ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2022.01.28 21:16
Я вірю, що усі ми незабаром…
У сховищі від порчі і від сказу
Хіба що консультації задаром…
Ніколи, аби з ким, ніде ні разу…

Ми стрінемось у непогоду попри…
Думками половинчате обв’яжем
І розішлем можливості у кофри

Тамара Шкіндер
2022.01.28 12:09
Ще сонце із-за обрію не встало.
Зимовий день не піднімав повік.
Лиш засвітилось обрію лекало,
Вловивши перших променів потік.

Ще світ дрімає і в прозорій тиші
Здається чую як пульсує кров.
А я пісчинка у космічній ніші.

Олександр Сушко
2022.01.28 09:38
Відсьогодні білий світ немилий,
Жінка плаче, я - ні в сих, ні тих.
Пожильці гойдаються на хвилях
Океану любовщів жарких.

Линуть охи й ахи крізь кватирку,
Стогони сплітаються вузлом.
Штукатурка сиплеться від криків,

Микола Соболь
2022.01.28 06:08
Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Лишитися ми мріяли удвох,
а, що робити з цим, на жаль, не знали.
Життєва проза: осені сльота
ховає повню в хмарах почорнілих,
з тобою ми отримали квитка
та долі поєднати не зуміли.

Євген Федчук
2022.01.27 19:47
Було колись…чи, може й не було.
Але ж дарма навіщо б говорили?
Стояло у степу одне село,
В якому люди роботящі жили.
Трудились від зорі і до зорі,
Під щедрим сонцем урожай ростили,
Овець отари та стада корів
На буйних травах набирали сили.

Сергій Губерначук
2022.01.27 17:42
Ґанок дзвенів кришталем
і, оздоблений сріблом, яскрився.
Я ще не був королем,
але код на замку підкорився.

Рухнула брама важка,
знявши пил з канонічної влади,
і в брудному вбранні ватажка

Ігор Деркач
2022.01.27 16:30
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.

***
Ще кінця московії нема

Микола Дудар
2022.01.27 13:25
А на дворі ще зима…
А в роялі ноти…
А на столику хурма,
Десь тако, з півроти…
Не піду на двір, мете.
А рояль приструню.
А хурма хурмі… про те
Відчуваю слюні.

Сергій Губерначук
2022.01.27 11:16
Літній день видався світлим і прекрасним. Людей було дуже багато, як у свято. Ми з Андрієм у гарному настрої проходимо вулицею до тролейбусної зупинки. Розповсюджувачі анкет пропонують моєму товаришу заповнити одну з них. Я кажу: «Та не варто. Навіщо тобі

Микола Соболь
2022.01.27 07:28
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Фортуна повернулась до громади
й стоятиме віднині саме так.
Анфас хотіли? Ви наївні дурні!
Стояти так є тисячі причин.
Давай дістанем голос твій із урни!
Тепер сиди та думай, я

Віктор Кучерук
2022.01.27 05:19
Під хмаркою ластівок щебет,
А луками – запах п’янкий, –
І дотики квітів та стебел
Приємно лоскочуть боки.
Обдмухує жваво обличчя
Мінливий завжди вітерець
І шепче щомить таємничо
У вуха повзучий чебрець.

Микола Дудар
2022.01.27 00:03
А ось і хліб пшеничний житній хліб
Болить молюсь цілую плачу
Мале дитя як свірка наче німб
І як снопи на полі наче…

Мій крик мій біль і стогін долі шлях -
Не міф, не міт… о-о треба вміти
Коса і серп чи неба вільний птах

Іван Потьомкін
2022.01.26 19:56
Світлій пам’яті
Якова СУСЛЕНСЬКОГО

Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Повість гіркаву минулих століть
Чи в гронах червоних калинову віть?
Не читайте ту повість нарізно.

Микола Дудар
2022.01.26 16:51
Зима… весни майбутньої перерва
Хай сотні справ застрягли у снігах…
І чути сміх з одкритої консерви…
І чим, вже я, здогадуюсь, пропах…
У зав’язі невидиме й дотичне -
Не спіймане у просторі ніким…
Без паніки! Сьогодні не критично
На те й перерва… Люд

Ігор Шоха
2022.01.26 13:36
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.

