ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.05
19:57
Фантик зворотнього,згорнутий примхою часу,
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щоразу зриваючи саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.
Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не
Вовчого сліду рясніє горохом в поснуле,
Кожної миті, щоразу зриваючи саван,
Шепіт хтонічний рятує забуте минуле.
Вийди на шлях не засмученим в хутрі із фугу
В напівчоботях, що вказують шлях до останку,
Не
2026.07.05
14:41
Зібралися діди якось в Клима біля двору.
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А
2026.07.05
14:39
Якщо б то акварелевим потьоком
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягле дляння поземського сплаву,
доріг - зміїсті клуби та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад,
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягле дляння поземського сплаву,
доріг - зміїсті клуби та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад,
2026.07.05
13:59
Вступ
Творчість належить до дуже звичних, і в той самий час - до найскладніших проявів людського єства. Незважаючи на значний розвиток естетики, психології творчості, герменевтики, феноменології та когнітивних наук, відкритим залишається питання про фу
2026.07.05
13:09
Тут нікуди піти, лише на стадіон,
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.
Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.
Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри
2026.07.05
10:22
королівські лучники
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях
2026.07.05
06:00
ЕПІЛОГ: СРІБНА ЗОРЯ НАД ГАЛЛІЄЮ
Останні роки Анни були схожі на тихий золотий вечір після буремного дня. Вона більше не втручалася у дрібні придворні інтриги. Її срібна голова була зайнята іншим – вона будувала монастирі, замовляла книги в далеких зем
2026.07.04
21:21
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг
сутність цього кота не пояснити
дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг
сутність цього кота не пояснити
дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Мене, зшитого за незнаними лекалами,
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Критика | Аналітика
Рецензія на твір Ярослава Чорногуза
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рецензія на твір Ярослава Чорногуза
Шановні друзі! Скажіть мені будь-ласка: чи можна на “Поетичних майстернях” критично розбирати твір поета? Чи тут цього робити не можна?
Звісно, і я не геній. Помилок тьма, управності немає, стилістика страшна. А бажання допомогти колезі виправити огріхи є. То що робити? Піду на злочин і таки спробую покращити анонсований твір. Отже, починаю.
Ось твір Ярослава Чорногуза “Усмішка Велеса”.
Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.
І зазирає вітер в кожну шпарку,
Неначе нишпорка із КаДеБе.
Навіяв снігу. І прасує свіистом.
І сад у білім смокінгу. Дива.
З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав.
Зима вернулася і порядкує -
Січе, завією все холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.
І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його.
Розтікся Велес ув усмішці добрій,
І сивиною огорнув обох...
Перше, що впадає в око - повтори однокореневих слів - “зимовий день, зима вернулася”.
Одне місце має очевидне протиріччя: “І сад у білім смокінгу”. А далі -
“З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав”.
Так смокінг чи піджак? Чи сад носить одночасно і піджак, і смокінг? Мабуть, ні. Це подібні речі, дехто навіть скаже, що піджак - це частина смокінга. Але насправді смокінг має інший крій та призначення. Отже, тут потрібно визначитися з одежинкою.
Ще одна закавика: у першій строфі мова йде про парк. А в другій — про сад. Про які зелені насадження йдеться - зрозуміло у третій строфі: “І щуляться берези, сосни, туї...”. Отже, мова йде про парк, а в саду ростуть плодові дерева та кущі. Тож сад необхідно ампутувати. Можна вжити слово сквер чи щось таке.
Ще одне місце напружує:
“Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.”
Хіба може повітря пронизувати? Навіть поетично? Мороз може. Холод. Навіть до кісток. Але повітря...
Ось ще одне сумнівне місце.
“І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його”.
Якщо береться на мороз, то обрій стає червоним, а не блідим.
Йдемо далі.
“Розтікся Велес ув усмішці добрій,”. Це ж як? Може розтектися усмішка Велесовим обличчям. Але щоб розтікся Велес! Погодьтеся - це трохи інше.
Відсутня рима у фінальній римі:
“За хмару ухопив мороз його...
І сивиною огорнув обох”.. (його — обох).
Ще одне зауваження: “Морозець аж пронизує тебе” - тут ідеться про пряме звертання - тебе. А в кінці “І сивиною огорнув обох”. Тут звертання немає, простий опис. Проситься слово "вас". Але теж буде негарно.
Спробую підправити твір, аби він заблищав всіма барвами веселки. Отже,
Січневий день. Незатишно у парку,
Морозцем по душі добу шкребе.
Ще й вітер зазирає в кожну шпарку,
Неначе мстивий шпик із КаДеБе.
Навіяв снігу і прасує свистом.
А сквер у білім смокінгу. Дива...
З трави зелених гудзиків намисто
На глицю від злоби понашивав.
Вернулася хурдига, порядкує -
Січе крупою, небо холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.
І затремтів рожевощокий обрій,
В обіймах стужі парк волає “Ох!”.
Та Велес усміхнувся ликом добрим,
Прошепотів: я вас люблю обох.
Сподіваюся, що мої зауваги доречні та підуть на користь твору.
З повагою, Олександр Сушко
Звісно, і я не геній. Помилок тьма, управності немає, стилістика страшна. А бажання допомогти колезі виправити огріхи є. То що робити? Піду на злочин і таки спробую покращити анонсований твір. Отже, починаю.
Ось твір Ярослава Чорногуза “Усмішка Велеса”.
Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.
І зазирає вітер в кожну шпарку,
Неначе нишпорка із КаДеБе.
Навіяв снігу. І прасує свіистом.
І сад у білім смокінгу. Дива.
З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав.
Зима вернулася і порядкує -
Січе, завією все холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.
І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його.
Розтікся Велес ув усмішці добрій,
І сивиною огорнув обох...
Перше, що впадає в око - повтори однокореневих слів - “зимовий день, зима вернулася”.
Одне місце має очевидне протиріччя: “І сад у білім смокінгу”. А далі -
“З трави зелених гудзиків намисто
Півколом на піджак понашивав”.
Так смокінг чи піджак? Чи сад носить одночасно і піджак, і смокінг? Мабуть, ні. Це подібні речі, дехто навіть скаже, що піджак - це частина смокінга. Але насправді смокінг має інший крій та призначення. Отже, тут потрібно визначитися з одежинкою.
Ще одна закавика: у першій строфі мова йде про парк. А в другій — про сад. Про які зелені насадження йдеться - зрозуміло у третій строфі: “І щуляться берези, сосни, туї...”. Отже, мова йде про парк, а в саду ростуть плодові дерева та кущі. Тож сад необхідно ампутувати. Можна вжити слово сквер чи щось таке.
Ще одне місце напружує:
“Зимовий день. І вітряно у парку.
Повітря аж пронизує тебе.”
Хіба може повітря пронизувати? Навіть поетично? Мороз може. Холод. Навіть до кісток. Але повітря...
Ось ще одне сумнівне місце.
“І затремтів ясний і збліднув обрій.
За хмару ухопив мороз його”.
Якщо береться на мороз, то обрій стає червоним, а не блідим.
Йдемо далі.
“Розтікся Велес ув усмішці добрій,”. Це ж як? Може розтектися усмішка Велесовим обличчям. Але щоб розтікся Велес! Погодьтеся - це трохи інше.
Відсутня рима у фінальній римі:
“За хмару ухопив мороз його...
І сивиною огорнув обох”.. (його — обох).
Ще одне зауваження: “Морозець аж пронизує тебе” - тут ідеться про пряме звертання - тебе. А в кінці “І сивиною огорнув обох”. Тут звертання немає, простий опис. Проситься слово "вас". Але теж буде негарно.
Спробую підправити твір, аби він заблищав всіма барвами веселки. Отже,
Січневий день. Незатишно у парку,
Морозцем по душі добу шкребе.
Ще й вітер зазирає в кожну шпарку,
Неначе мстивий шпик із КаДеБе.
Навіяв снігу і прасує свистом.
А сквер у білім смокінгу. Дива...
З трави зелених гудзиків намисто
На глицю від злоби понашивав.
Вернулася хурдига, порядкує -
Січе крупою, небо холодить.
І щуляться берези, сосни, туї
Від коренів самих до верховіть.
І затремтів рожевощокий обрій,
В обіймах стужі парк волає “Ох!”.
Та Велес усміхнувся ликом добрим,
Прошепотів: я вас люблю обох.
Сподіваюся, що мої зауваги доречні та підуть на користь твору.
З повагою, Олександр Сушко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8989 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8989 seconds