ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,

Борис Костиря
2026.10.02 13:39
Я відчуваю борг святий, несплатний
Перед полями і перед людьми.
Я - ніби лицар у залізних латах,
Вкриваю вічність сильними грудьми.
Я світові явлю слова закриті,
Слова, заховані у тайниках,
Слова, що небесами оповиті
Там, де ширяє нескоримий птах.

Тетяна Левицька
2026.10.02 10:34
Не знаю, чи кохав мене завжди,
чи розважався у жазі нестримній,
спиваючи із губ моїх меди,
солодкі, наче ночі лебедині.
Напевно, хто б там що не говорив,
для тебе я була палким натхненням,
веселкою посеред теплих злив,
п'янким дурманом, сло

Віктор Кучерук
2026.10.02 06:11
В життєвім ломбарді припали вже пилом
Залишені мною фрагменти надій,
Які нещодавно служили вітрилом
Для судна, що згинуло в гущі подій.
Десь там, під водою, і компас, і карта,
І пляшка зелена сухого вина, -
Утрачене мною чогось, певно, варте,
Коли

хома дідим
2026.10.01 23:54
осяяно вітражний
фірмовий день осінній
оспіваний у римах
стрункіших за мої
засипаний плодами
а поруч – все у квітах
яких ти не купляєш
і я так само ні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Досить
Мій рідний братик років дванадцять працює техніком на Бортницькій станції аерації, що під Києвом. Ремонтує та доглядає турбіни, які качають столичні стокові води, після їх очистки, до обвідного технічного каналу, який впадає в Дніпро. Щодня в нього перекачується близько 800 тисяч кубічних метрів очищеної води. Якщо цього не робити, то селище Гнідин миттєво накриє брудним паводком.
Запах там, вам скажу, ще той. Це й не дивно, оскільки до берегів штучної гідротехнічної споруди удень і вночі пришвартовуються сміттєвози і зсипають непотріб у канал. Так вигідніше, оскільки за утилізацію сміття на полігонах доводиться платити. А так дешево й сердито: приїхав у темну пору до ділянки, що не охороняється, зсипав і поїхав за черговою порцією лайна.
Риба дохне, люди задихаються від смороду, а владі - до лампади. МЧС турбується про багатотисячні зарплати для своїх керівників, МВС - про закупівлю «Мерседесів» за мільйони гривень для того, аби начальники їздили з комфортом, Віталій Кличко та його гоп-стоп компанія - про забудовників, які будують хмарочоси на головах киян, а Президент… чорт знає про що думає Президент. Але точно не про те, куди пливе його лайно, що з ним роблять прості трудяги і куди вивозять сміття з його державної дачі, яку він окупував, всупереч власним передвиборчим обіцянкам.
Гімно липне до лайна, а гроші до грошей. Це - залізний закон. Але ж потрібно мати хоч якісь запобіжники, аби не сталося лиха! Чи, думаєте, ми ще якось поживемо, понасираємо де душі вгодно, а наші культурні виверження хай розгрібають діти та онуки?
Минулого тижня, з цікавості, зробив аналізи цих очищених вод і вжахнувся:
Перевищення амонію - десятикратне, нітратів та нітритів - восьмикратне. Отже, органіка, усе ж таки, присутня. Гниє, розкладається, випадає в токсичні нерозчинювані сполуки.
Пішов далі. Перевірив на вміст металів. І ахнув: є стронцій! Є цезій! Є уран! Є вся таблиця Мєндєлєєва в найнесподіваніших сполуках.
Брат попросив, аби я йому допоміг з ремонтом турбіни третьої черги, оскільки його напарник зліг з коронавірусом. І хоч це не моя спеціальність, але рідній душі відмовляти - гріх. Поїхав після праці в Бортничі. Копирсалися до ранку. Я подавав інструменти, викручував гайки, набивав бобітові прокладки тощо. А як закінчили цю мороку і турбіна завищала на 130 децибел - зняли навушники, перевдяглися та пішли відпочивати.
- Брате,- каже Віктор. - А ходімо до каналу, я тобі щось покажу.
- А може спати?
- Потім спати. Ти ж - акваріуміст, тобі буде цікаво.
Пішли навпрошки, через зарості обліпихи, яка окупувала усі піщані пагорби на піступах від станції до Дніпра.
Ось і канал, тобто те, у що він перетворився за останні десять років. На обох берегах сновигає десятка зо два бомжів та сачками, прямо з берега, вивуджують карасів, звантажують улов у пластикові коробки. А циганчата носять цю рибу до бусиків, які стоять трохи вище, на прибережній дорозі.
Двадцять хвилин - і товар поїхав у столицю. Там його продаватимуть з рук під станціями метро, на ринках, під пішохідними переходами, як ставкову рибу з Тетіївського рибгоспу.
Їжте, кияни, ласуйте дарами природи, насичуйтеся радіонуклідами та нітратами. Бо рибка дешева, а народець бідний. Тож все розкупить неодмінно.
А це вже виходить за межі компетенції очільника міста Києва, профільного міністерства і СЕС Це питання державної ваги! Отже ним повинні опікуватися РНБО та СБУ. І дізнатися: яким чином у стічних столичних водах опинилися небезпечні радіонукліди. Хто, коли і звідки завозить сюди такі украй небезпечні відходи. Бо водами Дніпра користується третина мешканців країни. Це не жарти, дорогенькі мої, це злочинне недбальство. Якщо хтось думає, що якось воно буде - помиляєтеся. Запрошую відвідати Київську спеціалізовану лікарню для чорнобильців і подивитися, як люди вмирають від променевої хвороби та радіологічного ураження. Гарантую: ні спати, ні їсти після побаченого ви не будете довго.
Нині зима, близько нуля, тож вода над каналом аж парує. Це й не дивно, бо навіть у найлютіші морози вона не падає нижче 20-ти градусів за Цельсієм.
Зазирнув у воду і мої очі вилізли з орбіт: водойма кишіла рибою та мікроорганізмами. Між міріадами дафній та циклопів сновигали табуни гуппій, молінезій, пецилій, мечоносців, скалярій, карасів та щук. Про плотвичок не кажу - кишло. А машини їдуть та їдуть. А кияни жують цю заразу та жують. Безхозною акваріумною рибкою теж не гребують. Ви думаєте, що всю її вирощують на спеціалізованих фірмах? Ні. Половина того, що продається на столичному Пташиному ринку, звідси - з Бортницького каналу. Звідси й супутні хвороби - іхтіофтороз, краснуха тощо. А хто на цьому заробляє? Продавці лікарських іхтіологічних препаратів.
Такого раніше не було. Хай клята совдепія і зомбувала мізки людей комуністичними бриднями, але, принаймні, доглядала за місцем проживання власних рабів. Принаймні, у столиці. Нині всі вільні. Що хочу - те і роблю. Аби тільки був зиск.
А планета задихається. Все живе на ній потроху гине.
Нині коронавірус, всі вдягнули одноразові маски, рятуючись від хвороби, яку штучно змонтували в російських лабораторіях. І це ще тільки ягідки.
А люди купують ялинки та сосни, аби в хатах пахло хвоєю та святом. Цей дикунський звичай, започаткований Петром Першим, дає хороші прибутки продавцям спиляної деревини. Він нічим не відрізняється від хороводів наших пращурів, які танцювали довкола витесаних бовванів язичницьких богів чи пам’ятників вождеві світового пролетаріату – Володимиру Леніну. Але різниця між масштабами шкоди від зрізаних дерев і танцюльок довкола гранітних постаментів - колосальна. Норвегія цьогоріч повністю заборонила вирубувати дерева у своїй країні. Лісництва прибирають тільки повалені буревієм дерева та сухостій. І купують потрібну сировину у дикунів, тобто у нас. А ми рубаємо і молоді сосонки, і здорові дерева, яким ще рости і рости. І тільки для того, аби поначіплювати на них гірлянд, покопирсатися в носі, полузгати насіння на майдані під «йолкою» та й піти глитати оковиту. А, може, досить?
Наші онуки будуть ходити в протигазах, а згодом житимуть у підземних містах, бо поверхня перетвориться на суцільний отруйний для всього живого смітник.

З наступаючим Новим роком Вас, шановні друзі, з Різдвом Христовим!
Парнусем лехайм.

27.12.2020р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-12-27 17:59:04
Переглядів сторінки твору 591
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.09.28 09:19
Автор у цю хвилину відсутній