
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.15
22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,
2025.07.15
17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.
2025.07.15
11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...
2025.07.15
07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
2025.07.15
05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.
2025.07.14
22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть
2025.07.14
19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
2025.07.14
19:50
Народився експромт.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.
2025.07.14
14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.
І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу
2025.07.14
05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.
2025.07.14
00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…
2025.07.13
23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2025.07.13
22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,
2025.07.13
19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т
2025.07.13
16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!
По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!
2025.07.13
13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
"Партія жінок"!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Партія жінок"!
Дружба з жінкою - велика рідкість. Чоловіки, в основному, бачать у протилежній статі знадливе створіння, з яким можна створити сім’ю, наплодити діточок та повісити на нього всі домашні турботи. В ідеалі - сидить така пишногруда весталка удома, варить каші та борщі для мужа та дітей, пере, прибирає у хаті, мотається по крамницях та ярмарках у пошуках потрібних продуктів, платить за комунальні послуги, порається на городі та утішає вечорами мужа своїми прекрасними тілесами.
То хіба задоволення витребеньок свого партнера можна назвати дружбою? Звичайно ж - ні. Це - добровільне рабство, без взаємності, часто-густо без любові та поваги до праці близької людини. Нині політики з екранів телевізорів люблять патякати про гендерну рівність. І де ж та рівність, шановні повелителі жіночих душ?
Голова Верховної ради - чоловік, Президент - чоловік, голова уряду - чоловік, міністр оборони - чоловік, міністр охорони здоров“я - чоловік, навіть наш селищний голова - і той носить вуса та бороду. А жінки з ранку до ночі, з опухлими ногами, стоять за прилавками, підмітають двори, стрижуть, тчуть, шиють, пораються на присадибних ділянках і чукикають чужих дітей в дитсадках. І в школах, переважно, вони викладають. От тому ми і живемо бідно, а в державі немає ладу. Не годяться чоловіки для управління державою, бо змалку звикають не до відповідальності, а тільки красти і брехати. І себе тішити.
І в церквах немає ладу. За амвонами стоять одні огрядні попи в салі, просторікують про закони Божі, а жінки, закутані в паранджі та плахти, лише підвивають релігійні псалми. А треба, аби все було навпаки: жінка вела урочисту літургію, а бородаті дяді стояли перед священницею на колінах і мовчки слухали проповідь. Щоб не жінка зазирала чоловікові до рота, а чоловік жінці. Щоб не мавка залежала від волохатого вуйка, а чоловік від супружниці. А що для цього потрібно? Потрібна Всеукраїнська партія жінок України. Партія, до якої в обов“язковому порядку записували б усіх осіб прекрасної статі, щойно ті досягнуть 18-ти літнього віку. Оце була б партія партій! Жодна політична сила в країні не мала б такого авторитету і сили. І трималася б при владі - вічно. А що для цього потрібно? Потрібно, аби жінки дізналися про цю благородну ідею і одночасно написали заяви про вступ до неї. Смиренно погоджуюся бути в цій політичній силі головою, Заступниць оберу собі сам, оскільки нежонатий. Нащо мені заміжні заступниці? Потім ще скажуть, що я прелюбодійствую. А це для серйозного політика - хрест на кар’єрі.
Першим пунктом програми запишу “Забезпечення прав жінок і повної рівності в усіх без виключенння органах державної влади”.
Оце стояв у сільській крамниці за ковбасою, розгомонівся з сусідками-торохтухами. Виклав свої ідеї. А Мотря і питає:
- А як це зробити?
- Дуже просто,- одказую. - Ти, Мотре, працюєш секретаркою у сільраді?
- Ага.
- Призначаю тебе, згідно з новим законом, головою, а голову - секретарем.
- А мене? - питає Степанида.
- Твій чоловік керує лісгоспом, так?
- Так. А я на свинофермі пацяток лікую.
- Так от, відсьогодні - ти голова лісгоспу. А чоловік твій - кнурячий ветеринар. А як не впорається - буде тільки гній з-під них вигрібати.
