвела
И он чесал задумчивое темя
Ложился и смотрел программу Время.
****
Год был по всем приметам високосный
Сиренью пахло и луна вверху
Качалась на волнах как полуостров
Подсаженный на трос к материку
Играло радио вторгаясь в телевизор
Хемингуэй таращил со стены
Свои глаза Наташа или Лиза
Лежали глубоко погружены
В девичьи сны а он не спал и думал
Про пятилетний план про сеножать
И что его сестра такая дура
Поскольку не хотела уезжать
А он хоть нынче взял бы да уехал
Да только кто ж его куда возьмёт
По радио поёт Эдита Пьеха
Восьмидесятый високосный год
На улице гудит Олимпиада
Медведь летит куда-то в облака
Библейское изгнание из сада
Не состоялось вроде бы пока
Занятие советского еврея
Лежать и пить смотреть программу Время
****
Кириллицы косматые фигуры
И главная конечно буква ж
Живот железо жизнь... такая дура
Сестра и та уехала уже
Тому лет двадцать пять а то и тридцать
А помню не хотела уезжать
Тень на стене советует напиться
Кто он такой чтоб тени возражать
Весна апрель с утра суббота кстати
Цветут каштан сирень и бузина
Он наливает уронив на скатерть
Три капли некошерного вина
Темнеет в комнате и на стене портреты
Теряют выразительность и цвет
И день прошел вот так раз два и нету
И жизнь прошла а смерти вовсе нет
На карте пятна чуть правее Польши
В обои въелся сигаретный дым
И двадцать семь веков а то и больше
Скитается под небом голубым
Его полумифическое племя
Отбой пора смотреть программу Время.
Где дивный сад и огнегривый лев
Он жил гордясь своим эсесесером
Любуясь картой мира на столе
Приклеенной чтоб не срывало ветром
Посаженной на гвозди и болты
(Поклон Иосифу) и много километров
Правее Польши праздной пустоты
Смотрело на него. Меридианы
Бесстрастно рассекали параллель
Что отделяла коридор от ванны
В его жилье. Он требовал налей
Сам наливал и с Машей или с Катей
Не чокаясь как правило до дна
Он выпивал и капали на скатерть
Три капли некошерного вина
В районе Киева что помещался слева
От рюмки на поверхности стола
И слива вся в цвету во тьме белела
Пищал комар черемуха цвела
И он чесал задумчивое темя
Ложился и смотрел программу Время.
****
Год был по всем приметам високосный
Сиренью пахло и луна вверху
Качалась на волнах как полуостров
Подсаженный на трос к материку
Играло радио вторгаясь в телевизор
Хемингуэй таращил со стены
Свои глаза Наташа или Лиза
Лежали глубоко погружены
В девичьи сны а он не спал и думал
Про пятилетний план про сеножать
И что его сестра такая дура
Поскольку не хотела уезжать
А он хоть нынче взял бы да уехал
Да только кто ж его куда возьмёт
По радио поёт Эдита Пьеха
Восьмидесятый високосный год
На улице гудит Олимпиада
Медведь летит куда-то в облака
Библейское изгнание из сада
Не состоялось вроде бы пока
Занятие советского еврея
Лежать и пить смотреть программу Время
****
Кириллицы косматые фигуры
И главная конечно буква ж
Живот железо жизнь... такая дура
Сестра и та уехала уже
Тому лет двадцать пять а то и тридцать
А помню не хотела уезжать
Тень на стене советует напиться
Кто он такой чтоб тени возражать
Весна апрель с утра суббота кстати
Цветут каштан сирень и бузина
Он наливает уронив на скатерть
Три капли некошерного вина
Темнеет в комнате и на стене портреты
Теряют выразительность и цвет
И день прошел вот так раз два и нету
И жизнь прошла а смерти вовсе нет
На карте пятна чуть правее Польши
В обои въелся сигаретный дым
И двадцать семь веков а то и больше
Скитается под небом голубым
Его полумифическое племя
Отбой пора смотреть программу Время.
Липень 2020
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2567 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2567 seconds