Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Брат
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Брат
Ісус Христос цілував жінку в губи і любив її більше, аніж усіх своїх учнів, разом узятих. Так каже Євангеліє. Про решту розповідати не буду, оскільки Євангеліє від Марії Магдалини визнано книгою неканонічною.
Ще б пак, оскільки в ній ідеться про те, що Марія народила доньку. Але апостоли були настільки сердитими, що вирішили загубити дитину свого пророка, аби ніхто не посягнув на їхню виключну роль в пропагуванні нового вчення.
А дитинка вижила. Правда, довелося її переховувати від товпи біснуватих фанатиків.
Де це бачено в іудаїзмі, аби жінка була очільницею церкви! Це святотатство! Це підрив основ віри! Це нехтування настановами Біблії та правом первородства старшого сина. Навіть самі пологи в юдеїв вважаються справою нечистою, жінка мусить народжувати в сараї (не в хаті!), а потім 40 днів там жити, доки не очиститься.
Так народився Христос, так народився Мойсей, так народився Іван Хреститель та всі інші
біблійні святі та апостоли.
А нинішні жінки чи народжують в клунях та сажах під кабаняче рохкання та мукання корівок? Думаю, що ні. Бо біблійні заповіді для них не закон. Та й узагалі це украй небезпечно для здоров'я, бо в наш просвітлений час антисанітарія не вітається. А релігія мусить бути зручною та слугувати потребам людей, а не навпаки.
Ось і моя неня - дуже набожна - народила мене в лікарні під наглядом сивочолих ескулапів. І не християн, а затятих безбожників. Ні акушер-гінеколог Іван Федорович, ні його коліжанка Марія Пилипівна в бога не вірять, до церкви не ходять і свічок на Пасху не освячують. Просто чесно і професійно виконують свою роботу в пологовому будинку.
Для них усі жінки - це жінки, які хочуть народити дитину.
Це вже потім з галасливої малечі їхні батьки ліплять християн, іудеїв, мусульман, конфуціанців та ще бог зна кого. Дитячі голівки в пологових будинках ще не нашпиговані догматами з Святих писань цього многогрішного світу.
Інколи Івану Федоровичу доводиться приймати пологи навіть у монашок, бо плоть людська прагне виконати своє основне покликання: продовжити рід людський. А монахи з сусіднього монастиря бувають ой якими гарячими. Не стримують їх ні монастирські настанови, ні відлучення від церкви, ні суворі покарання. Знають, що у пеклі за таке кліщами чортяки вириватимуть причинні місця, але спокуса настільки сильна, що йдуть на церковний злочин "нічтоже сумяшеся".
І що цікаво - плоди кохання монахів з монашками, та слюсарів з доярками нічим не відрізняються між собою. Є серед них і космонавти, і лікарі, і алкоголіки.. Частина з них - віруючі, частина - безбожники. Це вже згодом дітей кардинально закодовують батьки та суспільне оточення, це вже потім юні уми зомбують дорослі на власний смак та уподобання.
А долі покинутих батьками дітей, особливо тих, до яких доклала руку віруюча братія, складаються по різному. Це вже хто і в які руки потрапить після пологів. Якщо в монастир - історія одна, якщо до бабусі з дідусем на далекий хутір - історія інша.
Так народився і я. Породілля зоставила свій плід кохання у лікарні та пошкандибала в монастир спокутувати гріх. З татка як з гуся вода - він до пологового будинку навіть не навідався, бо в нього була заутреня. За сорок років, які я прожив на цій землі, жодного разу не навідався поглянути в блакитні очі власному чадові. Та й навіщо? Плід гріха - це плід гріха, дивитися на нього і дбати ніякої насолоди. Ще совість мучитиме.
Правда, раз навідалася матуся, але як уздріла, що над моєю головою світиться рвйдужний німб - забула дорогу до бабиної хати раз і назавжди.
А я ріс шибеником. Роздовбував джмелині гнізда, ласуючи їхнім медом, косив сіно для корівок, чіпляючи на їхні китиці консервні банки та галасував на шкільних уроках. Інколи (коли було дуже потрібно) навіть прогулював. З однолітками чубився регулярно, саджав навесні ліс та збирав жуків на картоплі. Дуже любив рибалити. Бабуся казала, що любов до цієї справи передалася мені від якогось далекого предка.
