Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Зірка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зірка
Красти потрібно з розумом, маскуючи відвертий злочин під добрі справи. Так як колись це робила Укрзалізниця, очолювана героєм України Георгієм Кирпою. Нині в соцмережах його називають “великим рейковим реформатором”. Але мало хто знає, які “реформи” проводилися під його батьківським керівництвом.
Свого часу, навчаючись у Київському національному торговельнно-економічному університеті нам викладали таку дисципліну як “Контроль та аудит”, а як наочні приклади для навчання студентів показували реальні документи фінансових перевірок КРУ, зокрема саме тієї ж Укрзалізниці.
І все було по закону: тендери, оголошення в ЗМІ, договори про придбання товарів та послуг для цієї почесної організації тощо. А от ціни були такими, що вистачало на “відкати” сотням залученим в цей процес осіб. Наприклад, вартість одного закупленого олівця становила...1200 гривень! І це в 2003-му році. На базарі такий самий коштував 1 гривню.
І так по всіх пунктах.
І не підкопаєшся - все законно.
От звідки шикарні авто у керівників Укрзалізниці, ось звідки ростуть ноги у зірок героїв України, орденів Ярослава Мудрого, багатотисячних премій та доплат у конвертах прудким менеджерам державних установ.
Взагалі мені гидко і неприємно спостерігати за тим, як розмивається вага зірки героя України, як підмінюється поняття - кому і за що її можна давати. А давати її треба виключно за бойові заслуги у реально небезпечних ситуаціях. От скажіть - нащо Зеленський нещодавно обдарував цими зірками членів екіпажу збитого в Ірані Боїнга? За що? За те, що вони померли в повітрі, так і не довідавшись про причину власної смерті? Вони когось спасли? Ні. З боєм виривали з лап терористів заручників? Теж ні. Ці люди не герої - вони жертви злочину.
А Президент, всупереч логіці, законам України, користуючись голим піаром - роздає їх жменями кому завгодно і за будь-що. Але тільки не за те, за що мусить.
Попередники теж щедро роздавали бойові заслуги своєму найближчому оточенню: друзям, кумам, сватам, братам, коханкам і коханцям. Так що ниці ця традиція набула потворних рис циркової вистави, а не урочистої події. Це й не дивно: лицедій і на найвищій посаді Президента продовжує вести себе відповідно. Сьогодні покажуть передноворічний фільм-привітання за його участі, знятий аж у чотирьох столичних локаціях. Кажуть, витрачено на цей маразм 10 мільйонів народних грошей. Ну, де ще можна за 5 хвилин “нарубати” стільки дурного бабла? Тільки на державній посаді. І не підкопаєшся, все законно. Мусить Президент привітати власний народець з Новим роком? Авжеж. От і привітає.
Раніше, до 1998 року, за видатні трудові досягнення нагороджували орденом “Герой соціалістичної праці”. Тепер цього немає з об’єктивних причин, бо СРСР почив у бозі. Але ж можна було запровадити його аналог! Не запровадили.
Тепер героями вважаються і ті, що під кулями захищали та захищають нашу державу, і ті, хто хвицає ногами на сцені, і ті, хто розпилює державний бюджет України.
Всі ми Президенти, всі ми герої, всі ми достойні місця на Байковому цвинтарі та обіймів Бога у райських пущах. Тільки забуваємо, що стати Президентом можуть одиниці, на Байковому цвинтарі мусять ховати тільки тих, кого знає та поважає вся країна, до Бога потраплять тільки праведники, а героєм України вважається тільки той, хто ціною власного життя та здоров“я здійснив воістину геройський вчинок: спас людей від смерті в бою, або в небезпечній ситуації. І більше ніяк. Принаймні, я так вважаю.
Нині готують новий список претендентів на найвищі державні нагороди.
І в ньому будуть топ-менеджери державних компаній, народні обранці, міністри, секретарки, співаки і танцюристи, дипломати та іноземці. І Бог знає ще хто. А от українських вояків - кіт наплакав. Бо справжніх героїв - одиниці. А черга за почесними відзнаками - до небес.
Державна нагорода такого масштабу,- це не тільки відзнака високих заслуг громадянина - вона дає і соціальні пільги: на зменшення комуналки, на безкоштовний проїзд у транспорті, на безкоштовний відпочинок та медичне обслуговування тощо. Для переважної більшості претендентів на неї - це легалізована форма хабара. А є ж ще ордени імені Ярослава Мудрого трьох ступенів. З ними - окрема історія. То така капость, скажу вам, що йой. Майже суцільний кримінал.
Я узагалі вважаю, що державним службовцям можна дарувати хіба-що премію. І виключно в тому випадку, коли зарплата керівника відомства зрівняється з зарплатами власних працівників. А працівникам культури достатньо звання “Заслужений діяч мистецтв України”. Нащо художнику звання “герой”? Правильно - це зайве.
А депутатам та міністрам, одночасно з призначенням на посади або зачитування присяги на вірність народу України, вручати значок у вигляді кайданок або тюремних грат.