- А я? - тихим голосом питає попадя Мотрона Казимирівна.
- А ти завтра вдягай єпітрахіль і ставай на амвон - будеш безбожників хрестити. А чоловік хай тягає цебра зі святою водою і недогарки зі свічників збирає.
Розцвіла Мотрона Казимирівна, приязно посміхнулася, навіть потерлася трохи боком об мене від розчулення. Ще й обнадійливо кліпнула оком.
- А твій чоловік,- кажу продавчині Насті,- хай одягає накрохмалений кокошник та стає за прилавок. Досить йому завгоспом байдикувати. Пора тобі брати долю в свої руки.
Що тут зчинилося, людоньки! Кинулися молодиці мене обіймати і цілуватися. Від розчулення та захвату ухопили мене за руки та ноги і давай підкидати під стелю крамниці під крики “Ура!”. А як трохи вгомонилися і я відчув п’ятами земну твердь, питаю:
- То що, влаштуємо завтра установчі збори? Спочатку в селі, потім в районі. А за місяць і на область замахнемося? В соцмережах кинемо клич: “Жінки! Спасайтеся!”
- Згодні-і-і-і! - ревнув хор мелодійних жіночих голосів.
- Завтра у клубі чекаю всю прекрасну половину села. Мусять прийти усі: старі бабці, молодички, заміжні, сліпі та глухі. Всі,одним словом. Інакше толку не буде.
Ви думаєте, що не прийшли? Не вгадали! У клубі не вистачило місця й десятій частині прибулих! Довелося вести всю жіночу ватагу на стадіон. Оскільки жіноцтво цілу ніч строчило пости в соцмережах - новина, як пожежа, розлетілася по всій області. Під’їздили цілі автомобільні кортежі, вервечки автобусів стояли обабіч сільської траси, яка вела до райцентру. Було навіть кілька авто з номерами ВР. Отже, і в Києві почули про цю оглушливу подію.
Оскільки була шоста година вечора, то сонечко вже не лютувало як пополудні, небо злегка захмарило, потягнуло вологою.
- Сашко-о-о-! Читай програму скоріше, бо корів скоро доїти потрібно,- гукнула до мене Одарка.
- І кабанів порати,- додала Микитівна.
- Гаразд!
Пункт перший: Відсьогодні чоловікам заборонено мацати жінок без їхньої згоди.
Пункт другий: Якщо чоловік прийшов додому напідпитку - місяць спатиме у собачій буді без жіночої любові.
Пункт третій: якщо чоловік прийде додому без получки - хай повертається до матері та батька.
Пункт четвертий: Всі гроші - зароблені чи вкрадені - чоловік мусить віддавати жінці.
Пункт п’ятий: Чоловік у хаті мусить говорити виключно з дозволу жінки.
Пункт шостий: Поки жінка не наїсться - чоловік мусить стояти у кутку і чекати своєї черги.
Боже! Що тут зчинилося! Як і в сільській крамниці,- кинулися молодиці мене цілувати! І підкидати в небесні висі. Дуже приємно, скажу вам. Я аж змокрів від задоволення. А як жіноцтво трохи заспокоїлося — Мотря вивела мене на центр майдану і каже:
- Ось він, наш спаситель! Ввіряємо йому наші нелегкі жіночі долі та доручаємо очолити нашу майбутню партію. Хай готує всі необхідні документи для реєстрації в мін’юсті та починає підготовку всеукраїнського установчого з’їзду. А ми піднімемо панянок по всій Україні! Згода?
- Згода-а-а-а! - дружно одізвався жіночий майдан.
Це революція, браття мої та сестри! Справжня Всеукраїнська жіноча революція. Що ті лесбійські зібрання чи маніфестації суфражисток? Тьху! Не той розмах! Мої ідеї, які виклав на папері - справжні, нутряні, виболені, лежать на поверхні. І вічні, як це небо і як податки. От і об’єднали і старого, і малого. І засвітили їм, наче дороговказ. От тільки уранці все пішло котові під хвіст.
