ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зозулько Зузулько (1985) / Проза

 Йди назавжди... Йди до мене.
Я страждаю. Рясно зрошуючи подушку гіркими сльозами чекаю звістку від тебе. Ніч безжалісно довго не настає, а мені хочеться вірити що плинність часу єдиний можливий порятунок. Хтось казав наче б то час лікує. Секундомер мого потенційного спокою вперто стоїть на місці і ніщо його не може зрушить. Я нервую. В мені так багато важких переплетінь думок.
Ти покинув мене тому що?
Тому що я помилилась в діях? Тому що зустрів іншу? Тому що немає й не було почуттів? Чому?
Запитую, хоч розумію, яка різниця. Це нічого не змінює. Абсолютно.
Мене більше немає поряд і не буде. Я не торкнуся тебе, не пригорну і не витру піт з твого чола, не приголублю, не цілуватиму твої вуста.
Де ти? Мені бракує повітря. Мені паморочиться у голові. Я не їм, я навіть не п’ю води. Кілька сигарет і кава, як захист від самої себе.
Я ненавиджу себе за любов до тебе. Я не спроможна прийняти розлуку. Я не хочу усвідомити і миритись з тим, що я не з тобою, а ти не зі мною.
Я відчуваю як тремтить моє серце, як зупиняється кров і запікається в венах формуючи бугорки страждань, такі собі шрами нерозділеного кохання.
Мені немає з ким поділитися цим болем і я мушу приховувати відчай за призмою хвороби. Так простіше, не потрібно пояснювати причини паскудного настрою, розгублений погляд і не зв’язність слів і думок.
Я в’яжу собі зашморг сама, я дбайливо його розміщу у себе на серці, схрестивши два кінці і щосили з’єднаю до тріску і першої краплі крові. Впевнена, я не відчую болю. Біль втрати складніша за фізичні самокатування.
Я хвора. Я хворію тобою. Покрамслені частини серця відмовляються працювати. Розум заполонив страх і я практично бездіяльна. Що я можу!? Нічого. Це крах. Я хочу повернути відлік часу назад, най зупиниться в ніч цього року. Я не поїду до тебе і цей текс не народиться в майбутньому. Ти не дізнаєшся про мої почуття, а я ніколи не знатиму смак твого тіла. Нічого не станеться між нами і спомин не лягатиме на мої змарнілі плечі чорною вуаллю. Мушу розшукати в собі сили не писати тобі, не телефонувати, а ще краще викреслити із свого життя, думок, пам’яті навічно, назавжди.
Зроби мені боляче негайно. Кричи на мене, ображай мене, дай мені причину зненавидіти тебе. Роби бодай щось.
Мовчання залишає надію. Надія руйнує мене з більшою силою ніж іі відсутність.
Порох рясно вкриває моє волосся, сріблясті нитки розвиває повітря. Холодно. Чому так холодно? Зігрій мене бодай на єдину мить подаруй свій ніжний погляд. Не полишай мене.
Або йди, йди , йди на віки. Не зупинятиму тебе. Не буду просити.
Зупиніться мої ноги, не падайте на коліна. Зупиніться мої руки, не тягніться до нього. Спиніться всі! Спинися, ти!
Зачекай. Зачекай на мене. Не йди.
Я зберегла у собі частинку тебе. Назавжди. Навіки. І немає в мені міцності духу розірвати цей зв’язок.
Йди. Йди на завжди, навіки.
Йди до мене...
2020




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2020-10-11 00:43:23
Переглядів сторінки твору 755
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.10.11 11:54
Автор у цю хвилину відсутній