ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2022.08.11 19:12
Історію Московії, мабуть,
Не із Данила треба починати.
Бо ж князем би Данилові не буть,
Якби-то не заслуги його тата.
Татусь Данила – кінь іще отой,
Ім’я його відоме і глухому.
Мабуть, з князів у ті часи ніхто
У підлості не міг рівнятись йому.

Юрко Бужанин
2022.08.11 14:54
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх

Іван Потьомкін
2022.08.11 12:20
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Сергій Губерначук
2022.08.11 11:49
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.

Микола Соболь
2022.08.11 09:36
Відкорковуй вино молоде,
ще зима не стоїть на порозі,
ще далеко тріскучі морози…
тільки іній в саду де-не-де.
Та і той щойно сонце розтане.
Хоч зело не таке вже й духмяне,
але мова тепер не про те,
що тремтить край дороги осичка,

Микола Соболь
2022.08.11 06:01
Зґвалтовані та вбиті не кричать.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
І небо сипле, ой, не благодать
на окупантів голови трикляті.
А буде ще для них і суд страшний
за: Бородянку, Маріупіль, Бучу…
Хто заповідь порушив: Не убий!,
і ненависть в собі зрос

Віктор Кучерук
2022.08.11 05:54
Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –
Під стріхами проснулися сичі
І підвивають совам на догоду.
Повітря повнить запах чебрецю,
Впереміж з ароматом матіоли, –
Урвавсь терпець дрімати стрибунцю
І стебла трав гойднулися поволі.

Козак Дума
2022.08.10 21:22
За тридцять літ нічого не зробили?
Невже дарма ми змарнували час?!
Гадали, що в запасі доста сили
і часу також вистачить у нас.

Дітей своєї мови не навчили,
не захистили власні Крим, Донбас,
бо сили вельми переоцінили

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.10 19:12
Жінка жінці пожалілась:
- В мого дивні зміни:
Десь енергія поділась,
Треба вітаміни.
Щось не те тепер із мужем,
Я брехать не стану.
Він любив кохатись дуже,
Наче кіт сметану.

Володимир Бойко
2022.08.10 09:07
На россию напали враги
И отшибли россии мозги.
Находить себе новых врагов
Стало легче, когда без мозгов.

Средь безумия и бардака
Как-то проще валять дурака…
Поотшибло россии мозги

Микола Соболь
2022.08.10 06:55
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
Розпечений край літа – серпень –
під вересень згориш таки.
Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
Заплаче небо уночі,
потягнуться тумани з поля
і хоч ридай собі, кричи.

Віктор Кучерук
2022.08.10 05:33
Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –
Куля вжалила, як бджілка,
Тільки бруствер за спиною.
Куля впилася, мов жало,
В насип скровлену окопу,
Та від страху задрижали
Охололі раптом стопи.

Ігор Шоха
2022.08.09 21:51
                    І
У тому, що розв’язана війна,
шукати винуватих... «не на часі».
Таке табу... це – пізно, та наразі
ще діє пропаганда потайна
і локшини навішує вона
на вуха очумілого народу,
що зайві ейфорія і свобода,

Тетяна Левицька
2022.08.09 10:51
Каже чоловіку жінка,
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?

Іван Потьомкін
2022.08.09 10:29
Готуючи книжку «Запорожець за Йорданом» (івритські прислів’я й приказки з українськими відповідниками), я дійшов висновку: на відміну від українських, більшість яких становить народна мудрість (переважно із селянського побуту), івритські – літературного п

Сергій Губерначук
2022.08.09 10:06
В райських покоях мене розманіжила тиша.
Жити між звуків так важко на грішній землі.
Боже великий, Ти дотик і колір залишив,
вкрай не простивши почутих і сказаних слів.

Зараз гроза прозіхає над зляканим людом.
Грому не чую, та блискавку бачу й дриж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01

Евеліна Гром
2021.11.08

І Батюк
2021.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Ням-ням
Є у мене друг, щоб він здох. Говорить одну правду, і таку дошкульну, що хочеться його удавити. Можливо, так і зроблю, бо сил терпіти його сичання уже немає. Може й промовчати, коли бачить в чужому оці тріску - так ні: все виносить на суд громади. І те, що я регулярно зраджую власній дружині, і те, що заліз до Спілки письменників крізь дупу і то лише з третьої - останньої спроби. На розгляд приймальної комісії подав дві брошурки, кожна сторінок на 20, де аж ряхтіло в очах від слів “кохання”, “любов”, “душа” та “серце”. Аби остання спроба не завершилася фіаско, то довелося увечері, в переддень голосування, обдзвонювати кожного члена приймальної комісії та нагадувати про себе. І дещо пообіцяти. І заручитися підтримкою класиків. А товариш дізнався про це неподобство і давай шпетити:
- Хто тобі дав список членів? Це ж таємна інформація! Негоже в рай піднебесний вповзати отаким от чином.
- А яке тобі діло? Що ти вчепився в мене, як реп’ях? Якщо я і з третього разу не потраплю на вершину Парнасу, то більше подавати заяву на вступ до НСПУ не матиму права. Тому мовчи, а краще - допоможи другові морально. Або побалакай з ким слід, аби все пройшло як по маслу.
Не захотів допомагати. Сказав, що йому навіть бридко про таке думати. Сказав: “Мені тричі Дмитро Павличко пропонував написати рекомендацію до Спілки. А я відмовився. Аби ніхто не сказав, що я в’їхав до творчої організації не завдяки власному таланту, а спираючись на авторитет класика української літератури”.
А ламати мою судьбу йому не бридко? Можливо, у мені зріє великий поет, правда ще не розкрилений. А членство у Спілці нарешті розкоркує в мені всі чакри божественної обдарованості. Він про це подумав? Ледь своєю правдою не зламав мою судьбину.
З ним завжди так: напишу якусь чергову солодку дурницю про кохання - каже, що це дурниця. Ніколи не хвалить. Хіба так друзі чинять? Звичайно ж ні!
А от у фейсбуці маю скирти утішливих коментарів шанувальників моєї творчості. Всі хвалять, всі називають солодкоголосим Орфеєм сучасної любовної лірики. А того, хто іменує мої пастельні сонети та баркароли “гавриліадою” - миттєво видаляю з друзів і блокую назавжди. Так що на моїй сторінці ви побачите виключно позитивні відгуки, без критики і підказок. Якщо почитати коментарі, то виходить що я, як мінімум - геній.
Взірцевою для мене є поезія Ярослава Чорногуза. Ось оце місце особливо подобається.

“Твоє прекрасне ніжне серце чуле -
(Полікувала, їстоньки дала)
Мені весну у хату повернуло,
Хлюпнуло пригорщі твого тепла.

А от поезія Олександра Сушка - навпаки - дратує. Немає в його творчості глибини, поезії торкаються ногами землі, теми наративно-примітивні, ще й густо поцятковані громадянськими мотивами. А це страшно дратує творчих людей. Особливо пейзажних ліриків. Поезія повинна бути солодкою, заспокійливою, утішливою, викликати мрійливу сльозотечу та бажання негайно купити книжку в автора.
Думав-гадав і вирішив таки позбутися того Сушка раз і назавжди. Спекатися його пильного сатиричного ока та нещадної критики. Для початку заблокував його у фейсбуці, видалив з друзів. Потім заблокував на “Поетичних майстернях”. На цьому сайті правдивих коментарів під моїми творіннями відтепер писати не може. Тільки читає і люто захоплюється. А згодом і телефон його заблокував аби, не приведи Господи, не дозвонився та не зіпсував мені пастельного настрою.
І нарешті став я кріпко спати. Повернувся диявольський апетит. Якщо раніше, після спілкування з Сушком, перо вислизало з рук, то нині моя пишногруда муза не дає спокою ні вдень, ні вночі. Строчу віршатка про кохання аж гай шумить. Скоро нова книжка вийде, сторінок на вісімсот.
Тому і Вам, шановні друзі мого незбагненного таланту, раджу заблокувати цього правдорубця-кровосиса. Ми, справжні митці, пишемо виключно серцем і душею, і не потребуємо ні критики, ні сатири, ні... правди.

19.03.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-03-19 07:28:04
Переглядів сторінки твору 956
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.02.24 17:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-03-19 09:50:24 ]
Олександре, чесно кажучи, я шокована! Я весь час виконувала роль Кота Леопольда, а тепер не знаю, що і думати! Це не той випадок, коли правда очі коле. Інколи слова можуть і вбити! Людська заздрість вбиває без ножа. У кожного своя доля і, можливо, той хто народився у родині алкоголіка буде жалкувати, що не народився у сім'ї генерала, але не ми вибираємо світ. У кожного є можливість досягти своїм талантом тих вершин, які йому підкоряються. Не думаю, що той поет про якого ти злостиво пишеш, йде до зірок не через терни, а пелюстки троянд. Історія покаже хто на що гаразд, а нам не судити. Бо у Біблії сказано: "не суди і судимим не будеш". Невелике оповідання перекреслило ураз все гарне, що було дотепер, проте стало зрозуміло чому саме така неприязність. Ми всі знаємо, яким чином потрапляють у спілку. Звичайно є і такі, що пороги оббивають щоб туди потрапити і серед них не лише бездари і недолугі. Бог тобі суддя, все що я можу сказати! Коли друг несподівано встромляє ножа у спину, то це саме жахливо, що тільки є на землі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-03-19 10:25:41 ]
Цілком згоден з тобою, Таню. Не можна казати всю правду в очі людям, інакше наживеш ворогів. Справжніх, не уявних. Не можна жаліти дурнів, інакше сам станеш йолопом.
Літгерой, описаний тут,- має тисячі відповідників у реальному житті. Я - перший з них: батько - алкоголік, мати - проста роботяга. Але задом у Спілку письменників не пролізу. Це огидно. І тобі не раджу. Інакше все життя почуватимешся, наче вкрала чуже щастя. То що ж тут поганого? Нічого.
Он, учора в групах понаписували про мене, що я вициганив рекомендацію у Павличка. І попливла ця брехня по всій Україні. Розмножилася, заповзла в голову непоінформованим читачам.
Як від такого захищатися? Тільки правдою.
А та правда дуже неприємна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-03-19 10:32:29 ]
Ти те саме робиш, що і ті люди, які писали про тебе маячню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-03-19 10:25:54 ]
Ще на останок хочу сказати. Багатьох прекрасних, геніальних письменників, вчасності Григора Тютюнника, довели "щирі" друзі до самогубства! Не розумію, чого ти добиваєшся?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-03-19 11:33:21 ]
От що думаю, Таню...може видалити це оповідання, аби ніхто себе, навіть випадково, не упізнав?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-03-19 12:29:06 ]
Уже всі прочитали 82 людини, тож який сенс видаляти. Тим паче прочитав той, якому все те присвячено.