Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.21
12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
2026.07.21
11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
2026.07.21
10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
2026.07.21
10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
2026.07.21
07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
2026.07.21
07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон»
Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади.
Клеопат
2026.07.21
06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини
«Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів».
(З написів на піра
2026.07.21
02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
2026.07.20
22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
2026.07.20
22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
2026.07.20
11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
2026.07.20
10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом
2026.07.20
09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Циган зна, що кобилі робить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Циган зна, що кобилі робить
Читаю історію християнства та іудаїзму, і не перестаю дивуватися словоблуддю та єзуїтським вивертам на догоду власних теологічних доктрин.
Пропаганда мусить бути переконливою. І коли потрібно приховати правду - її приховують. І справді - нащо баламутити вірян та сіяти в їхні уми сумніви щодо істинності віри та святого письма? Саме тому історія світська та історія релігійна завжди будуть антагоністами, оскільки перші оперують фактами та науковим інструментарієм, а інші - релігійною доцільністю.
Професійні історики та релігієзнавці намагаються взагалі не вести теологічних розмов з очільниками церков, оскільки викликають у них одну лють. Ще б пак: вони підривають основи віри, сіють пагони сумнівів в умах вірян та закликають вчитися.
Так колись вчинив і я. Взяв, здуру, і вивчив арамейську мову. А потім койне. А потім ще двійко-трійко давніх мов. А потім мене потягнуло до першоджерел. Захотілося почитати біблейські тексти в оригіналі. Ще й документи з Ватиканської бібліотеки. От ідіот!
А нещодавно втрапила до рук книженція кандидата технічних наук Ігора Мельниченка. Він був за фахом гідромеханіком, але як і я, здуру, вивчив 10 давніх мов. Заліз в архіви і…
1527 року у Ватикані верстався Талмуд, і основний її розділ - «Мішна», священна книга юдеїв.
Але питання про видання «Мішни» цього разу узагалі не розглядалося, бо представники римської курії жодного релігійного фанатика-перекладача на засідання не запросили. Обійшлися істориками та мовознавцями. Вийшла дуже сумбурна розмова між очільниками церков, яку занотували для майбутніх поколінь стенографісти. То що, шановні читачі, готові послухати баляндраси, які тоді точилися? Це історичні документи, не виссані з пальця постулати віри. Ні, не готові, але я таки розкажу.
Подумали в Римі, прикинули, що для більшої переконливості не вистачає біблейського історика давніх часів і настрочили книгу під назвою «Юдейські старожитності». Підписали ім’ям Йосипа Флавія. А згодом викликали на килим головного рабина Риму і питають:
- Чому синагога досі замовчує книгу Йосипа Флавія?
- Але у нас є свій історик! - вигукнув римський рабин.
- Що значить свій? А Флавій хіба не ваш? Хто цей свій?
- Я говорю про рабі Натане. Зберігся його давній рукопис, і ми маємо намір далі включати його під назвою «Азот рабі Натанна»… Жоден юдейський історик не посмів би скласти книгу «Юдейські старожитності». Вся наша старовина описана у святій Торі, книгах Ісуса Навіна, Суддів, Самуїла, Царів, Ездри і Несмії. Ніхто з юдеїв не наважився б переписувати, як зробив Йосип Флавій, із книг Маккавеїв. Тому всі книги оцього Йосипа Флавія створені греками, синагога їх відкидала і відкидає… Наш рабі Натан описав тільки одну Юдейську війну, маючи справжні свідоцтва. Він показав, які нечестивці Веспасіан і Тит! (це тодішні імператори).
- Тобто?
- Нечестивець Веспасіан не міг захопити Єрусалим і став тому метати в місто свинячі голови. Обстрілюючи стіну камінням і головами цієї мерзенної тварини, врешті-решт вдалося зробити пролом у стіні. У місто кинулися загарбники! А найстрашніший нечестивець Тит увірвався в храм і осквернив його. Потім зійшов на корабель, що відправлявся до Риму. І знялося морське чудовисько, щоб проковтнути його в морі. Тоді він став на кораблі та почав блюзнірствувати, і зневажати Бога, і плювати вверх, кажучи: коли я був у його володіннях, у нього не було сили встояти проти мене, а тепер він тут виступив проти мене; мабуть, Бог юдейський сильний тільки на воді…Господь дав знак морю, і воно заспокоїлося. Господь сказав йому: нечестивець! Смердюча рідина, прах, гниль і черв’як! Чи з тобою мені воювати!..
А в Римі Веспасіан пішов до бані, і йому подали старого вина, і, коли він пив, до нього в ніс забралася міль і їла лице його і досягла мозку. Сказали лікарям, і вони розтрощили після його смерті мозок і знайшли там міль завбільшки з одноденне пташеня… Всі події засвідчив і підтвердив рабі Еліезер, син рабі Іосе, який сам тоді перебував у Римі і бачив, як зважували цю міль на вагах - дві літри на одній чашці терезів і міль на іншій чашці.
- Нехай так,- погодилися в курії,- але Йосип Флавій теж описав Юдейську війну. Він, між іншим, передбачив Веспасіана імператорство, що засвідчує Светоній.
