ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зозулько Зузулько (1985) / Проза

 Йди назавжди... Йди до мене.
Я страждаю. Рясно зрошуючи подушку гіркими сльозами чекаю звістку від тебе. Ніч безжалісно довго не настає, а мені хочеться вірити що плинність часу єдиний можливий порятунок. Хтось казав наче б то час лікує. Секундомер мого потенційного спокою вперто стоїть на місці і ніщо його не може зрушить. Я нервую. В мені так багато важких переплетінь думок.
Ти покинув мене тому що?
Тому що я помилилась в діях? Тому що зустрів іншу? Тому що немає й не було почуттів? Чому?
Запитую, хоч розумію, яка різниця. Це нічого не змінює. Абсолютно.
Мене більше немає поряд і не буде. Я не торкнуся тебе, не пригорну і не витру піт з твого чола, не приголублю, не цілуватиму твої вуста.
Де ти? Мені бракує повітря. Мені паморочиться у голові. Я не їм, я навіть не п’ю води. Кілька сигарет і кава, як захист від самої себе.
Я ненавиджу себе за любов до тебе. Я не спроможна прийняти розлуку. Я не хочу усвідомити і миритись з тим, що я не з тобою, а ти не зі мною.
Я відчуваю як тремтить моє серце, як зупиняється кров і запікається в венах формуючи бугорки страждань, такі собі шрами нерозділеного кохання.
Мені немає з ким поділитися цим болем і я мушу приховувати відчай за призмою хвороби. Так простіше, не потрібно пояснювати причини паскудного настрою, розгублений погляд і не зв’язність слів і думок.
Я в’яжу собі зашморг сама, я дбайливо його розміщу у себе на серці, схрестивши два кінці і щосили з’єднаю до тріску і першої краплі крові. Впевнена, я не відчую болю. Біль втрати складніша за фізичні самокатування.
Я хвора. Я хворію тобою. Покрамслені частини серця відмовляються працювати. Розум заполонив страх і я практично бездіяльна. Що я можу!? Нічого. Це крах. Я хочу повернути відлік часу назад, най зупиниться в ніч цього року. Я не поїду до тебе і цей текс не народиться в майбутньому. Ти не дізнаєшся про мої почуття, а я ніколи не знатиму смак твого тіла. Нічого не станеться між нами і спомин не лягатиме на мої змарнілі плечі чорною вуаллю. Мушу розшукати в собі сили не писати тобі, не телефонувати, а ще краще викреслити із свого життя, думок, пам’яті навічно, назавжди.
Зроби мені боляче негайно. Кричи на мене, ображай мене, дай мені причину зненавидіти тебе. Роби бодай щось.
Мовчання залишає надію. Надія руйнує мене з більшою силою ніж іі відсутність.
Порох рясно вкриває моє волосся, сріблясті нитки розвиває повітря. Холодно. Чому так холодно? Зігрій мене бодай на єдину мить подаруй свій ніжний погляд. Не полишай мене.
Або йди, йди , йди на віки. Не зупинятиму тебе. Не буду просити.
Зупиніться мої ноги, не падайте на коліна. Зупиніться мої руки, не тягніться до нього. Спиніться всі! Спинися, ти!
Зачекай. Зачекай на мене. Не йди.
Я зберегла у собі частинку тебе. Назавжди. Навіки. І немає в мені міцності духу розірвати цей зв’язок.
Йди. Йди на завжди, навіки.
Йди до мене...
2020




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-10-11 00:43:23
Переглядів сторінки твору 753
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.11 11:54
Автор у цю хвилину відсутній