Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у крони дерев.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у крони дерев.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Досить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Досить
Мій рідний братик років дванадцять працює техніком на Бортницькій станції аерації, що під Києвом. Ремонтує та доглядає турбіни, які качають столичні стокові води, після їх очистки, до обвідного технічного каналу, який впадає в Дніпро. Щодня в нього перекачується близько 800 тисяч кубічних метрів очищеної води. Якщо цього не робити, то селище Гнідин миттєво накриє брудним паводком.
Запах там, вам скажу, ще той. Це й не дивно, оскільки до берегів штучної гідротехнічної споруди удень і вночі пришвартовуються сміттєвози і зсипають непотріб у канал. Так вигідніше, оскільки за утилізацію сміття на полігонах доводиться платити. А так дешево й сердито: приїхав у темну пору до ділянки, що не охороняється, зсипав і поїхав за черговою порцією лайна.
Риба дохне, люди задихаються від смороду, а владі - до лампади. МЧС турбується про багатотисячні зарплати для своїх керівників, МВС - про закупівлю «Мерседесів» за мільйони гривень для того, аби начальники їздили з комфортом, Віталій Кличко та його гоп-стоп компанія - про забудовників, які будують хмарочоси на головах киян, а Президент… чорт знає про що думає Президент. Але точно не про те, куди пливе його лайно, що з ним роблять прості трудяги і куди вивозять сміття з його державної дачі, яку він окупував, всупереч власним передвиборчим обіцянкам.
Гімно липне до лайна, а гроші до грошей. Це - залізний закон. Але ж потрібно мати хоч якісь запобіжники, аби не сталося лиха! Чи, думаєте, ми ще якось поживемо, понасираємо де душі вгодно, а наші культурні виверження хай розгрібають діти та онуки?
Минулого тижня, з цікавості, зробив аналізи цих очищених вод і вжахнувся:
Перевищення амонію - десятикратне, нітратів та нітритів - восьмикратне. Отже, органіка, усе ж таки, присутня. Гниє, розкладається, випадає в токсичні нерозчинювані сполуки.
Пішов далі. Перевірив на вміст металів. І ахнув: є стронцій! Є цезій! Є уран! Є вся таблиця Мєндєлєєва в найнесподіваніших сполуках.
Брат попросив, аби я йому допоміг з ремонтом турбіни третьої черги, оскільки його напарник зліг з коронавірусом. І хоч це не моя спеціальність, але рідній душі відмовляти - гріх. Поїхав після праці в Бортничі. Копирсалися до ранку. Я подавав інструменти, викручував гайки, набивав бобітові прокладки тощо. А як закінчили цю мороку і турбіна завищала на 130 децибел - зняли навушники, перевдяглися та пішли відпочивати.
- Брате,- каже Віктор. - А ходімо до каналу, я тобі щось покажу.
- А може спати?
- Потім спати. Ти ж - акваріуміст, тобі буде цікаво.
Пішли навпрошки, через зарості обліпихи, яка окупувала усі піщані пагорби на піступах від станції до Дніпра.
Ось і канал, тобто те, у що він перетворився за останні десять років. На обох берегах сновигає десятка зо два бомжів та сачками, прямо з берега, вивуджують карасів, звантажують улов у пластикові коробки. А циганчата носять цю рибу до бусиків, які стоять трохи вище, на прибережній дорозі.
Двадцять хвилин - і товар поїхав у столицю. Там його продаватимуть з рук під станціями метро, на ринках, під пішохідними переходами, як ставкову рибу з Тетіївського рибгоспу.
Їжте, кияни, ласуйте дарами природи, насичуйтеся радіонуклідами та нітратами. Бо рибка дешева, а народець бідний. Тож все розкупить неодмінно.
А це вже виходить за межі компетенції очільника міста Києва, профільного міністерства і СЕС Це питання державної ваги! Отже ним повинні опікуватися РНБО та СБУ. І дізнатися: яким чином у стічних столичних водах опинилися небезпечні радіонукліди. Хто, коли і звідки завозить сюди такі украй небезпечні відходи. Бо водами Дніпра користується третина мешканців країни. Це не жарти, дорогенькі мої, це злочинне недбальство. Якщо хтось думає, що якось воно буде - помиляєтеся. Запрошую відвідати Київську спеціалізовану лікарню для чорнобильців і подивитися, як люди вмирають від променевої хвороби та радіологічного ураження. Гарантую: ні спати, ні їсти після побаченого ви не будете довго.
Нині зима, близько нуля, тож вода над каналом аж парує. Це й не дивно, бо навіть у найлютіші морози вона не падає нижче 20-ти градусів за Цельсієм.
