Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.01
19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.
Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами
2026.06.01
17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури
2026.06.01
15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?
Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить
2026.06.01
14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй
2026.06.01
13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.
Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі
2026.06.01
13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
Як, Ти?
18 жовтня 1999 р., Київ
2026.06.01
13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.
ІІ
2026.06.01
12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.
Мороз величною ходою
2026.06.01
11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар
Землянине ми прийшли забрати твій розум
2026.06.01
11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,
чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,
2026.06.01
09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.
Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води
2026.06.01
06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
2026.06.01
00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку.
Хворому на всю голову і всієї землі буде замало.
«Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами.
В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові.
Кол
2026.05.31
19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.
Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо
2026.05.31
15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим
Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс
2026.05.31
15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.
Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Правда чи брехня?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Правда чи брехня?
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квантову механіку, якій присвятив половину життя.
14 років, наче, спілкувався зі вченими з США - Райнером Вайссом, Баррі Барішем та Кіпом Торном, пояснював їм на пальцях і з допомогою формул, що таке гравітаційні хвилі, як вони взаємодіють з вакуумом, як поширюються в просторі та часі. І таки переконав. Взяли мою працю і надрукували як свою. Слово у слово. І що б ви думали? Вони стали Нобелівськими лауреатами в 2017 році! Саме за пояснення природи гравітаційних хвиль. А мене навіть і не згадали. Ну, чорт з ними. Буду говорити про геополітику, бовкну зараз щось таке, що на голову не налазить. То що – готові?
Після Другої світової війни країни-переможниці розподілили між собою сфери впливу. Так само як 1497 року Іспанія та Португалія розподілили між собою сфери впливу на нововідкритих землях, підписавши так званий Тордесіяльський договір. 29 квітня 1529 року цей договір трішки уточнили, перенісши лінію впливу на кілька сот ліг від островів Зеленого мису. Папа римський Олександр шостий все це беззаконня узаконив. Зони впливу, торгової експансії передавалися високим сторонам довічно. Половина планети відтоді належала Португалії, інша половина - Іспанії.
Коли про цей договір довідалися японці - почалася різанина. Португальських єпископів топили у лайні, розпинали, християн страчували. Португальським проповідникам і купцям заборонили взагалі з’являтися в їхній державі.
В південній та центральній Америках цей договір виліз трохи іншим боком: там нині розмовляють не мовами ацтеків та майя, а, в основному, іспанською. Тільки Бразилія португальською. Є ще французька Гвіана, але то крапля в морі. Іспанців ці землі не зацікавили, в 1604 році їх загарбали французи. Потім воювали за них з голандцями та британцями, але, урешті решт, відстояли. Там вони порядкують і досі. А місцеве населення – (нинішні креоли, ) - і не проти. Не захотіли аборигени працювати на плантаціях, не той менталітет. Франзузи склали два плюс два - і навезли рабів з Африки! Роботящих і покладистих як українці.
Нині у французькій Гвіані розташований європейський космодром «Куру». Запускає розвідувальні супутники, які точно вказують: де і що можна вкрасти ще.
1585 року до колонізації незайманих земель долучилися англійці, а згодом і британці ( тоді вони ще були окремими спільнотами). Почали з острова Роаноа. А далі - пішло-поїхало.
Стріляти з вогнепальної зброї майбутні корінні жителі уміли, апетити були ого-го які. І місцеві племена навіть дригнути ногами встигли, як їхні землі стали власністю нових господарів. Незгодних знищували фізично. Хоча відсотків 80 місцевого населення помирало від грипу, привезеного колонізаторами.
На плантаціях індіанці працювати не хотіли, тож зайди вдалися до перевіреної практики: навезли рабів з Африки. Загалом - не менше 20 мільйонів осіб. Теж роботящих і покладистих, як українці.
Росія в той час продиралася нетрями уральських гір та сибірськими борами, підкорюючи місцевих жителів. В авангарді були українці, які з тих чи інших причин покинули власну батьківщину.
Голандці паразитували на заморській торгівлі, зосередженій, в основному, в портах, тому і програли майбутні битви усім сучасним імперіям. Не вистачало ресурсів, аби рушити углиб континентів.
Японія чавила Китай, Ост-індська компанія отримувала річні прибутки, співмірні з трирічним ВВП сучасних США, Османська імперія наступала на Європу, потроху відгризаючи від неї шматки. А католицька церква спалювала на вогнищах, в ім'я Бога Ісуса Христа, єретиків та відьом. Тобто наших дідів та бабів. А єврейська спільнота нарешті спромоглася написати свою священну книгу - Талмуд, під диктовку Риму.
І що вас тут дивує, шановні читачі? Нічого? А дарма. Бо саме в ті часи закладалися підвалини майбутнього глобального миру. Миру, де правитимуть оті кілька країн, які завоювали увесь світ.
Жоден керівник держави не сяде за стіл перемовин як рівноправний член, якщо не буде знати, що його країну опонент не зможе перетворити на купу лайна. Або створити великі проблеми.
Ви думаєте щось змінилося і досі? Хтось сідає за стіл перемовин з Зеленським, аби зробити йому, тобто нам з вами,- добро?
Ні! Я відмовляюся вірити у ваш інфантильний ідіотизм. Ви тверезомислячі люди, тому розумієте, що такий очільник держави - це ідеальний «терпила». З нього можна вичавити усе: гроші, природні ресурси, людські резерви. І все буде зроблено, начебто, у законний спосіб, згідно з міждержавними домовленостями та діючою міждержавною юриспуденцією, написаною ще колонізаторами.