- Ви все плутаєте! - нервово замахав руками раббан.- Римлянин пише про якогось невідомого Йосипа, і ніде не говорить, що він історик. Провісник не може бути істориком, тому що це два протилежні заняття… Але провісник був! І звали його Іван, син Заккая. В ті часи він був Єрусалимським раббаном.
- А хто це засвідчив? - від несподіваного повідомлення у зберігача Ватиканської бібліотеки округлилися очі.
- Так стверджує рабі Натан. У його рукописі повідомляється, що раббан Іван ліг у труну і наказав двом рабі винести його в цій труні за місто. Коли вони проходили повз стражників, Іван прикинувся мертвим, і ті дозволили винести труп, щоб віддати землі. За міською стіною раббан Іван виліз з труни, пішов і привітав Веспасіана: «Vive domine imperator!». І додав: «Не бійся, у нас написано, що храм буде зруйновано тільки царем. А цар помре» (мався на увазі Нерон).
- Але Нерон помер за рік до цього! - спробували не погодитися з раббаном.
- Це неважливо,- роздратовано відповів він.
Таких розмов у той час між Римською канцелярією та строптивими іудеями велося немало. І вони такі ж самі цікаві та змістовні.
- Так що, дійдемо згоди? - запитали згодом раббина.
-= Якої?
- Ви визнаєте Йосипа Флавія за історика, а його книгу «Юдейські старожитності» апокрифічною, а ми даємо дозвіл на друкування Талмуду та Мішни?
- Нє, не згодні.
- Гаразд. Чорт з вами. Буде вам «Мішна», буде вам Талмуд.
І папа Юлій другий наклав на друкування священних юдейських книг заборону. А 1559 року Талмуд публічно палили на вулицях Риму, а Ватикан вніс його до списку заборонених книг (index librorum prohibitorum).
Юдеї сполошилися, трохи побузили, а потім вирішили:
«Визнаємо Йосипа Флавія за історика та творця «Юдейських старожитностей»».
І що ви думаєте?
1566 року Талмуд нарешті видали! Ура!
Таким чином і вовки ситі, і вівці цілі.
Синагога піддала твір «староєврейського історика» своїй цензурі. У його арамейському перекладі є купюри, тобто - скоєно літературне «обрізання». Це і є моментом загального й офіційного визнання права за «Йосипом Флавієм» називатися істориком.
Ужасть! - скажете ви.
«А чом би й ні?» - відповім я. Урешті-решт все на цьому світі - різновид цинічної брехні та домовленостей між зацікавленими сторонами.
Думаю, за цей опус мені пам'ятника не поставлять. А от поплювати у спину можуть. Сподіваюся, що обійдеться без анафеми.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Іуді Іскаріоту».
І трішки від дяді Саші.
15.12.2020р.
Пропаганда мусить бути переконливою. І коли потрібно приховати правду - її приховують. І справді - нащо баламутити вірян та сіяти в їхні уми сумніви щодо істинності віри та святого письма? Саме тому історія світська та історія релігійна завжди будуть антагоністами, оскільки перші оперують фактами та науковим інструментарієм, а інші - релігійною доцільністю.
Професійні історики та релігієзнавці намагаються взагалі не вести теологічних розмов з очільниками церков, оскільки викликають у них одну лють. Ще б пак: вони підривають основи віри, сіють пагони сумнівів в умах вірян та закликають вчитися.
Так колись вчинив і я. Взяв, здуру, і вивчив арамейську мову. А потім койне. А потім ще двійко-трійко давніх мов. А потім мене потягнуло до першоджерел. Захотілося почитати біблейські тексти в оригіналі. Ще й документи з Ватиканської бібліотеки. От ідіот!
А нещодавно втрапила до рук книженція кандидата технічних наук Ігора Мельниченка. Він був за фахом гідромеханіком, але як і я, здуру, вивчив 10 давніх мов. Заліз в архіви і…
1527 року у Ватикані верстався Талмуд, і основний її розділ - «Мішна», священна книга юдеїв.
Але питання про видання «Мішни» цього разу узагалі не розглядалося, бо представники римської курії жодного релігійного фанатика-перекладача на засідання не запросили. Обійшлися істориками та мовознавцями. Вийшла дуже сумбурна розмова між очільниками церков, яку занотували для майбутніх поколінь стенографісти. То що, шановні читачі, готові послухати баляндраси, які тоді точилися? Це історичні документи, не виссані з пальця постулати віри. Ні, не готові, але я таки розкажу.
Подумали в Римі, прикинули, що для більшої переконливості не вистачає біблейського історика давніх часів і настрочили книгу під назвою «Юдейські старожитності». Підписали ім’ям Йосипа Флавія. А згодом викликали на килим головного рабина Риму і питають:
- Чому синагога досі замовчує книгу Йосипа Флавія?
- Але у нас є свій історик! - вигукнув римський рабин.
- Що значить свій? А Флавій хіба не ваш? Хто цей свій?