І тільки солдат має право носити таку нагороду, солдат, який пройшов пекло війни. Це якщо залишився живий. І більше ніхто.
31.12.2020р
Свого часу, навчаючись у Київському національному торговельнно-економічному університеті нам викладали таку дисципліну як “Контроль та аудит”, а як наочні приклади для навчання студентів показували реальні документи фінансових перевірок КРУ, зокрема саме тієї ж Укрзалізниці.
І все було по закону: тендери, оголошення в ЗМІ, договори про придбання товарів та послуг для цієї почесної організації тощо. А от ціни були такими, що вистачало на “відкати” сотням залученим в цей процес осіб. Наприклад, вартість одного закупленого олівця становила...1200 гривень! І це в 2003-му році. На базарі такий самий коштував 1 гривню.
І так по всіх пунктах.
І не підкопаєшся - все законно.
От звідки шикарні авто у керівників Укрзалізниці, ось звідки ростуть ноги у зірок героїв України, орденів Ярослава Мудрого, багатотисячних премій та доплат у конвертах прудким менеджерам державних установ.
Взагалі мені гидко і неприємно спостерігати за тим, як розмивається вага зірки героя України, як підмінюється поняття - кому і за що її можна давати. А давати її треба виключно за бойові заслуги у реально небезпечних ситуаціях. От скажіть - нащо Зеленський нещодавно обдарував цими зірками членів екіпажу збитого в Ірані Боїнга? За що? За те, що вони померли в повітрі, так і не довідавшись про причину власної смерті? Вони когось спасли? Ні. З боєм виривали з лап терористів заручників? Теж ні. Ці люди не герої - вони жертви злочину.
А Президент, всупереч логіці, законам України, користуючись голим піаром - роздає їх жменями кому завгодно і за будь-що. Але тільки не за те, за що мусить.
Попередники теж щедро роздавали бойові заслуги своєму найближчому оточенню: друзям, кумам, сватам, братам, коханкам і коханцям. Так що ниці ця традиція набула потворних рис циркової вистави, а не урочистої події. Це й не дивно: лицедій і на найвищій посаді Президента продовжує вести себе відповідно. Сьогодні покажуть передноворічний фільм-привітання за його участі, знятий аж у чотирьох столичних локаціях. Кажуть, витрачено на цей маразм 10 мільйонів народних грошей. Ну, де ще можна за 5 хвилин “нарубати” стільки дурного бабла? Тільки на державній посаді. І не підкопаєшся, все законно. Мусить Президент привітати власний народець з Новим роком? Авжеж. От і привітає.
Раніше, до 1998 року, за видатні трудові досягнення нагороджували орденом “Герой соціалістичної праці”. Тепер цього немає з об’єктивних причин, бо СРСР почив у бозі. Але ж можна було запровадити його аналог! Не запровадили.
Тепер героями вважаються і ті, що під кулями захищали та захищають нашу державу, і ті, хто хвицає ногами на сцені, і ті, хто розпилює державний бюджет України.
Всі ми Президенти, всі ми герої, всі ми достойні місця на Байковому цвинтарі та обіймів Бога у райських пущах. Тільки забуваємо, що стати Президентом можуть одиниці, на Байковому цвинтарі мусять ховати тільки тих, кого знає та поважає вся країна, до Бога потраплять тільки праведники, а героєм України вважається тільки той, хто ціною власного життя та здоров“я здійснив воістину геройський вчинок: спас людей від смерті в бою, або в небезпечній ситуації. І більше ніяк. Принаймні, я так вважаю.
Нині готують новий список претендентів на найвищі державні нагороди.
І в ньому будуть топ-менеджери державних компаній, народні обранці, міністри, секретарки, співаки і танцюристи, дипломати та іноземці. І Бог знає ще хто. А от українських вояків - кіт наплакав. Бо справжніх героїв - одиниці. А черга за почесними відзнаками - до небес.
Державна нагорода такого масштабу,- це не тільки відзнака високих заслуг громадянина - вона дає і соціальні пільги: на зменшення комуналки, на безкоштовний проїзд у транспорті, на безкоштовний відпочинок та медичне обслуговування тощо. Для переважної більшості претендентів на неї - це легалізована форма хабара. А є ж ще ордени імені Ярослава Мудрого трьох ступенів. З ними - окрема історія. То така капость, скажу вам, що йой. Майже суцільний кримінал.
Я узагалі вважаю, що державним службовцям можна дарувати хіба-що премію. І виключно в тому випадку, коли зарплата керівника відомства зрівняється з зарплатами власних працівників. А працівникам культури достатньо звання “Заслужений діяч мистецтв України”. Нащо художнику звання “герой”? Правильно - це зайве.
А депутатам та міністрам, одночасно з призначенням на посади або зачитування присяги на вірність народу України, вручати значок у вигляді кайданок або тюремних грат.
І тільки солдат має право носити таку нагороду, солдат, який пройшов пекло війни. Це якщо залишився живий. І більше ніхто.
31.12.2020р
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
