ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Вірші
Дума про Івана Богуна
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дума про Івана Богуна
ДУМА ПРО ІВАНА БОГУНА
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1784 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1784 seconds