Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.08
17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
2026.09.08
13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
2026.09.08
12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
2026.09.08
07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
2026.09.08
01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
2026.09.07
21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
2026.09.07
20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
2026.09.07
20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
2026.09.07
18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
2026.09.07
17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
2026.09.07
16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
2026.09.07
14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
2026.09.07
13:38
Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
2026.09.07
09:48
Старі бульбульці - публіка нервова,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
2026.09.07
07:43
Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
2026.09.07
07:40
ЦИКЛ V: АНТИЧНИЙ СВІТ (ТРОЯ-ІЛІАДА)
ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Проза
Із циклу: Будні відставника
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із циклу: Будні відставника
Кілька днів тому шановний мною, і не тільки мною, пан Михайло Маслій закинув у мою стрічку «Стрілецький романс», у виконанні Назарія Яремчука на слова Степана Галябарди. Пісня вразила до сліз. Усі дні підряд переслуховував десятки разів. Виписав слова, завчив мелодію, вник у глибінь виконання Назарія… ( відступлю)
У березні цього року планую у Вишгородському БК презентацію двох поетичних збірок. А як же без пісень, що, дарма півжиття заробляв співом? «Стрілецький романс» не випадково у стрічці… Не випадково. Поліз в нет, ну треба ж мінусовку хоч якусь? Ютуб вистрілює і Назарія, і якогось Володимира Вермінського. Мінус від Назарія - смішно. Вермінський тут як тут. Поїхали. Увімкнув… ага, проїхали: Ритм не той, мелодія не та. Блін… «Що за фігня?» - вмикаю ще раз. Мимо. Переслуховую Вермінського, може я щось наплутав? Музика Павла Зіброва… А чому Зіброва, її ж написав Остап Гавриш? «Почну спочатку» - думаю. Маґбук сердиться. Докопаюсь! Я такий… не скажу, що нервую, але істинна дорожче. Мелодії наче схожі. Мінусовка Вермінського летить в корзину. Не для мене. Вмикаю Назарія і Вермінського разом… Земля і небо. Слухаючи Назарія, відчуваєш як душа переноситься у світ страждань нашого народу, у його нездоланість, попри усяких спроб завоювань… Відчуваєш - у руках знамено, ведеш за собою у бій, готовий життя віддати… Позаду тебе не одне покоління… а сьогодні ти, твоя черга… Кожен склад вірша, мелодики пронизує. Без фальши, помпезности, шароварщини, і будь-якої дрібідєні… По-справжньому. Споріднено із моїм духом, моїм сприйняттям пісенно-авторського світу. Я мало прожив, всього навсього - сімдесят з гаком, але переспівав достатньо, щоб оцінити те, чи інше виконання. Усе, що накипіло, випалив у телефон… Михайло Маслій багато знає про музику, про лабухів від а до - я. Спів Вермінського вальсовий, нагадує нічні посиденьки біля річки, і коли вже все випите, переспіване, і одному із нас, але точно не мені, хочеться підвести нєкий заключний акорд перед сном - звучить пісня у подібному виконанні
Ех Павло, Павло… і куди ти встряг? А може тут Зібров і нідочого, як приший кобилі хвіст? Інтернет кишить подібним. Переспівують крадячи, ніяких посилань на авторство.У Зіброви і у Вермінського своя співпраця, свої слухачі, своя аудиторія. Я не маю нічого проти, їх музика, спів, тембра, тематика - не мої. Та і хто я такий? Але посягнути на унікальну пісню, на неперевершене виконання Назарія - тут щось є. Уявляю, як сидить він навпроти… Виказую усе, і про ледь помітний плагіат, і про переспів з пародійним домішком…
Лад з ним, з тим Зібровим. Все таки Народний…Тут же зв’язуюсь з Маслієм. Розпитую про Вермінського. Коротко, у кілька слів почув те, чого й очікував… Чувак то з Тернопільщини, але ж і я там колесив… Про це іншим разом. І коли я вже майже запокоївся, Михайло випалив: - Миколо не вимикайся, тримай слухавку… Проходить хвилина. «Цікаво, що він там задумав?» - і тут же здогадався, що між нами, посеред нас, знаходиться сам Остап Гавриш - автор, композитор, музикант, народний артист України… У трьох на одній лінії… Щось белькочу, перескакую з теми на тему… Радість переповнює усе тіло… Що там з моїм тиском - байдуже. А сьогодні ось так, запросто, без понтів, пафосу, на «ти» спілкуємось. Згадуємо спільних знайомих, філармонічні наші часи… Ну і Маслій - вже якось приєднав був до нашої розмови Ігоря Остапенка, який саме відвідував Тернопіль із Лос-Анджелеса (значуща постать серед лабухів Тернопільщини)…
Остап обіцяє вислати мінус. А дай, думаю, я все спочатку опишу: свій ейвфорічний настірій негативу і позитиву, пройдусь по оповіді, може когось скривдив, щось оминув, недобачив, а вже по закінченню передзвоню Остапу…
І ще: одне знаю, дві мелодії на один і той же вірш - справа дуже-дуже опасна. Тимпаче, після Назарія Яремчука, Остапа Гавриша. Невже Зібров, та і Вермінський цього не відчули?