Я сказав не про все. Хотілося б, аби люди, принаймні уважно прочитали книжку Нобелівського лауреата Арнольда Тойнбі «Дослідження історії», написаною ще 1924 року. Може, досить читати тільки вірші на сайті «Українська поезія» і спробувати перейти до серйозних речей, які прямо впливають на життя наших дітей та онуків?
18.10.2020р.
14 років, наче, спілкувався зі вченими з США - Райнером Вайссом, Баррі Барішем та Кіпом Торном, пояснював їм на пальцях і з допомогою формул, що таке гравітаційні хвилі, як вони взаємодіють з вакуумом, як поширюються в просторі та часі. І таки переконав. Взяли мою працю і надрукували як свою. Слово у слово. І що б ви думали? Вони стали Нобелівськими лауреатами в 2017 році! Саме за пояснення природи гравітаційних хвиль. А мене навіть і не згадали. Ну, чорт з ними. Буду говорити про геополітику, бовкну зараз щось таке, що на голову не налазить. То що – готові?
Після Другої світової війни країни-переможниці розподілили між собою сфери впливу. Так само як 1497 року Іспанія та Португалія розподілили між собою сфери впливу на нововідкритих землях, підписавши так званий Тордесіяльський договір. 29 квітня 1529 року цей договір трішки уточнили, перенісши лінію впливу на кілька сот ліг від островів Зеленого мису. Папа римський Олександр шостий все це беззаконня узаконив. Зони впливу, торгової експансії передавалися високим сторонам довічно. Половина планети відтоді належала Португалії, інша половина - Іспанії.
Коли про цей договір довідалися японці - почалася різанина. Португальських єпископів топили у лайні, розпинали, християн страчували. Португальським проповідникам і купцям заборонили взагалі з’являтися в їхній державі.
В південній та центральній Америках цей договір виліз трохи іншим боком: там нині розмовляють не мовами ацтеків та майя, а, в основному, іспанською. Тільки Бразилія португальською. Є ще французька Гвіана, але то крапля в морі. Іспанців ці землі не зацікавили, в 1604 році їх загарбали французи. Потім воювали за них з голандцями та британцями, але, урешті решт, відстояли. Там вони порядкують і досі. А місцеве населення – (нинішні креоли, ) - і не проти. Не захотіли аборигени працювати на плантаціях, не той менталітет. Франзузи склали два плюс два - і навезли рабів з Африки! Роботящих і покладистих як українці.
Нині у французькій Гвіані розташований європейський космодром «Куру». Запускає розвідувальні супутники, які точно вказують: де і що можна вкрасти ще.
1585 року до колонізації незайманих земель долучилися англійці, а згодом і британці ( тоді вони ще були окремими спільнотами). Почали з острова Роаноа. А далі - пішло-поїхало.
Стріляти з вогнепальної зброї майбутні корінні жителі уміли, апетити були ого-го які. І місцеві племена навіть дригнути ногами встигли, як їхні землі стали власністю нових господарів. Незгодних знищували фізично. Хоча відсотків 80 місцевого населення помирало від грипу, привезеного колонізаторами.
На плантаціях індіанці працювати не хотіли, тож зайди вдалися до перевіреної практики: навезли рабів з Африки. Загалом - не менше 20 мільйонів осіб. Теж роботящих і покладистих, як українці.
Росія в той час продиралася нетрями уральських гір та сибірськими борами, підкорюючи місцевих жителів. В авангарді були українці, які з тих чи інших причин покинули власну батьківщину.
Голандці паразитували на заморській торгівлі, зосередженій, в основному, в портах, тому і програли майбутні битви усім сучасним імперіям. Не вистачало ресурсів, аби рушити углиб континентів.
Японія чавила Китай, Ост-індська компанія отримувала річні прибутки, співмірні з трирічним ВВП сучасних США, Османська імперія наступала на Європу, потроху відгризаючи від неї шматки. А католицька церква спалювала на вогнищах, в ім'я Бога Ісуса Христа, єретиків та відьом. Тобто наших дідів та бабів. А єврейська спільнота нарешті спромоглася написати свою священну книгу - Талмуд, під диктовку Риму.
І що вас тут дивує, шановні читачі? Нічого? А дарма. Бо саме в ті часи закладалися підвалини майбутнього глобального миру. Миру, де правитимуть оті кілька країн, які завоювали увесь світ.
Жоден керівник держави не сяде за стіл перемовин як рівноправний член, якщо не буде знати, що його країну опонент не зможе перетворити на купу лайна. Або створити великі проблеми.
Ви думаєте щось змінилося і досі? Хтось сідає за стіл перемовин з Зеленським, аби зробити йому, тобто нам з вами,- добро?
Ні! Я відмовляюся вірити у ваш інфантильний ідіотизм. Ви тверезомислячі люди, тому розумієте, що такий очільник держави - це ідеальний «терпила». З нього можна вичавити усе: гроші, природні ресурси, людські резерви. І все буде зроблено, начебто, у законний спосіб, згідно з міждержавними домовленостями та діючою міждержавною юриспуденцією, написаною ще колонізаторами.
Я сказав не про все. Хотілося б, аби люди, принаймні уважно прочитали книжку Нобелівського лауреата Арнольда Тойнбі «Дослідження історії», написаною ще 1924 року. Може, досить читати тільки вірші на сайті «Українська поезія» і спробувати перейти до серйозних речей, які прямо впливають на життя наших дітей та онуків?
18.10.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
