Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Поетеса і музикант Ліза Хохотва провела свій перший творчий вечір
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поетеса і музикант Ліза Хохотва провела свій перший творчий вечір
Завдяки оголошенню у Фейсбуці дізнався, що 21 травня 2021 року з 19.00 проводитиметься перший творчий вечір молодої поетеси Лізи Хохотви.
Місце проведення теж здивувало – Міжприхідський молодіжний центр на вулиці Почайнинській 12-Б, де жодного разу ще не бував.
Так само з Інтернету дізнався, що Ліза, яка народилася 12 травня в 1999 році, в 2020 році вже успішно закінчила Київську муніципальну академію музики імені Глієра та навчається на першому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
Прочитав з насолодою публікацію Лізи в журналі «Отрок» №2 (100) «Лицар теж людина» (https://www.otrok.org/rycar-tozhe-chelovek/) і наче сам побував у своєму далекому дитинстві.
Вірші поетеси (https://t.me/sunphilosophy) теж приємно здивували своїм теплом, чистотою, відвертістю та мудрістю, яку часто-густо плутають з досвідом. Мудрість і розум людини є даром Божим та основними складовими таланту. Вони не з’являються з плином часу чи з отриманням атестатів дипломів, почесних та наукових ступенів і звань, високих посад… Вони або є, або їх немає.
Тому завчасно приїхав на творчий вечір Лізи Хохотви і не пошкодував про це.
По-перше, вразила атмосфера молодіжного центру. Коли з ваганнями, які кожний міг прочитати на моєму обличчі, опинився біля вхідних дверей будинку №12-Б вулиці Почайнинської, мене відразу запросили зайти. Запропонували присісти. Потім, як старовинному знайомому, гостинно запропонували чаю.
По-друге, головне дійство розпочалося біля 19 години, коли друзі, гості (запрошені і не запрошені) піднялися сходами на другий поверх, вмостилися в зручних кріслах і диванах та поринули разом з Лізою в дивовижний світ її поезій, музики, пісень.
Вродлива дівчина Ліза Хохотва з темним, хвилястим волоссям, в блакитній сукні, з гарною посмішкою одночасно була і ведучою творчого вечору; і майстерно читала свої вірші; і розповідала про роботу в православному телевізійному серіалі, в якому є сценаристом, композитором та актором; і співала свої пісні на власну музику та музику інших авторів, акомпануючи на гітарі та фортепіано.
В ошатній залі молодіжного центру постійно лунав радісний сміх хлопців та дівчат, а очі учасників творчого вечору світилися тим світлом, яке випромінювала своїми творами та їх виконанням талановита поетеса і музикант Ліза Хохотва, в яку було неможливо не закохатись. Дві години промайнули, як дві коротенькі хвилинки. Ніхто не хотів відразу бігти до найближчої станції метро «Контрактова площа», хоча всіх вже чекали вдома.
Мабуть саме так народжуються справжні зірки, які вічно зігріватимуть Всесвіт своїм теплим, ніжним світлом, навіть коли вони будуть змушені згаснути, не спалюючи все навколо та не хизуючись своєю яскравістю, потужністю, унікальністю…
Тож побажаємо Лізі Хохотві Божого благословення та захисту від заздрості, сірості, зрадливості на її життєвому і творчому шляху до людських та мистецьких звитяг.
Заслужений діяч мистецтв України
Володимир Мельников (Имир Ельник)
21-25 травня 2021, м. Київ
Місце проведення теж здивувало – Міжприхідський молодіжний центр на вулиці Почайнинській 12-Б, де жодного разу ще не бував.
Так само з Інтернету дізнався, що Ліза, яка народилася 12 травня в 1999 році, в 2020 році вже успішно закінчила Київську муніципальну академію музики імені Глієра та навчається на першому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
Прочитав з насолодою публікацію Лізи в журналі «Отрок» №2 (100) «Лицар теж людина» (https://www.otrok.org/rycar-tozhe-chelovek/) і наче сам побував у своєму далекому дитинстві.
Вірші поетеси (https://t.me/sunphilosophy) теж приємно здивували своїм теплом, чистотою, відвертістю та мудрістю, яку часто-густо плутають з досвідом. Мудрість і розум людини є даром Божим та основними складовими таланту. Вони не з’являються з плином часу чи з отриманням атестатів дипломів, почесних та наукових ступенів і звань, високих посад… Вони або є, або їх немає.
Тому завчасно приїхав на творчий вечір Лізи Хохотви і не пошкодував про це.
По-перше, вразила атмосфера молодіжного центру. Коли з ваганнями, які кожний міг прочитати на моєму обличчі, опинився біля вхідних дверей будинку №12-Б вулиці Почайнинської, мене відразу запросили зайти. Запропонували присісти. Потім, як старовинному знайомому, гостинно запропонували чаю.
По-друге, головне дійство розпочалося біля 19 години, коли друзі, гості (запрошені і не запрошені) піднялися сходами на другий поверх, вмостилися в зручних кріслах і диванах та поринули разом з Лізою в дивовижний світ її поезій, музики, пісень.
Вродлива дівчина Ліза Хохотва з темним, хвилястим волоссям, в блакитній сукні, з гарною посмішкою одночасно була і ведучою творчого вечору; і майстерно читала свої вірші; і розповідала про роботу в православному телевізійному серіалі, в якому є сценаристом, композитором та актором; і співала свої пісні на власну музику та музику інших авторів, акомпануючи на гітарі та фортепіано.
В ошатній залі молодіжного центру постійно лунав радісний сміх хлопців та дівчат, а очі учасників творчого вечору світилися тим світлом, яке випромінювала своїми творами та їх виконанням талановита поетеса і музикант Ліза Хохотва, в яку було неможливо не закохатись. Дві години промайнули, як дві коротенькі хвилинки. Ніхто не хотів відразу бігти до найближчої станції метро «Контрактова площа», хоча всіх вже чекали вдома.
Мабуть саме так народжуються справжні зірки, які вічно зігріватимуть Всесвіт своїм теплим, ніжним світлом, навіть коли вони будуть змушені згаснути, не спалюючи все навколо та не хизуючись своєю яскравістю, потужністю, унікальністю…
Тож побажаємо Лізі Хохотві Божого благословення та захисту від заздрості, сірості, зрадливості на її життєвому і творчому шляху до людських та мистецьких звитяг.
Заслужений діяч мистецтв України
Володимир Мельников (Имир Ельник)
21-25 травня 2021, м. Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