Посткриптум - Мене це схвилювало, зачепило по-живому. Тільки й всього.
16-17. 01. 2022.
У березні цього року планую у Вишгородському БК презентацію двох поетичних збірок. А як же без пісень, що, дарма півжиття заробляв співом? «Стрілецький романс» не випадково у стрічці… Не випадково. Поліз в нет, ну треба ж мінусовку хоч якусь? Ютуб вистрілює і Назарія, і якогось Володимира Вермінського. Мінус від Назарія - смішно. Вермінський тут як тут. Поїхали. Увімкнув… ага, проїхали: Ритм не той, мелодія не та. Блін… «Що за фігня?» - вмикаю ще раз. Мимо. Переслуховую Вермінського, може я щось наплутав? Музика Павла Зіброва… А чому Зіброва, її ж написав Остап Гавриш? «Почну спочатку» - думаю. Маґбук сердиться. Докопаюсь! Я такий… не скажу, що нервую, але істинна дорожче. Мелодії наче схожі. Мінусовка Вермінського летить в корзину. Не для мене. Вмикаю Назарія і Вермінського разом… Земля і небо. Слухаючи Назарія, відчуваєш як душа переноситься у світ страждань нашого народу, у його нездоланість, попри усяких спроб завоювань… Відчуваєш - у руках знамено, ведеш за собою у бій, готовий життя віддати… Позаду тебе не одне покоління… а сьогодні ти, твоя черга… Кожен склад вірша, мелодики пронизує. Без фальши, помпезности, шароварщини, і будь-якої дрібідєні… По-справжньому. Споріднено із моїм духом, моїм сприйняттям пісенно-авторського світу. Я мало прожив, всього навсього - сімдесят з гаком, але переспівав достатньо, щоб оцінити те, чи інше виконання. Усе, що накипіло, випалив у телефон… Михайло Маслій багато знає про музику, про лабухів від а до - я. Спів Вермінського вальсовий, нагадує нічні посиденьки біля річки, і коли вже все випите, переспіване, і одному із нас, але точно не мені, хочеться підвести нєкий заключний акорд перед сном - звучить пісня у подібному виконанні
Ех Павло, Павло… і куди ти встряг? А може тут Зібров і нідочого, як приший кобилі хвіст? Інтернет кишить подібним. Переспівують крадячи, ніяких посилань на авторство.У Зіброви і у Вермінського своя співпраця, свої слухачі, своя аудиторія. Я не маю нічого проти, їх музика, спів, тембра, тематика - не мої. Та і хто я такий? Але посягнути на унікальну пісню, на неперевершене виконання Назарія - тут щось є. Уявляю, як сидить він навпроти… Виказую усе, і про ледь помітний плагіат, і про переспів з пародійним домішком…
Лад з ним, з тим Зібровим. Все таки Народний…Тут же зв’язуюсь з Маслієм. Розпитую про Вермінського. Коротко, у кілька слів почув те, чого й очікував… Чувак то з Тернопільщини, але ж і я там колесив… Про це іншим разом. І коли я вже майже запокоївся, Михайло випалив: - Миколо не вимикайся, тримай слухавку… Проходить хвилина. «Цікаво, що він там задумав?» - і тут же здогадався, що між нами, посеред нас, знаходиться сам Остап Гавриш - автор, композитор, музикант, народний артист України… У трьох на одній лінії… Щось белькочу, перескакую з теми на тему… Радість переповнює усе тіло… Що там з моїм тиском - байдуже. А сьогодні ось так, запросто, без понтів, пафосу, на «ти» спілкуємось. Згадуємо спільних знайомих, філармонічні наші часи… Ну і Маслій - вже якось приєднав був до нашої розмови Ігоря Остапенка, який саме відвідував Тернопіль із Лос-Анджелеса (значуща постать серед лабухів Тернопільщини)…
Остап обіцяє вислати мінус. А дай, думаю, я все спочатку опишу: свій ейвфорічний настірій негативу і позитиву, пройдусь по оповіді, може когось скривдив, щось оминув, недобачив, а вже по закінченню передзвоню Остапу…
І ще: одне знаю, дві мелодії на один і той же вірш - справа дуже-дуже опасна. Тимпаче, після Назарія Яремчука, Остапа Гавриша. Невже Зібров, та і Вермінський цього не відчули?
Посткриптум - Мене це схвилювало, зачепило по-живому. Тільки й всього.
16-17. 01. 2022.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
