
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.04.22
19:45
Тут, крім усіх напастей, іще одна з’явилась.
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
За вбивство Дорошенку, оскільки не помстились,
То думали, як справу цю довести таки.
А у мутній водиці завжди знайдеться щука,
Яка з тої нагоди, напевно, скориста.
Хто
Озлоблені вернулись до Січі козаки,
За вбивство Дорошенку, оскільки не помстились,
То думали, як справу цю довести таки.
А у мутній водиці завжди знайдеться щука,
Яка з тої нагоди, напевно, скориста.
Хто
2021.04.22
18:08
скоромовка)
В маленької Соні сьогодні безсоння.
І в Соніної мами безсоння без Соні:
Поїхала Соня в село до бабусі,
Сумують без Соні і мама і друзі.
Як Соня бабусі в селі допоможе,
Щаслива й спокійна вернутися зможе.
Усім привезе соковиті дарунки,
В маленької Соні сьогодні безсоння.
І в Соніної мами безсоння без Соні:
Поїхала Соня в село до бабусі,
Сумують без Соні і мама і друзі.
Як Соня бабусі в селі допоможе,
Щаслива й спокійна вернутися зможе.
Усім привезе соковиті дарунки,
2021.04.22
18:08
Разом із опаленням в кожнім домі
існує система відсутности. Сховані у стіні
її беззвучні батареї
сповнюють оселю нерозбавленою пусткою
цілорічно, незалежно від погоди,
працюючи, вочевидь, від мережі
на сировині, що постачається смертю, арештом або
існує система відсутности. Сховані у стіні
її беззвучні батареї
сповнюють оселю нерозбавленою пусткою
цілорічно, незалежно від погоди,
працюючи, вочевидь, від мережі
на сировині, що постачається смертю, арештом або
2021.04.22
14:33
Тобі зазвучав Мендельсон,
сусіду заграли Шопена…
Життя чи театр, чи сон?
Актори, овації, сцени…
Маштарня* для вигулу тіл.
Фінальний учвал* іподромом…
І скільки б не виграв ти кіл,
на жаль, епілог всім відомо.
сусіду заграли Шопена…
Життя чи театр, чи сон?
Актори, овації, сцени…
Маштарня* для вигулу тіл.
Фінальний учвал* іподромом…
І скільки б не виграв ти кіл,
на жаль, епілог всім відомо.
2021.04.22
14:02
Спокійно, я помиляюся.
Визнаючи неміч здійсненого,
реґулюю свої основні положення.
Мій зміст – це цитадель переконань,
яку оточує щодня брехня.
Станом на вісімнадцяте жовтня я –
дитина, що бачить усе перевернутим.
Спокійно, це не вада.
Визнаючи неміч здійсненого,
реґулюю свої основні положення.
Мій зміст – це цитадель переконань,
яку оточує щодня брехня.
Станом на вісімнадцяте жовтня я –
дитина, що бачить усе перевернутим.
Спокійно, це не вада.
2021.04.22
11:06
Крапотітиме дощ… Через ніч крапотітиме дощ.
Ти у літньому сні не уникнеш про щось шепотіти.
Не тривож мене, щастя, в примарах вертань, не тривож,
Ти іще не втомилось до мене крізь ґрати летіти.
Я черлене вино ще пелюстками уст пригублю,
У ранкових
Ти у літньому сні не уникнеш про щось шепотіти.
Не тривож мене, щастя, в примарах вертань, не тривож,
Ти іще не втомилось до мене крізь ґрати летіти.
Я черлене вино ще пелюстками уст пригублю,
У ранкових
2021.04.22
10:41
Гриць, вступаючи до Спілки,
Десь пропив свою сопілку,
Бо поети-скороспілки
Очманіло п’ють до спілки.
2.
Закортіло діду баби,
Десь пропив свою сопілку,
Бо поети-скороспілки
Очманіло п’ють до спілки.
2.
Закортіло діду баби,
2021.04.22
09:08
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2021.04.22
08:48
не так уже й боляче коли на твоїм узгір»ї по натоптаній схемі
хтось позбирає до кошика ранку яблука ще зелені.
спитаєш привітно – що і тобі це життя насипало повно перцю?
давай покладу тобі серця так рясно ж вродило серця !
у тому домі де загляд
хтось позбирає до кошика ранку яблука ще зелені.
спитаєш привітно – що і тобі це життя насипало повно перцю?
давай покладу тобі серця так рясно ж вродило серця !
у тому домі де загляд
2021.04.21
23:16
Стоять берези занімілі,
І вітер їх не колихне.
Ясні творці моїх ідилій -
Завжди розраджують мене.
Чому ж сумують їхні тіні?
Принишкло птаство поміж віт.
Коли ось-ось заллє цвітіння
І вітер їх не колихне.
Ясні творці моїх ідилій -
Завжди розраджують мене.
Чому ж сумують їхні тіні?
Принишкло птаство поміж віт.
Коли ось-ось заллє цвітіння
2021.04.21
15:23
Про що співають солов’ї?
Коли цвітуть сади вишневі,
смарагдові стоять гаї,
травневе небо кришталеве.
І розливається: тьох-тьох…
Немов по венах кров гаряча.
Питання багатьох епох:
сміється птаха ця, чи плаче?
Коли цвітуть сади вишневі,
смарагдові стоять гаї,
травневе небо кришталеве.
І розливається: тьох-тьох…
Немов по венах кров гаряча.
Питання багатьох епох:
сміється птаха ця, чи плаче?
2021.04.21
12:15
Можна жити і без любові. Але навіщо?
Людина діла у поважному віці стає людиною слова.
Любов за гроші – сутність не духовна, а матеріальна.
Краще щиро любити далеких, ніж фальшиво – ближніх.
Там, де нема правди, годі шукати логіку.
Диваки пр
2021.04.21
10:11
Тіло вживалося в світло
і спершу лежало.
Ящури всіюночі тікали під спину
і там їм землі мало.
Трава на очах росу народила,
смерть сталася на полюсі,
йшлося до загибелі цілого тіла
в зеніті літоосені.
і спершу лежало.
Ящури всіюночі тікали під спину
і там їм землі мало.
Трава на очах росу народила,
смерть сталася на полюсі,
йшлося до загибелі цілого тіла
в зеніті літоосені.
2021.04.21
09:56
Людина виникла із мавпи,
але буває й навпаки,
коли її нахабні лапи
хапають їжу із руки.
Далеко нічого ходити:
ось – українець, ось – кацап...
їх іноді не відрізнити
за пазурами рук і лап.
але буває й навпаки,
коли її нахабні лапи
хапають їжу із руки.
Далеко нічого ходити:
ось – українець, ось – кацап...
їх іноді не відрізнити
за пазурами рук і лап.
2021.04.20
21:41
Дві сім’ядолі моєї долі – сини мої,
Усе частіш ви входите у сни...
Та все чомусь маленькими такими.
Начебто тільки зіп’ялись на ноженята...
P.S.
Туга за дітьми й онуками
Усе тугіше в’яже моє серце.
Усе частіш ви входите у сни...
Та все чомусь маленькими такими.
Начебто тільки зіп’ялись на ноженята...
P.S.
Туга за дітьми й онуками
Усе тугіше в’яже моє серце.
2021.04.20
17:45
Тому, хто йде – осилити дорогу.
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Велике небо кожному в підмогу
упевненості й витримки у крок.
Пекуче сонце в небесах шаріє,
гуляє вольний вітер у степу…
А до мети веде людину – мрія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тому, хто вірить – не хитких думок…
Велике небо кожному в підмогу
упевненості й витримки у крок.
Пекуче сонце в небесах шаріє,
гуляє вольний вітер у степу…
А до мети веде людину – мрія.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.03.31
2021.01.05
2020.12.03
2020.10.11
2020.08.13
2020.07.28
2020.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
"Партія жінок"!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Партія жінок"!
Дружба з жінкою - велика рідкість. Чоловіки, в основному, бачать у протилежній статі знадливе створіння, з яким можна створити сім’ю, наплодити діточок та повісити на нього всі домашні турботи. В ідеалі - сидить така пишногруда весталка удома, варить каші та борщі для мужа та дітей, пере, прибирає у хаті, мотається по крамницях та ярмарках у пошуках потрібних продуктів, платить за комунальні послуги, порається на городі та утішає вечорами мужа своїми прекрасними тілесами.
То хіба задоволення витребеньок свого партнера можна назвати дружбою? Звичайно ж - ні. Це - добровільне рабство, без взаємності, часто-густо без любові та поваги до праці близької людини. Нині політики з екранів телевізорів люблять патякати про гендерну рівність. І де ж та рівність, шановні повелителі жіночих душ?
Голова Верховної ради - чоловік, Президент - чоловік, голова уряду - чоловік, міністр оборони - чоловік, міністр охорони здоров“я - чоловік, навіть наш селищний голова - і той носить вуса та бороду. А жінки з ранку до ночі, з опухлими ногами, стоять за прилавками, підмітають двори, стрижуть, тчуть, шиють, пораються на присадибних ділянках і чукикають чужих дітей в дитсадках. І в школах, переважно, вони викладають. От тому ми і живемо бідно, а в державі немає ладу. Не годяться чоловіки для управління державою, бо змалку звикають не до відповідальності, а тільки красти і брехати. І себе тішити.
І в церквах немає ладу. За амвонами стоять одні огрядні попи в салі, просторікують про закони Божі, а жінки, закутані в паранджі та плахти, лише підвивають релігійні псалми. А треба, аби все було навпаки: жінка вела урочисту літургію, а бородаті дяді стояли перед священницею на колінах і мовчки слухали проповідь. Щоб не жінка зазирала чоловікові до рота, а чоловік жінці. Щоб не мавка залежала від волохатого вуйка, а чоловік від супружниці. А що для цього потрібно? Потрібна Всеукраїнська партія жінок України. Партія, до якої в обов“язковому порядку записували б усіх осіб прекрасної статі, щойно ті досягнуть 18-ти літнього віку. Оце була б партія партій! Жодна політична сила в країні не мала б такого авторитету і сили. І трималася б при владі - вічно. А що для цього потрібно? Потрібно, аби жінки дізналися про цю благородну ідею і одночасно написали заяви про вступ до неї. Смиренно погоджуюся бути в цій політичній силі головою, Заступниць оберу собі сам, оскільки нежонатий. Нащо мені заміжні заступниці? Потім ще скажуть, що я прелюбодійствую. А це для серйозного політика - хрест на кар’єрі.
Першим пунктом програми запишу “Забезпечення прав жінок і повної рівності в усіх без виключенння органах державної влади”.
Оце стояв у сільській крамниці за ковбасою, розгомонівся з сусідками-торохтухами. Виклав свої ідеї. А Мотря і питає:
- А як це зробити?
- Дуже просто,- одказую. - Ти, Мотре, працюєш секретаркою у сільраді?
- Ага.
- Призначаю тебе, згідно з новим законом, головою, а голову - секретарем.
- А мене? - питає Степанида.
- Твій чоловік керує лісгоспом, так?
- Так. А я на свинофермі пацяток лікую.
- Так от, відсьогодні - ти голова лісгоспу. А чоловік твій - кнурячий ветеринар. А як не впорається - буде тільки гній з-під них вигрібати.
- А я? - тихим голосом питає попадя Мотрона Казимирівна.
- А ти завтра вдягай єпітрахіль і ставай на амвон - будеш безбожників хрестити. А чоловік хай тягає цебра зі святою водою і недогарки зі свічників збирає.
Розцвіла Мотрона Казимирівна, приязно посміхнулася, навіть потерлася трохи боком об мене від розчулення. Ще й обнадійливо кліпнула оком.
- А твій чоловік,- кажу продавчині Насті,- хай одягає накрохмалений кокошник та стає за прилавок. Досить йому завгоспом байдикувати. Пора тобі брати долю в свої руки.
Що тут зчинилося, людоньки! Кинулися молодиці мене обіймати і цілуватися. Від розчулення та захвату ухопили мене за руки та ноги і давай підкидати під стелю крамниці під крики “Ура!”. А як трохи вгомонилися і я відчув п’ятами земну твердь, питаю:
- То що, влаштуємо завтра установчі збори? Спочатку в селі, потім в районі. А за місяць і на область замахнемося? В соцмережах кинемо клич: “Жінки! Спасайтеся!”
- Згодні-і-і-і! - ревнув хор мелодійних жіночих голосів.
- Завтра у клубі чекаю всю прекрасну половину села. Мусять прийти усі: старі бабці, молодички, заміжні, сліпі та глухі. Всі,одним словом. Інакше толку не буде.
Ви думаєте, що не прийшли? Не вгадали! У клубі не вистачило місця й десятій частині прибулих! Довелося вести всю жіночу ватагу на стадіон. Оскільки жіноцтво цілу ніч строчило пости в соцмережах - новина, як пожежа, розлетілася по всій області. Під’їздили цілі автомобільні кортежі, вервечки автобусів стояли обабіч сільської траси, яка вела до райцентру. Було навіть кілька авто з номерами ВР. Отже, і в Києві почули про цю оглушливу подію.
Оскільки була шоста година вечора, то сонечко вже не лютувало як пополудні, небо злегка захмарило, потягнуло вологою.
- Сашко-о-о-! Читай програму скоріше, бо корів скоро доїти потрібно,- гукнула до мене Одарка.
- І кабанів порати,- додала Микитівна.
- Гаразд!
Пункт перший: Відсьогодні чоловікам заборонено мацати жінок без їхньої згоди.
Пункт другий: Якщо чоловік прийшов додому напідпитку - місяць спатиме у собачій буді без жіночої любові.
Пункт третій: якщо чоловік прийде додому без получки - хай повертається до матері та батька.
Пункт четвертий: Всі гроші - зароблені чи вкрадені - чоловік мусить віддавати жінці.
Пункт п’ятий: Чоловік у хаті мусить говорити виключно з дозволу жінки.
Пункт шостий: Поки жінка не наїсться - чоловік мусить стояти у кутку і чекати своєї черги.
Боже! Що тут зчинилося! Як і в сільській крамниці,- кинулися молодиці мене цілувати! І підкидати в небесні висі. Дуже приємно, скажу вам. Я аж змокрів від задоволення. А як жіноцтво трохи заспокоїлося — Мотря вивела мене на центр майдану і каже:
- Ось він, наш спаситель! Ввіряємо йому наші нелегкі жіночі долі та доручаємо очолити нашу майбутню партію. Хай готує всі необхідні документи для реєстрації в мін’юсті та починає підготовку всеукраїнського установчого з’їзду. А ми піднімемо панянок по всій Україні! Згода?
- Згода-а-а-а! - дружно одізвався жіночий майдан.
Це революція, браття мої та сестри! Справжня Всеукраїнська жіноча революція. Що ті лесбійські зібрання чи маніфестації суфражисток? Тьху! Не той розмах! Мої ідеї, які виклав на папері - справжні, нутряні, виболені, лежать на поверхні. І вічні, як це небо і як податки. От і об’єднали і старого, і малого. І засвітили їм, наче дороговказ. От тільки уранці все пішло котові під хвіст.
Спочатку навідався сільський голова:
- Сашко, у тебе город неприватизований?
- Ще ні.
- Так от, рішенням селищної ради віддаємо твою землю в користування ліснику Глистянському. Так що восени збереш востаннє урожай - і шукай земельку деінде.
І грюкнув вхідними дверима.
Потім навідався піп Охрім:
- Здоровенькі були, святий отче. А чого ж так рано?
- Рішенням церковної громади - відлучаємо тебе від церкви. Відсьогодні до храму ні ногою. Зрозумів, грішнику?
Удень навідався сусід-здоровило на ймення Бугай. Умів одним ударом долоні цвяхи-двадцятки в дубову колоду заганяти. Зростом зо два метри і з пудовими кулаками. Ухопив мене за горлянку, підняв на витягнутій руці до стелі і каже:
- Сьогодні моя коханка - Елеонора Васисуалівна - не прийшла на сіновал. Сказала, що вступає в твою партію і буде слухатися тільки тебе. Так от...якщо увечері теж не прийде - я твою дупу роздеру власними руками. Зрозумів?
І гепнувши мною об долівку пішов з хати.
А увечері стався підпал. Добре, що я за клунею стояв, якраз умикнув насос аби садок полити. Почув носом запах диму, кинувся на подвір’я, а там...
Кум з тестем обхлюпали самогоном вхідні двері і кинули сірника. Згоріли і вони, і піддашок над ними, і пластиковий килимок з частоколом перед дверми. А підпалювачі навіть не ховалися: стояли за парканом і крили матюччям мою дурну лисину, аж вуха в“янули.
Уночі не спав, просто лежав, одягнутим, у ліжку, нервово стискаючи у п“ястуках вила.
По тих подіях пройшов рік. Хату продав, переїхав до сусіднього району. А разом зі мною — юна дружина. Закохалася в мене на тих жіночих зборах, які я провів здуру, по вуха. А я в неї. На цьому тижні повезу її до пологового будинку. Лікарі повідомили, що буде трійня, і всі - дівчатка. Дружина сказала - це небо так віддячило за моє чуйне серце та любов до прекрасної половини людства. І хоч з великою політикою не вигоріло, але в моїй сім“ї - я керівник жіночої партії. Ось тільки все у нас не по статуту, який колись настрочив зопалу, а по людськи, полюбовно, з повагою та великою вдячністю одне до одного. Сподіваюся, що і у вас так само, шановні читачі. Чи не так?
06.03.2021р.
То хіба задоволення витребеньок свого партнера можна назвати дружбою? Звичайно ж - ні. Це - добровільне рабство, без взаємності, часто-густо без любові та поваги до праці близької людини. Нині політики з екранів телевізорів люблять патякати про гендерну рівність. І де ж та рівність, шановні повелителі жіночих душ?
Голова Верховної ради - чоловік, Президент - чоловік, голова уряду - чоловік, міністр оборони - чоловік, міністр охорони здоров“я - чоловік, навіть наш селищний голова - і той носить вуса та бороду. А жінки з ранку до ночі, з опухлими ногами, стоять за прилавками, підмітають двори, стрижуть, тчуть, шиють, пораються на присадибних ділянках і чукикають чужих дітей в дитсадках. І в школах, переважно, вони викладають. От тому ми і живемо бідно, а в державі немає ладу. Не годяться чоловіки для управління державою, бо змалку звикають не до відповідальності, а тільки красти і брехати. І себе тішити.
І в церквах немає ладу. За амвонами стоять одні огрядні попи в салі, просторікують про закони Божі, а жінки, закутані в паранджі та плахти, лише підвивають релігійні псалми. А треба, аби все було навпаки: жінка вела урочисту літургію, а бородаті дяді стояли перед священницею на колінах і мовчки слухали проповідь. Щоб не жінка зазирала чоловікові до рота, а чоловік жінці. Щоб не мавка залежала від волохатого вуйка, а чоловік від супружниці. А що для цього потрібно? Потрібна Всеукраїнська партія жінок України. Партія, до якої в обов“язковому порядку записували б усіх осіб прекрасної статі, щойно ті досягнуть 18-ти літнього віку. Оце була б партія партій! Жодна політична сила в країні не мала б такого авторитету і сили. І трималася б при владі - вічно. А що для цього потрібно? Потрібно, аби жінки дізналися про цю благородну ідею і одночасно написали заяви про вступ до неї. Смиренно погоджуюся бути в цій політичній силі головою, Заступниць оберу собі сам, оскільки нежонатий. Нащо мені заміжні заступниці? Потім ще скажуть, що я прелюбодійствую. А це для серйозного політика - хрест на кар’єрі.
Першим пунктом програми запишу “Забезпечення прав жінок і повної рівності в усіх без виключенння органах державної влади”.
Оце стояв у сільській крамниці за ковбасою, розгомонівся з сусідками-торохтухами. Виклав свої ідеї. А Мотря і питає:
- А як це зробити?
- Дуже просто,- одказую. - Ти, Мотре, працюєш секретаркою у сільраді?
- Ага.
- Призначаю тебе, згідно з новим законом, головою, а голову - секретарем.
- А мене? - питає Степанида.
- Твій чоловік керує лісгоспом, так?
- Так. А я на свинофермі пацяток лікую.
- Так от, відсьогодні - ти голова лісгоспу. А чоловік твій - кнурячий ветеринар. А як не впорається - буде тільки гній з-під них вигрібати.
- А я? - тихим голосом питає попадя Мотрона Казимирівна.
- А ти завтра вдягай єпітрахіль і ставай на амвон - будеш безбожників хрестити. А чоловік хай тягає цебра зі святою водою і недогарки зі свічників збирає.
Розцвіла Мотрона Казимирівна, приязно посміхнулася, навіть потерлася трохи боком об мене від розчулення. Ще й обнадійливо кліпнула оком.
- А твій чоловік,- кажу продавчині Насті,- хай одягає накрохмалений кокошник та стає за прилавок. Досить йому завгоспом байдикувати. Пора тобі брати долю в свої руки.
Що тут зчинилося, людоньки! Кинулися молодиці мене обіймати і цілуватися. Від розчулення та захвату ухопили мене за руки та ноги і давай підкидати під стелю крамниці під крики “Ура!”. А як трохи вгомонилися і я відчув п’ятами земну твердь, питаю:
- То що, влаштуємо завтра установчі збори? Спочатку в селі, потім в районі. А за місяць і на область замахнемося? В соцмережах кинемо клич: “Жінки! Спасайтеся!”
- Згодні-і-і-і! - ревнув хор мелодійних жіночих голосів.
- Завтра у клубі чекаю всю прекрасну половину села. Мусять прийти усі: старі бабці, молодички, заміжні, сліпі та глухі. Всі,одним словом. Інакше толку не буде.
Ви думаєте, що не прийшли? Не вгадали! У клубі не вистачило місця й десятій частині прибулих! Довелося вести всю жіночу ватагу на стадіон. Оскільки жіноцтво цілу ніч строчило пости в соцмережах - новина, як пожежа, розлетілася по всій області. Під’їздили цілі автомобільні кортежі, вервечки автобусів стояли обабіч сільської траси, яка вела до райцентру. Було навіть кілька авто з номерами ВР. Отже, і в Києві почули про цю оглушливу подію.
Оскільки була шоста година вечора, то сонечко вже не лютувало як пополудні, небо злегка захмарило, потягнуло вологою.
- Сашко-о-о-! Читай програму скоріше, бо корів скоро доїти потрібно,- гукнула до мене Одарка.
- І кабанів порати,- додала Микитівна.
- Гаразд!
Пункт перший: Відсьогодні чоловікам заборонено мацати жінок без їхньої згоди.
Пункт другий: Якщо чоловік прийшов додому напідпитку - місяць спатиме у собачій буді без жіночої любові.
Пункт третій: якщо чоловік прийде додому без получки - хай повертається до матері та батька.
Пункт четвертий: Всі гроші - зароблені чи вкрадені - чоловік мусить віддавати жінці.
Пункт п’ятий: Чоловік у хаті мусить говорити виключно з дозволу жінки.
Пункт шостий: Поки жінка не наїсться - чоловік мусить стояти у кутку і чекати своєї черги.
Боже! Що тут зчинилося! Як і в сільській крамниці,- кинулися молодиці мене цілувати! І підкидати в небесні висі. Дуже приємно, скажу вам. Я аж змокрів від задоволення. А як жіноцтво трохи заспокоїлося — Мотря вивела мене на центр майдану і каже:
- Ось він, наш спаситель! Ввіряємо йому наші нелегкі жіночі долі та доручаємо очолити нашу майбутню партію. Хай готує всі необхідні документи для реєстрації в мін’юсті та починає підготовку всеукраїнського установчого з’їзду. А ми піднімемо панянок по всій Україні! Згода?
- Згода-а-а-а! - дружно одізвався жіночий майдан.
Це революція, браття мої та сестри! Справжня Всеукраїнська жіноча революція. Що ті лесбійські зібрання чи маніфестації суфражисток? Тьху! Не той розмах! Мої ідеї, які виклав на папері - справжні, нутряні, виболені, лежать на поверхні. І вічні, як це небо і як податки. От і об’єднали і старого, і малого. І засвітили їм, наче дороговказ. От тільки уранці все пішло котові під хвіст.
Спочатку навідався сільський голова:
- Сашко, у тебе город неприватизований?
- Ще ні.
- Так от, рішенням селищної ради віддаємо твою землю в користування ліснику Глистянському. Так що восени збереш востаннє урожай - і шукай земельку деінде.
І грюкнув вхідними дверима.
Потім навідався піп Охрім:
- Здоровенькі були, святий отче. А чого ж так рано?
- Рішенням церковної громади - відлучаємо тебе від церкви. Відсьогодні до храму ні ногою. Зрозумів, грішнику?
Удень навідався сусід-здоровило на ймення Бугай. Умів одним ударом долоні цвяхи-двадцятки в дубову колоду заганяти. Зростом зо два метри і з пудовими кулаками. Ухопив мене за горлянку, підняв на витягнутій руці до стелі і каже:
- Сьогодні моя коханка - Елеонора Васисуалівна - не прийшла на сіновал. Сказала, що вступає в твою партію і буде слухатися тільки тебе. Так от...якщо увечері теж не прийде - я твою дупу роздеру власними руками. Зрозумів?
І гепнувши мною об долівку пішов з хати.
А увечері стався підпал. Добре, що я за клунею стояв, якраз умикнув насос аби садок полити. Почув носом запах диму, кинувся на подвір’я, а там...
Кум з тестем обхлюпали самогоном вхідні двері і кинули сірника. Згоріли і вони, і піддашок над ними, і пластиковий килимок з частоколом перед дверми. А підпалювачі навіть не ховалися: стояли за парканом і крили матюччям мою дурну лисину, аж вуха в“янули.
Уночі не спав, просто лежав, одягнутим, у ліжку, нервово стискаючи у п“ястуках вила.
По тих подіях пройшов рік. Хату продав, переїхав до сусіднього району. А разом зі мною — юна дружина. Закохалася в мене на тих жіночих зборах, які я провів здуру, по вуха. А я в неї. На цьому тижні повезу її до пологового будинку. Лікарі повідомили, що буде трійня, і всі - дівчатка. Дружина сказала - це небо так віддячило за моє чуйне серце та любов до прекрасної половини людства. І хоч з великою політикою не вигоріло, але в моїй сім“ї - я керівник жіночої партії. Ось тільки все у нас не по статуту, який колись настрочив зопалу, а по людськи, полюбовно, з повагою та великою вдячністю одне до одного. Сподіваюся, що і у вас так само, шановні читачі. Чи не так?
06.03.2021р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію