Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
2026.10.06
12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.
Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,
2026.10.06
12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!
Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,
2026.10.06
10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?
2026.10.06
07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
2026.10.05
23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!
2026.10.05
22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Легенди про конвалії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Легенди про конвалії
Легенди про конвалії
Одна з перших легенд повідала нам про те, що конвалія з'явилася із сліз Єви, яка оплакувала своє вигнання з раю.
Стародавні слов'яни розповідають цю легенду на свій лад.
Вони стверджують що конвалії-це сльози господині підводного царства Волхова, яка дуже ніжно і віддано любила Садко. Але одного разу вона застала його з земною красунею-розлучницею Любавою. І ось тоді з очей Волхова полилися перлинні сльози і потрапляючи на землю перетворювалися в білосніжні квіти.
У французів є своя красива легенда про конвалії.
Жив-був в давні часи Святий Леонард, близький друг короля. Він так сильно любив природу, що в один прекрасний день вирішив стати відлюдником, усамітнитися в лісовій гущавині серед птахів і квітів. Він довго блукав по лісах і полях і нарешті вибрав для себе чудове містечко. Визначившись з вибором, Святий Леонард віддався молитві. В цей час до нього підійшов дракон і наказав покинути це місце. Але Леонард був так занурений у молитву, що не почув дракона. Тоді дракон розсердився і обпік мандрівника палаючим вогнем. Між ними зав'язалася жорстока битва, але Святий Леонард переміг злого дракона. Але в тому місці де падали краплі крові дракона виростали бур'яни. А з крапель крові Святого Леонарда на землі стали з'являтися прекрасні білі квіти - конвалії.
У Франції так люблять ці милі квіти, що 1 травня влаштовують свято травневих конвалій. Ця традиція з'явилася за часів Карла IX в 1561 році. У цей день йому піднесли скромні невеличкий букетик з конвалій з побажаннями успіху і процвітання. Король був так зворушений цим, що замовив ще кілька букетів для всіх своїх придворних. І потім це переродилося в свято, на якому люди дарують один одному гілочку конвалії.
У Голландії існує таке повір'я, що наречені у себе в саду повинні посадити конвалії, щоб їх любов не згасала, а з кожною весною відроджувалася знову і знову.
Переклала на українську мову 17.06.19 8.00
Одна з перших легенд повідала нам про те, що конвалія з'явилася із сліз Єви, яка оплакувала своє вигнання з раю.
Стародавні слов'яни розповідають цю легенду на свій лад.
Вони стверджують що конвалії-це сльози господині підводного царства Волхова, яка дуже ніжно і віддано любила Садко. Але одного разу вона застала його з земною красунею-розлучницею Любавою. І ось тоді з очей Волхова полилися перлинні сльози і потрапляючи на землю перетворювалися в білосніжні квіти.
У французів є своя красива легенда про конвалії.
Жив-був в давні часи Святий Леонард, близький друг короля. Він так сильно любив природу, що в один прекрасний день вирішив стати відлюдником, усамітнитися в лісовій гущавині серед птахів і квітів. Він довго блукав по лісах і полях і нарешті вибрав для себе чудове містечко. Визначившись з вибором, Святий Леонард віддався молитві. В цей час до нього підійшов дракон і наказав покинути це місце. Але Леонард був так занурений у молитву, що не почув дракона. Тоді дракон розсердився і обпік мандрівника палаючим вогнем. Між ними зав'язалася жорстока битва, але Святий Леонард переміг злого дракона. Але в тому місці де падали краплі крові дракона виростали бур'яни. А з крапель крові Святого Леонарда на землі стали з'являтися прекрасні білі квіти - конвалії.
У Франції так люблять ці милі квіти, що 1 травня влаштовують свято травневих конвалій. Ця традиція з'явилася за часів Карла IX в 1561 році. У цей день йому піднесли скромні невеличкий букетик з конвалій з побажаннями успіху і процвітання. Король був так зворушений цим, що замовив ще кілька букетів для всіх своїх придворних. І потім це переродилося в свято, на якому люди дарують один одному гілочку конвалії.
У Голландії існує таке повір'я, що наречені у себе в саду повинні посадити конвалії, щоб їх любов не згасала, а з кожною весною відроджувалася знову і знову.
Переклала на українську мову 17.06.19 8.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
