Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
2026.09.05
07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
2026.09.05
04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
2026.09.05
04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
2026.09.04
22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
2026.09.04
21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
2026.09.04
21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
2026.09.04
18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
2026.09.04
17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
2026.09.04
16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Досить
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Досить
Мій рідний братик років дванадцять працює техніком на Бортницькій станції аерації, що під Києвом. Ремонтує та доглядає турбіни, які качають столичні стокові води, після їх очистки, до обвідного технічного каналу, який впадає в Дніпро. Щодня в нього перекачується близько 800 тисяч кубічних метрів очищеної води. Якщо цього не робити, то селище Гнідин миттєво накриє брудним паводком.
Запах там, вам скажу, ще той. Це й не дивно, оскільки до берегів штучної гідротехнічної споруди удень і вночі пришвартовуються сміттєвози і зсипають непотріб у канал. Так вигідніше, оскільки за утилізацію сміття на полігонах доводиться платити. А так дешево й сердито: приїхав у темну пору до ділянки, що не охороняється, зсипав і поїхав за черговою порцією лайна.
Риба дохне, люди задихаються від смороду, а владі - до лампади. МЧС турбується про багатотисячні зарплати для своїх керівників, МВС - про закупівлю «Мерседесів» за мільйони гривень для того, аби начальники їздили з комфортом, Віталій Кличко та його гоп-стоп компанія - про забудовників, які будують хмарочоси на головах киян, а Президент… чорт знає про що думає Президент. Але точно не про те, куди пливе його лайно, що з ним роблять прості трудяги і куди вивозять сміття з його державної дачі, яку він окупував, всупереч власним передвиборчим обіцянкам.
Гімно липне до лайна, а гроші до грошей. Це - залізний закон. Але ж потрібно мати хоч якісь запобіжники, аби не сталося лиха! Чи, думаєте, ми ще якось поживемо, понасираємо де душі вгодно, а наші культурні виверження хай розгрібають діти та онуки?
Минулого тижня, з цікавості, зробив аналізи цих очищених вод і вжахнувся:
Перевищення амонію - десятикратне, нітратів та нітритів - восьмикратне. Отже, органіка, усе ж таки, присутня. Гниє, розкладається, випадає в токсичні нерозчинювані сполуки.
Пішов далі. Перевірив на вміст металів. І ахнув: є стронцій! Є цезій! Є уран! Є вся таблиця Мєндєлєєва в найнесподіваніших сполуках.
Брат попросив, аби я йому допоміг з ремонтом турбіни третьої черги, оскільки його напарник зліг з коронавірусом. І хоч це не моя спеціальність, але рідній душі відмовляти - гріх. Поїхав після праці в Бортничі. Копирсалися до ранку. Я подавав інструменти, викручував гайки, набивав бобітові прокладки тощо. А як закінчили цю мороку і турбіна завищала на 130 децибел - зняли навушники, перевдяглися та пішли відпочивати.
- Брате,- каже Віктор. - А ходімо до каналу, я тобі щось покажу.
- А може спати?
- Потім спати. Ти ж - акваріуміст, тобі буде цікаво.
Пішли навпрошки, через зарості обліпихи, яка окупувала усі піщані пагорби на піступах від станції до Дніпра.
Ось і канал, тобто те, у що він перетворився за останні десять років. На обох берегах сновигає десятка зо два бомжів та сачками, прямо з берега, вивуджують карасів, звантажують улов у пластикові коробки. А циганчата носять цю рибу до бусиків, які стоять трохи вище, на прибережній дорозі.
Двадцять хвилин - і товар поїхав у столицю. Там його продаватимуть з рук під станціями метро, на ринках, під пішохідними переходами, як ставкову рибу з Тетіївського рибгоспу.
Їжте, кияни, ласуйте дарами природи, насичуйтеся радіонуклідами та нітратами. Бо рибка дешева, а народець бідний. Тож все розкупить неодмінно.
А це вже виходить за межі компетенції очільника міста Києва, профільного міністерства і СЕС Це питання державної ваги! Отже ним повинні опікуватися РНБО та СБУ. І дізнатися: яким чином у стічних столичних водах опинилися небезпечні радіонукліди. Хто, коли і звідки завозить сюди такі украй небезпечні відходи. Бо водами Дніпра користується третина мешканців країни. Це не жарти, дорогенькі мої, це злочинне недбальство. Якщо хтось думає, що якось воно буде - помиляєтеся. Запрошую відвідати Київську спеціалізовану лікарню для чорнобильців і подивитися, як люди вмирають від променевої хвороби та радіологічного ураження. Гарантую: ні спати, ні їсти після побаченого ви не будете довго.
Нині зима, близько нуля, тож вода над каналом аж парує. Це й не дивно, бо навіть у найлютіші морози вона не падає нижче 20-ти градусів за Цельсієм.
Зазирнув у воду і мої очі вилізли з орбіт: водойма кишіла рибою та мікроорганізмами. Між міріадами дафній та циклопів сновигали табуни гуппій, молінезій, пецилій, мечоносців, скалярій, карасів та щук. Про плотвичок не кажу - кишло. А машини їдуть та їдуть. А кияни жують цю заразу та жують. Безхозною акваріумною рибкою теж не гребують. Ви думаєте, що всю її вирощують на спеціалізованих фірмах? Ні. Половина того, що продається на столичному Пташиному ринку, звідси - з Бортницького каналу. Звідси й супутні хвороби - іхтіофтороз, краснуха тощо. А хто на цьому заробляє? Продавці лікарських іхтіологічних препаратів.
Такого раніше не було. Хай клята совдепія і зомбувала мізки людей комуністичними бриднями, але, принаймні, доглядала за місцем проживання власних рабів. Принаймні, у столиці. Нині всі вільні. Що хочу - те і роблю. Аби тільки був зиск.
А планета задихається. Все живе на ній потроху гине.
Нині коронавірус, всі вдягнули одноразові маски, рятуючись від хвороби, яку штучно змонтували в російських лабораторіях. І це ще тільки ягідки.
А люди купують ялинки та сосни, аби в хатах пахло хвоєю та святом. Цей дикунський звичай, започаткований Петром Першим, дає хороші прибутки продавцям спиляної деревини. Він нічим не відрізняється від хороводів наших пращурів, які танцювали довкола витесаних бовванів язичницьких богів чи пам’ятників вождеві світового пролетаріату – Володимиру Леніну. Але різниця між масштабами шкоди від зрізаних дерев і танцюльок довкола гранітних постаментів - колосальна. Норвегія цьогоріч повністю заборонила вирубувати дерева у своїй країні. Лісництва прибирають тільки повалені буревієм дерева та сухостій. І купують потрібну сировину у дикунів, тобто у нас. А ми рубаємо і молоді сосонки, і здорові дерева, яким ще рости і рости. І тільки для того, аби поначіплювати на них гірлянд, покопирсатися в носі, полузгати насіння на майдані під «йолкою» та й піти глитати оковиту. А, може, досить?
Наші онуки будуть ходити в протигазах, а згодом житимуть у підземних містах, бо поверхня перетвориться на суцільний отруйний для всього живого смітник.
З наступаючим Новим роком Вас, шановні друзі, з Різдвом Христовим!
Парнусем лехайм.
27.12.2020р.
Запах там, вам скажу, ще той. Це й не дивно, оскільки до берегів штучної гідротехнічної споруди удень і вночі пришвартовуються сміттєвози і зсипають непотріб у канал. Так вигідніше, оскільки за утилізацію сміття на полігонах доводиться платити. А так дешево й сердито: приїхав у темну пору до ділянки, що не охороняється, зсипав і поїхав за черговою порцією лайна.
Риба дохне, люди задихаються від смороду, а владі - до лампади. МЧС турбується про багатотисячні зарплати для своїх керівників, МВС - про закупівлю «Мерседесів» за мільйони гривень для того, аби начальники їздили з комфортом, Віталій Кличко та його гоп-стоп компанія - про забудовників, які будують хмарочоси на головах киян, а Президент… чорт знає про що думає Президент. Але точно не про те, куди пливе його лайно, що з ним роблять прості трудяги і куди вивозять сміття з його державної дачі, яку він окупував, всупереч власним передвиборчим обіцянкам.
Гімно липне до лайна, а гроші до грошей. Це - залізний закон. Але ж потрібно мати хоч якісь запобіжники, аби не сталося лиха! Чи, думаєте, ми ще якось поживемо, понасираємо де душі вгодно, а наші культурні виверження хай розгрібають діти та онуки?
Минулого тижня, з цікавості, зробив аналізи цих очищених вод і вжахнувся:
Перевищення амонію - десятикратне, нітратів та нітритів - восьмикратне. Отже, органіка, усе ж таки, присутня. Гниє, розкладається, випадає в токсичні нерозчинювані сполуки.
Пішов далі. Перевірив на вміст металів. І ахнув: є стронцій! Є цезій! Є уран! Є вся таблиця Мєндєлєєва в найнесподіваніших сполуках.
Брат попросив, аби я йому допоміг з ремонтом турбіни третьої черги, оскільки його напарник зліг з коронавірусом. І хоч це не моя спеціальність, але рідній душі відмовляти - гріх. Поїхав після праці в Бортничі. Копирсалися до ранку. Я подавав інструменти, викручував гайки, набивав бобітові прокладки тощо. А як закінчили цю мороку і турбіна завищала на 130 децибел - зняли навушники, перевдяглися та пішли відпочивати.
- Брате,- каже Віктор. - А ходімо до каналу, я тобі щось покажу.
- А може спати?
- Потім спати. Ти ж - акваріуміст, тобі буде цікаво.
Пішли навпрошки, через зарості обліпихи, яка окупувала усі піщані пагорби на піступах від станції до Дніпра.
Ось і канал, тобто те, у що він перетворився за останні десять років. На обох берегах сновигає десятка зо два бомжів та сачками, прямо з берега, вивуджують карасів, звантажують улов у пластикові коробки. А циганчата носять цю рибу до бусиків, які стоять трохи вище, на прибережній дорозі.
Двадцять хвилин - і товар поїхав у столицю. Там його продаватимуть з рук під станціями метро, на ринках, під пішохідними переходами, як ставкову рибу з Тетіївського рибгоспу.
Їжте, кияни, ласуйте дарами природи, насичуйтеся радіонуклідами та нітратами. Бо рибка дешева, а народець бідний. Тож все розкупить неодмінно.
А це вже виходить за межі компетенції очільника міста Києва, профільного міністерства і СЕС Це питання державної ваги! Отже ним повинні опікуватися РНБО та СБУ. І дізнатися: яким чином у стічних столичних водах опинилися небезпечні радіонукліди. Хто, коли і звідки завозить сюди такі украй небезпечні відходи. Бо водами Дніпра користується третина мешканців країни. Це не жарти, дорогенькі мої, це злочинне недбальство. Якщо хтось думає, що якось воно буде - помиляєтеся. Запрошую відвідати Київську спеціалізовану лікарню для чорнобильців і подивитися, як люди вмирають від променевої хвороби та радіологічного ураження. Гарантую: ні спати, ні їсти після побаченого ви не будете довго.
Нині зима, близько нуля, тож вода над каналом аж парує. Це й не дивно, бо навіть у найлютіші морози вона не падає нижче 20-ти градусів за Цельсієм.
Зазирнув у воду і мої очі вилізли з орбіт: водойма кишіла рибою та мікроорганізмами. Між міріадами дафній та циклопів сновигали табуни гуппій, молінезій, пецилій, мечоносців, скалярій, карасів та щук. Про плотвичок не кажу - кишло. А машини їдуть та їдуть. А кияни жують цю заразу та жують. Безхозною акваріумною рибкою теж не гребують. Ви думаєте, що всю її вирощують на спеціалізованих фірмах? Ні. Половина того, що продається на столичному Пташиному ринку, звідси - з Бортницького каналу. Звідси й супутні хвороби - іхтіофтороз, краснуха тощо. А хто на цьому заробляє? Продавці лікарських іхтіологічних препаратів.
Такого раніше не було. Хай клята совдепія і зомбувала мізки людей комуністичними бриднями, але, принаймні, доглядала за місцем проживання власних рабів. Принаймні, у столиці. Нині всі вільні. Що хочу - те і роблю. Аби тільки був зиск.
А планета задихається. Все живе на ній потроху гине.
Нині коронавірус, всі вдягнули одноразові маски, рятуючись від хвороби, яку штучно змонтували в російських лабораторіях. І це ще тільки ягідки.
А люди купують ялинки та сосни, аби в хатах пахло хвоєю та святом. Цей дикунський звичай, започаткований Петром Першим, дає хороші прибутки продавцям спиляної деревини. Він нічим не відрізняється від хороводів наших пращурів, які танцювали довкола витесаних бовванів язичницьких богів чи пам’ятників вождеві світового пролетаріату – Володимиру Леніну. Але різниця між масштабами шкоди від зрізаних дерев і танцюльок довкола гранітних постаментів - колосальна. Норвегія цьогоріч повністю заборонила вирубувати дерева у своїй країні. Лісництва прибирають тільки повалені буревієм дерева та сухостій. І купують потрібну сировину у дикунів, тобто у нас. А ми рубаємо і молоді сосонки, і здорові дерева, яким ще рости і рости. І тільки для того, аби поначіплювати на них гірлянд, покопирсатися в носі, полузгати насіння на майдані під «йолкою» та й піти глитати оковиту. А, може, досить?
Наші онуки будуть ходити в протигазах, а згодом житимуть у підземних містах, бо поверхня перетвориться на суцільний отруйний для всього живого смітник.
З наступаючим Новим роком Вас, шановні друзі, з Різдвом Христовим!
Парнусем лехайм.
27.12.2020р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
