ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Артур Курдіновський
2023.12.07

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Критика | Аналітика

 Рецензія на твір Ярослава Чорногуза
Шановні друзі! Скажіть мені будь-ласка: чи можна на “Поетичних майстернях” критично розбирати твір поета? Чи тут цього робити не можна?
Звісно, і я не геній. Помилок тьма, управності немає, стилістика страшна. А бажання допомогти колезі виправити огріхи є. То що робити? Піду на злочин і таки спробую покращити анонсований твір. Отже, починаю.

Ось твір Ярослава Чорногуза “Усмішка Велеса”.

Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.
І зазирає вітер в кожну шпарку,
Неначе нишпорка із КаДеБе.

Навіяв снігу. І прасує свіистом.
І сад у білім смокінгу. Дива.
З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав.

Зима вернулася і порядкує -
Січе, завією все холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.

І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його.
Розтікся Велес ув усмішці добрій,
І сивиною огорнув обох...

Перше, що впадає в око - повтори однокореневих слів - “зимовий день, зима вернулася”.
Одне місце має очевидне протиріччя: “І сад у білім смокінгу”. А далі -
“З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав”.
Так смокінг чи піджак? Чи сад носить одночасно і піджак, і смокінг? Мабуть, ні. Це подібні речі, дехто навіть скаже, що піджак - це частина смокінга. Але насправді смокінг має інший крій та призначення. Отже, тут потрібно визначитися з одежинкою.
Ще одна закавика: у першій строфі мова йде про парк. А в другій — про сад. Про які зелені насадження йдеться - зрозуміло у третій строфі: “І щуляться берези, сосни, туї...”. Отже, мова йде про парк, а в саду ростуть плодові дерева та кущі. Тож сад необхідно ампутувати. Можна вжити слово сквер чи щось таке.
Ще одне місце напружує:
“Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.”
Хіба може повітря пронизувати? Навіть поетично? Мороз може. Холод. Навіть до кісток. Але повітря...
Ось ще одне сумнівне місце.
“І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його”.
Якщо береться на мороз, то обрій стає червоним, а не блідим.
Йдемо далі.
“Розтікся Велес ув усмішці добрій,”. Це ж як? Може розтектися усмішка Велесовим обличчям. Але щоб розтікся Велес! Погодьтеся - це трохи інше.
Відсутня рима у фінальній римі:
“За хмару ухопив мороз його...
І сивиною огорнув обох”.. (його — обох).
Ще одне зауваження: “Морозець аж пронизує тебе” - тут ідеться про пряме звертання - тебе. А в кінці “І сивиною огорнув обох”. Тут звертання немає, простий опис. Проситься слово "вас". Але теж буде негарно.

Спробую підправити твір, аби він заблищав всіма барвами веселки. Отже,

Січневий день. Незатишно у парку,
Морозцем по душі добу шкребе.
Ще й вітер зазирає в кожну шпарку,
Неначе мстивий шпик із КаДеБе.

Навіяв снігу і прасує свистом.
А сквер у білім смокінгу. Дива...
З трави зелених гудзиків намисто
На глицю від злоби понашивав.

Вернулася хурдига, порядкує -
Січе крупою, небо холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.

І затремтів рожевощокий обрій,
В обіймах стужі парк волає “Ох!”.
Та Велес усміхнувся ликом добрим,
Прошепотів: я вас люблю обох.

Сподіваюся, що мої зауваги доречні та підуть на користь твору.
З повагою, Олександр Сушко




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-01-29 19:13:36
Переглядів сторінки твору 3245
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2021-01-29 19:24:27 ]
а як зрозуміти - І прасує "свіистом"пане Олександре?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-29 19:46:18 ]
Прасувати вуха свистом можна? Можна, Отже, мається на увазі, що не тільки людина можже це робити, але й вітер. Вуха опустимо. Уявимо щось інше і все буде гаразд. Наче.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2021-01-29 20:25:46 ]
я мав на увазі -- СВ І И СТОМ - ЗАЙВЕ ( і ) - це у тексті пана Ярослава -- а так мені все зрозуміло. З Вами згоден.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-29 21:44:06 ]
та це у Ярослава описка. Не страшно. У мене теж таке буває.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2021-01-29 22:32:35 ]
у мене також


