
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.08.11
14:54
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх
2022.08.11
12:20
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2022.08.11
11:49
Народження – красне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.
Дитинство – безтурботне.
Отроцтво – наївне.
Юність – шалена.
Молодість – світла.
Зрілість – розважлива.
Старість – поважна.
Старецтво – болісне.
2022.08.11
09:36
Відкорковуй вино молоде,
ще зима не стоїть на порозі,
ще далеко тріскучі морози…
тільки іній в саду де-не-де.
Та і той щойно сонце розтане.
Хоч зело не таке вже й духмяне,
але мова тепер не про те,
що тремтить край дороги осичка,
ще зима не стоїть на порозі,
ще далеко тріскучі морози…
тільки іній в саду де-не-де.
Та і той щойно сонце розтане.
Хоч зело не таке вже й духмяне,
але мова тепер не про те,
що тремтить край дороги осичка,
2022.08.11
06:01
Зґвалтовані та вбиті не кричать.
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
І небо сипле, ой, не благодать
на окупантів голови трикляті.
А буде ще для них і суд страшний
за: Бородянку, Маріупіль, Бучу…
Хто заповідь порушив: Не убий!,
і ненависть в собі зрос
Сліпі мовчать. Їм нічого сказати.
І небо сипле, ой, не благодать
на окупантів голови трикляті.
А буде ще для них і суд страшний
за: Бородянку, Маріупіль, Бучу…
Хто заповідь порушив: Не убий!,
і ненависть в собі зрос
2022.08.11
05:54
Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –
Під стріхами проснулися сичі
І підвивають совам на догоду.
Повітря повнить запах чебрецю,
Впереміж з ароматом матіоли, –
Урвавсь терпець дрімати стрибунцю
І стебла трав гойднулися поволі.
Та повіває низько прохолода, –
Під стріхами проснулися сичі
І підвивають совам на догоду.
Повітря повнить запах чебрецю,
Впереміж з ароматом матіоли, –
Урвавсь терпець дрімати стрибунцю
І стебла трав гойднулися поволі.
2022.08.10
21:22
За тридцять літ нічого не зробили?
Невже дарма ми змарнували час?!
Гадали, що в запасі доста сили
і часу також вистачить у нас.
Дітей своєї мови не навчили,
не захистили власні Крим, Донбас,
бо сили вельми переоцінили
Невже дарма ми змарнували час?!
Гадали, що в запасі доста сили
і часу також вистачить у нас.
Дітей своєї мови не навчили,
не захистили власні Крим, Донбас,
бо сили вельми переоцінили
2022.08.10
19:12
Жінка жінці пожалілась:
- В мого дивні зміни:
Десь енергія поділась,
Треба вітаміни.
Щось не те тепер із мужем,
Я брехать не стану.
Він любив кохатись дуже,
Наче кіт сметану.
- В мого дивні зміни:
Десь енергія поділась,
Треба вітаміни.
Щось не те тепер із мужем,
Я брехать не стану.
Він любив кохатись дуже,
Наче кіт сметану.
2022.08.10
09:07
На россию напали враги
И отшибли россии мозги.
Находить себе новых врагов
Стало легче, когда без мозгов.
Средь безумия и бардака
Как-то проще валять дурака…
Поотшибло россии мозги
И отшибли россии мозги.
Находить себе новых врагов
Стало легче, когда без мозгов.
Средь безумия и бардака
Как-то проще валять дурака…
Поотшибло россии мозги
2022.08.10
06:55
Жарінь за вікнами нестерпна
ген вигорає день палкий.
Розпечений край літа – серпень –
під вересень згориш таки.
Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
Заплаче небо уночі,
потягнуться тумани з поля
і хоч ридай собі, кричи.
ген вигорає день палкий.
Розпечений край літа – серпень –
під вересень згориш таки.
Хіба ти хочеш? Мусиш! Доля.
Заплаче небо уночі,
потягнуться тумани з поля
і хоч ридай собі, кричи.
2022.08.10
05:33
Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –
Куля вжалила, як бджілка,
Тільки бруствер за спиною.
Куля впилася, мов жало,
В насип скровлену окопу,
Та від страху задрижали
Охололі раптом стопи.
Сухостою під ногою, –
Куля вжалила, як бджілка,
Тільки бруствер за спиною.
Куля впилася, мов жало,
В насип скровлену окопу,
Та від страху задрижали
Охололі раптом стопи.
2022.08.09
21:51
І
У тому, що розв’язана війна,
шукати винуватих... «не на часі».
Таке табу... це – пізно, та наразі
ще діє пропаганда потайна
і локшини навішує вона
на вуха очумілого народу,
що зайві ейфорія і свобода,
У тому, що розв’язана війна,
шукати винуватих... «не на часі».
Таке табу... це – пізно, та наразі
ще діє пропаганда потайна
і локшини навішує вона
на вуха очумілого народу,
що зайві ейфорія і свобода,
2022.08.09
10:51
Каже чоловіку жінка,
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?
2022.08.09
10:29
Готуючи книжку «Запорожець за Йорданом» (івритські прислів’я й приказки з українськими відповідниками), я дійшов висновку: на відміну від українських, більшість яких становить народна мудрість (переважно із селянського побуту), івритські – літературного п
2022.08.09
10:06
В райських покоях мене розманіжила тиша.
Жити між звуків так важко на грішній землі.
Боже великий, Ти дотик і колір залишив,
вкрай не простивши почутих і сказаних слів.
Зараз гроза прозіхає над зляканим людом.
Грому не чую, та блискавку бачу й дриж
Жити між звуків так важко на грішній землі.
Боже великий, Ти дотик і колір залишив,
вкрай не простивши почутих і сказаних слів.
Зараз гроза прозіхає над зляканим людом.
Грому не чую, та блискавку бачу й дриж
2022.08.09
09:54
В країні епідемія якась –
охрипли гауляйтери зелені.
Хоча чимдуж напружують легені,
та не виходить видавити бас…
Театр пішов у маси! Як на біс,
ті силяться зобразити величчя,
але свої приземлені обличчя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...охрипли гауляйтери зелені.
Хоча чимдуж напружують легені,
та не виходить видавити бас…
Театр пішов у маси! Як на біс,
ті силяться зобразити величчя,
але свої приземлені обличчя
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Критика | Аналітика
Провокаційні публікації Ігоря Шохи
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Провокаційні публікації Ігоря Шохи
Вже не вперше я стикаюся на сайті “Поетичні майстерні” з провокаційними віршами Ігоря Шохи та його клонів, де звучить зневага до прадавньої нашої предківської віри рідновір’я, язичництва:
Процитую:
Бо у храмі Духу до сих пір
базарює секта галаслива...
в образі об'явленого звіра
діє найлукавіша із вір
антиукраїнського розливу –
це поганська одіозна віра
і її язичницький вампір.
Ігор Шоха
Автор навіть не знає про існування українського слова “упир” а не вампір. “Об’явленого — оголошеного". Пише з русизмами, при цьому позиціонуючи себе, як антипода московитів та їхніх прихильників.
Я вже не кажу про те, що він ображає справжніх українців, які завдали собі труду поцікавитися прадавніми віруваннями наших предків, і знайти там щось своє, справжнє, сокровенне, і прийшли з тим до сучасності.
Хоробрий кравчик
« Одним ударом аж сімох...»
Замах
Ну що тобі далося те шоха,
якщо і мухи посліду боїшся?
Вважай, уже наївся і напився
крові чужої як чужа блоха.
Із прізвищем уже дурної слави
ну, чесне слово, краще помовчи,
та не просись на компліменти зайві
і старшого кусатися не вчи.
Хто заважає клону остолопа,
Епатюка, Юпітера Європи,
наприклад, називатись просто – клоп*?
Яка різниця чи гузно, чи попа
тринадцять тисяч років од потопу
себе іменувала – Біложоп.
* – блощиця.
Імпровізовано за 13022 роки від існування пітекантропів.
Нічийна Муза
Отут, бачите, якась Нікчемна, даруйте, Нічийна Муза облила лайном мене з ніг до голови. Хай це лишається на совісті Ігоря Шохи, цього носія “високої” християнської культури. Я йому вже писав, не час зараз чубитися, треба гуртом бити спільного ворога нас, українців, які мають у ці страшні часи об’єднатися, незалежно від релігії. В єврейський інтернаціонал, до слова, входять євреї всіх націй і віросповідань. То чи не час повчитися у нації, яка так жахливо постраждала, і,може, через те, стала чи не наймудрішою і не найсильнішою нацією світу?!
Врешті-решт, Бог зі мною. Хто я такий проти Ігоря Шохи? Я всього лише письменник, член НСПУ, лауреат Всеукраїнської премії імені Михайла Коцюбинського, яку отримав за надруковану вперше на “ПМ” корону сонетів, лауреат Міжнародної премії і кавалер Всесвітнього Ордена “Культурна дипломатія”, якийсь там заслужений артист естрадного мистецтва України, лауреат фестивалів “Пісенний вернісаж” (2014 та 2021 років), а ІГОР ШОХА — це провідний поет рейтингу “Поетичних майстерень”, Великий Магістр тутешнього слова. То нічого, що в спілці письменників про нього майже ніхто не знає, зате тут він авторитет, віртуоз коефіцієнта прозорості, словом, місцевий авторитет. А проти таких важко поперти.
Але цей авторитет зачепив прадавнє Трипільське літочислення. Що ним, мовляв, Пітекантропи користувалися і Чорногуз, звісно, покидьок останній.
Але за визначенням вельмишановного Ігоря Шохи, до пітекантропів треба віднести Нестора Літописця, який в літописах давньоруських використовував це літочислення, гетьмана Богдана Хмельницького, який підписував свої діаріуші (грамоти), користуючись цим літочисленням, гетьмана Петра Дорошенка, який чомусь заповів викарбувати свої дати життя і смерті на своїй могилі, теж послуговуючись цим літочисленням... Список можна продовжувати і продовжувати. Це літочислення припинив використовувати
великий “друг” в лапках українського народу Петро І. І запровадив сучасне літочислення від Христа. У 18 столітті, коли він і Катерина ІІ знищили повністю ознаки державності і самоідентифікації українського народу, до яких належало і вищеозначене Трипільське літочислення. На радість Ігорю Шосі. Він, виходить, великий друг, певне, цих царів, котрі, за словами Тараса Шевченка:
Це той первий, що розпинав нашу Україну,
А вторая доконала вдові-сиротину.
Це ще раз доводить те, що Шосі наплювати на долю України і її самоідентичності. Перестаєш вірити у щирість його псевдопатріотичних дефініцій, присмачених високим коефіцієнтом прозорості з великим вмістом голосних, які піднімають його рейтинг. Він думає про свій авторитет, щоб рейтинг був якомога вищим, опльовує з ніг до голови конкурентів сильних, щоб підірвати їхній авторитет і зміцнити свій. Ось що головне в житті і творчості, виявляється. Орієнтуймося, друзі, на Ігоря Шоху. Він тут, на “ПМ” - як колись комуністична партія була — це зброя наша чиста і наш ясний дороговказ.
А ми, придурки, вболіваємо за Україну, хочемо, щоб вона виграла війну, гуртуємося. Любимо матінку Природу — недоноски, метеопоети — (вислів Ігоря Шохи), якесь там кохання, кому воно треба?!! А треба чубитися, виявляється, обливати лайном колег, плювати на їхню віру, на їхні твори, зміцнювати власний авторитет, піаритися, провокувати на суперечки, таким чином привертати більшу читацьку увагу до своїх публікацій Учімося, козли безрогі, у самого ІГОРЯ ШОХИ.
Процитую:
Бо у храмі Духу до сих пір
базарює секта галаслива...
в образі об'явленого звіра
діє найлукавіша із вір
антиукраїнського розливу –
це поганська одіозна віра
і її язичницький вампір.
Ігор Шоха
Автор навіть не знає про існування українського слова “упир” а не вампір. “Об’явленого — оголошеного". Пише з русизмами, при цьому позиціонуючи себе, як антипода московитів та їхніх прихильників.
Я вже не кажу про те, що він ображає справжніх українців, які завдали собі труду поцікавитися прадавніми віруваннями наших предків, і знайти там щось своє, справжнє, сокровенне, і прийшли з тим до сучасності.
Хоробрий кравчик
« Одним ударом аж сімох...»
Замах
Ну що тобі далося те шоха,
якщо і мухи посліду боїшся?
Вважай, уже наївся і напився
крові чужої як чужа блоха.
Із прізвищем уже дурної слави
ну, чесне слово, краще помовчи,
та не просись на компліменти зайві
і старшого кусатися не вчи.
Хто заважає клону остолопа,
Епатюка, Юпітера Європи,
наприклад, називатись просто – клоп*?
Яка різниця чи гузно, чи попа
тринадцять тисяч років од потопу
себе іменувала – Біложоп.
* – блощиця.
Імпровізовано за 13022 роки від існування пітекантропів.
Нічийна Муза
Отут, бачите, якась Нікчемна, даруйте, Нічийна Муза облила лайном мене з ніг до голови. Хай це лишається на совісті Ігоря Шохи, цього носія “високої” християнської культури. Я йому вже писав, не час зараз чубитися, треба гуртом бити спільного ворога нас, українців, які мають у ці страшні часи об’єднатися, незалежно від релігії. В єврейський інтернаціонал, до слова, входять євреї всіх націй і віросповідань. То чи не час повчитися у нації, яка так жахливо постраждала, і,може, через те, стала чи не наймудрішою і не найсильнішою нацією світу?!
Врешті-решт, Бог зі мною. Хто я такий проти Ігоря Шохи? Я всього лише письменник, член НСПУ, лауреат Всеукраїнської премії імені Михайла Коцюбинського, яку отримав за надруковану вперше на “ПМ” корону сонетів, лауреат Міжнародної премії і кавалер Всесвітнього Ордена “Культурна дипломатія”, якийсь там заслужений артист естрадного мистецтва України, лауреат фестивалів “Пісенний вернісаж” (2014 та 2021 років), а ІГОР ШОХА — це провідний поет рейтингу “Поетичних майстерень”, Великий Магістр тутешнього слова. То нічого, що в спілці письменників про нього майже ніхто не знає, зате тут він авторитет, віртуоз коефіцієнта прозорості, словом, місцевий авторитет. А проти таких важко поперти.
Але цей авторитет зачепив прадавнє Трипільське літочислення. Що ним, мовляв, Пітекантропи користувалися і Чорногуз, звісно, покидьок останній.
Але за визначенням вельмишановного Ігоря Шохи, до пітекантропів треба віднести Нестора Літописця, який в літописах давньоруських використовував це літочислення, гетьмана Богдана Хмельницького, який підписував свої діаріуші (грамоти), користуючись цим літочисленням, гетьмана Петра Дорошенка, який чомусь заповів викарбувати свої дати життя і смерті на своїй могилі, теж послуговуючись цим літочисленням... Список можна продовжувати і продовжувати. Це літочислення припинив використовувати
великий “друг” в лапках українського народу Петро І. І запровадив сучасне літочислення від Христа. У 18 столітті, коли він і Катерина ІІ знищили повністю ознаки державності і самоідентифікації українського народу, до яких належало і вищеозначене Трипільське літочислення. На радість Ігорю Шосі. Він, виходить, великий друг, певне, цих царів, котрі, за словами Тараса Шевченка:
Це той первий, що розпинав нашу Україну,
А вторая доконала вдові-сиротину.
Це ще раз доводить те, що Шосі наплювати на долю України і її самоідентичності. Перестаєш вірити у щирість його псевдопатріотичних дефініцій, присмачених високим коефіцієнтом прозорості з великим вмістом голосних, які піднімають його рейтинг. Він думає про свій авторитет, щоб рейтинг був якомога вищим, опльовує з ніг до голови конкурентів сильних, щоб підірвати їхній авторитет і зміцнити свій. Ось що головне в житті і творчості, виявляється. Орієнтуймося, друзі, на Ігоря Шоху. Він тут, на “ПМ” - як колись комуністична партія була — це зброя наша чиста і наш ясний дороговказ.
А ми, придурки, вболіваємо за Україну, хочемо, щоб вона виграла війну, гуртуємося. Любимо матінку Природу — недоноски, метеопоети — (вислів Ігоря Шохи), якесь там кохання, кому воно треба?!! А треба чубитися, виявляється, обливати лайном колег, плювати на їхню віру, на їхні твори, зміцнювати власний авторитет, піаритися, провокувати на суперечки, таким чином привертати більшу читацьку увагу до своїх публікацій Учімося, козли безрогі, у самого ІГОРЯ ШОХИ.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію