Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так при
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так при
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
Перегляд роздумів, написаних в лікарні...
Я життя люблю і кожен день я насолоджуюся. Сходом сонця захоплююся, класичну музику я слухаю в тиші і щось нове в собі я відкриваю. Пишу роздуми, спілкуюся і мрію ... Кожна людина мені цікава, так як вона знає те, чого не знаю я ... Коли душа спокійна і співає, на підвіконня голуби сідають, ведуть свою пташину розмову ... І все зрозуміло, що ми не одні, навіть птахи розуміють наші думки і справи ... Позитив до нас тягне все живе, це потрібно пам'ятати в будь-який момент і навіть в думках не бажати іншим поганого, так як все повертається назад . Я життя люблю - який в ньому колорит, воно різноманітне і прекрасне , Всевишній тут нас поселив ... Ранок, день і вечір здаються звичайними , тільки деталі щогодини залежать лише від нас ... Як ми побудуємо день, які нас займуть справи, можливостей не злічити, свої здібності потрібно врахувати ... Займайся тим, чим хочеш, можеш, працюй, в гармонії з собою і оточенням живи ... 19.06.17 (написані в лікарні) Швець Т.В.
Просмотр размышлений, написанных в больнице.
Я жизнь люблю и каждый день я наслаждаюсь. Восходом солнца восхищаюсь, классическую музыку я слушаю в тишине и что-то новое в себе я открываю. Пишу размішления, общаюсь и мечтаю… Каждый человек мне интересен, так как он знает то, чего не знаю я… Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся, ведут свой птичий разговор… И все понятно, что мы не одни, даже птицы понимают наши мысли и дела… Позитив к нам тянет все живое, это нужно помнить в любой момент и даже мысленно не желать другим плохого, так как все возвращается назад. Я жизнь люблю – какой в нем колорит, она разнообразна и прекрасна, Всевышний здесь нас поселил… Утро, день и вечер кажутся обычными, только детали каждый час зависят только от нас… Как мы построим день, которые нас займут дела, возможностей не счесть, свои способности нужно учесть... Занимайся тем, чем хочешь, можешь, работай, в гармонии с собой и окружением живи... 19.06.17 (написаны в больнице) Швец Т.В.
Я життя люблю і кожен день я насолоджуюся. Сходом сонця захоплююся, класичну музику я слухаю в тиші і щось нове в собі я відкриваю. Пишу роздуми, спілкуюся і мрію ... Кожна людина мені цікава, так як вона знає те, чого не знаю я ... Коли душа спокійна і співає, на підвіконня голуби сідають, ведуть свою пташину розмову ... І все зрозуміло, що ми не одні, навіть птахи розуміють наші думки і справи ... Позитив до нас тягне все живе, це потрібно пам'ятати в будь-який момент і навіть в думках не бажати іншим поганого, так як все повертається назад . Я життя люблю - який в ньому колорит, воно різноманітне і прекрасне , Всевишній тут нас поселив ... Ранок, день і вечір здаються звичайними , тільки деталі щогодини залежать лише від нас ... Як ми побудуємо день, які нас займуть справи, можливостей не злічити, свої здібності потрібно врахувати ... Займайся тим, чим хочеш, можеш, працюй, в гармонії з собою і оточенням живи ... 19.06.17 (написані в лікарні) Швець Т.В.
Просмотр размышлений, написанных в больнице.
Я жизнь люблю и каждый день я наслаждаюсь. Восходом солнца восхищаюсь, классическую музыку я слушаю в тишине и что-то новое в себе я открываю. Пишу размішления, общаюсь и мечтаю… Каждый человек мне интересен, так как он знает то, чего не знаю я… Когда душа спокойна и поет, на подоконник голуби садятся, ведут свой птичий разговор… И все понятно, что мы не одни, даже птицы понимают наши мысли и дела… Позитив к нам тянет все живое, это нужно помнить в любой момент и даже мысленно не желать другим плохого, так как все возвращается назад. Я жизнь люблю – какой в нем колорит, она разнообразна и прекрасна, Всевышний здесь нас поселил… Утро, день и вечер кажутся обычными, только детали каждый час зависят только от нас… Как мы построим день, которые нас займут дела, возможностей не счесть, свои способности нужно учесть... Занимайся тем, чем хочешь, можешь, работай, в гармонии с собой и окружением живи... 19.06.17 (написаны в больнице) Швец Т.В.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
