ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Рука дающего без руки берущего

«Этим израильтянам еще срать и срать
до нашей русской культуры».
(из услышанного в очереди)


Не знаю, доходят ли из Украины анекдоты о москалях до России, а вот до Израиля дошло несколько. Один из них более других подходит к этому эпиграфу.
…Гуцульский парень решил поступать на русское отделение филфака. В экзаменационном билете оказался рассказ Тургенева «Муму». Но к удивлению экзаменаторов абитуриент начал пересказ…по-украински.
«По-русски!»- прошептал кто-то из приемной комиссии.
«Щэ будэ!»- последовал ответ.
По-украински продолжался пересказ до кульминационной сцены, когда Герасим, привязав на шею якобы провинившейся собачонки камень, собирался бросить ее в воду.
«И тоди,- подошел гуцул к трагическому завершению рассказа,- пэсык обэрнувся до Гарасыма тай пытае йихньою собачою мовою: «За што?»
Не иначе , как «собачою мовою», то есть смесью исковерканного русского и иврита, где последовательно твердый звук «Г» заменяется «Х»,общается между собой и часть русскоязычных репатриантов, наиболее агрессивно относящаяся к израильской действительности.
Не утруждая себя изучением иврита, защитники русской культуры отрицают наличие израильской.
«ЗвОнят»,»ПОняла», «ДОят», «Мине», «Блин!», «НАфиг», «Бля!» … Перечень того, что звучит на Святой Земле и якобы должно свидетельствовать о преимуществе русского языка над возрожденным ивритом, можно множить до бесконечности.
Но это, так сказать, цветочки. А вот то, что не только бомжи и выпивохи , а и безусая пацанва как само собой разумеющееся пересыпает свою речь трехпалым матом, где сакральное слово «МАТЬ» чаще всего сочетается с мужскими и женскими гениталиями, да еще и охотно выступают в роли учителей якобы настоящего русского,- это по-настоящему опасно.
Слава Богу, что в Кнессете нашлись трезвые головы, отвергшие попытки русскоязычных депутатов дать русскому языку статус государственного. Можно только представить, насколько бы пострадал иврит, «обогатясь» матерной лексикой.
«Во дни сомнений, во дни тягостных раздумий о судьбах моей родины,- писал И.С.Тургенев,- ты один мне поддержка и опора, о великий, могучий, правдивый и свободный русский язык! Не будь тебя – как не впасть в отчаяние при виде всего, что совершается дома? Но нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу!»
Сказанные в конце позапрошлого века, эти слова актуальны и сегодня. Да, русский язык трудами лучших своих представителей действительно обогатил мировую культуру. Но то, в каком плачевном состоянии находится он сегодня,- прискорбно. И это в то время, когда рухнул «железный занавес» и можно свободно нести свой язык во все стороны света. Готовы ли полуграмотные носители его к такой воистину великой миссии?
Сомнительно. Русский язык за границей превращается в суржик, в какое то «смешенье французского с нижегородским», потому что настоящие мастера русской культуры на родине объявляются «врагами народа», лишаясь возможности донести свой голос.
Пытаясь понять, откуда у мнимых пропагандистов русской культуры такое пренебрежительное отношение к созданиям человеческого духа других народов, приходишь к выводу, что их настоящими учителями были завоеватели из Золотой Орды, одарившие коленопреклоненных князей раболепством и спесью одновременно.
«Лик русского народа то улыбается восхитительной улыбкой, то корчит такую пьяную и подлую рожу, что только и хочется плюнуть в нее и навеки забыть о таком ужасе»,- занес в свой «Дневник» 1916-1918 гг.» Александр Бенуа.
Г.М. Катков в «Февральской революции» отметил: «Особое русское вранье – вид вдохновенной лжи, искажающей реальность так, чтобы она соответствовала определенным целям и расчетам – на безусловное доверие того, кого обманывают».
Вот почему раньше, чем принять протянутую руку, нужно хорошенько проверить ее содержимое.
🎺

Цитаты из произведений А.Бенуа и Г.М. Каткова взяты из книги Вячеслава Никонова «Крушение России. 1917».





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-08-07 12:20:25
Переглядів сторінки твору 464
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.045 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.02.01 21:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Валерівна Кравчук (Л.П./Л.П.) [ 2022-08-07 13:29:37 ]
Неймовірна історія