***
Як жаль, що і поети не мольфари,

Володимир Невесенко
2022.01.26 13:16
Мліє місто в прохолоді.
В смерку – сяєва парча.
А в підземнім переході
чепурне співа хлопча.
Лине музика в огромі,
розлітаються слова
і витають – невагомі,
ніби хмараа дощова.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сер К
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Кравченко
2021.07.06

Наталія Чумак
2021.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Брат
Ісус Христос цілував жінку в губи і любив її більше, аніж усіх своїх учнів, разом узятих. Так каже Євангеліє. Про решту розповідати не буду, оскільки Євангеліє від Марії Магдалини визнано книгою неканонічною.
Ще б пак, оскільки в ній ідеться про те, що Марія народила доньку. Але апостоли були настільки сердитими, що вирішили загубити дитину свого пророка, аби ніхто не посягнув на їхню виключну роль в пропагуванні нового вчення.
А дитинка вижила. Правда, довелося її переховувати від товпи біснуватих фанатиків.
Де це бачено в іудаїзмі, аби жінка була очільницею церкви! Це святотатство! Це підрив основ віри! Це нехтування настановами Біблії та правом первородства старшого сина. Навіть самі пологи в юдеїв вважаються справою нечистою, жінка мусить народжувати в сараї (не в хаті!), а потім 40 днів там жити, доки не очиститься.
Так народився Христос, так народився Мойсей, так народився Іван Хреститель та всі інші
біблійні святі та апостоли.
А нинішні жінки чи народжують в клунях та сажах під кабаняче рохкання та мукання корівок? Думаю, що ні. Бо біблійні заповіді для них не закон. Та й узагалі це украй небезпечно для здоров'я, бо в наш просвітлений час антисанітарія не вітається. А релігія мусить бути зручною та слугувати потребам людей, а не навпаки.
Ось і моя неня - дуже набожна - народила мене в лікарні під наглядом сивочолих ескулапів. І не християн, а затятих безбожників. Ні акушер-гінеколог Іван Федорович, ні його коліжанка Марія Пилипівна в бога не вірять, до церкви не ходять і свічок на Пасху не освячують. Просто чесно і професійно виконують свою роботу в пологовому будинку.
Для них усі жінки - це жінки, які хочуть народити дитину.
Це вже потім з галасливої малечі їхні батьки ліплять християн, іудеїв, мусульман, конфуціанців та ще бог зна кого. Дитячі голівки в пологових будинках ще не нашпиговані догматами з Святих писань цього многогрішного світу.
Інколи Івану Федоровичу доводиться приймати пологи навіть у монашок, бо плоть людська прагне виконати своє основне покликання: продовжити рід людський. А монахи з сусіднього монастиря бувають ой якими гарячими. Не стримують їх ні монастирські настанови, ні відлучення від церкви, ні суворі покарання. Знають, що у пеклі за таке кліщами чортяки вириватимуть причинні місця, але спокуса настільки сильна, що йдуть на церковний злочин "нічтоже сумяшеся".
І що цікаво - плоди кохання монахів з монашками, та слюсарів з доярками нічим не відрізняються між собою. Є серед них і космонавти, і лікарі, і алкоголіки.. Частина з них - віруючі, частина - безбожники. Це вже згодом дітей кардинально закодовують батьки та суспільне оточення, це вже потім юні уми зомбують дорослі на власний смак та уподобання.
А долі покинутих батьками дітей, особливо тих, до яких доклала руку віруюча братія, складаються по різному. Це вже хто і в які руки потрапить після пологів. Якщо в монастир - історія одна, якщо до бабусі з дідусем на далекий хутір - історія інша.
Так народився і я. Породілля зоставила свій плід кохання у лікарні та пошкандибала в монастир спокутувати гріх. З татка як з гуся вода - він до пологового будинку навіть не навідався, бо в нього була заутреня. За сорок років, які я прожив на цій землі, жодного разу не навідався поглянути в блакитні очі власному чадові. Та й навіщо? Плід гріха - це плід гріха, дивитися на нього і дбати ніякої насолоди. Ще совість мучитиме.
Правда, раз навідалася матуся, але як уздріла, що над моєю головою світиться рвйдужний німб - забула дорогу до бабиної хати раз і назавжди.
А я ріс шибеником. Роздовбував джмелині гнізда, ласуючи їхнім медом, косив сіно для корівок, чіпляючи на їхні китиці консервні банки та галасував на шкільних уроках. Інколи (коли було дуже потрібно) навіть прогулював. З однолітками чубився регулярно, саджав навесні ліс та збирав жуків на картоплі. Дуже любив рибалити. Бабуся казала, що любов до цієї справи передалася мені від якогось далекого предка.
А як виріс - вступив до Київського медичного університету імені академіка Богомольця, вивчився на акушера-гінеколога. А нині, ось уже 20 років працюю в одній зі столичних лікарень за фахом. Шість днів на тижні допомагаю з'явитися на світ божий людським створінням. Помітив за собою одну цікаву рису: якщо перед пологами потримаю долоню на череві майбутньої породіллі - все буде гаразд, а якщо такої нагоди не буде - доведеться робити кесарів розтин.
Була субота - святий день в християн та юдеїв. Жоден вірянин у притомі цієї, днини не буде працювати, всі моляться богові та шлють йому подяки за хліб насущний та блага, які послало небо. Окрім схизматиків, які Святе письмо перевернули догори дригом і перенесли на догоду імператору Костянтину суботу на неділю. Але цієї суботи випало моє чергування, тож як мені не хотілося та мусив працювати в лікарні. Думаю, Господь пробачить мені цей невимушений гріх та не буде сильно сердитися. Я ж не оковиту вживаю чи з жінкою сварюся, а виконую почесну і потрібну працю.
З приймальні зателефонували:
- Надійшла пацієнтка з ускладненнями. Потрібна термінова операція.
- Гаразд,- відповідаю,- зараз огляну і вирішимо що робити.
Заходжу в оглядову до пацієнтки з чоловіком. Привітався і виставив мужа за двері. Тут йому не місце. Але щось мене муляло: обличчя жінки здалося мені знайомим...
А їй і справді було зле. Дитинка, судячи з усього, народиться недоношеною. Гаятися було не можна. Плоду ледь 34 тижні.
Питаю: :
- Де ваша медична картка?
- Немає. Ми віруючі, колишні монахи.
- Вибачте, але ви не віруючі, а безвідповідальні дикуни. Жінки у вашому стані мусять стати на облік у гінеколога, а в разі патологічного протікання вагітності зобов'язані
проводити контроль гормонального фону і вимір шийки матки. У разі укорочення на неї накладають шов або встановлюють акушерський песарій. У вашому віці високий ризик передчасних пологів, і тільки спеціаліст може допомогти пролонгації вагітності в залежності від причин, які підвищують ризик зриву строків вагітності.
А якщо у вас інфекція сечовивідних шляхів чи якась патологія? Ви взагалі робили хоч який-небудь огляд у лікаря?
-Ні.
- Зрозуміло. Сестра, негайно зробити всі необхідні аналізи.
- А ви, шановна,- звертаюся до породіллі,- хоч знаєте свою групу крові та резус?
-Ні. Забула.
Оглянувши жінку зрозумів, що вона вже народжувала. І досить давно. І ось знову наважилася, в шістдесят років! Чесне слово - світ з'їхав з ґлузду.
Передчасні пологи почалися. Токолітична терапія тут зайва: шийка матки відкрилася більше 3 см сантиметрів, має місце підтікання навколоплідних вод у поєднанні з ознаками інфекції.
Дитинка народилася недоношеною, дуже слабкою. Її одразу првезли в відділення інтенсивної терапії, поклали під "ковпак".
Жінка заснула, а от батька я запросив др кабінета на розмову.
- Ви де працюєте, де живете?
- Прибиральником на базарі. Раніше малював ікони, але монах, який согрішив з монашкою - таку роботу втрачає назавжди.
- А житло маєте?
- Так, ЖЕК надав однокімнатну квартиру.
- А дружина, я так розумію,- не працює...
Сивий чоловік з окладистою бородою низько опустив голову.
- А з якого монастиря ви і ваша дружина?
- Вона з Ф..ського, а я з Ми...ського.
Я напружився. Щось шпигонуло в пам'яті... Згадав! Мої батьки саме звідтіля.!
Все склалося! Я приймав пологи у власної матері, а народжена дитинка - мій рідний брат. А оцей нечесаний дід - мій рідний тато.
- Іване Степановичу! Недоношені діти потребують виходжування і більшої турботи з боку батьків. Ви повинні психологічно підготуватися до того, що дитина може перебувати в палаті інтенсивної терапії та довгий час спостерігатися у неонатологів. Ви це розумієте?
- Розумію. Але у мене прохання....
- Яке?
- Ми залишаємо дитину в пологовому будинку, підпишемо всі необхідні документи. Утримувати її нам не під силу.
Батько пішов. А я піднявся у відділ інтенсивної терапії і завис над тільцем свого рідного брата. Відкрив герметичний бокс, легенько доторкнувся пальчиком до чола. І побачив, як над його головою загорівся райдужний німб. Такий самий, як і у мене.
13.11.2021р.




Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-11-13 01:57:49
Переглядів сторінки твору 123
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.685 / 5.14)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.593 / 5.07)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.804
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.01.28 10:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2021-11-13 09:25:30 ]
Прочитав одним подихом. Дякую за майстеність.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-11-14 19:53:51 ]
Дякую Вам, пане Іване, за розуміння.