Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Критика | Аналітика
Останній день миру чи перший день війни?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Останній день миру чи перший день війни?
Кремлівський Гітлер прийняв рішення розпочати війну. І не вчора чи сьогодні, а далекого 21.04.2000-го, коли указом № 706 Президент Російської Федерації затвердив так звану Військову Доктрину, в основу якої лягла шизофренічна книга Олександра Дугіна ”Основи геополітики”, написану ще 1997-го року. Ось що написав цей професор-сифілітик:
«[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделі переструктуралізації піде мова в розділі про Захід).»[43]
Генштабу доручили розробити сценарії бойових дій проти України та прорахувати необхідну логістику, що й було виконано до 2004-го року.
Першим пробним каменем був острів Тузла. Але тоді вдалося залагодити конфлікт зусиллями Леоніда Кучми.
Вікно можливостей відчинилося 2014-го року. І Росія ним скористалася миттєво, анексувавши Крим та ініціювавши криваву різанину на сході України.
Світ не визнав юридично прав Росії на Крим і наклав санкції, А збиття малазійського Боїнга взагалі сплутало усі карти: мусили збити літак “Москва-Ларнака” - як привід для введення росвйської армії для захисту прав росіян та боротьби з українськими терористами, а вийшло казна-що.
Нині, Україна вже не та держава, якою була в 2014-му році. Армія укріплена новітньою зброєю, має досвід ведення бойових дій, працюють військові заводи, проводяться реальні військові навчання, від управління військами відсторонені російські воєнспеци. А військова та матеріальна допомога Заходу не дає жодного шансу сепаратистам виграти війну на Донбасі.
Росія зрозуміла, що лобова атака захлиснулася і тепер тисне на Україну так званими “Мінськими домовленостями”. На час їх підписання вони були украй необхідними. Це давало змогу взяти передишку, перегрупуватися, відбудувати оборону тощо. Нині вони втратили для нас усілякий смисл, окрім безпекових питань.
Тепер цими домовленостями можна підтертися, так само як підтерлася Росія Будапештським меморандумом. Якщо ж Україна згодиться на їх виконання, то незабаром перетвориться на суцільну зону бойових дій і зникне як державне утворення.
Росія прорахувалася: ми не погодилися на імплементацію Мінських угод. І не погодимося ніколи. Чи знали ми, що це спровокує гнів та загострення у відносинах між Росією? Звичайно. Нічого нового тут немає.
А оці пляски російських військ довкола українських кордонів - це політична агонія. Так, ще довго Росія буде пити кров з нашої держави, бряцати зброєю та погрожувати. Це нормальна реакція ображеної дитини, з якою не хочуть дружити.
Та напасти на нас вона не наважиться, бо Путін хоче правити до смерті, а війна призведе до того, що справжні хазяї Росії його швидко ліквідують. Йому не простять втрату сотень мільярдів доларів прибутку.
Нині Путін піднімає ставки в своєму політичному покері: проводить військові навчання, блокує акваторії Чорного та Азовського морів, вдається до погроз та шантажу, підриває міжнародну торгівлю, грається з газом. Але всі знають, що на руках у неї програшна комбінація. І ніхто на поступки йти не буде.
І хоч собака ще довго буде гавкати - спіть спокійно, шановні українці. Ну, якщо вже станеться непоправне - не панікуйте. Будемо боротися. Чи у когось є інший рецепт?
11.02.2022р.
«[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделі переструктуралізації піде мова в розділі про Захід).»[43]
Генштабу доручили розробити сценарії бойових дій проти України та прорахувати необхідну логістику, що й було виконано до 2004-го року.
Першим пробним каменем був острів Тузла. Але тоді вдалося залагодити конфлікт зусиллями Леоніда Кучми.
Вікно можливостей відчинилося 2014-го року. І Росія ним скористалася миттєво, анексувавши Крим та ініціювавши криваву різанину на сході України.
Світ не визнав юридично прав Росії на Крим і наклав санкції, А збиття малазійського Боїнга взагалі сплутало усі карти: мусили збити літак “Москва-Ларнака” - як привід для введення росвйської армії для захисту прав росіян та боротьби з українськими терористами, а вийшло казна-що.
Нині, Україна вже не та держава, якою була в 2014-му році. Армія укріплена новітньою зброєю, має досвід ведення бойових дій, працюють військові заводи, проводяться реальні військові навчання, від управління військами відсторонені російські воєнспеци. А військова та матеріальна допомога Заходу не дає жодного шансу сепаратистам виграти війну на Донбасі.
Росія зрозуміла, що лобова атака захлиснулася і тепер тисне на Україну так званими “Мінськими домовленостями”. На час їх підписання вони були украй необхідними. Це давало змогу взяти передишку, перегрупуватися, відбудувати оборону тощо. Нині вони втратили для нас усілякий смисл, окрім безпекових питань.
Тепер цими домовленостями можна підтертися, так само як підтерлася Росія Будапештським меморандумом. Якщо ж Україна згодиться на їх виконання, то незабаром перетвориться на суцільну зону бойових дій і зникне як державне утворення.
Росія прорахувалася: ми не погодилися на імплементацію Мінських угод. І не погодимося ніколи. Чи знали ми, що це спровокує гнів та загострення у відносинах між Росією? Звичайно. Нічого нового тут немає.
А оці пляски російських військ довкола українських кордонів - це політична агонія. Так, ще довго Росія буде пити кров з нашої держави, бряцати зброєю та погрожувати. Це нормальна реакція ображеної дитини, з якою не хочуть дружити.
Та напасти на нас вона не наважиться, бо Путін хоче правити до смерті, а війна призведе до того, що справжні хазяї Росії його швидко ліквідують. Йому не простять втрату сотень мільярдів доларів прибутку.
Нині Путін піднімає ставки в своєму політичному покері: проводить військові навчання, блокує акваторії Чорного та Азовського морів, вдається до погроз та шантажу, підриває міжнародну торгівлю, грається з газом. Але всі знають, що на руках у неї програшна комбінація. І ніхто на поступки йти не буде.
І хоч собака ще довго буде гавкати - спіть спокійно, шановні українці. Ну, якщо вже станеться непоправне - не панікуйте. Будемо боротися. Чи у когось є інший рецепт?
11.02.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
