ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.09.22 11:28
Не питайте чому я покинула весни бузкові,
абрикосові сни і мережаних мальвів шиття.
Не збагну дотепер, досі не усвідомлю, панове,
чом летіла на ватру метеликом до забуття.

Хмарочоси торкаються сонця - душі не торкають.
У мурашниках люди, за вікнам

Петро Скоропис
2020.09.22 10:29
Краю модрин, укрий.
Якомога. В грозу.
Як корою модрин,
віком хисти сльозу.
Лиш по мені мовчок,
ніби хвої пучок,
і зіниць моїх сни.
А живицю – зрони.

Сергій Губерначук
2020.09.22 10:18
Простір просотано просом простим,
прісно просіяним – лиш прорости!
Лиш оживи! Шилом вийшовши в шал!
Колос шовково сховавши під шаль!

Коло по колу котила літа
зерном по зерну земля прасвята!
З гречки – на просо, з роси – по стерні

Олександр Сушко
2020.09.22 09:11
У Пегаса зляк! Розбіглись теми!
Тужусь над сонетами дарма.
В читачів фінансові проблеми -
Грошей на книжки мої нема.

Є на сало, інтернет, кварплату
Та пухкі зі здором пиріжки.
Попиту немає на віршата,

Віктор Кучерук
2020.09.21 20:49
Не вщухає світлоносна злива,
Хоч вже ніч прозора навкруги, –
Місячної повені розливи
Затопили світлом береги.
Закипає, піниться, іскриться
Сяйво пориваючись у лет, –
І ріка вилискує, мов криця,
І палає срібно очерет.

Євген Федчук
2020.09.21 19:29
Степи безмежні, степи широкі
Лиш вільний вітер по них гуля.
Бредуть неспішно степами роки,
Не відчуває їх ця земля.
Все так же вітер колише трави,
Все так же степом табун летить,
Та час від часу встають заграви
Аби хоч трохи степ обновить.

Олександр Сушко
2020.09.21 14:38
Людно! Ой людно! В театрі - прем'єра!
Грають виставу лише глядачі.
У режисерах - Орфей та Мінерва,
Автор відсутній, сценарій - нічий.

Плаття із золота у примадонни,
Перстень з рубіном в героя важкий.
Труппа уся - херувими іззовні,

Володимир Бойко
2020.09.21 13:46
Перкуторна перистальтика Нетиповий тип Ненормативна норма Неформатний формат Непитущий чіп Гримуча теща Вегетеріанське обжировисько Безконтактний аперкот Ортодоксальний совок

Тетяна Левицька
2020.09.21 11:22
Таїла у серця схованці
пахучий бутон любові,
та на обважнілій яблунці
дозріли плоди медові.
Зелені, червлені, сонячні,
блискучі, терпкі та кислі.
Золочені небом, це сон чи ні,
на пружнім гіллі повисли.

Сергій Губерначук
2020.09.21 10:12
У рожевому трико
з шлейфом сонної пастелі
плівся фуетист Садко
по мальованій пустелі.

Сам, як зморщений кажан,
кинутий з польоту – в старість.
Ніс, мов синій баклажан.

Ігор Деркач
2020.09.21 09:11
Минає день за днем, за роком рік...
на капищах, руїнах базилік,
у небесах лунає алілуя...
і так триває за віками вік,
допоки має жити чоловік
у Сина-Бога-Духа одесную.

Ще обирає обраний народ

Дума Козак
2020.09.21 04:05
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
Кінчається нескінчений роман,
душа моя рядками тихо плаче…

Про чарівну любові заметіль
і кришталево-росяні світанки.
Про серця стукіт, щем і навіть біль

Тетяна Левицька
2020.09.20 21:44
У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.

Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,

Іван Потьомкін
2020.09.20 20:52
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-

Шон Маклех
2020.09.20 20:26
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств

Євген Федчук
2020.09.20 20:21
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Ромен Роллан. «Ода Святій Цецилії» [1] (1739)

Переклав Василь Білоцерківський

Гендель щойно без успіху виступив зі своїм грандіозним «Ізраїлем у Єгипті» (у квітні 1739 року). Музикант проходив смугу випробувань і поразок. Невдачі переслідували всі його твори – і опери, і ораторії; він вже був немолодий, йому виповнилося п’ятдесят років [2]. Казали, нібито його характер змінився. Завжди такий невгамовний, він змовк, впав у глибоку задуму, неначе вбитий обставинами. Про це ширилися чутки. Адже 1740 року Маттезон, поскаржившись на мовчання Генделя у відповідь на всі питання, які той йому письмово адресував, зазначив на сторінках своїх «Еhrenpforte»: «Мене хотіли переконати, буцімто цей знаменитий чоловік зараз такий зайнятий розгадкою певного «закритого канону» («Canonis clausi»), який починається словами «Frangit Deus omnesuperbum» («Господь нищить усілякі гордощі»), що не думає ні про що інше».
Одначе якщо справді «гордовитого було знищено», цього не можна було запідозрити, знайомлячись із його музикою. Жодних слідів моральної кризи. Творячи, він утримував свій дух у піднесених сферах, куди не мала доступу жодна прикра думка. Того самого 1739 року він за вісім днів – від 15 до 24 вересня – написав свою маленьку «Оду до Дня Святої Цецилії»; за один місяць – з 29 вересня по 30 жовтня – свої 12 Concerti grossi; за двадцять два дні – від 19 січня до 9 лютого 1740 року – Allegro, il Penseroso ed il Moderato, тобто написав твори, що ніяк не можуть пройти за опуси, які породжують меланхолію.
*
Успіх великої «Оди Святій Цецилії» на текст Драйдена («Святкування Олександра») спонукав Генделя покласти на музику іншу оду на ту саму тему, яку написав той же поет 1687 року. Ця ода не мала драматичного розмаху, властивого першій, проте не була позбавлена своїх гарнот і теж являла собою багатий матеріал для музичного втілення. Поетичною темою «Святкування Олександра» є змалювання різних пристрастей, що їх викликає спів музиканта Тимофія; у маленькій «Оді святої Цецилії» – вплив звучання різних музичних інструментів на людські душі.
У цьому творі використано значно більш органічні музичні засоби, аніж у «Святкуванні Олександра». Тут є лише три хори, і всі частини невеликі за обсягом: самé коло ідей менш широке і грандіозне. Інстинктивна реакція природним чином потягла Генделя до того, аби після велетенського «Ізраїлю» написати дві ораторії інтимного характеру: маленьку «Оду Святій Цецилії» та Allegro.
Речитатив і хор-пролог славлять створення світу гармонією: «З гармонії, святої гармонії народився увесь світ».
Доволі цікаво, що перші фрази, які відкривають твір, Гендель запозичив з Adagio, що входить до «Componimenti musicali per il cembalo» Ґоттліба (або Теофіла) Муффата (1690–1770). Тут немає змоги зайнятися цією психологічною і художньою проблемою, якою завжди залишиться для нас питання про генделевські музичні запозичення. Ми спробували вивчити її в серії статей [3]. Але цей приклад Муффата є одним із найліпших можливих доказів того душевного спокою, з яким Гендель робив ці запозичення, – серед білого дня і, найімовірніше, у всіх на очах. «Componimenti» з’явилися 1739 року на три або чотири місяці раніше за «Оду Святій Цецилії». Теофіл Муффат, який народився в Шлезштадті, органіст у страсбурзькому соборі, потім при віденському дворі, керівник капели ерцгерцогинь і князів Тоскани, був одним із найвидніших європейських композиторів; його «Componimenti», присвячені імператорові, неодмінно мусили розповсюджуватися при всіх дворах для навчання і розваги усіх принцес-музикувальниць. Окрім того, Гендель і Муффат знали й цінували один одного. 1736 року Муффат аранжував перший зошит Сюїт і шість фуг Генделя за своєю новою пальцевою методою. А в самі свої «Componimenti» він запровадив як закінчення чакону з тридцятьма шістьма варіаціями, ґрунтовану на тому самому басу, що і чакона соль-мінор із шістдесятьма двома варіаціями з другого зошиту Сюїт Генделя. Зрештою, фронтиспіс «Componimenti», створюючи достатньо яскраву аналогію, прикрашений зображенням Святої Цецилії. Найменше запозичення, яке Гендель робив у Муффата, неминуче майже відразу ставало відоме останньому. Так, Гендель негайно використав «Componimenti» в «Оді Святій Цецилії» 1739 року й у великих Concertos 1740 року, які були гучно анонсовані й запущені у продаж усією Європою. Отже, такі запозичення безсумнівно розглядались як природні: і можливо, в деяких випадках (як було з початком «Оди») йшло до того, що в них бачили данину шани композиторові, чиї твори використовувались.
У цьому випадку запозичення полягає в тому, що Гендель майже дослівно взяв з одного Adagio Муффата інструментальний супровід до речитативу. Можна сказати, що Гендель прояснив сенс цієї музики, вивільнив її приховану душу, що він уточнив експресивне підґрунтя, певною мірою несвідомо закладене в дещо неокресленому прелюдуванні [4]. Він певною мірою зробив те, що дивним чином, але не без дотепності радив зробити щодо Гайдна Ґретрі. «Мені здається, драматичний композитор може розглядати численні твори Гайдна як місткий словник, із котрого має право, не соромлячись, черпати матеріал, але котрий мусить відтворювати зі словами, що переказують його глибокий виразний сенс. Автор симфонії в цьому випадку подібний до ботаніка, який відкриває певну рослину і жадає, аби медик виявив її властивості» [5].
Тут Муффат став словником для Генделя.
Дефілює кортеж різних музичних інструментів. Кожен із них почергово грає і співає свою маленьку оду. Гендель індивідуалізував їх. У кожного вдихнув життя, зробив їх живими персонажами. Ось благородна медитація побожної віолончелі (сопрано); ось труба і барабан, які кличуть до бою (соло тенора і войовничий хор у супроводі військового маршу); ось флейта (сопрано), яка вкупі з лютнею оплакує муки безнадійного кохання; ось скрипка з її ясним голосом (тенор), яка оспівує пристрасті, ревнощі, відчай, полум’яне кохання, сильні страждання (насправді Гендель удовольнився втіленням свого нервового збудження, своєї трепетної й радісної схвильованості ); урешті, ось орган (і вкупі з ним з’являється Цецилія), орган – король інструментів, що оспівує Бога.
Якщо створення світу гармонією формує пролог твору, то його епілог показує кінець світу, що його вчиняють ті самі божественні сили під оглушливі трубні голоси Страшного суду [6]. Зауважте, з якою урочистою снагою переказує Гендель слова «Was lebt vergeht» («Усе живе смертне»), які Й.-С. Бах утілив би в понурих тонах. Генделеві видні в цій картині тільки образи перемоги, воскресіння, чутне звучання сфер, яке завмирає на славослові Всевишньому – на фортисимо з радісними вигуками. Ні, людина, що це написала, не була пригнічена меланхолією, як про це подейкували в Лондоні й Гамбурґу.
Маленьку «Оду Святій Цецилії» було виконано в театрі «Lincoln’s Fields» [7] у Лондоні 29 листопада 1739 року разом із двома новими інструментальними концертами, «Святкуванням Олександра» й органним концертом. Пізніше вона фігурувала в концертних програмах разом із «Ацисом і Ґалатеєю» або з L’Allegro, il Penseroso ed il Moderato.


[1] Повна назва твору – «Ода до Дня Святої Цецилії». Цей матеріал опубліковано в програмі концерту Генделевського товариства, який відбувся 20 грудня 1910 року (прим. вид.)
[2] Насправді 1639-го Генделеві виповнилося 54 роки.
[3] Йдеться про «”Плагіати” Генделя» – дослідження Р. Роллана, яке складається з низки окремих частин. – Прим. перекл.
[4] Слід відзначити вільний характер хорів. Для зображення хаосу і переходу до панування порядку Гендель використовує зменшені септими й повільні гамоподібні пасажі в усіх тонах. – Прим. автора.
[5] Essais, I, 244. – Прим. автора. (Grétry A. Mémoirs, ou Essais sur la musique. – Paris, 1797, v. I, p. 244. – Прим. перекл.)
[6] У цьому заключному номері дано приклад (ще досконаліший од фінального хору «Ізраїлю в Єгипті») чергування сольного сопрано без супроводу зі звучанням усієї хорової маси.
[7] Лондонський театр «Lincoln’s Inn Fields», який діяв від 1661 до 1848 рр.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-08-11 04:05:21
Переглядів сторінки твору 41
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2020.09.15 00:35
Автор у цю хвилину відсутній