ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2022.10.06 19:28
«Патріотів», що пускать густо люблять сопель
Путін якось ввів в екстаз, як таке сказав:
«Херсонес – ето же что? Ето Сєвастополь».
От цікаво – саме що на увазі мав?
Думаю, що не секрет – Херсонес той поряд.
Можна вийти та пройтись там серед руїн.
Гл

Юрко Бужанин
2022.10.06 16:27
Ми – полігон для їхніх технологій,
Ми алілуємо чужинським зайдам,
Наш компас збився десь на півдорозі,
Своїх Богів могил тепер не знайдем.

У наших мізках медіа – клоака,
Приборкать грантом модно наше Слово,
З книгарень Гаррі Поттер - вурдалака

Сергій Губерначук
2022.10.06 13:03
«Запорожець за Дунаєм» «Щастя народу мого…» Вільям Шекспір став великим попри те, що сюжети своїх п’єс запозичував у інших авторів як відомих, так і невідомих. Поет втілював у свою творчість усе, що торкнулось його серця. Оперу «Запорожець за Дунаєм»

Домінік Арфіст
2022.10.06 11:55
сестро-музико моя,
я ходу пружиню…
наша мова – нічия –
ми – сніги вершинні…
Ваш хлопчачий говірок
за межею слова –
ідемо ми крок у крок –
моря післямова…

Микола Соболь
2022.10.06 11:10
Приречений на муки жити вічно
він і донині гріх тяжкий несе
хоч бганками пронизане лице,
хіба важливо в травні чи у січні,
чи сніг, чи дощ стікає, як сльоза
гуляє вітер, чи гримить гроза…
у цьому, певно, наша вся трагічність
нести свою біду за крає

Тетяна Левицька
2022.10.06 08:59
Якщо буду гратись з тобою в мовчанку,
Ти перший порушиш мовчання.
І поміж розлук, від зорі до світанку,
Розквітне взаємне кохання.

А раптом, байдуже я в очі погляну,
Тебе перестану жаліти.
Гречаного меду наллєш в порцеляну,

Віктор Кучерук
2022.10.06 05:29
Повно шереху та свисту
За причиненим вікном, –
Обриває вітер листя
Й підмітає заразом.
Тільки вихриться шершаве
Й так яскраво мерехтить
Перед зором зліва й справа,
Мов спалахує щомить.

Микола Соболь
2022.10.06 04:56
Ой, не чіпайте кам’яних бабів!
Не знає скіфський меч врагу пощади.
Ти чуєш ніч, а в ночі вітру спів,
який зове у степ мокшу вмирати…
Заради чого лиш скажи мені
ви пробудили духів наших предків?
Згорить Москва в пекельному вогні,
в оселі ж наші прил

Ігор Шоха
2022.10.05 22:37
Виконую задачі дідусеві.
Закрию хату... і сезон... і сад,
і очі... на чаруючий наряд
цієї осені... прощаюся, напевне.
Останню шану віддаю деревам,
надія є, що вернуся назад.
Уміємо на долю нарікати,
неначе є ще інші варіанти,

Ігор Герасименко
2022.10.05 18:09
За вікном каштани обсипались,
вже з руки злетів останній палець.
Не двірник – митець печаль змете
в товариство листя не смутне.

Симпатичне молоде насіння –
карооке, гіркоїстівне –
зношені емоції здійме

Сергій Губерначук
2022.10.05 10:08
Біля віконця, що дихало миртою
з дня, світло-білого дня.
Ваше чоло під священною митрою
тільки й угледіла я.

Ви пропливли упродовж, коридорами,
крила й хоруґви несли.
І понад слід Ваш молитвами скорими

Віктор Кучерук
2022.10.05 06:14
Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –
Залишається незмінно
Проминання віку суть.
Вчора посмішка дитинна,
Нині – смуток на лиці, –
Затихає шумовиння
Дивовижних бубонців.

Микола Соболь
2022.10.05 06:09
Зима все вибілить. А душі?
Зчорнілі душі, мабуть, ні.
Вони і досі на війні.
Тому, напевно, небайдужі
до лихоліть і до страждань
єдине маючи з бажань –
напитися земної стужі
й летіти десь за небокрай.

