
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2024.05.20
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Емі Троян (2005) /
Поеми
Самотність, очима божевілля
- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самотність, очима божевілля
Залишаючись на одинці із собою, ми розуміємо , що таке наш внутрішній голос. Він ледь відчутний у вирії нашого життя, у його русі .
Троян Емі
Прокинувшись від холодного поту на обличчі , я побачила білі оголені стіни, вони кричали на мене з різних сторін. І ось серед цього галасу і скрипу я відчула, щось тепле і ніжне торкається мого обличчя. Озирнувшись я нікого не побачила, через декілька секунд роздався ніжний голос він манив мене. Голоси з стіни надиво вщухали, а цей голос ніби дзвіночки пронизався в мою голову. Спочатку він сказав, щоб я нелякалася, все гаразд .Відчуваючи себе в безпеці я запитала - « хто ти ?», голос тихенько хіхікнув і сказав:- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
Головною думкою цього твору є те , що кожен з нас потребує уваги. І коли ми залишаємося на самоті наші тривоги виходять на поверхню й інколи вони настільки сильні , що ми не можемо впоратися з ними. І починаємо шукати когось хто може допомогти. І зазвичай ми шукаємо тих хто поруч, але не знайшовши нікого ми починаємо шукати в собі і зазвичай знаходимо їх в уявленні яке видає нам те , чого ми потребуємо і що нам потрібно …
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію