Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (5)
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (5)
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Цитати зі збірки віршів для пісень Сергія Губерначука «Матіоловий сон».
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
