ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05

Марина Олексіївна
2020.12.03

Зозулько Зузулько
2020.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Івченко (1978) / Проза

 КОЛИ ГІРЧИТЬ ЯБЛУЧНИЙ СПАС.
У дитинстві я страшенно не любила їсти мед. Можливо, тому, що перший його смак відчула з дрібно перемеленим на м’ясорубку алоє, яке рясно зловіщими вістрями прикрашало бабине підвіконня.

За її непохитним переконанням листя цієї рослини, впереміш із медом, було дуже помічне при усіх легеневих захворюваннях. М’ясисте, із специфічною слиззю всередині, а зверху з дрібними, гострими колючками, на мене наганяло жах і залишало неприємний, гіркий смак на язиці.

Мені було п’ять років. Катала ляльку в іграшковому візочку і не мала ніяких проблем окрім важкого кашлю і тривалої задишки після нього. Тоді ще ніхто не розумів, яка у мене хвороба легень, що не можуть справитися жодні лікарі, тому вхід йшла уся народна медицина від борсучого жиру до трави-мурави, ягоди-малини і чого хочеш, що людям помогло!

— Їж кажу тобі! — пхнула мені ложку до рота із ненависною зеленою кашею баба.

— Е-е!— вертіла я від тої гидоти головою вправо і вліво, бовтаючи ногами у зморщених колготах, на табуретці.

— Шо е-е? Шо е-е? Нєкаєш мені тут! Не дитина —а мішок з блохами!
Баба брала одною рукою мене за шию, вправно закидала голову назад, впихала повну ложку з місивом у рота і тримала так, поки я усе не ковтала. Воно було таке противне, що я кривилася, наче від кислого лимону, але лимон був смачніший у тисячі разів.

— Шо ти кривишся, наче, я тобі гімна дала — сердилася баба і впихала у мене другу ложку.

Я була мала і противна… Не витримала і, як той верблюд, плюнула слиною бабі просто в обличчя. Баба мовчки витерлася фартухом, похитала головою і пробурчала:

—Як ви мені всі впеклися!

Звечора перед Спасом баба погнала діда збирати яблука, бо треба було святити до церкви. Дід зривав червонобокі сорти «Мантет», « Білий налив», «Паперівку», а баба командувала:

— Коль! Та, Коль! Кажу тобі — спілі бери! Потом комусь свячене яблуко кисле попаде — доля гірка буде! От шо ти там вошкаєшся? Оно ж де… Глянь! У куточку біля заборчику таке красивеньке лежить!
Дід мовчки рачкував під деревами, акуратно клав у кошика останнє солодке яблуко, як баба знову, наче настирлива муха починала свого:

—Коль, а винограду гілочки три-чотири зріж і слив-венгерок… Та куди ти поліз? Не на ту сторону! Оно по тій драбині, шо до Райкиного двору ближче!

Дід мовчки спльовував і ліз з одної драбини на іншу, бурмочучи під ніс, про те, що, чи не однаково з якої драбини ті сливи рвати, якщо деревина одна, а тоді хапав скоріш велосипед, мішки, косу і скоріш на Вовчу, аби баба не виносила йому мозок.

— Я по траву кролям! — тільки його і бачили!

— Уже здимів! — повертаючись із повним фартухом наламаної кукурудзи з городу, з прикрістю констатувала баба дідову відсутність.

Дід завжди тікав від баби, або читати книжки, або на роботу у ПМК, де працював інженером, або на річку. По дорозі заходив до маленького магазинчику, що був у молокозаводі, купляв собі із прихованих від баби грошей, чекушку і там пив, ловив рибу, косив і співав, щасливий, і добрий, відгороджений від усього «житейського» теплими променями серпневого сонця, високим, степовим деревієм, Петровими батогами, материнкою, і всим зеленим свілом. Додому повертався з двома туго набитими мішками трави і в хорошому настрої.

— Уже нажрався — сердилася баба і починала знову гризти діда, але той умів швидко замилювати очі:

— Аня, вот— рибкі наловіл! Кушать сєгодня будєм?

І хоч у сітці було на сковорідки дві дрібних карасів, краснопірки і верховодки, баба різко змінювалася в обличчі і ставала схожа на Божу матір із вологими, блакитними очима, яка була намальована на старій іконі та висіла під вишитими, вибитими рушниками у вітальні. Коли хтось із внуків балувався, баба, як у Довженківській "Зачарованій Десні», показувала на неї пальцем і казала:

— Бач! Он — Божа матір! А он — Боженька! Усе бачать, що ти тут витворяєш!
Вишня хилилась крислатими гілками , виспівували мелодійно цвіркуни і пахло политою матіолою, полином і загадковими квітами « Анютині вічка», які баба найбільше любила.
Як у неї був хороший настрій — ставила порцелянову вазочку з фіолетово-жовтим цвітом на середину круглого столу, який дід збив своїми руками . Торохтіла мисками і каструльками коло плити, потім поважно збирала вечерю. Не, як попало, а , щоб і ложечка, і виделочка, і масленичка, і заварничок , і чашечки з блюдцями, із помаранчевими пелюстками диковинних розписів.

Вона любила дивитися, як дід їсть. Підпирала голову рукою і тепло посміхалася, як посміхається перше проміння сонця літньому ранку. У-па-си Бог, щоб дід сам собі насипав борщу, чи похапцем схопив котлету! У баби усе було, як у санаторії — по годинах і по хвилинах: сніданок, обід, вечеря. І всі були задоволені і ситі, враховуючи пістрявих курей, галасливих гусей, кролів, підсвинка Ваську і чорношерсту, красивезну кішку із зеленими очима — Стеллу.

Було Спаса. Баба прокинулася до сходу сонця, зібрала у кошик стиглі яблука, сливи-венгерки, виноград, жовтобокі груші і той ненависний мед, який вона купила у найкращого пасічника — дядька Івана, як потім говорила, за бешені гроші, і пішла до церкви. З усієї нашої родини туди носило тільки бабу, бо діду — не до того, мати моя— вчителька, а батько — нехрист. Так його баба позаочі і називала…
Всі сиділи голодні і з нетерпінням чекали тих свячених яблук, як чекають у лікарні діти потрібного укола. Гризнуть для порядку, аби не лаяла, наїстися смаженої яєчні і втекти на вулицю до банди дітвори, якої тоді було так рясно на вулиці Богдана Хмельницького, як бур’янів на сьогоднішніх городах.

Повернулася красива, як писана торба, і натхненна. На обличчі висвічувався свіжий рум’янець, білі коси було загорнуто у охайний пучок на потилиці.

Боже, яка баба була вродлива! Це тільки зараз я розумію, що її світлинами треба було прикрашати обгортки модних журналів. А вона працювала звичайним поваром у сільській столовій.
Наливала мед у тарілочку, різала червонобокі яблука і казала:

—Тепер перед тим, як їсти загадай, Юлечко, бажання і воно збудиться!
Я неохоче крутила у руках свячене яблуко, а ще страшніше було вмочати у мед... Прийшлось. І коли солодка, тягуча медово-яблучна рідина розтеклася по язиці, я відчула божественний смак…
У той день баба не вбивала мух, а навпаки, підіймала пофарбовану під батик марлю з дверей, бо будь-яка комаха на Яблучний Спас приносить достаток і благополуччя, пекла духмяні пиріжки із яблуками, бо не гріх, а тоді щедро частувала сусідів.

Зараз я шкодую, що продали бабину охайну хату, бо, може, колись і переїхала на вулицю Богдана Хмельницького 12, подалі від мегаполісної метушні. Писала б собі вірші, вирощувала квіти і няньчила онуків, як колись няньчила мене моя золота баба Аня. Та приглядала за батьковим садом, який, аж бризкає чудовими, новими сортами яблук.

Зараз я люблю мед, а коли гризу свячене яблуко здається, що всі проблеми зникають, бо я згадую свою бабу і на душі стає світло і радісно. Я знаю, що її бажання на Яблучний Спас, коли мені було п’ять років збулося, бо я вижила…Зараз у мене в холодильнику стоїть перекручене алоє з медом від застуди про всяк випадок.

Зараз мені захотілося взяти із вази найкраще свячене яблуко і з’їсти його з квітковим медом, бо все у цьому житті змінюється, і я свято вірю, що добро завжди перемагає зло, як вірила моя баба Аня.
«Анютині вічка» ніжно моргають мені фіолетово-жовтою загадковістю. На душі так приємно і мило, а може, то кучерявий ангел наді мною, якого послала баба?

Із Спасом Яблучним! Нехай життя буде солодким і соковитим, як стигле яблучко, Із першим поцілунком золотої Осені, яка вже сміливо відпускає своїх гнідих коней по раменах нашого сьогодення… Хай всім будеться!
Юлія Івченко. 19. 08. 2021.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-08-20 09:52:14
Переглядів сторінки твору 177
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.018 / 5.25  (5.162 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.145 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.815
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2021.09.18 03:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вовк (М.К./М.К.) [ 2021-08-20 11:44:06 ]
))) Щемно до сліз...
Вітаю з усіма Спасами і Пречистими - світлої радості та Божої благодаті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2021-08-20 12:27:03 ]
Навзаєм! Солодких яблук, справжнього меду і достатку в домі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Зоря (Л.П./Л.П.) [ 2021-08-21 16:33:38 ]
Дуже сподобилося, є чому повчитися. Треба щось ще ваше почитати, - може порадите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2021-08-23 02:40:44 ]
Щкода, що не має смайлика "тримаймося".) Дякую.