А як виріс - вступив до Київського медичного університету імені академіка Богомольця, вивчився на акушера-гінеколога. А нині, ось уже 20 років працюю в одній зі столичних лікарень за фахом. Шість днів на тижні допомагаю з'явитися на світ божий людським створінням. Помітив за собою одну цікаву рису: якщо перед пологами потримаю долоню на череві майбутньої породіллі - все буде гаразд, а якщо такої нагоди не буде - доведеться робити кесарів розтин.
Була субота - святий день в християн та юдеїв. Жоден вірянин у притомі цієї, днини не буде працювати, всі моляться богові та шлють йому подяки за хліб насущний та блага, які послало небо. Окрім схизматиків, які Святе письмо перевернули догори дригом і перенесли на догоду імператору Костянтину суботу на неділю. Але цієї суботи випало моє чергування, тож як мені не хотілося та мусив працювати в лікарні. Думаю, Господь пробачить мені цей невимушений гріх та не буде сильно сердитися. Я ж не оковиту вживаю чи з жінкою сварюся, а виконую почесну і потрібну працю.
З приймальні зателефонували:
- Надійшла пацієнтка з ускладненнями. Потрібна термінова операція.
- Гаразд,- відповідаю,- зараз огляну і вирішимо що робити.
Заходжу в оглядову до пацієнтки з чоловіком. Привітався і виставив мужа за двері. Тут йому не місце. Але щось мене муляло: обличчя жінки здалося мені знайомим...
А їй і справді було зле. Дитинка, судячи з усього, народиться недоношеною. Гаятися було не можна. Плоду ледь 34 тижні.
Питаю: :
- Де ваша медична картка?
- Немає. Ми віруючі, колишні монахи.
- Вибачте, але ви не віруючі, а безвідповідальні дикуни. Жінки у вашому стані мусять стати на облік у гінеколога, а в разі патологічного протікання вагітності зобов'язані
проводити контроль гормонального фону і вимір шийки матки. У разі укорочення на неї накладають шов або встановлюють акушерський песарій. У вашому віці високий ризик передчасних пологів, і тільки спеціаліст може допомогти пролонгації вагітності в залежності від причин, які підвищують ризик зриву строків вагітності.
А якщо у вас інфекція сечовивідних шляхів чи якась патологія? Ви взагалі робили хоч який-небудь огляд у лікаря?
-Ні.
- Зрозуміло. Сестра, негайно зробити всі необхідні аналізи.
- А ви, шановна,- звертаюся до породіллі,- хоч знаєте свою групу крові та резус?
-Ні. Забула.
Оглянувши жінку зрозумів, що вона вже народжувала. І досить давно. І ось знову наважилася, в шістдесят років! Чесне слово - світ з'їхав з ґлузду.
Передчасні пологи почалися. Токолітична терапія тут зайва: шийка матки відкрилася більше 3 см сантиметрів, має місце підтікання навколоплідних вод у поєднанні з ознаками інфекції.
Дитинка народилася недоношеною, дуже слабкою. Її одразу првезли в відділення інтенсивної терапії, поклали під "ковпак".
Жінка заснула, а от батька я запросив др кабінета на розмову.
- Ви де працюєте, де живете?
- Прибиральником на базарі. Раніше малював ікони, але монах, який согрішив з монашкою - таку роботу втрачає назавжди.
- А житло маєте?
- Так, ЖЕК надав однокімнатну квартиру.
- А дружина, я так розумію,- не працює...
Сивий чоловік з окладистою бородою низько опустив голову.
- А з якого монастиря ви і ваша дружина?
- Вона з Ф..ського, а я з Ми...ського.
Я напружився. Щось шпигонуло в пам'яті... Згадав! Мої батьки саме звідтіля.!
Все склалося! Я приймав пологи у власної матері, а народжена дитинка - мій рідний брат. А оцей нечесаний дід - мій рідний тато.
- Іване Степановичу! Недоношені діти потребують виходжування і більшої турботи з боку батьків. Ви повинні психологічно підготуватися до того, що дитина може перебувати в палаті інтенсивної терапії та довгий час спостерігатися у неонатологів. Ви це розумієте?
- Розумію. Але у мене прохання....
- Яке?
- Ми залишаємо дитину в пологовому будинку, підпишемо всі необхідні документи. Утримувати її нам не під силу.
Батько пішов. А я піднявся у відділ інтенсивної терапії і завис над тільцем свого рідного брата. Відкрив герметичний бокс, легенько доторкнувся пальчиком до чола. І побачив, як над його головою загорівся райдужний німб. Такий самий, як і у мене.