Спочатку навідався сільський голова:
- Сашко, у тебе город неприватизований?
- Ще ні.
- Так от, рішенням селищної ради віддаємо твою землю в користування ліснику Глистянському. Так що восени збереш востаннє урожай - і шукай земельку деінде.
І грюкнув вхідними дверима.
Потім навідався піп Охрім:
- Здоровенькі були, святий отче. А чого ж так рано?
- Рішенням церковної громади - відлучаємо тебе від церкви. Відсьогодні до храму ні ногою. Зрозумів, грішнику?
Удень навідався сусід-здоровило на ймення Бугай. Умів одним ударом долоні цвяхи-двадцятки в дубову колоду заганяти. Зростом зо два метри і з пудовими кулаками. Ухопив мене за горлянку, підняв на витягнутій руці до стелі і каже:
- Сьогодні моя коханка - Елеонора Васисуалівна - не прийшла на сіновал. Сказала, що вступає в твою партію і буде слухатися тільки тебе. Так от...якщо увечері теж не прийде - я твою дупу роздеру власними руками. Зрозумів?
І гепнувши мною об долівку пішов з хати.
А увечері стався підпал. Добре, що я за клунею стояв, якраз умикнув насос аби садок полити. Почув носом запах диму, кинувся на подвір’я, а там...
Кум з тестем обхлюпали самогоном вхідні двері і кинули сірника. Згоріли і вони, і піддашок над ними, і пластиковий килимок з частоколом перед дверми. А підпалювачі навіть не ховалися: стояли за парканом і крили матюччям мою дурну лисину, аж вуха в“янули.
Уночі не спав, просто лежав, одягнутим, у ліжку, нервово стискаючи у п“ястуках вила.
По тих подіях пройшов рік. Хату продав, переїхав до сусіднього району. А разом зі мною — юна дружина. Закохалася в мене на тих жіночих зборах, які я провів здуру, по вуха. А я в неї. На цьому тижні повезу її до пологового будинку. Лікарі повідомили, що буде трійня, і всі - дівчатка. Дружина сказала - це небо так віддячило за моє чуйне серце та любов до прекрасної половини людства. І хоч з великою політикою не вигоріло, але в моїй сім“ї - я керівник жіночої партії. Ось тільки все у нас не по статуту, який колись настрочив зопалу, а по людськи, полюбовно, з повагою та великою вдячністю одне до одного. Сподіваюся, що і у вас так само, шановні читачі. Чи не так?
06.03.2021р.
То хіба задоволення витребеньок свого партнера можна назвати дружбою? Звичайно ж - ні. Це - добровільне рабство, без взаємності, часто-густо без любові та поваги до праці близької людини. Нині політики з екранів телевізорів люблять патякати про гендерну рівність. І де ж та рівність, шановні повелителі жіночих душ?
Голова Верховної ради - чоловік, Президент - чоловік, голова уряду - чоловік, міністр оборони - чоловік, міністр охорони здоров“я - чоловік, навіть наш селищний голова - і той носить вуса та бороду. А жінки з ранку до ночі, з опухлими ногами, стоять за прилавками, підмітають двори, стрижуть, тчуть, шиють, пораються на присадибних ділянках і чукикають чужих дітей в дитсадках. І в школах, переважно, вони викладають. От тому ми і живемо бідно, а в державі немає ладу. Не годяться чоловіки для управління державою, бо змалку звикають не до відповідальності, а тільки красти і брехати. І себе тішити.
І в церквах немає ладу. За амвонами стоять одні огрядні попи в салі, просторікують про закони Божі, а жінки, закутані в паранджі та плахти, лише підвивають релігійні псалми. А треба, аби все було навпаки: жінка вела урочисту літургію, а бородаті дяді стояли перед священницею на колінах і мовчки слухали проповідь. Щоб не жінка зазирала чоловікові до рота, а чоловік жінці. Щоб не мавка залежала від волохатого вуйка, а чоловік від супружниці. А що для цього потрібно? Потрібна Всеукраїнська партія жінок України. Партія, до якої в обов“язковому порядку записували б усіх осіб прекрасної статі, щойно ті досягнуть 18-ти літнього віку. Оце була б партія партій! Жодна політична сила в країні не мала б такого авторитету і сили. І трималася б при владі - вічно. А що для цього потрібно? Потрібно, аби жінки дізналися про цю благородну ідею і одночасно написали заяви про вступ до неї. Смиренно погоджуюся бути в цій політичній силі головою, Заступниць оберу собі сам, оскільки нежонатий. Нащо мені заміжні заступниці? Потім ще скажуть, що я прелюбодійствую. А це для серйозного політика - хрест на кар’єрі.
Першим пунктом програми запишу “Забезпечення прав жінок і повної рівності в усіх без виключенння органах державної влади”.
Оце стояв у сільській крамниці за ковбасою, розгомонівся з сусідками-торохтухами. Виклав свої ідеї. А Мотря і питає:
- А як це зробити?
- Дуже просто,- одказую. - Ти, Мотре, працюєш секретаркою у сільраді?
- Ага.
- Призначаю тебе, згідно з новим законом, головою, а голову - секретарем.
- А мене? - питає Степанида.
- Твій чоловік керує лісгоспом, так?
- Так. А я на свинофермі пацяток лікую.
- Так от, відсьогодні - ти голова лісгоспу. А чоловік твій - кнурячий ветеринар. А як не впорається - буде тільки гній з-під них вигрібати.
- А я? - тихим голосом питає попадя Мотрона Казимирівна.
- А ти завтра вдягай єпітрахіль і ставай на амвон - будеш безбожників хрестити. А чоловік хай тягає цебра зі святою водою і недогарки зі свічників збирає.
Розцвіла Мотрона Казимирівна, приязно посміхнулася, навіть потерлася трохи боком об мене від розчулення. Ще й обнадійливо кліпнула оком.
- А твій чоловік,- кажу продавчині Насті,- хай одягає накрохмалений кокошник та стає за прилавок. Досить йому завгоспом байдикувати. Пора тобі брати долю в свої руки.
Що тут зчинилося, людоньки! Кинулися молодиці мене обіймати і цілуватися. Від розчулення та захвату ухопили мене за руки та ноги і давай підкидати під стелю крамниці під крики “Ура!”. А як трохи вгомонилися і я відчув п’ятами земну твердь, питаю:
- То що, влаштуємо завтра установчі збори? Спочатку в селі, потім в районі. А за місяць і на область замахнемося? В соцмережах кинемо клич: “Жінки! Спасайтеся!”
- Згодні-і-і-і! - ревнув хор мелодійних жіночих голосів.
- Завтра у клубі чекаю всю прекрасну половину села. Мусять прийти усі: старі бабці, молодички, заміжні, сліпі та глухі. Всі,одним словом. Інакше толку не буде.
Ви думаєте, що не прийшли? Не вгадали! У клубі не вистачило місця й десятій частині прибулих! Довелося вести всю жіночу ватагу на стадіон. Оскільки жіноцтво цілу ніч строчило пости в соцмережах - новина, як пожежа, розлетілася по всій області. Під’їздили цілі автомобільні кортежі, вервечки автобусів стояли обабіч сільської траси, яка вела до райцентру. Було навіть кілька авто з номерами ВР. Отже, і в Києві почули про цю оглушливу подію.
Оскільки була шоста година вечора, то сонечко вже не лютувало як пополудні, небо злегка захмарило, потягнуло вологою.
- Сашко-о-о-! Читай програму скоріше, бо корів скоро доїти потрібно,- гукнула до мене Одарка.
- І кабанів порати,- додала Микитівна.
- Гаразд!
Пункт перший: Відсьогодні чоловікам заборонено мацати жінок без їхньої згоди.
Пункт другий: Якщо чоловік прийшов додому напідпитку - місяць спатиме у собачій буді без жіночої любові.
Пункт третій: якщо чоловік прийде додому без получки - хай повертається до матері та батька.
Пункт четвертий: Всі гроші - зароблені чи вкрадені - чоловік мусить віддавати жінці.
Пункт п’ятий: Чоловік у хаті мусить говорити виключно з дозволу жінки.
Пункт шостий: Поки жінка не наїсться - чоловік мусить стояти у кутку і чекати своєї черги.
Боже! Що тут зчинилося! Як і в сільській крамниці,- кинулися молодиці мене цілувати! І підкидати в небесні висі. Дуже приємно, скажу вам. Я аж змокрів від задоволення. А як жіноцтво трохи заспокоїлося — Мотря вивела мене на центр майдану і каже:
- Ось він, наш спаситель! Ввіряємо йому наші нелегкі жіночі долі та доручаємо очолити нашу майбутню партію. Хай готує всі необхідні документи для реєстрації в мін’юсті та починає підготовку всеукраїнського установчого з’їзду. А ми піднімемо панянок по всій Україні! Згода?
- Згода-а-а-а! - дружно одізвався жіночий майдан.
Це революція, браття мої та сестри! Справжня Всеукраїнська жіноча революція. Що ті лесбійські зібрання чи маніфестації суфражисток? Тьху! Не той розмах! Мої ідеї, які виклав на папері - справжні, нутряні, виболені, лежать на поверхні. І вічні, як це небо і як податки. От і об’єднали і старого, і малого. І засвітили їм, наче дороговказ. От тільки уранці все пішло котові під хвіст.
Спочатку навідався сільський голова:
- Сашко, у тебе город неприватизований?
- Ще ні.
- Так от, рішенням селищної ради віддаємо твою землю в користування ліснику Глистянському. Так що восени збереш востаннє урожай - і шукай земельку деінде.
І грюкнув вхідними дверима.
Потім навідався піп Охрім:
- Здоровенькі були, святий отче. А чого ж так рано?
- Рішенням церковної громади - відлучаємо тебе від церкви. Відсьогодні до храму ні ногою. Зрозумів, грішнику?
Удень навідався сусід-здоровило на ймення Бугай. Умів одним ударом долоні цвяхи-двадцятки в дубову колоду заганяти. Зростом зо два метри і з пудовими кулаками. Ухопив мене за горлянку, підняв на витягнутій руці до стелі і каже:
- Сьогодні моя коханка - Елеонора Васисуалівна - не прийшла на сіновал. Сказала, що вступає в твою партію і буде слухатися тільки тебе. Так от...якщо увечері теж не прийде - я твою дупу роздеру власними руками. Зрозумів?
І гепнувши мною об долівку пішов з хати.
А увечері стався підпал. Добре, що я за клунею стояв, якраз умикнув насос аби садок полити. Почув носом запах диму, кинувся на подвір’я, а там...
Кум з тестем обхлюпали самогоном вхідні двері і кинули сірника. Згоріли і вони, і піддашок над ними, і пластиковий килимок з частоколом перед дверми. А підпалювачі навіть не ховалися: стояли за парканом і крили матюччям мою дурну лисину, аж вуха в“янули.
Уночі не спав, просто лежав, одягнутим, у ліжку, нервово стискаючи у п“ястуках вила.
По тих подіях пройшов рік. Хату продав, переїхав до сусіднього району. А разом зі мною — юна дружина. Закохалася в мене на тих жіночих зборах, які я провів здуру, по вуха. А я в неї. На цьому тижні повезу її до пологового будинку. Лікарі повідомили, що буде трійня, і всі - дівчатка. Дружина сказала - це небо так віддячило за моє чуйне серце та любов до прекрасної половини людства. І хоч з великою політикою не вигоріло, але в моїй сім“ї - я керівник жіночої партії. Ось тільки все у нас не по статуту, який колись настрочив зопалу, а по людськи, полюбовно, з повагою та великою вдячністю одне до одного. Сподіваюся, що і у вас так само, шановні читачі. Чи не так?
06.03.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію