Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Поетеса і музикант Ліза Хохотва провела свій перший творчий вечір
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поетеса і музикант Ліза Хохотва провела свій перший творчий вечір
Завдяки оголошенню у Фейсбуці дізнався, що 21 травня 2021 року з 19.00 проводитиметься перший творчий вечір молодої поетеси Лізи Хохотви.
Місце проведення теж здивувало – Міжприхідський молодіжний центр на вулиці Почайнинській 12-Б, де жодного разу ще не бував.
Так само з Інтернету дізнався, що Ліза, яка народилася 12 травня в 1999 році, в 2020 році вже успішно закінчила Київську муніципальну академію музики імені Глієра та навчається на першому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
Прочитав з насолодою публікацію Лізи в журналі «Отрок» №2 (100) «Лицар теж людина» (https://www.otrok.org/rycar-tozhe-chelovek/) і наче сам побував у своєму далекому дитинстві.
Вірші поетеси (https://t.me/sunphilosophy) теж приємно здивували своїм теплом, чистотою, відвертістю та мудрістю, яку часто-густо плутають з досвідом. Мудрість і розум людини є даром Божим та основними складовими таланту. Вони не з’являються з плином часу чи з отриманням атестатів дипломів, почесних та наукових ступенів і звань, високих посад… Вони або є, або їх немає.
Тому завчасно приїхав на творчий вечір Лізи Хохотви і не пошкодував про це.
По-перше, вразила атмосфера молодіжного центру. Коли з ваганнями, які кожний міг прочитати на моєму обличчі, опинився біля вхідних дверей будинку №12-Б вулиці Почайнинської, мене відразу запросили зайти. Запропонували присісти. Потім, як старовинному знайомому, гостинно запропонували чаю.
По-друге, головне дійство розпочалося біля 19 години, коли друзі, гості (запрошені і не запрошені) піднялися сходами на другий поверх, вмостилися в зручних кріслах і диванах та поринули разом з Лізою в дивовижний світ її поезій, музики, пісень.
Вродлива дівчина Ліза Хохотва з темним, хвилястим волоссям, в блакитній сукні, з гарною посмішкою одночасно була і ведучою творчого вечору; і майстерно читала свої вірші; і розповідала про роботу в православному телевізійному серіалі, в якому є сценаристом, композитором та актором; і співала свої пісні на власну музику та музику інших авторів, акомпануючи на гітарі та фортепіано.
В ошатній залі молодіжного центру постійно лунав радісний сміх хлопців та дівчат, а очі учасників творчого вечору світилися тим світлом, яке випромінювала своїми творами та їх виконанням талановита поетеса і музикант Ліза Хохотва, в яку було неможливо не закохатись. Дві години промайнули, як дві коротенькі хвилинки. Ніхто не хотів відразу бігти до найближчої станції метро «Контрактова площа», хоча всіх вже чекали вдома.
Мабуть саме так народжуються справжні зірки, які вічно зігріватимуть Всесвіт своїм теплим, ніжним світлом, навіть коли вони будуть змушені згаснути, не спалюючи все навколо та не хизуючись своєю яскравістю, потужністю, унікальністю…
Тож побажаємо Лізі Хохотві Божого благословення та захисту від заздрості, сірості, зрадливості на її життєвому і творчому шляху до людських та мистецьких звитяг.
Заслужений діяч мистецтв України
Володимир Мельников (Имир Ельник)
21-25 травня 2021, м. Київ
Місце проведення теж здивувало – Міжприхідський молодіжний центр на вулиці Почайнинській 12-Б, де жодного разу ще не бував.
Так само з Інтернету дізнався, що Ліза, яка народилася 12 травня в 1999 році, в 2020 році вже успішно закінчила Київську муніципальну академію музики імені Глієра та навчається на першому курсі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
Прочитав з насолодою публікацію Лізи в журналі «Отрок» №2 (100) «Лицар теж людина» (https://www.otrok.org/rycar-tozhe-chelovek/) і наче сам побував у своєму далекому дитинстві.
Вірші поетеси (https://t.me/sunphilosophy) теж приємно здивували своїм теплом, чистотою, відвертістю та мудрістю, яку часто-густо плутають з досвідом. Мудрість і розум людини є даром Божим та основними складовими таланту. Вони не з’являються з плином часу чи з отриманням атестатів дипломів, почесних та наукових ступенів і звань, високих посад… Вони або є, або їх немає.
Тому завчасно приїхав на творчий вечір Лізи Хохотви і не пошкодував про це.
По-перше, вразила атмосфера молодіжного центру. Коли з ваганнями, які кожний міг прочитати на моєму обличчі, опинився біля вхідних дверей будинку №12-Б вулиці Почайнинської, мене відразу запросили зайти. Запропонували присісти. Потім, як старовинному знайомому, гостинно запропонували чаю.
По-друге, головне дійство розпочалося біля 19 години, коли друзі, гості (запрошені і не запрошені) піднялися сходами на другий поверх, вмостилися в зручних кріслах і диванах та поринули разом з Лізою в дивовижний світ її поезій, музики, пісень.
Вродлива дівчина Ліза Хохотва з темним, хвилястим волоссям, в блакитній сукні, з гарною посмішкою одночасно була і ведучою творчого вечору; і майстерно читала свої вірші; і розповідала про роботу в православному телевізійному серіалі, в якому є сценаристом, композитором та актором; і співала свої пісні на власну музику та музику інших авторів, акомпануючи на гітарі та фортепіано.
В ошатній залі молодіжного центру постійно лунав радісний сміх хлопців та дівчат, а очі учасників творчого вечору світилися тим світлом, яке випромінювала своїми творами та їх виконанням талановита поетеса і музикант Ліза Хохотва, в яку було неможливо не закохатись. Дві години промайнули, як дві коротенькі хвилинки. Ніхто не хотів відразу бігти до найближчої станції метро «Контрактова площа», хоча всіх вже чекали вдома.
Мабуть саме так народжуються справжні зірки, які вічно зігріватимуть Всесвіт своїм теплим, ніжним світлом, навіть коли вони будуть змушені згаснути, не спалюючи все навколо та не хизуючись своєю яскравістю, потужністю, унікальністю…
Тож побажаємо Лізі Хохотві Божого благословення та захисту від заздрості, сірості, зрадливості на її життєвому і творчому шляху до людських та мистецьких звитяг.
Заслужений діяч мистецтв України
Володимир Мельников (Имир Ельник)
21-25 травня 2021, м. Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
