ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.10.29 10:08
Сам Бог водив його пером барвистим,
чудові перла сипались з небес до ніг
парчевою габою падолиста,
аби природою він надихатись зміг.

Й поет вкладав у кожне слово щирість,
перемежовуючи з крапками й тире.
То птахою злітав в безмежний вирій,

Дума Козак
2020.10.29 08:59
Не відпускай мене ніколи
і хай там що… Не відпускай!
Нехай метелики чи бджоли,
емоцій вибух через край…

Не відпускай мене нізащо,
горни до щирої душі
і не давай вернути в хащу…

Дума Козак
2020.10.29 07:16
А ти пиши мені листи,
я їх на відстані читаю,
тебе душею відчуваю,
хоча і спалено мости…

А ти пиши мені вірші
щодня, вночі, надвечір, зрання…
Вони відроджують кохання

Сергій Губерначук
2020.10.29 06:19
Не горюй, що загубив багато,
та й не бідкай, що те раптом сталося.
Трудитимешся – то й більше заробиш,
а як виграєш так само раптом –
цінуй надалі
і подаруй більшість добра свого
тим, хто губив разом з тобою.

Микола Соболь
2020.10.29 06:12
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
мене будила у селі щоранку
тихенько бабця з кухвою* в руках.
Спивав до дна солодкий смак дитинства,
у поле йшов купатися в росі,
а крапельки сріблястого намиста
являли ранок у його ясі…

Ніна Виноградська
2020.10.28 20:36
Як націю з населення створити,
Коли повсюду розбрат і війна?
У небесах летять метеорити,
І час біжить, але ж іде вона.

На зболенім обкраденім Донбасі,
Де радість жити всім нам до снаги
Була колись. А нині, бачиш, в рясі

Тетяна Левицька
2020.10.28 18:20
На відстані не страшно, навіть, масно
торкатись виразок чужих насущних.
А ми з тобою розіп'яли душі,
образи келих випили завчасно.

Один без одного не можем жити,
нездатні дихати, не те що бути.
Де б не ходили, а усі маршрути

Ярослав Чорногуз
2020.10.28 17:16
Якщо алеєю ми далі підем,
То п`єдестал побачимо за мить.
І статую величну Еврипіда –
Поет і трагік грецький то стоїть.

Скульптурі цій вже понад два століття,
Вона ще при Потоцькому була,
А творам – понад два тисячоліття,

Сергій Губерначук
2020.10.28 10:14
Змирає листя –
завмирає місто.
Жовтнева ніч, мов гад на зиму, пре.
Залізне вістря
злого футуриста
пером поріже гробове каре
змирання листя –
завмирання міста –

Віктор Кучерук
2020.10.28 10:11
Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу
Калюжі скуто на дорозі
Та іній ліг під ворітьми.
Іще неблизько до пори
Кружлянь легких і шумних віхол
На урожай і щиру втіху
Непосидющій дітворі.

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:17
Нема жалю віднині ні до кого,
Бо цей народ - незмінний раб століть.
І як би не звертався він до Бога,
Але завжди навколішки стоїть.

Без голови, бо краще безголовим -
Поїсти, спати, множитися теж.
В дітей стріляють, повні ріки крови,

Ніна Виноградська
2020.10.28 08:15
Трьома Голодоморами випалили душу,
У серцях заляканих поселили страх.
Прояви до спротиву - під старезну грушу,
Бранку-мову кинули на широкий шлях.

Те, що з діда-прадіда – вибили киями,
У ГУЛАГи сталінські, щоб дістати всіх.
Стовіковий етнос, мов с

Микола Соболь
2020.10.28 06:59
Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Учення, то коли воно путяще,
щоби прожити років хоч до ста.

Он Гуру, кажуть, із повітря гроші
висотує та учням роздає…
А от смирення – важелезна ноша,

Дума Козак
2020.10.28 06:59
Вона мені сказала «так»
своїми милими вустами –
кохання зазвучали гами,
серця забилися у такт!

Вона мені сказала «так»
і все навколо засіяло –
життя взяло нове начало,

Серго Сокольник
2020.10.27 21:23
Ще чарчину подає гарсон...
Як не пити, де себе подіть?
...у тривожний опівнічний сон
Надійшла до мене, мов тоді,
Як були весняно-молоді,
Ти, моя коханко чарівна,
Диводіва зоряних надій
Виливу шаленого вина,

Євген Федчук
2020.10.27 19:52
Микола ще недавно на Січі,
Три роки, як почав козакувати
Та вже устиг навчитися багато,
Бо ж їх козак-харакнерник учив.
І шаблею вже добре володів,
І з лука вмів без промаху вціляти.
Та й ворога в степу прослідкувати
Так, щоб його ніхто не углядів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Зозулько Зузулько
2020.10.11

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Пекло
Завтра пора до пекла. Бо до раю вже не потраплю - черга занадто довга.
Рай може вмістити приблизно 144 тисячі чоловік, більше не влазить. Про це каже Біблія. І, до речі, - так воно і є насправді. Клапоть землі занадто малий. Там і так люди одне одному на вуха наступають. А якщо рвонуть сюди усі хто хоче? Кому припело? Кого пхають у плечі?
Он, одних святих у католицькій церкві приблизно 50 тисяч. А пророків! А праведників! А в православній? О-го-го!
І нікого не тривожить, що вони поперед батька, тобто юдейської церкви, туди лізуть! Для істих християн синагога це щось таке - казкове, екзотичне, несправжнє. А ім’я їхньго бога - Єгови - взагалі намагаються не згадувати ні в проповідях, ні творцем усього сущого. Його закони трактують як необов'язкові, наприклад «зуб - за зуб, око - за око».
Синочок його нічого в цьому світі не створив, але не додумався підміняти законів батька свого. А от люди…
О, ті напишуть що хочуть і трактувати написане будуть як хочуть. Аби тільки паства гроші платила та не задавала дурних запитань. А я задаю. І постійно.
Піп місцевого приходу ледь руки на себе не наклав, коли я прямо посеред пасхальної проповіді крикнув на всю церкву:
- Брешете, святий отче! Ой брешете!».
«Де це я збрехав?» - кричить з амовну.
- У вченні Мойсея воскресіння з мертвих заперечувалося. Ось цитата його « Чи ви говорите ми на тій підставі - вважаємо його сином Бога? Що він зціляв кульгавих і сліпих, і воскрешав мертвих…»
Але, освітло, й істина, Ісус власними устами, згідно з писанням, ясно заявляє, що з’являться й інші, які користуються подібними силами, лиходії і шарлатани, і він називає того, хто хитро підлаштовує це, якимось сатаною. Отже, він і сам не заперечує, що такі чудеса не являють чогось божественного, а є справою людей поганих.
Під тиском інших він розкрив одночасно витівки інших, і самого себе викрив.
«Ні! - вигукнув піп. - « Він казав тільки про інших шарлатанів. А про себе такого не казав!».
« Та ну? Свого часу Цельс виклав це у першій частині «Правдивого слова», сказані вустами юдея, що спростовує вчення християнства. І це вже тоді, коли останні вже мали Євангеліє, як письмове джерело. Але ні про які Єлисеєві чудеса воскресіння він, і ніхто з його сучасників не знав і уявити подібне не міг. А чому? А тому, що хроніки царів іудейських та ізраїльських були написані задовго до, як мінімум, до трьохсот років, після написання Євангелія від Матвія. Більш того - за часів Єлисея на території Юдеї не було жодного! - пророка. Зате був о-го-го який чоловік – первосвященик Йодай. Той затьмарив усіх пророків разом узятих. Саме завдяки йому пророки в його країні виявилися зайвими: занадто розумним був. Пророки з’являться тоді, коли рівень письменності суспільства впаде, фактично, до нуля.
«І до чого ти ведеш, рабе божий?» - вигукнув піп.
«Слухай далі, - кажу.
«Після смерті Охотії - матері Йодая - першого з відсутніх у списку Матвія юдейських царів , його мати Гофолія наказує перерізати усіх своїх онуків і узурпувати владу в Єрусалимі. Лишився живим тільки один - однорічний Йоас, якого заховали в храмі ІЄСУЄ. Коли йому виповнилося сім років, Йодай вирішує, що пора спадкоємцю воцаритися на престолі. Зібравши левитів він проголошує, що син царя повинен бути царем. І помазав на царство Йоаса. А Гофолію наказав убити.
«Тобто ти не віриш у восересіння Христа?» - гнівно вигукнув піп на мене.
«Читай, друже, історію. Але уважно. «… і проголошений союз між собою і всім народом, і царем, щоб бути одним народом гідним ІЄСУЄ.» За «Параліпоменоном (23.16)
Єрусалимський храм Ваала негайно зруйнували, жерця храму умертвили. А в храмі ІЄСУЄ розпочалося служіння « з радістю і співом за статутом Давида» (23.18.) зауважте, священнику - не за статутом Мойсея, а за статутом Давида! Ось де ноги ростуть у воскресіння.
«Згинь, нечистий! Провалися в геєнну! Геть з храму Божого!» - отаке я почув у відповідь.
«Ти підриваєш підвалини віри Божої, кажеш єресь, неугодну Богові та пастві!».
Я й пішов. Спочатку почухав свою чуприну, чхнув спересердя та гикнув.
І сам розумію, що говорити правду людові ніззя. Це те ж саме, що пропонувати звичайним громадянам піднятися на Еверст без підготовки та довгих та виснажливих тренувань. Загинуть однозначно. Тому для вірян правда - чиста отрута.
А минулого тижна на подвір'я прийшло двійко єговістів.
Я їх довів до сказу.
- Ми пропонуємо вам спасіння, яке досягається через поєднання віри, добрих діл і смирення, - каже вродлива молодиця.
– Ви мені пробачте, але це твердження суперечить Біблії, яка прямо каже, що спасіння досягається виключно завдяки вірі. Ніде й ніхто у Святому Письмі не писав про добрі діла та смирення. Якщо сумніваєтеся – прочитайте розділ від Івана. Те ж саме каже Господь – Ісус Христос.
Видно, зачепив я вірян за живе, оскільки вони почали атакувати вже войовничіше.
– Ніякий Ісус не Господь, а архангел Михаїл. І взагалі
він є створеною особою!
– Та ну? – одказую я. – Відкрийте від Івана 1:1, 14, 8:58, 10:30 і прочитайте – хто такий Ісус Христос.
Відвідувачі зашурхотіли сторінками Біблії, а дружина ошелешено спостерігала за дивакуватими персонажами.
– То що, знайшли відповідь? – запитав я. – Можу й так сказати: там ясно стверджується, що Ісус – Господь. Крапка. І ніяких архангелів із крилами й рогами там немає.
Розлючені гості знову пішли в наступ:
– Як би там не було, а лише сумлінна праця й покора ведуть до скуплення гріхів, бо Ісус викупив лише первородний гріх Адама. Інших гріхів він на себе не брав!
- Та ну? - кажу я. - А подивіться уважно останню главу відповідного допису.
- Ісус нам не вказівник. Є Бог. От ним написана вся вся правда.
Вся правда..вся правда…
Не хотів засмучувати відвідувачів історичним фактажем. Не хотів їх розчаровувати, осільки вчення Бертрана Рассела - їхнього вчителя - не мали ніякого відношення до історичної науки. Все збудовано на сліпій вірі. І безглуздо людей переконувати в тому, що чорне - це біле, а біле - це чорне, чи варто їм розказувати про шумерську книгу «Легенду про Зіусурду» та «Легенду про Гільгамеша»? Нікому вони не потрібні. А потрібна віра. Сліпа віра в чудо. І в те, що десь там є рай, який можна заслужити добрими вчинками тут, на землі.
Так нехай люди і живуть, послуговуючись цим правилом, оскільки воно приносить добро людям. Наче.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-09-27 20:51:36
Переглядів сторінки твору 51
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.992 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.895 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.23 09:34
Автор у цю хвилину відсутній