- Я говорю про рабі Натане. Зберігся його давній рукопис, і ми маємо намір далі включати його під назвою «Азот рабі Натанна»… Жоден юдейський історик не посмів би скласти книгу «Юдейські старожитності». Вся наша старовина описана у святій Торі, книгах Ісуса Навіна, Суддів, Самуїла, Царів, Ездри і Несмії. Ніхто з юдеїв не наважився б переписувати, як зробив Йосип Флавій, із книг Маккавеїв. Тому всі книги оцього Йосипа Флавія створені греками, синагога їх відкидала і відкидає… Наш рабі Натан описав тільки одну Юдейську війну, маючи справжні свідоцтва. Він показав, які нечестивці Веспасіан і Тит! (це тодішні імператори).
- Тобто?
- Нечестивець Веспасіан не міг захопити Єрусалим і став тому метати в місто свинячі голови. Обстрілюючи стіну камінням і головами цієї мерзенної тварини, врешті-решт вдалося зробити пролом у стіні. У місто кинулися загарбники! А найстрашніший нечестивець Тит увірвався в храм і осквернив його. Потім зійшов на корабель, що відправлявся до Риму. І знялося морське чудовисько, щоб проковтнути його в морі. Тоді він став на кораблі та почав блюзнірствувати, і зневажати Бога, і плювати вверх, кажучи: коли я був у його володіннях, у нього не було сили встояти проти мене, а тепер він тут виступив проти мене; мабуть, Бог юдейський сильний тільки на воді…Господь дав знак морю, і воно заспокоїлося. Господь сказав йому: нечестивець! Смердюча рідина, прах, гниль і черв’як! Чи з тобою мені воювати!..
А в Римі Веспасіан пішов до бані, і йому подали старого вина, і, коли він пив, до нього в ніс забралася міль і їла лице його і досягла мозку. Сказали лікарям, і вони розтрощили після його смерті мозок і знайшли там міль завбільшки з одноденне пташеня… Всі події засвідчив і підтвердив рабі Еліезер, син рабі Іосе, який сам тоді перебував у Римі і бачив, як зважували цю міль на вагах - дві літри на одній чашці терезів і міль на іншій чашці.
- Нехай так,- погодилися в курії,- але Йосип Флавій теж описав Юдейську війну. Він, між іншим, передбачив Веспасіана імператорство, що засвідчує Светоній.
- Ви все плутаєте! - нервово замахав руками раббан.- Римлянин пише про якогось невідомого Йосипа, і ніде не говорить, що він історик. Провісник не може бути істориком, тому що це два протилежні заняття… Але провісник був! І звали його Іван, син Заккая. В ті часи він був Єрусалимським раббаном.
- А хто це засвідчив? - від несподіваного повідомлення у зберігача Ватиканської бібліотеки округлилися очі.
- Так стверджує рабі Натан. У його рукописі повідомляється, що раббан Іван ліг у труну і наказав двом рабі винести його в цій труні за місто. Коли вони проходили повз стражників, Іван прикинувся мертвим, і ті дозволили винести труп, щоб віддати землі. За міською стіною раббан Іван виліз з труни, пішов і привітав Веспасіана: «Vive domine imperator!». І додав: «Не бійся, у нас написано, що храм буде зруйновано тільки царем. А цар помре» (мався на увазі Нерон).
- Але Нерон помер за рік до цього! - спробували не погодитися з раббаном.
- Це неважливо,- роздратовано відповів він.
Таких розмов у той час між Римською канцелярією та строптивими іудеями велося немало. І вони такі ж самі цікаві та змістовні.
- Так що, дійдемо згоди? - запитали згодом раббина.
-= Якої?
- Ви визнаєте Йосипа Флавія за історика, а його книгу «Юдейські старожитності» апокрифічною, а ми даємо дозвіл на друкування Талмуду та Мішни?
- Нє, не згодні.
- Гаразд. Чорт з вами. Буде вам «Мішна», буде вам Талмуд.
І папа Юлій другий наклав на друкування священних юдейських книг заборону. А 1559 року Талмуд публічно палили на вулицях Риму, а Ватикан вніс його до списку заборонених книг (index librorum prohibitorum).
Юдеї сполошилися, трохи побузили, а потім вирішили:
«Визнаємо Йосипа Флавія за історика та творця «Юдейських старожитностей»».
І що ви думаєте?
1566 року Талмуд нарешті видали! Ура!
Таким чином і вовки ситі, і вівці цілі.
Синагога піддала твір «староєврейського історика» своїй цензурі. У його арамейському перекладі є купюри, тобто - скоєно літературне «обрізання». Це і є моментом загального й офіційного визнання права за «Йосипом Флавієм» називатися істориком.
Ужасть! - скажете ви.
«А чом би й ні?» - відповім я. Урешті-решт все на цьому світі - різновид цинічної брехні та домовленостей між зацікавленими сторонами.
Думаю, за цей опус мені пам'ятника не поставлять. А от поплювати у спину можуть. Сподіваюся, що обійдеться без анафеми.
За матеріалами книги Ігора Мельниченка «Коли і скільки заплатили Іуді Іскаріоту».
І трішки від дяді Саші.
15.12.2020р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
