Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
2025.12.21
18:35
А ми на мапі світу трохи інші.
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
2025.12.21
16:13
Самотня ніч. Холодне підвіконня.
Зима в душі, негода за вікном.
Гостей немає. Тиша безпардонна
Заволоділа дійсністю та сном.
Покрились льодом почуття бездонні,
Зів'яв букет яскравих еустом.
Тепер мій світ - безбарвне царство сонне,
Зима в душі, негода за вікном.
Гостей немає. Тиша безпардонна
Заволоділа дійсністю та сном.
Покрились льодом почуття бездонні,
Зів'яв букет яскравих еустом.
Тепер мій світ - безбарвне царство сонне,
2025.12.21
16:03
А на кону – на видимому фронті
ніякої містерії нема.
Тяжка робота
бити ідіотів,
бо їх уже не тисячі, а тьма.
***
А у раю не яблуко дешеве,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ніякої містерії нема.
Тяжка робота
бити ідіотів,
бо їх уже не тисячі, а тьма.
***
А у раю не яблуко дешеве,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Вірші
Дума про Івана Богуна
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дума про Івана Богуна
ДУМА ПРО ІВАНА БОГУНА
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Ой то зимою лютою та холодною
Не чорні круки над Вінницею славною кружляли,
То ж бо ляхи неситії з усіх боків місто обступали,
Як хижі вовки на здобич
На люд український поглядали,
Ярмо йому тяжке готували,
На волю українську зазіхали.
Іван Богун,полковник вінницький, звитяжець славний,
Усе те добре бачить, знає,
Ані на хвилю очей ясних не склепляє,
Міськую браму міцно зачиняє,
На всіх валах сторожу виставляє,
До гетьмана Хмельницького
Гінця з листом хутенько посилає,
Прийти на поміч з військом закликає.
А сам на вежу вартівницьку виходжає,
Орлиним поглядом на стійбище вороже поглядає,
Сміливу думку носить-виношає:
Та де вже вам, шуліки ляські,
Вкраїнських соколів здолати
Будемо ми вам пихатим
Шляхетський гонор та збивати,
Добряче пір”я вискубати,
Та трупом вашим поганським
Чисте поле устеляти,
Силу вашу, вдесятеро більшу
Усіляко зменшати.
Гарно все Богуня роздивився,
Тоді до козацтва безстрашного виходжає,
Мудрий військовий наказ віддаває:
Ой же ви, славні молодці, козаки-запорожці,
Серед ночі темної не спіть, не дрімайте,
Гострі списи та сокири хапайте,
На Буг замерзлий мерщій вирушайте,
Широкі ополонки в льоду вирубайте,
Та їх снігом гарненько притрушайте.
Хрусь-трісь крига зрання,
Ой, буде ляхам купання!
А ще, звитяжці мої славні,
З колодязів води набирайте,
Та нею вали високі обливайте –
Мороз вночі як прихопить,
То вже ляха й чорт ухопить!
Буде вражим повзанка –
Аж до Бугу ковзанка.
Та як теє козаченьки зачували –
На вали й до річки поспішали
Вміло, спритно й обережно
Та наказ полковницький сповняли,
Бога мороз послати благали,
Ранку погожого дожидали.
Як же тим морозом стіни обхопило –
Аж чортам у пеклі роти заціпило.
Ой же й рано-пораненьку
Ледь сонце устало,
А вже славні козаченьки
За Буг виступали,
За Буг виступали,
З ляхів глузували
Та кіннотників гривастих
На герць викликали.
Як важка кіннота стала
З місця ізрушати –
Мов злякались козаченьки –
Стали утікати,
Утікали аж до Бугу, на тім боці стали,
Лиш перед тим ополонки
Спритно обминали.
Розпалилися ляхове,
На Буг залетіли,
Цілі сотні під водою
Зразу опинились.
А гетьманові ляському
Аж недобре стало,
Бо найкраще його військо
Під льодом пропало.
Ой, подерлись ляхи вгору
На вали високі,
Та скотилися додолу
У яри глибокі.
Зверху ще їх козаченьки
Смолою вгощали,
Ляські трупи на чортячі
Похожії стали.
Ось тоді-то сам Богуня
З міста виступає
І щосили клин козачий
В ляський стрій вганяє.
Як полковнича кривуля
В ляха поціляє,
То його аж до сідельця,
Навпіл розрубає.
Як махне Богун наліво –
П”ятдесят вбиває,
Як направо – ціла сотня
Трупом вилягає.
Як до Вінниці Богдана
Військо вже дісталось –
Половини ляшків-панків
Наче й не бувало.
І погнали недобитків
До Польщі з ганьбою,
Богун ішов по Вкраїні
З великой славою.
Його рука могутняя
З сонця хмару зпхнула,
Й все Поділля, вся Вкраїна
Полегко зітхнула.
Пам”ятаймо, українці,
Вінницькі морози,
Силу й славу Богунову,
Його світлий розум.
7501 р. (Від Трипілля) (1993)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
