Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (5)
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (5)
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Цитати зі збірки віршів для пісень Сергія Губерначука «Матіоловий сон».
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