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-01-30 00:40:53 ]
Сашо, попробую і я прокоментувати вірш і твій я Ярослава.
Перше - Ботанічний сад, це і парк і сад два в одному, бо там є рослини, які знаходяться в парку і саду.
"І зазирає вітер в кожну шпарку,
Неначе нишпорка із КаДеБе."
Дуже вдалий образ, просто знахідка. Вітер нишпорить, неначе КаДеБе.
Далі. Смокінг і піджак - синоніми, тож може бути.
"І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть".
Чудовий, свіжий образ!
"І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його."
У мороз небо не червоне, лише ввечері після потепління може бути таке явище, і то не завше. Мабуть, коли Ярослав писав цей вірш, то дивився на небо і воно було саме таким, як він його описав.
Що до Велеса, то теж мені цей образ зрозумілий, бо Бог може бути скрізь і в душі і в посмішці.
Олександре, мені здається, що таоя допомога другу виглядає дивно і не переконливо. Кожен автор відчуває свої образи краще, ніж читач. У твоєму варіанті вірша мені не сподобалися агресивні словечка такі, як " мстивий, злоби, і це "Ох", звучить, як приший кобилі хвіст, лише для рими. Чому б тобі не звернути увагу на свої вірші? Адже, всіх під свій стиль не підробиш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-30 09:09:58 ]
Дорога Таню! Ти права: у кожного своє бачення гармонії та внутрішньої логіки твору.Я побачив суперечності - і на них вказав. Чи правий? Можливо. А можливо і ні. спробую обгрунтувати.
Якби саме про Ботанічний сад йшла мова - ніяких заперечень. Все було б логічно. Але про нього ніякої згадки немає. Просто сад. А в садах ростуть фруктові дерева. Якби Ярослав написав "І щуляться берези, айви, туї" - тоді можна було б здогадатися, що це не простий сад. Але "берези, сосни, туї" - отже парк. Чи важко додати такий штришок? Звичайно ж ні! Але його немає. Тому читач і спотикається об внутрішнє протиріччя в цьому місці. І не тільки я один.
Смокінг і піджак - може бути. Я на це вказав. Хай автор сам вирішує залишати обидва слова, чи усе ж таки одне з них не вживати.
"І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його."
По перше - після ясний потрібна кома. По друге - "за хмару ухопив мороз його - це не просто вставне реченя, це паралельне уточнення. Тому його потрібно взяти в дужки. А по третє,- я пішов на виправлення цього місця, бо там відсутня рима (його - обох).
Я його написав як варіант. автор сам може виправити це місце.
І решта зауваг по суті. "пронизує повітря", "розтікся Велес".
Так невже я зробив ведмежу послугу? Захотілося образити Ярослава - то сів і накарябав псевдорецензію? Мабуть, ні.
Наголошую - автор сам вирішує що брати до уваги, а що відкинути.
З повагою, Олександр

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Махайло Епатюк (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-30 01:30:24 ]
Звісно, і я не геній. Помилок тьма, управності немає, стилістика страшна - це Ви про себе сказали, пане Сушко? Сто відсотків згоден. Ваша рецензія - беліберда повна. У Вас просто відсутня повністю майже уява, добре, що хоч образ, як прасує вітер сніг - як здорово сказано! - ви сприйняли. То, може ще з Вами не все втрачено.

Мстивий шпик замість шляхетного слова нишпорка, вжитого паном Чорногузом - гидке слівце - майже русизм, у цьому образі Ви, пане Сушко, напевне себе впізнали, бо ж Ви провокуєте весь час, як КаДеБіст, закликаєте всіх подохнути на війні, а самі не поспішаєте цього робити. Всіх критикуєте, а як хто з Вами не згоден, намагаєтеся змішати з лайном. Та об Чорногуза зуби обламаєте. Далеко куцому до зайця. Якби мені так поправили вірш, я б, мабуть, повісився.

Ні, буду вчитися писати у Чорногуза таки, а не в Сушка. Даремно Вам надали статус R1. Ви не дотягуєте до нього.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-30 09:12:11 ]
Дорогий друже! Ви хоч і потужний графоман, але накласти на себе руки від образи на критика чи сатирика - кишка тонка. Хирляво пишете, страшно інколи навіть читати.
Сподіваюся, що точка росту ще не закрилася і найкращі Ваші твори ще попереду.
З повагою, Олександр