Зазирнув у воду і мої очі вилізли з орбіт: водойма кишіла рибою та мікроорганізмами. Між міріадами дафній та циклопів сновигали табуни гуппій, молінезій, пецилій, мечоносців, скалярій, карасів та щук. Про плотвичок не кажу - кишло. А машини їдуть та їдуть. А кияни жують цю заразу та жують. Безхозною акваріумною рибкою теж не гребують. Ви думаєте, що всю її вирощують на спеціалізованих фірмах? Ні. Половина того, що продається на столичному Пташиному ринку, звідси - з Бортницького каналу. Звідси й супутні хвороби - іхтіофтороз, краснуха тощо. А хто на цьому заробляє? Продавці лікарських іхтіологічних препаратів.
Такого раніше не було. Хай клята совдепія і зомбувала мізки людей комуністичними бриднями, але, принаймні, доглядала за місцем проживання власних рабів. Принаймні, у столиці. Нині всі вільні. Що хочу - те і роблю. Аби тільки був зиск.
А планета задихається. Все живе на ній потроху гине.
Нині коронавірус, всі вдягнули одноразові маски, рятуючись від хвороби, яку штучно змонтували в російських лабораторіях. І це ще тільки ягідки.
А люди купують ялинки та сосни, аби в хатах пахло хвоєю та святом. Цей дикунський звичай, започаткований Петром Першим, дає хороші прибутки продавцям спиляної деревини. Він нічим не відрізняється від хороводів наших пращурів, які танцювали довкола витесаних бовванів язичницьких богів чи пам’ятників вождеві світового пролетаріату – Володимиру Леніну. Але різниця між масштабами шкоди від зрізаних дерев і танцюльок довкола гранітних постаментів - колосальна. Норвегія цьогоріч повністю заборонила вирубувати дерева у своїй країні. Лісництва прибирають тільки повалені буревієм дерева та сухостій. І купують потрібну сировину у дикунів, тобто у нас. А ми рубаємо і молоді сосонки, і здорові дерева, яким ще рости і рости. І тільки для того, аби поначіплювати на них гірлянд, покопирсатися в носі, полузгати насіння на майдані під «йолкою» та й піти глитати оковиту. А, може, досить?
Наші онуки будуть ходити в протигазах, а згодом житимуть у підземних містах, бо поверхня перетвориться на суцільний отруйний для всього живого смітник.
З наступаючим Новим роком Вас, шановні друзі, з Різдвом Христовим!
Парнусем лехайм.
27.12.2020р.
Запах там, вам скажу, ще той. Це й не дивно, оскільки до берегів штучної гідротехнічної споруди удень і вночі пришвартовуються сміттєвози і зсипають непотріб у канал. Так вигідніше, оскільки за утилізацію сміття на полігонах доводиться платити. А так дешево й сердито: приїхав у темну пору до ділянки, що не охороняється, зсипав і поїхав за черговою порцією лайна.
Риба дохне, люди задихаються від смороду, а владі - до лампади. МЧС турбується про багатотисячні зарплати для своїх керівників, МВС - про закупівлю «Мерседесів» за мільйони гривень для того, аби начальники їздили з комфортом, Віталій Кличко та його гоп-стоп компанія - про забудовників, які будують хмарочоси на головах киян, а Президент… чорт знає про що думає Президент. Але точно не про те, куди пливе його лайно, що з ним роблять прості трудяги і куди вивозять сміття з його державної дачі, яку він окупував, всупереч власним передвиборчим обіцянкам.
Гімно липне до лайна, а гроші до грошей. Це - залізний закон. Але ж потрібно мати хоч якісь запобіжники, аби не сталося лиха! Чи, думаєте, ми ще якось поживемо, понасираємо де душі вгодно, а наші культурні виверження хай розгрібають діти та онуки?
Минулого тижня, з цікавості, зробив аналізи цих очищених вод і вжахнувся:
Перевищення амонію - десятикратне, нітратів та нітритів - восьмикратне. Отже, органіка, усе ж таки, присутня. Гниє, розкладається, випадає в токсичні нерозчинювані сполуки.
Пішов далі. Перевірив на вміст металів. І ахнув: є стронцій! Є цезій! Є уран! Є вся таблиця Мєндєлєєва в найнесподіваніших сполуках.
Брат попросив, аби я йому допоміг з ремонтом турбіни третьої черги, оскільки його напарник зліг з коронавірусом. І хоч це не моя спеціальність, але рідній душі відмовляти - гріх. Поїхав після праці в Бортничі. Копирсалися до ранку. Я подавав інструменти, викручував гайки, набивав бобітові прокладки тощо. А як закінчили цю мороку і турбіна завищала на 130 децибел - зняли навушники, перевдяглися та пішли відпочивати.
- Брате,- каже Віктор. - А ходімо до каналу, я тобі щось покажу.
- А може спати?
- Потім спати. Ти ж - акваріуміст, тобі буде цікаво.
Пішли навпрошки, через зарості обліпихи, яка окупувала усі піщані пагорби на піступах від станції до Дніпра.
Ось і канал, тобто те, у що він перетворився за останні десять років. На обох берегах сновигає десятка зо два бомжів та сачками, прямо з берега, вивуджують карасів, звантажують улов у пластикові коробки. А циганчата носять цю рибу до бусиків, які стоять трохи вище, на прибережній дорозі.
Двадцять хвилин - і товар поїхав у столицю. Там його продаватимуть з рук під станціями метро, на ринках, під пішохідними переходами, як ставкову рибу з Тетіївського рибгоспу.
Їжте, кияни, ласуйте дарами природи, насичуйтеся радіонуклідами та нітратами. Бо рибка дешева, а народець бідний. Тож все розкупить неодмінно.
А це вже виходить за межі компетенції очільника міста Києва, профільного міністерства і СЕС Це питання державної ваги! Отже ним повинні опікуватися РНБО та СБУ. І дізнатися: яким чином у стічних столичних водах опинилися небезпечні радіонукліди. Хто, коли і звідки завозить сюди такі украй небезпечні відходи. Бо водами Дніпра користується третина мешканців країни. Це не жарти, дорогенькі мої, це злочинне недбальство. Якщо хтось думає, що якось воно буде - помиляєтеся. Запрошую відвідати Київську спеціалізовану лікарню для чорнобильців і подивитися, як люди вмирають від променевої хвороби та радіологічного ураження. Гарантую: ні спати, ні їсти після побаченого ви не будете довго.
Нині зима, близько нуля, тож вода над каналом аж парує. Це й не дивно, бо навіть у найлютіші морози вона не падає нижче 20-ти градусів за Цельсієм.
Зазирнув у воду і мої очі вилізли з орбіт: водойма кишіла рибою та мікроорганізмами. Між міріадами дафній та циклопів сновигали табуни гуппій, молінезій, пецилій, мечоносців, скалярій, карасів та щук. Про плотвичок не кажу - кишло. А машини їдуть та їдуть. А кияни жують цю заразу та жують. Безхозною акваріумною рибкою теж не гребують. Ви думаєте, що всю її вирощують на спеціалізованих фірмах? Ні. Половина того, що продається на столичному Пташиному ринку, звідси - з Бортницького каналу. Звідси й супутні хвороби - іхтіофтороз, краснуха тощо. А хто на цьому заробляє? Продавці лікарських іхтіологічних препаратів.
Такого раніше не було. Хай клята совдепія і зомбувала мізки людей комуністичними бриднями, але, принаймні, доглядала за місцем проживання власних рабів. Принаймні, у столиці. Нині всі вільні. Що хочу - те і роблю. Аби тільки був зиск.
А планета задихається. Все живе на ній потроху гине.
Нині коронавірус, всі вдягнули одноразові маски, рятуючись від хвороби, яку штучно змонтували в російських лабораторіях. І це ще тільки ягідки.
А люди купують ялинки та сосни, аби в хатах пахло хвоєю та святом. Цей дикунський звичай, започаткований Петром Першим, дає хороші прибутки продавцям спиляної деревини. Він нічим не відрізняється від хороводів наших пращурів, які танцювали довкола витесаних бовванів язичницьких богів чи пам’ятників вождеві світового пролетаріату – Володимиру Леніну. Але різниця між масштабами шкоди від зрізаних дерев і танцюльок довкола гранітних постаментів - колосальна. Норвегія цьогоріч повністю заборонила вирубувати дерева у своїй країні. Лісництва прибирають тільки повалені буревієм дерева та сухостій. І купують потрібну сировину у дикунів, тобто у нас. А ми рубаємо і молоді сосонки, і здорові дерева, яким ще рости і рости. І тільки для того, аби поначіплювати на них гірлянд, покопирсатися в носі, полузгати насіння на майдані під «йолкою» та й піти глитати оковиту. А, може, досить?
Наші онуки будуть ходити в протигазах, а згодом житимуть у підземних містах, бо поверхня перетвориться на суцільний отруйний для всього живого смітник.
З наступаючим Новим роком Вас, шановні друзі, з Різдвом Христовим!
Парнусем лехайм.
27.12.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
