Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Октавіо Пас. Про що говорить поезія
Вічносте – це ти
Під моїм віконцем
Граєш в золоті
Хвилею і сонцем?
Тяжкість сучасної поезії не в її темряві – Рембо набагато простіший за Ґонґору або Донна, – а у вимозі повної самовіддачі й так само повної зібраності, як у містиці чи любові. Якби це слово не було до решти позбавлене сенсу, я сказав би, що тут тяжкість не інтелектуального, а морального порядку. Перед нами проба (нехай тимчасового, як в акті філософської думки) знищення зовнішнього світу. Інакше кажучи, новітня поезія – це намагання знищити будь-який заданий сенс, оскільки вона сама хоче стати останнім призначенням життя і людини. Руйнування слів і сенсів, царство безсловесності, але заразом – слово в пошуках Слова. Хтось зниже плечима на таке «шаленство». І все-таки вже понад сторіччя розумні самітники віддають перевагу цьому шаленому заняттю над найвищими й найбагатшими дарами видимого світу.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Октавіо Пас. Про що говорить поезія
Переклав Василь Білоцерківський
Поезію порівнюють з містикою й еротикою. Схожість очевидна, спинюся на безперечних відмінностях. Перше і найголовніше – сенс або, ліпше сказати, предмет: те, що повідомляє поезія. У підґрунті містичного досвіду – без винятку атеїстичних шкіл на подобу первинного буддизму або джайнізму – уявлення про замежове добро; предмет поезії – передусім мова. При всіх своїх віруваннях і переконаннях поет має справу зі словами, а не з речами, що їх позначають слова. Не хочу сказати, що світ поезії беззмістовний і сенс у ньому – не головне. Маю на увазі інше: у поезії сенс нерозлучний зі словом, власне він – це слово, тоді як у буденній мові, без винятку мови містика, слова лише відсилають до сенсу, а сам він лежить за межами мови. Поет черпає досвід у мові; або – інакше кажучи – у поезії будь-якому досвідові задає тон мова. Такий поетичний побут будь-якої доби, але тільки романтики вперше заговорили про незнану в світі традицій «самосвідомість поета». Старі поети, як і сучасні, йшли за словом, але передусім вони йшли за сенсом. Герметичний Ґонґора і думати не гадав про критику сенсу; герметизм Джойса і Малларме – це насамперед критика і навіть ліквідація змісту. Сучасна поезія невіддільна од критики мови, а та, своєю чергою, – найбільш рішуча і різка форма критики самої дійсності. На місце божеств або інших зовнішніх сутностей явищ у ній стає слово. Вірші не потребують стороннього предмета чи приводу: підвалина слова – інше слово. Проблема сенсу вірша прояснюється, оскільки сенс тут не поза віршами, а в них самих, не в тому, про що повідомляють слова, а в тому, що вони сполучаються одне з одним. Неможливо читати Ґонґору, як Малларме, а Донна – як Рембо. Складність Ґонґори зовнішня: вона у граматиці, лексиці, міфології. Ґонґора не темний, він – ускладнений. Так, він має чудернацький синтаксис, глибоко приховані міфологічні й історичні натяки, двоїться значення кожної фрази, а часто і кожного слова; але варто подолати ці кострубатості й головоломки, і матимете сенс у руках. Дещо подібний Донн – поет не менш складний і навіть більш непроникний за Ґонґору. Складність Донна – у лексиці, а вкупі з нею – в інтелектуальній грі й теологічних алюзіях. Підберіть ключ і відімкнете дароносицю вірша. Невипадкове порівняння: у найліпших віршах Донна обов’язково прихована двоїстість – фізичний, інтелектуальний або релігійний парадокс. Обидва поети відсилають за межі вірша – до природи, суспільства, мистецтва, міфу, теології. Поетові йдеться про те, що є поза віршами, – око Поліфема, білошкірість Ґалатеї, жах смерті, зустріч із коханою. Рембо, принаймні в головних речах, розуміє поезію цілковито інакше. Для нього вона – передусім критика навколишнього світу і (поставте лапки) «цінностей», які підтримують і засвідчують його, а заразом – спроба утвердити іншу дійсність, нове братерство людей, нову любов, нову людину. «Алхімія слова» – ось що є поезія. Малларме йде, мабуть, ще далі. Його творчість – якщо доречно називати при цьому лічені знаки на лічених сторінках, які вціліли від небувалої мандрівки й корабельної аварії, – вже не критика і не заперечення дійсності. Це самий спід буття. Для Малларме слово – зворотний бік яви, не спростування, а ідея, чистий знак, який вже нічого не позначає і не співвідноситься ні з буттям, ані з небуттям. «Театр духу» – Твір або Слово – не двійник реальності, він сам автентична реальність. У Рембо і Малларме мова ніби згортається і не визирає назовні, вона – більше не символ і не посилання на зовнішній світ, фізичний або надчуттєвий. Для Ґонґори стіл – це «сосна з чотирма кутами», для Донна Трійця – «кістка мудрецям і молоко вірянам». Сучасний поет, ідучи за Рембо, звертається не до світу, а до Слова, на якому стоїть світ:
Вічносте – це ти
Під моїм віконцем
Граєш в золоті
Хвилею і сонцем?
Тяжкість сучасної поезії не в її темряві – Рембо набагато простіший за Ґонґору або Донна, – а у вимозі повної самовіддачі й так само повної зібраності, як у містиці чи любові. Якби це слово не було до решти позбавлене сенсу, я сказав би, що тут тяжкість не інтелектуального, а морального порядку. Перед нами проба (нехай тимчасового, як в акті філософської думки) знищення зовнішнього світу. Інакше кажучи, новітня поезія – це намагання знищити будь-який заданий сенс, оскільки вона сама хоче стати останнім призначенням життя і людини. Руйнування слів і сенсів, царство безсловесності, але заразом – слово в пошуках Слова. Хтось зниже плечима на таке «шаленство». І все-таки вже понад сторіччя розумні самітники віддають перевагу цьому шаленому заняттю над найвищими й найбагатшими дарами видимого світу.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
