Завтра пора до пекла. Бо до раю вже не потраплю - черга занадто довга.
Рай може вмістити приблизно 144 тисячі чоловік, більше не влазить. Про це каже Біблія. І, до речі, - так воно і є насправді. Клапоть землі занадто малий. Там і так люди одне одному на вуха наступають. А якщо рвонуть сюди усі хто хоче? Кому припело? Кого пхають у плечі?
Он, одних святих у католицькій церкві приблизно 50 тисяч. А пророків! А праведників! А в православній? О-го-го!
І нікого не тривожить, що вони поперед батька, тобто юдейської церкви, туди лізуть! Для істих християн синагога це щось таке - казкове, екзотичне, несправжнє. А ім’я їхньго бога - Єгови - взагалі намагаються не згадувати ні в проповідях, ні творцем усього сущого. Його закони трактують як необов'язкові, наприклад «зуб - за зуб, око - за око».
Синочок його нічого в цьому світі не створив, але не додумався підміняти законів батька свого. А от люди…
О, ті напишуть що хочуть і трактувати написане будуть як хочуть. Аби тільки паства гроші платила та не задавала дурних запитань. А я задаю. І постійно.
Піп місцевого приходу ледь руки на себе не наклав, коли я прямо посеред пасхальної проповіді крикнув на всю церкву:
- Брешете, святий отче! Ой брешете!».
«Де це я збрехав?» - кричить з амовну.
- У вченні Мойсея воскресіння з мертвих заперечувалося. Ось цитата його « Чи ви говорите ми на тій підставі - вважаємо його сином Бога? Що він зціляв кульгавих і сліпих, і воскрешав мертвих…»
Але, освітло, й істина, Ісус власними устами, згідно з писанням, ясно заявляє, що з’являться й інші, які користуються подібними силами, лиходії і шарлатани, і він називає того, хто хитро підлаштовує це, якимось сатаною. Отже, він і сам не заперечує, що такі чудеса не являють чогось божественного, а є справою людей поганих.
Під тиском інших він розкрив одночасно витівки інших, і самого себе викрив.
«Ні! - вигукнув піп. - « Він казав тільки про інших шарлатанів. А про себе такого не казав!».
« Та ну? Свого часу Цельс виклав це у першій частині «Правдивого слова», сказані вустами юдея, що спростовує вчення християнства. І це вже тоді, коли останні вже мали Євангеліє, як письмове джерело. Але ні про які Єлисеєві чудеса воскресіння він, і ніхто з його сучасників не знав і уявити подібне не міг. А чому? А тому, що хроніки царів іудейських та ізраїльських були написані задовго до, як мінімум, до трьохсот років, після написання Євангелія від Матвія. Більш того - за часів Єлисея на території Юдеї не було жодного! - пророка. Зате був о-го-го який чоловік – первосвященик Йодай. Той затьмарив усіх пророків разом узятих. Саме завдяки йому пророки в його країні виявилися зайвими: занадто розумним був. Пророки з’являться тоді, коли рівень письменності суспільства впаде, фактично, до нуля.
«І до чого ти ведеш, рабе божий?» - вигукнув піп.
«Слухай далі, - кажу.
«Після смерті Охотії - матері Йодая - першого з відсутніх у списку Матвія юдейських царів , його мати Гофолія наказує перерізати усіх своїх онуків і узурпувати владу в Єрусалимі. Лишився живим тільки один - однорічний Йоас, якого заховали в храмі ІЄСУЄ. Коли йому виповнилося сім років, Йодай вирішує, що пора спадкоємцю воцаритися на престолі. Зібравши левитів він проголошує, що син царя повинен бути царем. І помазав на царство Йоаса. А Гофолію наказав убити.
«Тобто ти не віриш у восересіння Христа?» - гнівно вигукнув піп на мене.
«Читай, друже, історію. Але уважно. «… і проголошений союз між собою і всім народом, і царем, щоб бути одним народом гідним ІЄСУЄ.» За «Параліпоменоном (23.16)
Єрусалимський храм Ваала негайно зруйнували, жерця храму умертвили. А в храмі ІЄСУЄ розпочалося служіння « з радістю і співом за статутом Давида» (23.18.) зауважте, священнику - не за статутом Мойсея, а за статутом Давида! Ось де ноги ростуть у воскресіння.
«Згинь, нечистий! Провалися в геєнну! Геть з храму Божого!» - отаке я почув у відповідь.
«Ти підриваєш підвалини віри Божої, кажеш єресь, неугодну Богові та пастві!».
Я й пішов. Спочатку почухав свою чуприну, чхнув спересердя та гикнув.
І сам розумію, що говорити правду людові ніззя. Це те ж саме, що пропонувати звичайним громадянам піднятися на Еверст без підготовки та довгих та виснажливих тренувань. Загинуть однозначно. Тому для вірян правда - чиста отрута.
А минулого тижна на подвір'я прийшло двійко єговістів.
Я їх довів до сказу.
- Ми пропонуємо вам спасіння, яке досягається через поєднання віри, добрих діл і смирення, - каже вродлива молодиця.
– Ви мені пробачте, але це твердження суперечить Біблії, яка прямо каже, що спасіння досягається виключно завдяки вірі. Ніде й ніхто у Святому Письмі не писав про добрі діла та смирення. Якщо сумніваєтеся – прочитайте розділ від Івана. Те ж саме каже Господь – Ісус Христос.
Видно, зачепив я вірян за живе, оскільки вони почали атакувати вже войовничіше.
– Ніякий Ісус не Господь, а архангел Михаїл. І взагалі
він є створеною особою!
– Та ну? – одказую я. – Відкрийте від Івана 1:1, 14, 8:58, 10:30 і прочитайте – хто такий Ісус Христос.
Відвідувачі зашурхотіли сторінками Біблії, а дружина ошелешено спостерігала за дивакуватими персонажами.
– То що, знайшли відповідь? – запитав я. – Можу й так сказати: там ясно стверджується, що Ісус – Господь. Крапка. І ніяких архангелів із крилами й рогами там немає.
Розлючені гості знову пішли в наступ:
– Як би там не було, а лише сумлінна праця й покора ведуть до скуплення гріхів, бо Ісус викупив лише первородний гріх Адама. Інших гріхів він на себе не брав!
- Та ну? - кажу я. - А подивіться уважно останню главу відповідного допису.
- Ісус нам не вказівник. Є Бог. От ним написана вся вся правда.
Вся правда..вся правда…
Не хотів засмучувати відвідувачів історичним фактажем. Не хотів їх розчаровувати, осільки вчення Бертрана Рассела - їхнього вчителя - не мали ніякого відношення до історичної науки. Все збудовано на сліпій вірі. І безглуздо людей переконувати в тому, що чорне - це біле, а біле - це чорне, чи варто їм розказувати про шумерську книгу «Легенду про Зіусурду» та «Легенду про Гільгамеша»? Нікому вони не потрібні. А потрібна віра. Сліпа віра в чудо. І в те, що десь там є рай, який можна заслужити добрими вчинками тут, на землі.
Так нехай люди і живуть, послуговуючись цим правилом, оскільки воно приносить добро людям. Наче.