Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.24
12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.
Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу
2025.12.24
09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.
23–24 серпня 1996 р., Київ
2025.12.24
06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?
О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Інша поезія
Анахарсис
Тридцять літ уже,
Як ти залишив Скіфію.
Світ старожитний обійшов увесь
І сам, і з уславленим Солоном
В науку до якого оце ось і прийшов.
«Скажи господарю,- звернувсь ти до слуги,-
Що Анахарсис гостем хоче стати».
«Гостинність зав’язується на батьківщині»,-
Почув в одвіт ти від Солона.
«Немає перешкод.Ти ж удома».
Солон збагнув, з ким має справу.
Отак ви й подружились і не розлучались,
Допоки смерть не одібрала друга.
Тоді-то й вирішив ти в Скіфію вернутись.
Але не тим, ким знали тебе там,-
Братом царя Савла.
Ні, повертався ти на батьківщину,
Вже скорше греком, аніж скіфом.
Це ж од тебе по всій Елладі розійшлось,
Що лоза винограду має три грона:
Для вдоволення, сп’яніння та відрази.
Або й таке: як товщина судна на чотири пальці,
То настільки ж віддалені од смерті ті, хто в ньому.
Нащо вже і мудрим, і винахідливим, і гострим на язик
Байкар Езоп уславивсь, аж і його ти присоромив,
Коли вели розмову з Ардалом, сином Гефеста,
Спитав той, як краще порядкувати в своєму домі.
«Не про Анахарсиса усе це,- засміявсь Езоп.-
Пишається він тим, що дім його – це віз.
Мов сонце, що на колісниці подорожує небом».
«Тому-то над усіма богами й владарює,-
Ти випалив в одвіт глумливцю.-
Яка чудова і простора колісниця в сонця!
Порівнявши мій віз із нею,
Ти честь мені зробив, Езопе»
Словом, легендою ти став для греків.
Як і вони, брав участь в Олімпійських грищах,
Вінком лавровим нераз увінчаний бував.
Та й звичаями уподібнивсь еллінам.
Отож, і зараз в Скіфії уже,
Поблизу Ахіллесового шляху,
Обвішаний належним причандаллям,
З тимпаном у руках складаєш ти молитву
Не своїм богам, а Матері богів Олімпу.
Офіру неабияку готовий принести їй.
І приніс би, якби не нагодивсь слуга царевий.
Скорий на розправу, Савл натягнув тятиву лука
І випустив стрілу в тебе, безбожника.
Щоб іншим не кортіло рушить звичаї батьківські.
«Розум оберігав мене на чужині,
А заздрощі згубили мене вдома»,-
Начебто такі слова були в останнім подиху твоєму...
...Викреслили скіфи твоє ім’я із пам’яті своєї,
Бо як питали їх, чи знають щось про Анахарсиса,
Плечима знизували. Мовляв, а хто це?
P.S.
Легендою віддавна стала Скіфія для світу.
А в Греції як згадують про неї,
То бачать і кургани, що рясно височать на Україні,
І в камені застиглі мрійні «скіфські баби»,
А ще побожно згадують ім’я того.
Кого зумисне Скіфія вдавала, що не знає,-
Анахарсиса ім’я, що й досі не згасає
В когорті семи преславних мудреців Еллади.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Анахарсис
Він загинув через те, що хотів завести чужинські звичаї
і через те, що спілкувався з еллінами
Геродот «Історія»
Тридцять літ уже,
Як ти залишив Скіфію.
Світ старожитний обійшов увесь
І сам, і з уславленим Солоном
В науку до якого оце ось і прийшов.
«Скажи господарю,- звернувсь ти до слуги,-
Що Анахарсис гостем хоче стати».
«Гостинність зав’язується на батьківщині»,-
Почув в одвіт ти від Солона.
«Немає перешкод.Ти ж удома».
Солон збагнув, з ким має справу.
Отак ви й подружились і не розлучались,
Допоки смерть не одібрала друга.
Тоді-то й вирішив ти в Скіфію вернутись.
Але не тим, ким знали тебе там,-
Братом царя Савла.
Ні, повертався ти на батьківщину,
Вже скорше греком, аніж скіфом.
Це ж од тебе по всій Елладі розійшлось,
Що лоза винограду має три грона:
Для вдоволення, сп’яніння та відрази.
Або й таке: як товщина судна на чотири пальці,
То настільки ж віддалені од смерті ті, хто в ньому.
Нащо вже і мудрим, і винахідливим, і гострим на язик
Байкар Езоп уславивсь, аж і його ти присоромив,
Коли вели розмову з Ардалом, сином Гефеста,
Спитав той, як краще порядкувати в своєму домі.
«Не про Анахарсиса усе це,- засміявсь Езоп.-
Пишається він тим, що дім його – це віз.
Мов сонце, що на колісниці подорожує небом».
«Тому-то над усіма богами й владарює,-
Ти випалив в одвіт глумливцю.-
Яка чудова і простора колісниця в сонця!
Порівнявши мій віз із нею,
Ти честь мені зробив, Езопе»
Словом, легендою ти став для греків.
Як і вони, брав участь в Олімпійських грищах,
Вінком лавровим нераз увінчаний бував.
Та й звичаями уподібнивсь еллінам.
Отож, і зараз в Скіфії уже,
Поблизу Ахіллесового шляху,
Обвішаний належним причандаллям,
З тимпаном у руках складаєш ти молитву
Не своїм богам, а Матері богів Олімпу.
Офіру неабияку готовий принести їй.
І приніс би, якби не нагодивсь слуга царевий.
Скорий на розправу, Савл натягнув тятиву лука
І випустив стрілу в тебе, безбожника.
Щоб іншим не кортіло рушить звичаї батьківські.
«Розум оберігав мене на чужині,
А заздрощі згубили мене вдома»,-
Начебто такі слова були в останнім подиху твоєму...
...Викреслили скіфи твоє ім’я із пам’яті своєї,
Бо як питали їх, чи знають щось про Анахарсиса,
Плечима знизували. Мовляв, а хто це?
P.S.
Легендою віддавна стала Скіфія для світу.
А в Греції як згадують про неї,
То бачать і кургани, що рясно височать на Україні,
І в камені застиглі мрійні «скіфські баби»,
А ще побожно згадують ім’я того.
Кого зумисне Скіфія вдавала, що не знає,-
Анахарсиса ім’я, що й досі не згасає
В когорті семи преславних мудреців Еллади.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
