Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.21
15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
2026.10.21
15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
2026.10.21
12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
2026.10.21
11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
2026.10.21
10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні.
Нижче наведено повний текст твору:
______________
2026.10.21
08:52
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
2026.10.21
06:03
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
2026.10.20
20:08
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо
2026.10.20
17:07
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
2026.10.20
16:18
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
2026.10.20
14:05
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
2026.10.20
10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
2026.10.20
06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
2026.10.20
03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики.
Взимку страшні не так морози, як відморозки.
Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь.
Питання влади в Україні для декого набагато ва
2026.10.20
00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
2026.10.19
13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
Я життя люблю і кожен день я насолоджуюся. Сходом сонця захоплююся, класичну музику я слухаю в тиші і щось нове в собі я відкриваю. Пишу роздуми, спілкуюся і мрію ... Кожна людина мені цікава, так як вона знає те, чого не знаю я ... Коли душа спокійна і співає, на підвіконня голуби сідають, ведуть свою пташину розмову ... І все зрозуміло, що ми не одні, навіть птахи розуміють наші думки і справи ... Позитив до нас тягне все живе, це потрібно пам'ятати в будь-який момент і навіть в думках не бажати іншим поганого, так як все повертається назад . Я життя люблю - який в ньому колорит, воно різноманітне і прекрасне , Всевишній тут нас поселив ... Ранок, день і вечір здаються звичайними , тільки деталі щогодини залежать лише від нас ... Як ми побудуємо день, які нас займуть справи, можливостей не злічити, свої здібності потрібно врахувати ... Займайся тим, чим хочеш, можеш, працюй, в гармонії з собою і оточенням живи ... 19.06.17 (написані в лікарні) Швець Т.В.
Просмотр размышлений, написанных в больнице.
Я жизнь люблю и каждый день я наслаждаюсь. Восходом солнца восхищаюсь, классическую музыку я слушаю в тишине и что-то новое в себе я открываю. Пишу размішления, общаюсь и мечтаю… Каждый человек мне интересен, так как он знает то, чего не знаю я… Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся, ведут свой птичий разговор… И все понятно, что мы не одни, даже птицы понимают наши мысли и дела… Позитив к нам тянет все живое, это нужно помнить в любой момент и даже мысленно не желать другим плохого, так как все возвращается назад. Я жизнь люблю – какой в нем колорит, она разнообразна и прекрасна, Всевышний здесь нас поселил… Утро, день и вечер кажутся обычными, только детали каждый час зависят только от нас… Как мы построим день, которые нас займут дела, возможностей не счесть, свои способности нужно учесть... Занимайся тем, чем хочешь, можешь, работай, в гармонии с собой и окружением живи... 19.06.17 (написаны в больнице) Швец Т.В.
Я життя люблю і кожен день я насолоджуюся. Сходом сонця захоплююся, класичну музику я слухаю в тиші і щось нове в собі я відкриваю. Пишу роздуми, спілкуюся і мрію ... Кожна людина мені цікава, так як вона знає те, чого не знаю я ... Коли душа спокійна і співає, на підвіконня голуби сідають, ведуть свою пташину розмову ... І все зрозуміло, що ми не одні, навіть птахи розуміють наші думки і справи ... Позитив до нас тягне все живе, це потрібно пам'ятати в будь-який момент і навіть в думках не бажати іншим поганого, так як все повертається назад . Я життя люблю - який в ньому колорит, воно різноманітне і прекрасне , Всевишній тут нас поселив ... Ранок, день і вечір здаються звичайними , тільки деталі щогодини залежать лише від нас ... Як ми побудуємо день, які нас займуть справи, можливостей не злічити, свої здібності потрібно врахувати ... Займайся тим, чим хочеш, можеш, працюй, в гармонії з собою і оточенням живи ... 19.06.17 (написані в лікарні) Швець Т.В.
Просмотр размышлений, написанных в больнице.
Я жизнь люблю и каждый день я наслаждаюсь. Восходом солнца восхищаюсь, классическую музыку я слушаю в тишине и что-то новое в себе я открываю. Пишу размішления, общаюсь и мечтаю… Каждый человек мне интересен, так как он знает то, чего не знаю я… Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся, ведут свой птичий разговор… И все понятно, что мы не одни, даже птицы понимают наши мысли и дела… Позитив к нам тянет все живое, это нужно помнить в любой момент и даже мысленно не желать другим плохого, так как все возвращается назад. Я жизнь люблю – какой в нем колорит, она разнообразна и прекрасна, Всевышний здесь нас поселил… Утро, день и вечер кажутся обычными, только детали каждый час зависят только от нас… Как мы построим день, которые нас займут дела, возможностей не счесть, свои способности нужно учесть... Занимайся тем, чем хочешь, можешь, работай, в гармонии с собой и окружением живи... 19.06.17 (написаны в больнице) Швец Т.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