13.11.2021р.
Ще б пак, оскільки в ній ідеться про те, що Марія народила доньку. Але апостоли були настільки сердитими, що вирішили загубити дитину свого пророка, аби ніхто не посягнув на їхню виключну роль в пропагуванні нового вчення.
А дитинка вижила. Правда, довелося її переховувати від товпи біснуватих фанатиків.
Де це бачено в іудаїзмі, аби жінка була очільницею церкви! Це святотатство! Це підрив основ віри! Це нехтування настановами Біблії та правом первородства старшого сина. Навіть самі пологи в юдеїв вважаються справою нечистою, жінка мусить народжувати в сараї (не в хаті!), а потім 40 днів там жити, доки не очиститься.
Так народився Христос, так народився Мойсей, так народився Іван Хреститель та всі інші
біблійні святі та апостоли.
А нинішні жінки чи народжують в клунях та сажах під кабаняче рохкання та мукання корівок? Думаю, що ні. Бо біблійні заповіді для них не закон. Та й узагалі це украй небезпечно для здоров'я, бо в наш просвітлений час антисанітарія не вітається. А релігія мусить бути зручною та слугувати потребам людей, а не навпаки.
Ось і моя неня - дуже набожна - народила мене в лікарні під наглядом сивочолих ескулапів. І не християн, а затятих безбожників. Ні акушер-гінеколог Іван Федорович, ні його коліжанка Марія Пилипівна в бога не вірять, до церкви не ходять і свічок на Пасху не освячують. Просто чесно і професійно виконують свою роботу в пологовому будинку.
Для них усі жінки - це жінки, які хочуть народити дитину.
Це вже потім з галасливої малечі їхні батьки ліплять християн, іудеїв, мусульман, конфуціанців та ще бог зна кого. Дитячі голівки в пологових будинках ще не нашпиговані догматами з Святих писань цього многогрішного світу.
Інколи Івану Федоровичу доводиться приймати пологи навіть у монашок, бо плоть людська прагне виконати своє основне покликання: продовжити рід людський. А монахи з сусіднього монастиря бувають ой якими гарячими. Не стримують їх ні монастирські настанови, ні відлучення від церкви, ні суворі покарання. Знають, що у пеклі за таке кліщами чортяки вириватимуть причинні місця, але спокуса настільки сильна, що йдуть на церковний злочин "нічтоже сумяшеся".
І що цікаво - плоди кохання монахів з монашками, та слюсарів з доярками нічим не відрізняються між собою. Є серед них і космонавти, і лікарі, і алкоголіки.. Частина з них - віруючі, частина - безбожники. Це вже згодом дітей кардинально закодовують батьки та суспільне оточення, це вже потім юні уми зомбують дорослі на власний смак та уподобання.
А долі покинутих батьками дітей, особливо тих, до яких доклала руку віруюча братія, складаються по різному. Це вже хто і в які руки потрапить після пологів. Якщо в монастир - історія одна, якщо до бабусі з дідусем на далекий хутір - історія інша.
Так народився і я. Породілля зоставила свій плід кохання у лікарні та пошкандибала в монастир спокутувати гріх. З татка як з гуся вода - він до пологового будинку навіть не навідався, бо в нього була заутреня. За сорок років, які я прожив на цій землі, жодного разу не навідався поглянути в блакитні очі власному чадові. Та й навіщо? Плід гріха - це плід гріха, дивитися на нього і дбати ніякої насолоди. Ще совість мучитиме.
Правда, раз навідалася матуся, але як уздріла, що над моєю головою світиться рвйдужний німб - забула дорогу до бабиної хати раз і назавжди.
А я ріс шибеником. Роздовбував джмелині гнізда, ласуючи їхнім медом, косив сіно для корівок, чіпляючи на їхні китиці консервні банки та галасував на шкільних уроках. Інколи (коли було дуже потрібно) навіть прогулював. З однолітками чубився регулярно, саджав навесні ліс та збирав жуків на картоплі. Дуже любив рибалити. Бабуся казала, що любов до цієї справи передалася мені від якогось далекого предка.
А як виріс - вступив до Київського медичного університету імені академіка Богомольця, вивчився на акушера-гінеколога. А нині, ось уже 20 років працюю в одній зі столичних лікарень за фахом. Шість днів на тижні допомагаю з'явитися на світ божий людським створінням. Помітив за собою одну цікаву рису: якщо перед пологами потримаю долоню на череві майбутньої породіллі - все буде гаразд, а якщо такої нагоди не буде - доведеться робити кесарів розтин.
Була субота - святий день в християн та юдеїв. Жоден вірянин у притомі цієї, днини не буде працювати, всі моляться богові та шлють йому подяки за хліб насущний та блага, які послало небо. Окрім схизматиків, які Святе письмо перевернули догори дригом і перенесли на догоду імператору Костянтину суботу на неділю. Але цієї суботи випало моє чергування, тож як мені не хотілося та мусив працювати в лікарні. Думаю, Господь пробачить мені цей невимушений гріх та не буде сильно сердитися. Я ж не оковиту вживаю чи з жінкою сварюся, а виконую почесну і потрібну працю.
З приймальні зателефонували:
- Надійшла пацієнтка з ускладненнями. Потрібна термінова операція.
- Гаразд,- відповідаю,- зараз огляну і вирішимо що робити.
Заходжу в оглядову до пацієнтки з чоловіком. Привітався і виставив мужа за двері. Тут йому не місце. Але щось мене муляло: обличчя жінки здалося мені знайомим...
А їй і справді було зле. Дитинка, судячи з усього, народиться недоношеною. Гаятися було не можна. Плоду ледь 34 тижні.
Питаю: :
- Де ваша медична картка?
- Немає. Ми віруючі, колишні монахи.
- Вибачте, але ви не віруючі, а безвідповідальні дикуни. Жінки у вашому стані мусять стати на облік у гінеколога, а в разі патологічного протікання вагітності зобов'язані
проводити контроль гормонального фону і вимір шийки матки. У разі укорочення на неї накладають шов або встановлюють акушерський песарій. У вашому віці високий ризик передчасних пологів, і тільки спеціаліст може допомогти пролонгації вагітності в залежності від причин, які підвищують ризик зриву строків вагітності.
А якщо у вас інфекція сечовивідних шляхів чи якась патологія? Ви взагалі робили хоч який-небудь огляд у лікаря?
-Ні.
- Зрозуміло. Сестра, негайно зробити всі необхідні аналізи.
- А ви, шановна,- звертаюся до породіллі,- хоч знаєте свою групу крові та резус?
-Ні. Забула.
Оглянувши жінку зрозумів, що вона вже народжувала. І досить давно. І ось знову наважилася, в шістдесят років! Чесне слово - світ з'їхав з ґлузду.
Передчасні пологи почалися. Токолітична терапія тут зайва: шийка матки відкрилася більше 3 см сантиметрів, має місце підтікання навколоплідних вод у поєднанні з ознаками інфекції.
Дитинка народилася недоношеною, дуже слабкою. Її одразу првезли в відділення інтенсивної терапії, поклали під "ковпак".
Жінка заснула, а от батька я запросив др кабінета на розмову.
- Ви де працюєте, де живете?
- Прибиральником на базарі. Раніше малював ікони, але монах, який согрішив з монашкою - таку роботу втрачає назавжди.
- А житло маєте?
- Так, ЖЕК надав однокімнатну квартиру.
- А дружина, я так розумію,- не працює...
Сивий чоловік з окладистою бородою низько опустив голову.
- А з якого монастиря ви і ваша дружина?
- Вона з Ф..ського, а я з Ми...ського.
Я напружився. Щось шпигонуло в пам'яті... Згадав! Мої батьки саме звідтіля.!
Все склалося! Я приймав пологи у власної матері, а народжена дитинка - мій рідний брат. А оцей нечесаний дід - мій рідний тато.
- Іване Степановичу! Недоношені діти потребують виходжування і більшої турботи з боку батьків. Ви повинні психологічно підготуватися до того, що дитина може перебувати в палаті інтенсивної терапії та довгий час спостерігатися у неонатологів. Ви це розумієте?
- Розумію. Але у мене прохання....
- Яке?
- Ми залишаємо дитину в пологовому будинку, підпишемо всі необхідні документи. Утримувати її нам не під силу.
Батько пішов. А я піднявся у відділ інтенсивної терапії і завис над тільцем свого рідного брата. Відкрив герметичний бокс, легенько доторкнувся пальчиком до чола. І побачив, як над його головою загорівся райдужний німб. Такий самий, як і у мене.
13.11.2021р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