Володимир Бойко
2022.10.04 23:41
путін лаштується в рай? –
Цур, душогубе запеклий.
Краще собі пошукай
Місця теплішого в пеклі.

Щоб веселіше було,
Аби душа не хандрила,
Може, прихопиш, пуйло,

Віктор Кучерук
2022.10.04 05:57
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
В яскраво-сонячнім убранні
І без розривів аніде.
Ростуть на краще сподівання,
Мов чиста синь межи хмарин, –
Ми всі чекаємо світання
І тільки радісних новин.

Микола Соболь
2022.10.04 05:53
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
Вона знайшла у тілі свої ґрати
і сльози їй, немов комусь дощі.
Нехай співає, не переч, не треба,
поринь і ти до світлих перемін.
Настане час злетіти їй у небо,
як заячить про те церковний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ ІІ

Переклад і примітки – Василь Білоцерківський

Передмова до «Стислої музичної енциклопедії» Хоакіна Турини [1]

Видання «Стислої музичної енциклопедії» Хоакіна Турини [2] становить визначну й екстраординарну подію в музичному житті нашої країни, адже, за винятком праць маестро Феліпе Педреля [3], у цьому плані в нас навряд чи знайдеться щось рівне за значенням.
Сам Еслава [4], який ще в давні часи поставив собі мету навчити нас музичних прийомів через власні трактати, вже тоді славетні, занедбав цю працю, не скінчивши її, й останнього тому, який він думав присвятити вченню про композицію, опубліковано не було. Тому в Іспанії серед музикантів-професіоналів можна почути розмови про гармонію, контрапункт, інструментування, але ніколи – про сам твір (якщо не рахувати фуги).
Через багато років, аби виправити цю помилку і заповнити наявну прогалину, з’явився Хоакін Турина. Усі ми, зацікавлені в долі іспанського мистецтва, повинні якнайжвавіше повіншувати одне одного з цією подією. Талант і відмінне художнє чуття, блискучі докази яких дав Турина у власних творах, є запорукою того, що він може нам багато чого сказати про мистецтво композиції.
Тож яким чином послуговуватимуться цією книжкою ті, котрі прагнуть дістати плоди з настанов, уміщених у ній? Кажу це тому, що світло нерідко засліплює багатьох людей, які довго прожили в темряві й попервах раділи його добродійствам.
Вірячи, – а вірю в це твердо, – що мета мистецтва – породжувати почуття в усіх його аспектах і що іншої мети воно не може і не повинно мати, відчуваю побоювання, ґрунтоване на досвіді, що хто-небудь, застосовуючи засіб як мету, перетворить мистецтво на щось штучне і думатиме, що здійснює свою художню місію, виконуючи звуками щось на подобу шахової задачі, ієрогліфа чи займаючись іншою нешкідливою і некорисною розвагою.
Безсумнівно, декотрі не можуть прагнути більшого, добре буде, якщо вони досягнуть бодай цього, але звертаюся не до них. Говорю тим людям, які тою чи тою мірою відчувають творчу силу в своїй душі. Хай вони спрямують власний погляд у минуле, та не відступають із царини, яку вже здобули інші, тоді побачать визначне і безперервне зростання поступу мистецтва від початку його існування як такого; з полум’яною і глибокою вдячністю вони захопляться тими митцями, котрі, не вдовольняючись шляхами, які протоптали їхні попередники, відкривали інші, нові, й, зрештою, дійдуть рішення, що більш або менш рясне насіння, яке посіяв творець у їхніх душах, може давати нові вруна на животворному і свіжому ґрунті, під яскравим сонцем, на широкій і вільній ниві…
Скромно вважаю, що штудіювання класичних форм нашого мистецтва повинно слугувати лише навчанню на їхніх прикладах порядку, урівноваженості, реалізації (часто досконалої) певної методи. Повинно слугувати нам, аби сприяти створенню інших, нових форм, так само блискучих; одначе не для того, аби робити з них готові кулінарні рецепти (хіба коли на меті – спеціальне завдання).
Я дозволив би собі чесно признатися, що в цій праці, яка, мені на задоволення, привернула мою увагу, тенденції й навіть твори нової музики мають оцінку з позицій, які не завжди поділяю. Гадаю, нині мистецтво покликане створювати музику так само природну, як імпровізація; проте настільки врівноважену і логічну, аби в цілому і в деталях бути ще досконалішою, аніж твори класичного періоду, що їх досі представляли непохибними взірцями.
Можливо, хтось подумає, що сказане означає мою більш або менш приховану зневагу до творів минулого? Я був би гідний жалю, якби це було так! І скажу ще: жалюгідні ті, котрі, засліплені блискучою красою нового мистецтва, відкидають старе! Ці люди добровільно позбавляють себе витончених насолод, можливо, інколи більше інтелектуальних, ніж емоційних, але настільки значних, що вони посилюють задоволення від сучасного мистецтва, коли відкриваються його зв’язки з мистецтвом минулого. Я намагався сказати, що наша професія повинні розвиватися без абсурдних упереджень, радісно, вільно… Розум повинен бути лише підтримкою інстинкту. Він повинен слугувати останньому, скеровуючи його, надаючи йому форми, угамовуючи; але в жодному разі не руйнувати інстинкту, всупереч стільком непорушним правилам, які заповнюють підручники.
Твердження, що музику треба розуміти, аби насолоджуватися нею, – згубна помилка. Музики не створюють і ніколи не повинні створювати для того, аби її розуміли, а для того, аби її сприймали чуттям.
Отже, уважаю, що можна здобути знання в мистецтві, але не можна його навчитися. Скільки людей намагаються догматизувати в мистецтві, і вони не лише прикро помиляються, але шкодять мистецтву, хоча з прихованою пихою вдають, що охороняють його.
Хай кожен іде за своїми смаками й прагненнями. Незалежно від того, принесе він задоволення іншим чи ні, сам він отримає задоволення… і це вже чимало. А той, хто отримує задоволення, наполегливо працюючи за своєю професією, має більше змоги також принести задоволення іншим…
І насамкінець: уважаю, що митець укладає почуття в мистецтво несвідомо, але він не зміг би втілити його, дати йому форму, не маючи у своїй професії свідомої й цілковито закінченої підготовки. Тому для того, хто збирається приступити до вивчення музичної композиції, мені бракує слів, аби рекомендувати працю Хоакіна Турини, котру, незважаючи на мої розбіжності з ним у окремих питаннях, розглядаю як коштовний здобуток національної художньої культури. Добре використана, праця може принести багаті й рясні плоди.


[1] Першодрук: у виданні «Енциклопедії» (Мадрид, 1917).
[2] Хоакін Турина-Перес (1882–1949) – іспанський композитор, диригент і музичний критик андалуського походження. Один із провідних представників імпресіоністичного напряму. До числа його основних творів належать «Севільська симфонія», «Фантастичні танці», симфонічна поема «Процесія Росіо». 1917 р. опублікував свою «Стислу енциклопедію музики» («Enciclopedia abreviada de la música»), яка стала важливою віхою в музикологічній науці Іспанії.
[3] Феліпе Педрель-Сабатé (1841–1922) – іспанський композитор і музикознавець каталанського походження. Провідний діяч доби національного музичного відродження Іспанії. Засади власних мистецьких ідей виклав у маніфесті «За нашу музику» (1890). Працюючи професором Мадридської консерваторії, виховав низку провідних композиторів, зокрема І. Альбеніса, Е. Ґранадоса, Х. Турину, М. де Фалью.
[4] Міґель-Іларіон Еслава-Елісондо (1807–1878) – іспанський композитор і диригент наваррського походження. Тривалий час працював диригентом Королівської капели в Мадриді. Автор 3-х опер і бл. 140 творів духовної музики. Написав кілька музикологічних праць, присвячених питанням сольфеджіо, гармонії, композиції. Уклав «Священну іспанську ліру» (1869) – антологію релігійної музики Іспанії XV–XVI ст.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2022-07-29 07:32:26
Переглядів сторінки твору 44
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2022.09.26 05:31
Автор у цю хвилину відсутній