ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2022.12.02 13:51
Через пів року реабілітації стан лівої ноги Андрія значно поліпшився, але говорити про повне відновлення її функцій ще не доводилося. Хоча від тих драматичних подій на кукурудзяному полі та подальшої надскладної хірургічної операції минуло майже півтора р

Козак Дума
2022.12.02 13:51
Через пів року реабілітації стан лівої ноги Андрія значно поліпшився, але говорити про повне відновлення її функцій ще не доводилося. Хоча від тих драматичних подій на кукурудзяному полі та подальшої надскладної хірургічної операції минуло майже півтора р

Віктор Михайлович Насипаний
2022.12.02 12:37
Підбіга до бабці чемно
Внук малий Андрійко.
Каже тихо: - Я, напевно,
Проковтнув копійку.

Бабця бідна аж присіла.
Що тут мудрувати?
Треба якось швидко, вміло

Тетяна Левицька
2022.12.02 10:46
Повертайсь, чоловіче, у час лихоліть!
Це так само, як кинути згоряну матір,
що сама у біді відчайдушно стоїть
на руїнах розбитої ворогом хати.

На поталу не кидай, щоб там не було,
є до кого голівку свою прихилити.
Хоч зневірився в людях, утратив ж

Іван Потьомкін
2022.12.02 10:06
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомліло б,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мере

Ярослав Чорногуз
2022.12.02 07:22
Дитсадок був — Івасик Телесик --
Цегли битої купа між паль.
Чий то скімлить загублений песик,
А в очах квітне квітка — Печаль?

Що за крила в траві розпростерті? -
Бачиш оком розгубленим ти.
Нашим діткам - “солодкі цукерки”

Микола Соболь
2022.12.02 04:52
Полилися відтінки зимові
у пастельно-холодних тонах.
Час не статися нашій розмові.
Не вертайся до мене у снах.
Нехай грудень штовхає у груди,
щоб не стрілися ми на землі.
Оминеться. І все у нас буде.
Хай малює морозом на склі

Віктор Кучерук
2022.12.02 00:34
Нечувано люта навала
Показує сутність свою, –
В онуки дитинство украла
І старість розтяла мою.
Нелегко звикати до втрати
Того, що учора було, –
Як світла немає в кімнаті,
Відразу зникає й тепло.

Євген Федчук
2022.12.01 17:49
Ти питаєш мене, брате, як то воно сталось,
Що Хмель мусив замиритись, коли вже, здавалось,
Страшний голод панів-ляхів в Жванці доконає?
Хтось орду за те татарську кляне-проклинає.
Та, скажу тобі, Хмельницький винен сам у тому.
Розкажу, як було діло –

Самослав Желіба
2022.12.01 16:41
Схопився за меча і вигукнув: «Смієшся?»,
Та усміх на лиці, у відповідь смішки,
Що тануть, як туман, із тілом за вітьми,
І самотина знов на болотах безмежних.

Хотіла залякать і кинути птахам,
Коли таки помре від спраги чи отрути,

Козак Дума
2022.12.01 09:30
Я у всесвіту десь на краю…
На задвірках мінливої долі
споглядаю планиду свою
і душа шаленіє… від болю,
од безсилля і чорної мли.
Поміж вічної ночі і криги
як, не ставши похмурим і злим,
написати життя всього книгу?.

Тетяна Левицька
2022.12.01 07:28
Темно, холодно, лячно у хаті.
Дотліває свіча край стола.
— Доки буде війна ця тривати? —
матір донька питає мала.

— Як світило підніметься вище,
вмиє личка ясних білозір,*
зацвітуть перламутрові вишні,

Микола Соболь
2022.12.01 05:45
Чим завинив перед тобою,
великий Боже, наш нарід?
Голодомором чи війною
не захід як іде, то схід...
Дніпрові кручі, мов Голгофа,
а мова, ніби плоть Христа...
Спивають діти кров потроху,
щоби народ цей перестав,

Віктор Кучерук
2022.12.01 04:26
Живу знедавна без надії
На краще завтрашнє моє, -
Ніхто мене не пожаліє,
Хоч буде знати, що я є.
Життя наблизилось до краю
І спорожнів одразу дім, -
Душі чутливої немає
Тепер в оточенні моїм.

Домінік Арфіст
2022.12.01 01:11
іде ідеальний сніг
ідол дитячих снів
білий пухнастий кіт
біло замуркотів
сивий столітній дід
бороду топить в лід
інистий велет снить
музикою весни

Юрій Гундарєв
2022.11.30 22:40
Коли так боляче, що майже нестерпно,
коли не витримуєш заданого кимось темпу,
коли підступають ридання, а сліз немає, - нехай
лунає Гайдн.

Коли тебе, як вовка, обклали скорботи,
коли по краплині тануть в долоні прозорі ноти,
коли, здається, вже
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Не ображай жінок!
Не хотів про це говорити. Взагалі не хотів цю тему піднімати, аби не баламутити народ. Але жінка звернула увагу на одну-єдину фразу у вірші Тараса Григоровича Шевченка «Сон». Гротеск гротеском, іронія та карикатура - теж речі прийнятні. Але ображати жінку, яка хай і має якісь фізичні вади - це вже занадто.
«Мов опеньок засушений, тонка, довгонога…».
Що такого поганого зробила дружина царя Тарасові Шевченкову, аби він ось так її обквецяв? Вкусила за носа? Наступила на ногу на придворному балу? Чи відмовила в інтимі?
Погодьтеся, шановні чоловіки: якщо нині у фейсбуці про ваші вірші напишуть, що вони гімно - це нормально. А якщо додадуть, що ваша жінка - хвойда, і взагалі - лякачка для чоловіків, то за таке можна визвати й на дуель.
Раніше так і робили. А нині - образив жінку, яку в очі не бачив - станеш героєм.
Цар не підписав указ про відрядження Шевченка до Італії та забезпечення коштами на утримання та малярський вишкіл.Не отримав він пансіону. Бо великий художник обквецяв жінку царя непривабливими фарбами.
Саме ця дурнувата фраза стала призвідцем бід нашого поетичного пророка. Не знаю, хто підштовхнув його руку до написання цієї строфи. А результат - десять років солдатчини. І повна заборона митцю писати і малювати.
А моя дружина розумна. Каже «Якщо хочеш поїздити на лисині поводира отари – не чіпай жінок. Інакше суд і фінансовий розгардіяш.
Вона абсолютно права! Якщо очільник держави - бевзь, то хіба його жінка у цьому винна? Ні!
Ось, написав віршатко на злобу дня. Наче без образ у сторону прекрасної половини людства.

Про серйозне нині піде мова,
Тільки ніс от вистромлю з бретель:
Плаче без любові чорноброва,
А кохаю - то вона цвіте.

Днину прошлангую - крик і сльози,
Два - то оголошує війну.
Вчора - ледве не почив у Бозі,
Трохи випив пива і... заснув.

Прокидаюсь - а на шиї зашморг,
А навпроти жінка із кілком.
От так лихо! Виручайте, мамо-о-о!
Син твій нерозважливий сонько!

Я вже й плакав гірко, і молився,
І просив пробачення за зло.
А крізь хмари блимав оком місяць,
Ех, панове,- ну який облом!

Таки вмовив. Сіла зверху пані
І погнала чвалом в небеса.
Ранок. Ліжко. Голова в тумані
Спить під боком втомлена краса.

Ось тепер живу як у нірвані,
Став струнким, а був як колобок.
Кожен день не пиво, а кохання,
Кожну ніч не хропаки - любов.

Жінці цей опус не читав, оскільки боюся її аж до гикавки. Вона у мене взагалі люта: якщо хоч одне негарне слово про жінок почує - кусає за носа. І немає різниці - чи це я, чи сусід Микола ,чи кум Іван.
А гості у нас щоднини, бо жінка знахурка знаменита. Чули, що в Зеленського камінець у черепі застряг? Так от жінка його викотила в нирку, потім у сечовивідник, а потім той камінець – « бульк!» у чашку - і всьо. І права півкуля мозку почала працювати як треба. Почав дядя бачити, що ворог України - Росія.
А кілька років тому приїздив По…шенко. У того була загострена фаза властолюбства. Ви ж бачили, що на сцені його жінка виглядала смертельно хворою? Ще день- і капець. Наче.
Жінку вилікували. Є настій зі смажених опеньок, блідих поганок та «rektal more». Піднімає навіть трупів. Одна закавика: коли вливаю, то треба пацієнтові не дихати, бо інакше - дристуха страшенна. Але призвичаївся. Практика.
А це учора кум приперся, каже, що жінка жити не дає.
- Ти оковиту глитав? - питаю.
- Трохи. Чекушку, не більше.
- А на жінку хекав?
- Не пам’ятаю. Може і хекнув пару разів..
- Тоді завтра мусиш принести до хати тисяч п’ять гривень. Інакше миру не буде.
- Та де ж я таку суму зароблю? Це ж півзарплати!
- Можна красти кукурудзу у фермера Стасика. Правда, там є охорона. Але якщо мета - догодити жінці - це святе.
Півмішка кум встинув насмикати. Не більше. А потім надбігли охоронці з криками;
- Стоять! Лєжать! Смикнеся- куля в ногу!
Не на те поле забрів мій кум. Це було обійстя президентової тещі. Результат - п'ять років тюрми. А я ж йому казав: «Не ображай жінок». А він не послухав…

08.05.2021р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-05-08 20:39:20
Переглядів сторінки твору 835
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.884 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.139 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.12.01 17:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Невесенко (Л.П./М.К.) [ 2021-05-09 10:19:10 ]
Від Шевченка до По...шенка - один крок. Далі - Зеленський і кукурудза. Отакий-то салат. Кукурудза з камінцями за п'ять тисяч. А все через жінок, через них клятих.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-05-10 07:05:17 ]
Ви мене правильно зрозуміли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2021-05-09 11:20:01 ]
Маєте рацію щодо цариці. Не варт було її ображати. Уперше чую, що Шевченко був у відрядженні в Італії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-05-10 07:13:17 ]
Ви праві. Пансіону він не отримав. Дякую, виправився.