Ісус Христос цілував жінку в губи і любив її більше, аніж усіх своїх учнів, разом узятих. Так каже Євангеліє. Про решту розповідати не буду, оскільки Євангеліє від Марії Магдалини визнано книгою неканонічною.
Ще б пак, оскільки в ній ідеться про те, що Марія народила доньку. Але апостоли були настільки сердитими, що вирішили загубити дитину свого пророка, аби ніхто не посягнув на їхню виключну роль в пропагуванні нового вчення.
А дитинка вижила. Правда, довелося її переховувати від товпи біснуватих фанатиків.
Де це бачено в іудаїзмі, аби жінка була очільницею церкви! Це святотатство! Це підрив основ віри! Це нехтування настановами Біблії та правом первородства старшого сина. Навіть самі пологи в юдеїв вважаються справою нечистою, жінка мусить народжувати в сараї (не в хаті!), а потім 40 днів там жити, доки не очиститься.
Так народився Христос, так народився Мойсей, так народився Іван Хреститель та всі інші
біблійні святі та апостоли.
А нинішні жінки чи народжують в клунях та сажах під кабаняче рохкання та мукання корівок? Думаю, що ні. Бо біблійні заповіді для них не закон. Та й узагалі це украй небезпечно для здоров'я, бо в наш просвітлений час антисанітарія не вітається. А релігія мусить бути зручною та слугувати потребам людей, а не навпаки.
Ось і моя неня - дуже набожна - народила мене в лікарні під наглядом сивочолих ескулапів. І не християн, а затятих безбожників. Ні акушер-гінеколог Іван Федорович, ні його коліжанка Марія Пилипівна в бога не вірять, до церкви не ходять і свічок на Пасху не освячують. Просто чесно і професійно виконують свою роботу в пологовому будинку.
Для них усі жінки - це жінки, які хочуть народити дитину.
Це вже потім з галасливої малечі їхні батьки ліплять християн, іудеїв, мусульман, конфуціанців та ще бог зна кого. Дитячі голівки в пологових будинках ще не нашпиговані догматами з Святих писань цього многогрішного світу.
Інколи Івану Федоровичу доводиться приймати пологи навіть у монашок, бо плоть людська прагне виконати своє основне покликання: продовжити рід людський. А монахи з сусіднього монастиря бувають ой якими гарячими. Не стримують їх ні монастирські настанови, ні відлучення від церкви, ні суворі покарання. Знають, що у пеклі за таке кліщами чортяки вириватимуть причинні місця, але спокуса настільки сильна, що йдуть на церковний злочин "нічтоже сумяшеся".
І що цікаво - плоди кохання монахів з монашками, та слюсарів з доярками нічим не відрізняються між собою. Є серед них і космонавти, і лікарі, і алкоголіки.. Частина з них - віруючі, частина - безбожники. Це вже згодом дітей кардинально закодовують батьки та суспільне оточення, це вже потім юні уми зомбують дорослі на власний смак та уподобання.
А долі покинутих батьками дітей, особливо тих, до яких доклала руку віруюча братія, складаються по різному. Це вже хто і в які руки потрапить після пологів. Якщо в монастир - історія одна, якщо до бабусі з дідусем на далекий хутір - історія інша.
Так народився і я. Породілля зоставила свій плід кохання у лікарні та пошкандибала в монастир спокутувати гріх. З татка як з гуся вода - він до пологового будинку навіть не навідався, бо в нього була заутреня. За сорок років, які я прожив на цій землі, жодного разу не навідався поглянути в блакитні очі власному чадові. Та й навіщо? Плід гріха - це плід гріха, дивитися на нього і дбати ніякої насолоди. Ще совість мучитиме.
Правда, раз навідалася матуся, але як уздріла, що над моєю головою світиться рвйдужний німб - забула дорогу до бабиної хати раз і назавжди.
А я ріс шибеником. Роздовбував джмелині гнізда, ласуючи їхнім медом, косив сіно для корівок, чіпляючи на їхні китиці консервні банки та галасував на шкільних уроках. Інколи (коли було дуже потрібно) навіть прогулював. З однолітками чубився регулярно, саджав навесні ліс та збирав жуків на картоплі. Дуже любив рибалити. Бабуся казала, що любов до цієї справи передалася мені від якогось далекого предка.
А як виріс - вступив до Київського медичного університету імені академіка Богомольця, вивчився на акушера-гінеколога. А нині, ось уже 20 років працюю в одній зі столичних лікарень за фахом. Шість днів на тижні допомагаю з'явитися на світ божий людським створінням. Помітив за собою одну цікаву рису: якщо перед пологами потримаю долоню на череві майбутньої породіллі - все буде гаразд, а якщо такої нагоди не буде - доведеться робити кесарів розтин.
Була субота - святий день в християн та юдеїв. Жоден вірянин у притомі цієї, днини не буде працювати, всі моляться богові та шлють йому подяки за хліб насущний та блага, які послало небо. Окрім схизматиків, які Святе письмо перевернули догори дригом і перенесли на догоду імператору Костянтину суботу на неділю. Але цієї суботи випало моє чергування, тож як мені не хотілося та мусив працювати в лікарні. Думаю, Господь пробачить мені цей невимушений гріх та не буде сильно сердитися. Я ж не оковиту вживаю чи з жінкою сварюся, а виконую почесну і потрібну працю.
З приймальні зателефонували:
- Надійшла пацієнтка з ускладненнями. Потрібна термінова операція.
- Гаразд,- відповідаю,- зараз огляну і вирішимо що робити.
Заходжу в оглядову до пацієнтки з чоловіком. Привітався і виставив мужа за двері. Тут йому не місце. Але щось мене муляло: обличчя жінки здалося мені знайомим...
А їй і справді було зле. Дитинка, судячи з усього, народиться недоношеною. Гаятися було не можна. Плоду ледь 34 тижні.
Питаю: :
- Де ваша медична картка?
- Немає. Ми віруючі, колишні монахи.
- Вибачте, але ви не віруючі, а безвідповідальні дикуни. Жінки у вашому стані мусять стати на облік у гінеколога, а в разі патологічного протікання вагітності зобов'язані
проводити контроль гормонального фону і вимір шийки матки. У разі укорочення на неї накладають шов або встановлюють акушерський песарій. У вашому віці високий ризик передчасних пологів, і тільки спеціаліст може допомогти пролонгації вагітності в залежності від причин, які підвищують ризик зриву строків вагітності.
А якщо у вас інфекція сечовивідних шляхів чи якась патологія? Ви взагалі робили хоч який-небудь огляд у лікаря?
-Ні.
- Зрозуміло. Сестра, негайно зробити всі необхідні аналізи.
- А ви, шановна,- звертаюся до породіллі,- хоч знаєте свою групу крові та резус?
-Ні. Забула.
Оглянувши жінку зрозумів, що вона вже народжувала. І досить давно. І ось знову наважилася, в шістдесят років! Чесне слово - світ з'їхав з ґлузду.
Передчасні пологи почалися. Токолітична терапія тут зайва: шийка матки відкрилася більше 3 см сантиметрів, має місце підтікання навколоплідних вод у поєднанні з ознаками інфекції.
Дитинка народилася недоношеною, дуже слабкою. Її одразу првезли в відділення інтенсивної терапії, поклали під "ковпак".
Жінка заснула, а от батька я запросив др кабінета на розмову.
- Ви де працюєте, де живете?
- Прибиральником на базарі. Раніше малював ікони, але монах, який согрішив з монашкою - таку роботу втрачає назавжди.
- А житло маєте?
- Так, ЖЕК надав однокімнатну квартиру.
- А дружина, я так розумію,- не працює...
Сивий чоловік з окладистою бородою низько опустив голову.
- А з якого монастиря ви і ваша дружина?
- Вона з Ф..ського, а я з Ми...ського.
Я напружився. Щось шпигонуло в пам'яті... Згадав! Мої батьки саме звідтіля.!
Все склалося! Я приймав пологи у власної матері, а народжена дитинка - мій рідний брат. А оцей нечесаний дід - мій рідний тато.
- Іване Степановичу! Недоношені діти потребують виходжування і більшої турботи з боку батьків. Ви повинні психологічно підготуватися до того, що дитина може перебувати в палаті інтенсивної терапії та довгий час спостерігатися у неонатологів. Ви це розумієте?
- Розумію. Але у мене прохання....
- Яке?
- Ми залишаємо дитину в пологовому будинку, підпишемо всі необхідні документи. Утримувати її нам не під силу.
Батько пішов. А я піднявся у відділ інтенсивної терапії і завис над тільцем свого рідного брата. Відкрив герметичний бокс, легенько доторкнувся пальчиком до чола. І побачив, як над його головою загорівся райдужний німб. Такий самий, як і у мене.
13.11.2021р.