
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Вірші
Дума про Івана Богуна
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дума про Івана Богуна
ДУМА ПРО ІВАНА БОГУНА
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію