Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алекс Чеська (1989) /
Проза
Пару хвилин з чийогось життя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пару хвилин з чийогось життя
Кімната пахла теплою свіжою постіллю, книжками і квітами. Надворі дощ і пізній вечір, в самій кімнаті трохи парко. Світиться ніжно світло.
Це вже літо прийшло. А після гарячого дня прийшла літня гроза. Боже, як затишно і тихо в хаті. Як спокійно. І на душі. Навіть сум, коли навідається, то як вітерець в гарячий літній полудень. Легкий та свіжий, без полинового присмаку.
На столі в кухні заварений мелісовий чай. Два горнята біля нього. Але в хаті лише одна людина. Дитина. Її залишили батьки спати, але вона прокинулась. Злізла з ліжка, взяла свої іграшки з комоду і заліза на велике ліжко. Вона мала дерв'яні іграшки навколо себе, невеличкі, у формі сільськогосподарських тварин. Розставляла корівки, свинки і курочки, чи інші, на покривалі з узором троянд і квітів, шепотіла щось до іграшкових звірят, і час від часу поглядала напрямком до дверей.
Але ніхто не приходив по неї. Надворі шумів дощ, на кухні парував чай.
За вікном було темно і шумно, сотні тисяч крапель падали на листя яблунь, вишень, на високу траву, шуміли, ніби мікроскопічні моря під час бурі.
В темноті саду світилось ще одне вікно. Це була літня кухня. За її дверима чутно голоси.
-Подай мені будь ласка рушник.
-Ось, на... Я розумію, що ти не здгідний з його позицією, але хотіла б також звернути твою увагу на те, що він реагував чисто на ті сигнали, які ти йому дав. Ти ж сам признаєш, що тобі була не цікава його пропозиція. То чому ти тепер дивуєшся, що він тобі не поспішає зателефонувати? Я взагалі здивуюсь, якщо він ще озветься.
- Та він просто якийсь дивний..
- Як дивний? Ти б як поступив, як би реагував? Я його не оправдовою, в жодному разі, лише зі сторони бачу, що ти погарячився зі швидкістю негативної реакції. Інакше, тебе б зараз не діставало, що він зволікає зі своєю відповіддю...
- Ти Северину поклала вже спати?
- Так.
- Боже, як я за сьогодні наїздився...
- Стало краще, як вмився лавандовою водою? Вона заспокоює нерви. Будеш гарно спати.
- Я так втомився, що буду спати й так... Жартую, дякую тобі, що ти потурбувалась про мене.
- За ніщо не переживай, все буде так, як має бути...
Це вже літо прийшло. А після гарячого дня прийшла літня гроза. Боже, як затишно і тихо в хаті. Як спокійно. І на душі. Навіть сум, коли навідається, то як вітерець в гарячий літній полудень. Легкий та свіжий, без полинового присмаку.
На столі в кухні заварений мелісовий чай. Два горнята біля нього. Але в хаті лише одна людина. Дитина. Її залишили батьки спати, але вона прокинулась. Злізла з ліжка, взяла свої іграшки з комоду і заліза на велике ліжко. Вона мала дерв'яні іграшки навколо себе, невеличкі, у формі сільськогосподарських тварин. Розставляла корівки, свинки і курочки, чи інші, на покривалі з узором троянд і квітів, шепотіла щось до іграшкових звірят, і час від часу поглядала напрямком до дверей.
Але ніхто не приходив по неї. Надворі шумів дощ, на кухні парував чай.
За вікном було темно і шумно, сотні тисяч крапель падали на листя яблунь, вишень, на високу траву, шуміли, ніби мікроскопічні моря під час бурі.
В темноті саду світилось ще одне вікно. Це була літня кухня. За її дверима чутно голоси.
-Подай мені будь ласка рушник.
-Ось, на... Я розумію, що ти не здгідний з його позицією, але хотіла б також звернути твою увагу на те, що він реагував чисто на ті сигнали, які ти йому дав. Ти ж сам признаєш, що тобі була не цікава його пропозиція. То чому ти тепер дивуєшся, що він тобі не поспішає зателефонувати? Я взагалі здивуюсь, якщо він ще озветься.
- Та він просто якийсь дивний..
- Як дивний? Ти б як поступив, як би реагував? Я його не оправдовою, в жодному разі, лише зі сторони бачу, що ти погарячився зі швидкістю негативної реакції. Інакше, тебе б зараз не діставало, що він зволікає зі своєю відповіддю...
- Ти Северину поклала вже спати?
- Так.
- Боже, як я за сьогодні наїздився...
- Стало краще, як вмився лавандовою водою? Вона заспокоює нерви. Будеш гарно спати.
- Я так втомився, що буду спати й так... Жартую, дякую тобі, що ти потурбувалась про мене.
- За ніщо не переживай, все буде так, як має бути...
Коротка замальовка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
