Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Віра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Віра
Страшна штука віра, дорогі браття і сестри. Інколи люди навіть не помічають, що вона вже не допомагає жити, а навпаки - зводить в могилу.
У моєї сусідки - біда: ударила в голову релігійна моча в голову її чоловікові і той подався на збори християн секти “Відродження”. Мало йому було люблячої дружини, кабанів та корови - захотілося наживо поспілкуватися з Богом, насмоктатися його небесної благодаті та жити до старості без гріха, керуючись Христовою любов’ю та його заповідями.
За місяць одписав на церкву машину, за два - одніс усе золото та навіть жінчину весільну обручку пастору. А через три місяці - одписав на церкву хату разом з коровою та свиньми.
Про жінку забув узагалі. Для нього тепер жінка - церква Христова. А власна - з цицьками та ніжним лоном - зайва особа в хаті.
- Що ж мені робити? - питає поневажена чоловіком сусідка.
- Тікай!
- Як так тікати? Куди тікати?
- До матері тікай. Вона завжди прийме рідну дитину. І хата в неї чималенька.
- А що робити з чоловіком?
- Про чоловіка забудь. Він тепер заклятий. Буде служити Христу до гроба.
- А, може, сходити до пастора, аби він одпустив мого чоловіка з церкви?
- В жодному разі! Там у нього є ціла група зарізяк для роботи зі строптивими родичами. Можуть машиною збити, вивезти до лісу для душевної розмови або спалити живцем. Не забувай з ким маєш справу - з істинно віруючими християнами. А їхня любов люта до дрожу.
Нещасна жінка послухалася - зібрала манатки і втекла до матері, допоки чоловік і її не заманив у лабети любителів Христової благодаті.
А це йшов вулицею, бачу - біля сусідки піп треться, слухає її сповідь про те, що сталося з чоловіком. Нашорошив вуха:
- Приходь до мене на Божу службу, спробуємо вигоїти твою печаль, а в серце вселити Божу благодать,- каже піп. - А чоловіка ми тобі знайдемо: хорошого, порядного, з істинно віруючих християн.
Спюнув я і пішов на город помідори збирати. Заодно пару кавунчиків прихоплю на баштані, бо дуже солодкого хочеться.
А за тиждень прибігла до мене заплакана племінниця. Крізь сльози каже:
- Вуйку! Допоможіть! Сім’я валиться!
- Що сталося?
- Та мій Беня сказав, що істинний іудей мусить одружуватися на іудейці. Місцевий рабин так йому порадив. А вчора довідалася: таки одружився! Коли їздив до Лондона у справах. На істинній, стопроцентній іудейці з Тель-Авіва! А в нас же двоє дітей! І я нерозлучена! Що робити???
- Тікай, племіннице. Бери дітей попід пахву - і до матері! А хочеш - до мене.
- Може до раввина сходити і побалакати?
- Я й так знаю, що він скаже: ти сама й винна у тому, що сім’я розпалася. Залиш чоловіка у спокої, він тепер належить синагозі. А от майно та гроші відсудити я тобі допоможу, бо юрист хороший, знаю за що і як з падлюк шкуру дерти.
- Так к яж його люблю-у-у-у-у!!! - завила племінниця.
- А він тебе ні. Для нього дорожчий Єгова та зірка Давидова. Зрозуміла?
Племінниця змоталася додому, забрала дітей і приїхала до мене ночувати. Розумна дитинка, слухає дядька, отже толк буде.
А уранці примчав Беня на чорному “Кадилакові”.
- Добрий день Олександре Батьковичу.
- Парнусем лехайм, Бене Кацембобовичу.
- Моя дружина та діти у вас?
- Аякже, дорогоцінний. Де ж їй бути, як не в дядька - заслуженого юриста України.
- А, може, домовимося? Віддасте дітей, а я вам за це ось мільйон привіз...
- Ні, Беньо. Буде все по закону. Не по іудейському, звісно. А по кримінальному. За багатожонство позбавлю тебе батьківських прав, половину твоїх активів віддаси жінці, дітей будеш отримувати довіку. І половину аптек передаси у власність своєї колишньої дружини. І не сумнівайся: моя юридична банда устократ крутіша за твою. Будеш бузити - віддаси усе. А тепер їдь до своєї Єви пестити її кошерні тілеса.
Увечері прийшов з косовиці, сів на лавці перед будинком, відпочити після трудів правдедних. Зупиняється “Джип Чиряки”, а з нього вистрибує місцевий ксьондз.
- Доброго вечора,- вітається чорнорясник
- Здоров будь,- поштиво одказую служителю Святійшого престолу.
- Я тут дізнався, що ти не дуже шануєш місцеві православні громади та різні секти.
- І шо?
- Так, може, допоможеш католицькій церкві? Нам земля потрібна під будівництво каплиці, а місцева громада не дає. А ти людина авторитетна у селі: як скажеш - так воно і буде. А ми трохи тобі...того.
- Пропозиція хороша, прибуткова з усіх сторін,- одказую візитеру. Але зрозумій, благородний муже: у нашому селі Зоряниця від культових споруд аж мерехтить в очах. На кожному кроці - як не синагога, то православний храм. Як не кірха то собор. Тільки одних сект існує понад півтисячі. І всі християнські. Наче. Тому вільної землі під забудову немає. Але є слушна порада: є дві хати старі та занедбані, які продаються. Викупи у господарів і будуй на їхніх дворищах храми.
- О! І справді слушна думка! І як це я до такого простого рішенця не додумався!
А наше село Зоряниця і справді нагадує казкове місце: на кожному дворищі своя культова споруда! Тут навіть фільм колись знімав наш Президент. Здається “Чорт народу” називається. Наче.
От тільки на моєму подвір’ї ніяких хрестів на банях церков, півмісяців та зірок Давидових немає. А є бовван Дажбога та старе капище з жертовним каменем. Стоїть тут уже тисячу років і мовчки дивиться на те, як на його рідній землі зводять свої храми слуги прийшлих богів.
14.08.2021р.
У моєї сусідки - біда: ударила в голову релігійна моча в голову її чоловікові і той подався на збори християн секти “Відродження”. Мало йому було люблячої дружини, кабанів та корови - захотілося наживо поспілкуватися з Богом, насмоктатися його небесної благодаті та жити до старості без гріха, керуючись Христовою любов’ю та його заповідями.
За місяць одписав на церкву машину, за два - одніс усе золото та навіть жінчину весільну обручку пастору. А через три місяці - одписав на церкву хату разом з коровою та свиньми.
Про жінку забув узагалі. Для нього тепер жінка - церква Христова. А власна - з цицьками та ніжним лоном - зайва особа в хаті.
- Що ж мені робити? - питає поневажена чоловіком сусідка.
- Тікай!
- Як так тікати? Куди тікати?
- До матері тікай. Вона завжди прийме рідну дитину. І хата в неї чималенька.
- А що робити з чоловіком?
- Про чоловіка забудь. Він тепер заклятий. Буде служити Христу до гроба.
- А, може, сходити до пастора, аби він одпустив мого чоловіка з церкви?
- В жодному разі! Там у нього є ціла група зарізяк для роботи зі строптивими родичами. Можуть машиною збити, вивезти до лісу для душевної розмови або спалити живцем. Не забувай з ким маєш справу - з істинно віруючими християнами. А їхня любов люта до дрожу.
Нещасна жінка послухалася - зібрала манатки і втекла до матері, допоки чоловік і її не заманив у лабети любителів Христової благодаті.
А це йшов вулицею, бачу - біля сусідки піп треться, слухає її сповідь про те, що сталося з чоловіком. Нашорошив вуха:
- Приходь до мене на Божу службу, спробуємо вигоїти твою печаль, а в серце вселити Божу благодать,- каже піп. - А чоловіка ми тобі знайдемо: хорошого, порядного, з істинно віруючих християн.
Спюнув я і пішов на город помідори збирати. Заодно пару кавунчиків прихоплю на баштані, бо дуже солодкого хочеться.
А за тиждень прибігла до мене заплакана племінниця. Крізь сльози каже:
- Вуйку! Допоможіть! Сім’я валиться!
- Що сталося?
- Та мій Беня сказав, що істинний іудей мусить одружуватися на іудейці. Місцевий рабин так йому порадив. А вчора довідалася: таки одружився! Коли їздив до Лондона у справах. На істинній, стопроцентній іудейці з Тель-Авіва! А в нас же двоє дітей! І я нерозлучена! Що робити???
- Тікай, племіннице. Бери дітей попід пахву - і до матері! А хочеш - до мене.
- Може до раввина сходити і побалакати?
- Я й так знаю, що він скаже: ти сама й винна у тому, що сім’я розпалася. Залиш чоловіка у спокої, він тепер належить синагозі. А от майно та гроші відсудити я тобі допоможу, бо юрист хороший, знаю за що і як з падлюк шкуру дерти.
- Так к яж його люблю-у-у-у-у!!! - завила племінниця.
- А він тебе ні. Для нього дорожчий Єгова та зірка Давидова. Зрозуміла?
Племінниця змоталася додому, забрала дітей і приїхала до мене ночувати. Розумна дитинка, слухає дядька, отже толк буде.
А уранці примчав Беня на чорному “Кадилакові”.
- Добрий день Олександре Батьковичу.
- Парнусем лехайм, Бене Кацембобовичу.
- Моя дружина та діти у вас?
- Аякже, дорогоцінний. Де ж їй бути, як не в дядька - заслуженого юриста України.
- А, може, домовимося? Віддасте дітей, а я вам за це ось мільйон привіз...
- Ні, Беньо. Буде все по закону. Не по іудейському, звісно. А по кримінальному. За багатожонство позбавлю тебе батьківських прав, половину твоїх активів віддаси жінці, дітей будеш отримувати довіку. І половину аптек передаси у власність своєї колишньої дружини. І не сумнівайся: моя юридична банда устократ крутіша за твою. Будеш бузити - віддаси усе. А тепер їдь до своєї Єви пестити її кошерні тілеса.
Увечері прийшов з косовиці, сів на лавці перед будинком, відпочити після трудів правдедних. Зупиняється “Джип Чиряки”, а з нього вистрибує місцевий ксьондз.
- Доброго вечора,- вітається чорнорясник
- Здоров будь,- поштиво одказую служителю Святійшого престолу.
- Я тут дізнався, що ти не дуже шануєш місцеві православні громади та різні секти.
- І шо?
- Так, може, допоможеш католицькій церкві? Нам земля потрібна під будівництво каплиці, а місцева громада не дає. А ти людина авторитетна у селі: як скажеш - так воно і буде. А ми трохи тобі...того.
- Пропозиція хороша, прибуткова з усіх сторін,- одказую візитеру. Але зрозумій, благородний муже: у нашому селі Зоряниця від культових споруд аж мерехтить в очах. На кожному кроці - як не синагога, то православний храм. Як не кірха то собор. Тільки одних сект існує понад півтисячі. І всі християнські. Наче. Тому вільної землі під забудову немає. Але є слушна порада: є дві хати старі та занедбані, які продаються. Викупи у господарів і будуй на їхніх дворищах храми.
- О! І справді слушна думка! І як це я до такого простого рішенця не додумався!
А наше село Зоряниця і справді нагадує казкове місце: на кожному дворищі своя культова споруда! Тут навіть фільм колись знімав наш Президент. Здається “Чорт народу” називається. Наче.
От тільки на моєму подвір’ї ніяких хрестів на банях церков, півмісяців та зірок Давидових немає. А є бовван Дажбога та старе капище з жертовним каменем. Стоїть тут уже тисячу років і мовчки дивиться на те, як на його рідній землі зводять свої храми слуги прийшлих богів.
14.08.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
